Вирок від 15 вересня 2026 р. у справі №161/11778/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/11778/26

Провадження № 1-кп/161/1203/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 16 вересня 2026 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

представника потерпілих – адвоката ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026030580000555 від 04 квітня 2026 року про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Корсунь – Шевченківський, Корсунь – Шевченківського району, Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, з вищою освітою, приватного підприємця, не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_5 , 03.04.2026 у період часу із 18 години 40 хвилин по 19 годину 30 хвилин (більш точний час досудовим розслідуванням встановити не вдалося), перебуваючи поряд із дитячим майданчиком у дворі за адресою м. Луцьк, вулиця Новочерчицька, будинок 3, діючи умисно, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, а саме загрозою нанесення тілесних ушкоджень іншим особами та пошкодженням майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, допустив грубе порушення громадського порядку, а саме висловлюючись нецензурною лайкою, розпочав чіплятися до ОСОБА_8 , у присутності її малолітньої доньки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та до ОСОБА_9 , у присутності її малолітньої доньки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у подальшому взяв з власного автомобіля предмет, заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень – сокиру, якою намагався безпричинно нанести тілесні ушкодження ОСОБА_7 , після чого, не перериваючись, продовжуючи свій злочинний умисел, наніс вказаною сокирою близько 25 ударів по кузову транспортного засобу марки «Mitsubishi», модель «Outlander», державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова – НОМЕР_2 , який стояв припаркованим у вказаному дворі, чим завдав ОСОБА_9 , згідно висновку експерта №СЕ-19/103-26/4859-АВ від 07.05.2026 майнової шкоди у розмірі 462 770 гривень 79 копійок, після чого, продовжуючи свій злочинний умисел, застосовуючи ніж, шляхом порізу лівого переднього та заднього колеса пошкодив транспортний засіб марки «Mersedes-Benz», модель «Е270CDI», державний номерний знак НОМЕР_3 , номер кузова – НОМЕР_4 , чим завдав ОСОБА_8 майнової шкоди, згідно висновку експерта №СЕ-19/103-26/4858-АВ від 07.05.2026 майнової шкоди у розмірі 5 835 гривень 07 копійок.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_5 своїми умисними протиправним діями, які виразились у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненому із застосуванням предмету, заздалегідь заготовленому для нанесення тілесних ушкоджень, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 296 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю та показав, що дійсно, він за вказаних обставин, місця та часу вчинив дане кримінальне правопорушення. У вчиненому щиро розкаявся та просив суворо його не карати. Цивільний позов визнав, однак щодо суми моральної шкоди поклався на розсуд суду.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні просив розгляд кримінального провадження проводити в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, зазначив, що він правильно зрозумів зміст фактичних обставин кримінального провадження і вважає недоцільним їх дослідження, оскільки вони ніким не оспорюються. Посилання ОСОБА_5 не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні просив суд врахувати повне визнання вини його підзахисним, його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Враховуючи повне визнання вини його підзахисного та не оспорювання стороною захисту фактичних обставин інкримінованого кримінального правопорушення, вважав можливим розгляд даного кримінального провадження провести на підставі ч.3 ст.349 КПК України та призначити не суворе покарання.

Потерпіла ОСОБА_9 в судовому засіданні підтвердила вчинення відносно неї кримінального правопорушення ОСОБА_5 – 03 квітня 2026 року. Цивільний позов просила задовольнити. Просила призначити покарання обвинуваченому згідно вимог Закону. Крім того, просила провести розгляд даного кримінального провадження проводити в порядку ч.3 ст.349 КПК України.

Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердив вчинення відносно нього кримінального правопорушення ОСОБА_5 – 03 квітня 2026 року. Цивільний позов просив задовольнити. Просив призначити покарання обвинуваченому згідно вимог Закону. Крім того, просив провести розгляд даного кримінального провадження проводити в порядку ч.3 ст.349 КПК України.

Потерпіла ОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердила вчинення відносно неї кримінального правопорушення ОСОБА_5 – 03 квітня 2026 року. Щодо міри призначення покарання обвинуваченому, поклалась на розсуд суду. Крім того, просила провести розгляд даного кримінального провадження проводити в порядку ч.3 ст.349 КПК України.

В постанові Об`єднаної Палати ККС ВС від 16 вересня 2024 року у справі № 444/870/22 Верховний Суд зазначив, що суд у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі, у разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію, або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, та у такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. Такий порядок розгляду кримінального провадження не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК.

Визнавши недоцільним дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, проти чого не заперечують учасники судового провадження, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності їх позицій, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини кримінального провадження в апеляційному порядку, суд обмежився лише допитом обвинуваченого, потерпілих та дослідженням таких матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого, встановивши всі обставини, які підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК.

Аналізуючи наведені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_5 вірно кваліфіковано за ч. 4 ст. 296 КК України, оскільки він вчинив дії, які виразились у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненому із застосуванням предмету, заздалегідь заготовленому для нанесення тілесних ушкоджень.

Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину і тяжкості наслідків, що настали.

При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також вимоги ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, які, відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом`якшують покарання ОСОБА_5 , суд відносить щире каяття.

До обставин, які відповідно до вимог ст.67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_5 суд відносить вчинення кримінального правопорушення у присутності дітей.

При цьому, суд виключає таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, як зайво вмінену.

Поряд з цим, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує інформацію про стан його здоров`я, відомості про те, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, має постійне місце реєстрації та проживання, на утриманні знаходиться малолітня дитина, висловив щирий жаль щодо вчиненого, вибачився перед потерпілими, повністю відшкодував завдану матеріальну шкоду потерпілим та частково відшкодував завдану моральну шкоду, в подальшому зобов`язався відшкодувати частину не відшкодованої шкоди.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання в межах санкції ч. 4 ст. 296 КК України, у виді позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України та покладенням у відповідності до ст.76 КК України певних обов`язків.

Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення, перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.

На підставі ст.ст.128, 129 КПК України, ст.ст.1166, 1167 ЦК України цивільний позов потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 до обвинуваченого ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, слід задовольнити частково.

Суд відмовляє у стягненні з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , в особі законного представника – матері ОСОБА_9 матеріальну шкоду в сумі 62 770 (шістдесят дві тисячі сімсот сімдесят) грн. 79 коп., так як, дану шкоду обвинуваченим ОСОБА_5 добровільно відшкодовано, що підтверджено документально.

Визначаючи розмір моральної шкоди суд виходив з засад розумності, виваженості, справедливості та вважає, що визначена сума моральної шкоди відповідає обсягу та характеру спричинених страждань потерпілим та характеру вимушених змін у їх життєвих стосунках.

На підставі вищевикладеного, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , в особі законного представника – матері ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 130 000 (сто тридцять тисяч) грн.

Судові витрати, згідно ст.124 КПК України, що підтверджені документально, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5

Речові докази підлягають вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.

Арешт, накладений на майно, згідно ухвал слідчого судді від 09 квітня 2026 року – скасувати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 296 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він, протягом іспитового строку, тривалістю 2 (два) роки, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

До вступу вироку в законну силу змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 з домашнього арешту на запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки: повідомляти суд про зміну місця проживання та місця роботи - до набрання вироком законної сили.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання відповідно до ч. 3 ст. 179 КПК України покласти на прокурора.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, у разі скасування відбування покарання з випробуванням та направлення ОСОБА_5 до відбуття покарання у виді позбавлення волі за даним вироком, в строк відбуття покарання слід зарахувати строк його тримання під вартою у даному кримінальному провадженні, а саме: період з 04 квітня 2026 року (день фактичного затримання) по 06 квітня 2026 року (день звільнення з-під варти) включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави витрати пов`язані із залученням експерта для проведення судових експертиз на загальну суму 14 440 (чотирнадцять тисяч чотириста сорок ) грн. 80 коп.

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 до обвинуваченого ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення - задовольнити частково.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , в особі законного представника – матері ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 130 000 (сто тридцять тисяч) грн.

Речові докази: Транспортний засіб марки «MITSUBISHI» модель «OUTLANDER» державний номерний знак НОМЕР_5 , VIN-код: НОМЕР_2 , білого кольору, із вираженими ознаками механічних пошкоджень, що на праві власності належить ОСОБА_9 , та яким фактично користується ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 – передати за належністю ОСОБА_9 .

Транспортний засіб марки «Mercedes-benz» модель «E270CDI» державний номерний знак НОМЕР_3 , VIN-код: НОМЕР_4 , чорного кольору, із вираженими ознаками механічних пошкоджень, що на праві власності належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 – передати за належністю ОСОБА_8 .

Сокиру з дерев`яною рукояткою, сокиру марки «FISKARS» із полімерною рукояткою, та предмет, ззовні схожий на ніж із маркувальним позначенням «STAINLESS STEEL», які поміщено до камери схову речових доказів Луцького РУП ГУНП у Волинській області – знищити.

Транспортний засіб марки «Haval» моделі «Jolion» сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_6 , VIN-код: НОМЕР_7 , який поміщено до спеціалізованого штрафного майданчику транспортних засобів, що у селищі Торчин, Луцького району, Волинської області – передати за належністю ОСОБА_5 .

Арешт, накладений на майно, згідно ухвал слідчого судді від 09 квітня 2026 року – скасувати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: