Вирок від 14 вересня 2026 р. у справі №161/15966/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/15966/26

Провадження № 1-кп/161/1387/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 15 вересня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

за участі:

прокурора ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у Луцькому міськрайонному суді Волинської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР за

№42026032010000130 від 21.07.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Тарасове, Луцького району, Волинської області, українця, з вищою освітою, не працюючого, громадянина України, є інвалідом зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,

раніше не судимого.

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

20.07.2026 року, близько 18 години 30 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи на прилеглій території до будинку АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, усвідомлюючи значення та кримінально-протиправний характер своїх дій, в ході словесного конфлікту із потерпілим ОСОБА_6 , тримаючи в лівій руці автомобільну покришку, кинув її в ділянку голови потерпілого, після чого кулаком правої руки наніс останньому один удар в ділянку обличчя, чим спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження у внутрішньошкірного крововиливу на лобно-тім`яній ділянці голови зліва, синця з саднами в ділянці носа, які за ступенем тяжкості відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він своїми умисними протиправними діями, які виразились у нанесенні умисних легких тілесних ушкоджень, вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.125 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину визнав частково, але в судових дебатах вину визнав повністю. Повністю погодився з обставинами вказаними в обвинувальному акті. Цивільний позов не визнає.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 суду показав, що раніше обвинуваченого він знав, конфлікти між ними відбуваються завжди. 20.07.2026 року, обвинувачений прийшов до нього на подвір`я, що розташоване за адресою: буд.№10, с. Тарасове, Луцького району. В стані алкогольного сп`яніння, кидав колеса, висловлювався нецензурною лайкою, кидав сміття, після чого наніс удар кулаком в обличчя.

Заявляє цивільний позов про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Витрати на лікування в сумі 3887,43 грн; 3000 грн- витрати на правничу допомогу; моральну шкоду в розмірі 15000 грн.

Відомості про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні внесено 21.07.2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026032010000130 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Згідно висновку експерта №433 від 22.07.2026 року:

Під час огляду та згідно медичної документації у ОСОБА_4 було виявлено тілесні ушкодження: внутрішньо шкіряний крововилив у на лобно-тім`яній ділянці голови зліва, синець з саднами в ділянці носа. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті травмуючої дії (по типу удар, удар тертя) тупого предмету, більш детальна характеристика якого не відобразилась в морфології ушкоджень. Не виключається можливість виникнення вищевказаних тілесних ушкоджень в час вказаний підекспертним та в постанові, а саме 20.07.2026 року. За ступенем тяжкості вони відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Враховуючи анатомічну локалізацію та характер виявлених у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень-виключається можливість їх виникнення під час падіння (як з прискоренням, так і без).

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 22.07.2026 року, за участю потерпілого ОСОБА_4 , останній показав механізм нанесення тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_5 .

Згідно протоколу інформації (відеозапису) від 22 липня 2026 року, об`єктом огляду є оптичний диск для лазерних систем зчитування, який був надісланий на адресу Луцького РУП ГУНП у Волинській області від потерпілого ОСОБА_4 .

На відеозаписі потерпілий кричить зі свого подвір`я, до особи яка їде на автомобілі «Камінці прийми ще!».

Відображено як ОСОБА_5 , тримаючи в обох руках автомобільні покришки йде до подвір`я потерпілого.

ОСОБА_5 кидає одну покришку в автомобіль потерпілого.

В момент коли до потерпілого наблизився ОСОБА_5 , потерпілий розвернув камеру (ймовірно закриваючи руками) під час чого два рази похитується ймовірно від нанесених ОСОБА_5 ударів.

Після того, ОСОБА_5 відходить від потерпілого та йде в сторону дороги, та на місці, де попередньо стояв потерпілий лежить автомобільна покришка.

ОСОБА_5 перебуваючи в подвір`ї потерпілого жбурляє в його будинок пакет зі сміттям.

ОСОБА_5 , перебуваючи в подвір`ї потерпілого біжить на нього та кричить: «ще раз в...».

Суд, дослідивши запропоновані учасниками докази, дійшов висновку, що вони, у відповідності до вимог ст. 85 КПК України, є належними, вони прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність, чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Що стосується питання про винуватість обвинуваченого у вчинені цього кримінального правопорушення, то суд ураховує наступне.

Так, при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суд має керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним ч. 2 та 4 ст. 17 КПК України.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований кримінальний проступок був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального проступку.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Як свідчать дослідженні у судовому засіданні докази, обвинувачений ОСОБА_5 дійсно наніс тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_4 .

Допитавши обвинуваченого, потерпілого, дослідивши матеріали кримінального провадження в повному обсязі, суд вважає, що подія кримінального проступку мала місце, провина обвинуваченого ОСОБА_5 доведена повністю та його дії правильно кваліфіковані як своїми умисними протиправними діями, які виразились у нанесенні умисного легкого тілесного ушкодження, вчинив кримінальний проступок, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 № 7 (із подальшими змінами), при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий, одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, не працює, в установах міста на обліку не перебуває, є інвалідом 3 групи.

Обставини, які пом`якшують покарання є повне визнання провини.

Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

З урахування викладеного, а саме той факт, що обвинувачений провину визнав у повному обсязі, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе в умовах без ізоляції його від суспільства та що йому слід призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі, у вигляді сплати штрафу в доход держави.

Цивільний позов потерпілого до обвинуваченого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, підлягає задоволенню частково.

Згідно чт.1 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода завдана кримінальним правопорушенням, або іншим суспільно - небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Частиною 1 статті 128 КПК України встановлено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Пунктом 10 ч.1 ст. 56 КПК України передбачено, що протягом кримінального провадження потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_4 майнову шкоду у розмірі 3887,43 грн.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).

У відповідності до Постанова Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Враховуючи ступінь вини відповідача, характер вчиненого діяння, суд вважає розумним, виваженим та справедливим визначити суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн.

Відповідно до ст.118 КПК України витрати на правову допомогу віднесені до процесуальних витрат.

За змістом ч. 2 ст. 120 КПК України, витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач.

Згідно із ч. 1 ст. 124 КПК Україниу разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого усі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат пов`язаних з розглядом справи належить витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ст.137 ЦПК України, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, за винятком суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Правова допомога може складатися у тому числі з надання консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, підготовки процесуальних документів.

Згідно положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви додано договорів про надання правової допомоги між позивачем - потерпілим ОСОБА_4 та адвокатом ОСОБА_7 , опис виконаних робіт (наданих послуг) від 30.07.2026 року, квитанцію.

Таким чином, суд вважає доведеними вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу і вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 в розмірі 3000 грн.

Речові докази: оптичний диск із відеозаписом, що зберігається в матеріалах кримінального провадження- залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Витрати на залучення експертів відсутні.

Керуючись ст. ст. 127-129, 368-370, 373- 374, 392, 395 КПК України,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_8 визнати винуватим у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання у вигляді сплати штрафу в доход держави у розмірі сорока неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 680 (шістсот вісімдесяти грн).

Запобіжний захід не обирався.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 3887 (три тисячі вісімсот вісімдесят сім) грн 43 коп., моральну шкоду в розмірі 10000 грн (десять тисяч грн.), витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн. (три тисячі грн.).

Речові докази: оптичний диск із відеозаписом, що зберігається в матеріалах кримінального провадження- залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Витрати на залучення експертів відсутні.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до Волинського Апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області на протязі 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя:

Вирок складено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчий кімнаті.

Суддя: