Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №159/5212/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/5212/26

Провадження № 3/159/1867/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Ковель

Суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області Смалюх Р.Я., розглянувши справу, що надійшла від Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, за участю секретаря судового засідання Клевецької ОМ., про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України (РНОКПП: НОМЕР_1 ), без зареєстрованого місця проживання, за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ст. 173, ч. 2 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 ставиться у провину те, що 12.08.2026 о 15.20 год перебуваючи за адресою м. Ковель, вул. Гоголя в громадському місці виражався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою в сторону місцевих мешканців: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , чим своїми діями вчинив дрібне хуліганство, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 173 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 ставиться у провину те, що від 10.08.2026 близько 11.10 год він перебуваючи біля будинку №7 по вул. Гоголя у м. Ковелі в громадському місці погрожував фізичною розправою громадянці ОСОБА_8 , нацьковував на неї безпритульних собак, виражався нецензурною лайкою, чим порушив громадський порядок та вчинив дрібне хуліганство, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 173 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 ставиться у провину те, що 15.08.2026 він о 23.33 год перебуваючи за адресою м. Ковель, вул. Незалежності, 119А при вході в Ковельський РУП виражався нецензурною лайкою в громадському місці та своїми діями пошкодив вхідні двері лопатою, чим вчинив дрібне хуліганство, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 173 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 ставиться у провину те, що 14.08.2026 о 08.00 год він перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , виражався нецензурною лайкою у бік громадянки ОСОБА_8 та погрожував їй фізичною розправою, чим своїми діями порушив громадський порядок спокій громадян, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 173 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 ставиться у провину те, що 14.08.2026 о 08.00 год він перебуваючи за адресою у АДРЕСА_1 допустив вільний вигул великої зграї собак, за якими він доглядає, породи «дворняга», середнього зросту, віком близько 5 років, різного забарвлення, без повідків та намордників, чим своїми діями створив небезпеку для оточуючих та порушив п. 7, 8 Розділу ІІ Правил утримання домашніх тварин у населених пунктах Ковельської ТГ., чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 154 КУпАП.

Повістку про виклику у судове засідання 19.08.2026 ОСОБА_1 отримав під особистий підпис 18.08.2026, однак у судове засідання не прибув.

Водночас у судове засідання 19.08.2026 прибули потерпілі, які зазначені такими у протоколах: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Суддя на підставі ч.2 ст.36 КУпАП постановив об`єднати в одне провадження справи за епізодами від 12.08.2026 та 10.08.2026, які перебували на час проведення судового засідання у провадженні судді, присвоївши справі єдиний унікальний номер 159/5212/26.

У судовому засіданні 19.08.2026 суддя заслухав пояснення потерпілих, які прибули у судове засідання.

Так, потерпіла ОСОБА_8 , повідомила, що зранку 10 серпня 2026 вона перебувала на території свого домоволодіння на АДРЕСА_1 . Вийшовши на дорогу біля свого будинку, вона побачила громадянина ОСОБА_1 , який вів зграю безпритульних собак, у кількості 22 особини, у бік проходу біля церкви. Побачивши потерпілу, ОСОБА_1 безпричинно виявив агресію: почав висловлюватися на її адресу грубою нецензурною лайкою, погрожувати фізичною розправою та висловлювати побажання смерті, кидати в її бік каміння, а також, тримаючи в руках лопату та дерев`яну палицю, побіг у її напрямку з метою побиття.

Окрім цього, ОСОБА_1 нацьковував собак на потерпілу, зокрема він стукав палицею, що слугувало командою для зграї, внаслідок чого собаки кинулися в бік ОСОБА_8 . Побоюючись за власне життя та здоров`я, потерпіла втекла до свого будинку, звідки по телефону викликала працівників поліції.

Коли вона згодом вийшла на вулицю для очікування наряду поліції, ОСОБА_1 , який перебував біля церкви і зрозумів факт виклику правоохоронних органів, знову нацькував на неї собак. Після цього він забіг до будівлі церкви, взяв лопату та знову побіг у її бік, погрожуючи нанесенням тілесних ушкоджень.

Реальний напад було відвернуто завдяки втручанню сторонніх осіб - працівників сусіднього підприємства, які йшли на роботу та заступилися за неї, після чого ОСОБА_1 втік.

На місце події прибули працівники поліції та склали відповідні матеріали.

Потерпіла також зазначила, що ОСОБА_1 постійно проживає в чагарниках біля річки і щодня перебуває у проході біля церкви разом із чисельною зграєю безпритульних собак (понад 20 особин), повністю блокуючи вихід з вулиці Гоголя. Через його агресивну поведінку вона та інші мешканці вулиці перебувають у стані постійного страху, вона систематично зазнає нападів собак та погроз побиття, у зв`язку з чим змушена майже щодня звертатися по допомогу до поліції.

Додатково ОСОБА_8 повідомила, що 12 серпня 2026 вона спостерігала, як ОСОБА_1 , перебуваючи у громадському місці біля церкви, публічно зняв штани та стояв оголеним у присутності малолітніх дітей, які проходили вулицею до міського пляжу. Також вона вказала на інший випадок, коли під час її руху на велосипеді ОСОБА_1 двічі стукнув палицею по землі, давши команду собакам, які одразу кинулися наздоганяти її, а ОСОБА_1 у цей час висловлював погрози у її бік.

Потерпіла наголосила, що мешканці вулиці є заручниками протиправних дій ОСОБА_1 , та просила суд вжити дієвих заходів для захисту громадян.

Потерпіла ОСОБА_9 повідомила, що є депутаткою Ковельської міської ради. Протягом останніх трьох років до неї систематично надходять численні скарги від мешканців вулиці Гоголя щодо протиправної та агресивної поведінки громадянина ОСОБА_1 , який тримає велику кількість безпритульних собак і тероризує місцеве населення. Загалом мешканцями направлялись неодноразові звернення до Ковельської міської ради, та значна кількість звернень на гарячу лінію міського голови, декілька депутатських звернень та понад сто звернень до органів поліції, проте проблема залишається невирішеною.

12 серпня 20206 після 15:00 год вона прибула на виклик мешканців вулиці Гоголя. Біля місцевої церкви вони виявили ОСОБА_1 в оточенні зграї безпритульних собак (у кількості від 20 до 30 особин). Побачивши посадових осіб та громадян, ОСОБА_1 безпричинно виявив особливу агресію: почав вигукувати погрози вбивством та фізичним знищенням, висловлювався на їхню адресу нецензурною лайкою.

Після цього ОСОБА_1 схопив лопату та дерев`яну палицю і побіг у їхній бік, намагаючись вчинити фізичну розправу, у зв`язку з чим вони були змушені викликати наряд поліції.

Потерпіла детально описала механізм нацьковування собак ОСОБА_1 , зазначивши, що останній робить два або три удари палицею по землі чи предметах, що є командою для собак, після чого тварини організовано кидаються на людей, а сам ОСОБА_1 у цей час продовжує вигукувати нецензурні образи.

При наближенні поліції він зазвичай збирає свої речі (сумки, лопати, палиці) та тікає з місця події.

ОСОБА_9 наголосила, що на вулиці Гоголя розташовано лише 13 будинків, де проживають переважно жінки, пенсіонери, літні люди, а також родини військовослужбовців та загиблих/зниклих безвісти воїнів. Мешканці перебувають у фактичній ізоляції та заручниках, оскільки бояться самостійно виходити на вулицю.

Потерпіла просила суд призначити ОСОБА_1 найсуворіше передбачене законом покарання та вжити заходів для його ізоляції від суспільства, оскільки його перебування на волі становить реальну загрозу для життя та здоров`я громадян.

Потерпіла ОСОБА_6 повідомила, що 12 серпня 2026 року орієнтовно о 10:00 –10:30 год вона йшла до магазину по вулиці Гоголя. Попереду неї на невеликій відстані йшла її сусідка - 93-річна ОСОБА_10 (яка є практично сліпою та прямувала на кладовище до могили сина, що пропав безвісти). Біля церкви на дорозі перебував громадянин ОСОБА_1 зі зграєю безпритульних собак. Коли ОСОБА_10 наблизилася, ОСОБА_1 двічі стукнув палицею по землі, внаслідок чого собаки миттєво оточили літню жінку.

ОСОБА_6 підійшла до правопорушника та зажадала припинити протиправні дії, на що ОСОБА_1 відреагував вкрай агресивно: почав висловлюватися нецензурною лайкою на адресу обох жінок та погрожувати їм фізичною розправою та замахувався на них лопатою.

Через реальну загрозу безпеці потерпіла викликала поліцію, однак працівники поліції, які прибули на виклик, обмежилися усною розмовою зі ОСОБА_1 та не склали протокол про адміністративне правопорушення на місці події.

Щодо епізоду від 12 серпня о 15:20 год потерпіла повідомила, що того ж дня, отримавши повідомлення від сусідів про приїзд представників міської ради, ОСОБА_6 знову вийшла на вулицю Гоголя біля церкви. ОСОБА_1 продовжував поводитися зухвало. Коли представник міської ради спробувала провести з ним бесіду, ОСОБА_1 публічно образив її нецензурною лайкою.

Потерпіла зазначила, що мешканці вулиці змушені жити в постійному страху. Її дві внучки (одна шкільного віку, інша невдовзі має йти до дитячого садка) бояться самостійно ходити вулицею, через що вона змушена щодня зустрічати та супроводжувати їх, оскільки ОСОБА_1 систематично кидається на перехожих із лопатою та нацьковує собак.

Потерпіла ОСОБА_7 пояснила, що 12 серпня 2026 року о 15:20 год вона спільно з іншими мешканцями підійшла до церкви на вулиці Гоголя. Побачивши її, громадянин ОСОБА_1 почав вигукувати на її адресу нецензурні образи та погрожувати фізичною розправою та вбивством. Оскільки її житловий будинок розташований найближче до собору, вона найбільше страждає від його протиправних дій і наразі через постійний страх взагалі боїться виходити на вулицю.

ОСОБА_7 повідомила, що тварини реагують на кількість ударів палицею які здійснює ОСОБА_1 .. Того дня ОСОБА_1 двічі стукнув палицею, після чого собаки одразу кинулися на неї і зупинилися на відстані 1 метра від неї. Сам правопорушник у цей час перебував на дещо більшій відстані, виявляв задоволення від її страху та криків, після чого побіг у її напрямку з дерев`яними палицями та лопатою.

Вказаний інцидент спричинив потерпілій сильний психоемоційний стрес та погіршення стану здоров`я. Окрім того, вона додала, що згодом, коли представники комунальних служб намагалися здійснити вилов собак, ОСОБА_1 перешкоджав цьому, не підпускав нікого до тварин, після чого сам разом із собаками втік та сховався у чагарниках, де комунальникам вдалося виловити лише декілька цуценят.

Потерпіла просила суд ухвалити рішення, яке захистило б мешканців вулиці від щоденної небезпеки.

ОСОБА_11 у судовому засіданні повністю підтримала пояснення інших потерпілих та підтвердила обставини подій, які відбулися 12 серпня 2026 року о 15:20 год на вулиці Гоголя. Вона зазначила, що мешканці вулиці протягом трьох років перебувають у статусі заручників протиправної поведінки ОСОБА_1 .

Потерпіла повідомила, що неодноразово була змушена пропускати роботу, оскільки ОСОБА_1 разом із великою зграєю агресивних собак повністю блокував єдиний безпечний вихід із вулиці, і пройти повз нього було неможливо через загрозу нападу.

Потерпіла просила суд захистити права мешканців на безпечне пересування та вжити дієвих заходів впливу до правопорушника ОСОБА_1 .

Інші присутні у судовому засіданні потерпілі пояснень не надавали, підтримали пояснення потерпілих які виступали.

У судовому засіданні потерпілі також зазначили, що для того, щоб відловити бездомних собак, ОСОБА_1 необхідно ув`язнити, бо комунальні служби не можуть впоратися з цим завданням коли він перебуває із собаками.

Крім того, у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 заявила клопотання про направлення адміністративних матеріалів за епізодами від 10.08.2026 та 12.08.2026 до органів Національної поліції для порушення кримінального провадження оскільки у таких діях ОСОБА_1 на її думку, є склад кримінального правопорушення. Склад якого саме кримінального правопорушення наявний у діях ОСОБА_1 потерпіла не знає, однак переконана що він є. Інші потерпілі підтримали клопотання ОСОБА_4 .

Суддя заслухавши думку учасників процесу постановив відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_4 оскільки з наявних матеріалів у справах у діях ОСОБА_1 від 10.08.2026 та 12.08.2026 суд не вбачає ознак кримінального правопорушення, а тому відсутні підстави для застосування положень ст. 253 КУпАП.

Водночас, суд роз`яснив потерпілій ОСОБА_4 , що вона має право безпосередньо звернутися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Оскільки відповідно до положень ч 2 ст. 268 КУпАП розгляд справ за ст. 173 КУпАП відбувається лише за особистої участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суддя вирішив відкласти судове засідання на 02.09.2026.

Водночас, оскільки ОСОБА_1 був під особистий підпис повідомлений про розгляд справи в суді 19.08.2026 однак у судове засідання не прибув, суддя на підставі ч.2 ст. 268 КУпАП постановою від 19.08.2026 застосував до ОСОБА_1 привід у наступне судове засідання.

21.08.2026 у провадження судді надійшли адміністративні матеріали щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за чт. 173 КУпАП та ч.2 ст.154 КУпАП (справа №159/5413/26 – епізод від 15.08.2026 з ст. 173 КУпАП, справа №159/6414/26 - епізод від 14.08.2026 за ч. 2 ст. 154 КУпАП, справа № 159/5411/26 – епізод за 14.08.2026 за ст. 173 КУпАП.)

25.08.2026 на через канцелярію суду потерпіла ОСОБА_2 подала клопотання про долучення до справи відеозаписів, до якого додала диск із двома відеофайлами.

На підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП суддя постановою від 31.08.2026 об`єднав зазначені вище справи зі справою №159/5212/26.

У судове засідання 02.09.2026 ОСОБА_1 не прибув, привід судді виконаний не був.

Постановою від 02.09.2026 суддя повторно застосував до ОСОБА_1 привід у наступне судове засідання, яке відклав на 16.09.2026.

15.09.2026 на запит судді надійшла копія висновку судово-психіатричної експертизи від 24.08.2026 року № 271, яка була проведена у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 , відповідно до якого експерт дійшов висновку, що ОСОБА_1 страждає на хронічне психічне захворювання, внаслідок якого він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

У судове засідання 16.09.2026 прибув ОСОБА_1 , суддя роз`яснив особі яка притягується до адміністративної відповідальності положення ст. 63 Конституції України, права передбачені ст. 268 КУпАП, а також прибули потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 , у судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованих йому правопорушень не визнав та надав такі пояснення.

ОСОБА_1 повідомив, що періодично перебуває біля Свято-Покровського собору (церкви поблизу вулиці Гоголя в м. Ковелі), де просить милостиню для придбання продуктів харчування. Приходить до собору переважно перед початком богослужінь і залишається там на нетривалий час (від 30 хвилин до 1 години), після чого залишає територію.

ОСОБА_1 категорично заперечив факти вчинення ним дрібного хуліганства, висловлювання нецензурною лайкою, ображання перехожих чи кидання камінням у мешканців вулиці Гоголя. ОСОБА_1 зазначив, що сам неодноразово зазнавав систематичних нападів, словесних образ та фізичного насильства (побиття) з боку сторонніх осіб через те, що збирає милостиню біля церкви.

Вказав, що перебуває у незадовільному стані здоров`я, має численні тілесні ушкодження (у тому числі пошкодження ребер та плечей), через що не здатен чинити будь-які агресивні або насильницькі дії стосовно інших осіб.

ОСОБА_1 заперечив наявність у нього власних собак, факт їх утримання чи нацьковування на перехожих. Пояснив, що безпритульні собаки самостійно прибігають і перебувають поруч із ним на вулиці, зокрема під час ночівлі в холодну пору року біля адміністративних та господарських будівель міста.

Щодо події у відділку поліції пояснив, що він проживає в чагарниках недалеко від відділку поліції, майже щоночі невідомі особи після завершення роботи розважальних закладів, виходять на «полювання» на осіб без постійного місця проживання і здійснюють їх побиття, бо знають, що за них ніхто не заступиться. Того разу його знову намагалися побити у зв`язку з чим він побіг до відділку поліції на допомогу. Він декілька разів дзвонив у дзвоник, але йому ніхто не відчиняв, двері були замкнені, тоді він вдарив лопатою по ручці, від чого ручка поламалась, і лише після цього вибігли працівники поліції і почали йому погрожувати.

Зазначив, що через відсутність житла та родичів вимушений ночувати у різних місцях міста (поблизу котельні, біля річки, на рампі моргу, поблизу будівлі поліції та міської ради).

У судовому засіданні потерпілі повідомили, що ОСОБА_1 тривалий час систематично перебуває біля церкви та збирає навколо себе зграю безпритульних собак. Зазначили, що через наявність цієї зграї собак мешканці вулиці, зокрема малолітні діти та особи похилого віку, бояться вільно пересуватися вулицею. Висловили побоювання за власне життя та здоров`я через агресивну поведінку собак та непередбачувані дії ОСОБА_1 , вказуючи на факти вчинення ним конфліктних дій.

Надаючи правову оцінку встановленим у справі обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виховання громадян у дусі додержання законів і зміцнення законності.

Це положення означає, що рішення суду повинно ґрунтуватися виключно на нормі закону та на доказах, здобутих і оцінених у встановленому порядку, а не на суб`єктивному уявленні про доцільність чи на очікуваному від суду результаті.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення згідно зі ст. 7 КУпАП здійснюється на основі суворого додержання законності: ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а застосування заходів адміністративного впливу провадиться в межах компетенції уповноваженого органу у точній відповідності із законом.

Ця вимога є конкретизацією конституційного припису ст. 19 Конституції України, за яким органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Здійснюючи правосуддя, суддя відповідно до ст. 129 Конституції України є незалежним і керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода у наданні ними суду своїх доказів і доведенні їх переконливості.

З огляду на публічно-правову, каральну за своєю суттю природу адміністративної відповідальності, ці засади поширюються й на розгляд справ про адміністративні правопорушення - застосування стягнення завжди є втручанням держави у права, свободи та законні інтереси особи, а тому таке втручання може бути виправданим лише суворим дотриманням процедури і меж, встановлених законом.

Суд зобов`язаний розглядати справу виключно в межах фактичних обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, що надійшов до суду, і не має права виходити за ці межі чи самостійно "довстановлювати" склад правопорушення за рахунок дій, які особі не інкриміновано.

Цей висновок випливає з системного тлумачення ст. 256 та ст. 268 КУпАП.

Відповідно до ст. 256 КУпАП обов`язковим змістом протоколу є, серед іншого, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за це правопорушення, саме ці відомості й окреслюють предмет судового розгляду.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до відповідальності має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази й заперечення саме проти пред`явленого їй обвинувачення.

Право особи знати, за що конкретно її притягують до відповідальності, і будувати на цьому свій захист, було б знецінене, якби суд міг покласти в основу постанови діяння, не відображене (не інкриміноване) у протоколі.

При розгляді справи суд, керуючись ст. 280 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа саме в його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності за це діяння.

Тобто закон прямо прив`язує предмет доказування до діяння, зафіксованого в матеріалах справи, а не до будь-яких інших дій особи, які могли статися, але не були поставлені їй у провину уповноваженою на складення протоколу особою.

Притягнення особи до відповідальності за дії, які не зафіксовані та не інкриміновані їй у протоколі, є виходом за межі предмета розгляду, порушенням права на захист і права знати суть обвинувачення, а також суперечить принципу законності (ст. 7 КУпАП) і завданням провадження (ст. 245 КУпАП).

Суд, вирішуючи питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, діє не лише як орган, що застосовує каральну санкцію держави, а передусім як гарант дотримання прав людини в кожному конкретному провадженні.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її права і свободи визнаються найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції є нормами прямої дії.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Отже, суд не може обмежуватися формальною констатацією факту складення протоколу - він зобов`язаний перевірити законність та обґрунтованість обвинувачення, забезпечити особі реальну можливість захисту та не допустити застосування стягнення за відсутності передбачених законом підстав.

Ця вимога кореспондується зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, включно з презумпцією невинуватості.

Європейський суд з прав людини у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 р сформулював автономне (незалежне від національної кваліфікації) поняття "кримінального обвинувачення", під яке з урахуванням характеру правопорушення та суворості можливого стягнення може підпадати й провадження, кваліфіковане національним законом як адміністративне.

Це означає, що гарантії ст. 6 Конвенції - зокрема презумпція невинуватості та право знати суть і підстави обвинувачення - поширюються на переважну більшість справ про адміністративні правопорушення, і суд зобов`язаний застосовувати ці гарантії безпосередньо, з огляду на ст. 9 Конституції України (чинні міжнародні договори є частиною національного законодавства) та Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Ухвалюючи рішення, суд не може керуватися міркуваннями доцільності, суспільними очікуваннями, потребою "показового" покарання чи припущенням про те, якого результату від нього нібито очікує суспільство. Єдиною підставою рішення суду є закон і оцінені за правилами належності, допустимості та достатності докази.

Метафорично цю вимогу можна сформулювати як заборону судді ставити себе у становище вибору "Варавва чи Ісус" - тобто вирішувати долю особи, керуючись не нормою права, а тим, чого, як здається, вимагає "натовп", резонанс справи чи очікуваний суспільний ефект від рішення.

Історія, на яку вказує цей вислів, - вимушений вибір, зроблений під тиском публічної думки, а не на підставі права, - є прикладом того, яким процес прийняття рішення бути не повинен.

Суд, зобов`язаний ухвалювати рішення виключно на підставі закону, незалежно від суспільного резонансу справи, бажання потерпілого, преси чи інших не передбачених законом чинників.

Ця засада прямо випливає зі ст. 129 Конституції України, за якою суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним і керується верховенством права, а не міркуваннями політичної, суспільної чи іншої доцільності.

Диспозиція ст. 173 КУпАП передбачає, що об`єктивна сторона складу дрібного хуліганства складається з самостійних альтернативних діянь: 1) нецензурна лайка в громадських місцях; 2) образливе чіпляння до громадян; 3) інші подібні дії, за умови, що кожне із цих діянь порушує громадський порядок і спокій громадян, а обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони цього правопорушення є хуліганський мотив поведінки особи, яка вчиняє зазначені вище дії.

При цьому, ст. 173 КУпАП визначає, що кожна кваліфікуюча ознака повинна бути поєднана з порушенням громадського порядку і спокою громадян, а також вчинена з хуліганських мотивів.

Хуліганський мотив полягає у прагненні особи, нехтуючи встановленими правилами поведінки у суспільстві, продемонструвати явну неповагу до суспільства, протиставити свою поведінку оточуючим, продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і фактично поставити власне бажання, емоцію чи інтерес вище за право інших осіб на спокій та нормальне перебування у громадському місці. Саме такий характер умислу відрізняє хуліганську поведінку від випадкового, емоційного або суто особистого конфлікту.

При цьому про мотив не можна робити висновок виключно з характеру вжитих слів та вчинених дій. Він встановлюється за сукупністю обставин події, зокрема за приводом і причиною конфлікту, ініціатором поведінки, місцем і способом її вчинення, характером висловлювань та інших дій, тривалістю і наполегливістю неправомірної поведінки, реакцією особи на зауваження, наявністю чи відсутністю особистих відносин між учасниками конфлікту, а також тим, чи була поведінка спрямована безпосередньо проти конкретної особи у межах особистої сварки, чи мала демонстративний характер і була спрямована на оточуючих та громадський порядок загалом.

На відміну від цього, у випадку звичайного конфлікту особа може діяти з мотивів образи, ревнощів, помсти, невдоволення, страху, захисту власних інтересів або іншої конкретної особистої причини. Сам по собі факт того, що під час такого конфлікту особа використовувала нецензурні висловлювання, ще не означає, що вона мала намір продемонструвати неповагу до суспільства та порушити громадський порядок. У такому випадку необхідно встановити додаткові обставини, які свідчили б про трансформацію особистого конфлікту у хуліганську поведінку.

Зміст поняття дрібного хуліганства не може зводитися лише до формальної констатації наявності нецензурної лайки. Такий підхід фактично означав би, що будь-яка емоційно забарвлена розмова, сварка або конфлікт у громадському місці автоматично утворює склад правопорушення за статтею 173 КУпАП, що не відповідає змісту цієї правової норми.

Отже, для кваліфікації поведінки за статтею 173 КУпАП недостатньо встановити, що особа у громадському місці висловлювалася нецензурно. Необхідно встановити, що така поведінка мала умисний хуліганський характер, тобто була спрямована на демонстративне порушення громадського порядку та прояв явної неповаги до суспільства, а не була реакцією на конкретний конфлікт.

Тому в кожній конкретній справі необхідно встановити не тільки що саме говорила особа, а й у зв`язку з чим вона це робила, кому були адресовані висловлювання, якою була мета такої поведінки, яким чином вона вплинула на громадський порядок і спокій громадян та чи свідчить сукупність установлених обставин саме про хуліганську, а не лише конфліктну поведінку.

Якщо такі обставини не встановлені, а наявний лише факт нецензурної лайки під час особистої сварки, сам по собі цей факт не дає достатніх підстав для висновку про наявність у діях особи складу дрібного хуліганства, передбаченого статтею 173 КУпАП.

Щодо події, яка відбулася 12.08.2026 о 15.20 год про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП, суддя зазначає таке.

На доведення протиправних дій ОСОБА_1 у матеріалах справи містяться:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА №208794 від 12.08.2026 у якому зазначено, що 12.08.2026 о 15.20 год ОСОБА_1 перебуваючи за адресою м. Ковель, вул. Гоголя в громадському місці виражався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою в сторону місцевих мешканців: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ..

У протоколі зазначено, що шкоди правопорушенням не заподіяно, свідки відсутні, потерпілими є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , міститься відмітка про відмову ОСОБА_1 від підписання протоколу.

Також міститься другий примірник бланку протоколу з таким же номером та серією, який не заповнений, що свідчить про те, що під час складання протоколу, примірник для ОСОБА_1 не складався.

- рапорт оператора лінії 102 відповідно до якого 12.08.2026 о 15.22 надійшло повідомлення про те, що за адресою м. Ковель, вул. Ветеранів, навпроти собору трапився конфлікт з невідомою особою, який її звинувачує безпідставно, заявник ОСОБА_14 .

- заява ОСОБА_2 від 12.08.2026 на ім`я Начальника Ковельського РУП у якій зазначено, що 12.08.2026 близько 15.20 год на вул. Гоголя у м. Ковелі перебував бездомний агресивний чолові ОСОБА_15 , який неодноразово вчиняє дрібне хуліганство, б`є лопатою людей, б`є палкою, ображає нецензурною лайкою, цькує зграєю собак, які неодноразово кусали мешканців міста. Просить притягнути вказану особу до відповідальності.

- пояснення ОСОБА_2 від 12.08.2026 у яких вона зазначає, що в м. Ковелі є безхатько ОСОБА_16 , який не має постійного місця проживання та із ним ходять безпритульні собаки. 12.08.2026 близько 15.20 год ОСОБА_17 перебував в м. Ковелі на вул. Гоголя та виражався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою в сторону місцевих жителів. Також ОСОБА_18 ходить із близько 20 бродячими собаками, які голосно гавкають та кидаються на людей та кусають. Неодноразово були випадки коли ОСОБА_18 палкою або лопатою бив прохожих. Простить вжити заходів та притягнути ОСОБА_1 до відповідальності;

- також до протоколу додана інформація про ОСОБА_1 з ДМС України від 25.04.2025 та довідка характеристика на ОСОБА_1 від 13.08.2026 з якої видно, що у 2025-2026 роках щодо нього 54 рази складалися адміністративні матеріали за ч.1 ст. 127, ст. 152, ч. 3 ст. 154, 173, ч. 1, 2 ст. 175-1, 183 КУпАП;

- також суд дослідив відеозаписи, які надала потерпіла ОСОБА_2 , та на яких з її слів зафіксовані обставини події, що відбулася 12.08.2026:

З файлу «відео1.mp4» видно, що відбувається розмова ОСОБА_1 з мешканцями під час розмови ОСОБА_1 збирає свої речі, висловлює незадоволення тому чого мешканці до нього мають справу (25 с. Запису) та йде з місця де знаходяться мешканці, під час цього голосно говорить, вживає нецензурну лайку, вживає образливі слова до мешканців. На 01.05 хв відеозапису також зафіксовано, що один із мешканців тримаючи в руці електрошокер вмикає його направляючи в бік ОСОБА_1 , який перебуває на значній відставні від мешканців.

З файлу «відео2.mp4» видно, що відбувається розмова ОСОБА_1 з мешканцями під час розмови ОСОБА_1 повідомляє, що його постійно проганяють, б`ють, він не має куди подітися, пропонує мешканця спробувати з ним переночувати ніч та відчути його ситуацію. Мешканці хочуть запропонувати ОСОБА_1 куди він може піти, однак останній не слухає та йде до своїх речей збираючи їх. Під час розмови ОСОБА_1 поводить себе спокійно, не лихословить та не ображає мешканців.

Оцінивши зазначені вище докази та пояснення учасників справи, суддя дійшов висновку про відсутність у ОСОБА_1 хуліганського мотиву. Нецензурна лайка та образливі слова в бік потерпілих була зумовлена конфліктом, який виник з приводу його перебування на вул. Гоголя зі зграєю безпритульних собак, що викликло невдоволення у мешканців вулиці, оскільки собаки несуть загрозу для оточуючих. Під час розмови ОСОБА_1 висловлював своє невдоволення тим, що його проганяють з вулиці, вживав нецензурну лайку на адресу мешканців. Його дії не були спрямовані на демонстративне порушення громадського порядку та прояв явної неповаги до суспільства, а були реакцією на конкретне невдоволення мешканців його перебуванням з собаками на вулиці Гоголя.

Отже, у діях ОСОБА_1 відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП - хуліганський мотив.

Щодо події, яка відбулася 10.08.2026 близько 11.10 год про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП, суддя зазначає таке.

На доведення протиправних дій ОСОБА_1 у матеріалах справи містяться:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА №208734 від 12.08.2026 у якому зазначено, що 10.08.2026 близько 11.10 год під час якої відповідно до протоколу ОСОБА_1 , перебуваючи біля будинку №7 по вул. Гоголя у м. Ковелі, в громадському місці погрожував фізичною розправою громадянці ОСОБА_8 , нацьковував на неї безпритульних собак, виражався нецензурною лайкою чим порушив громадський порядок.

У протоколі зазначено, що шкоди правопорушенням не заподіяно, свідки відсутні, потерпілою є ОСОБА_8 , міститься відмітка про відмову ОСОБА_1 від підписання протоколу.

- рапорт оператора лінії 102 відповідно до якого 10.08.2026 в 11.15 год надійшло повідомлення про те, що за адресою м. Ковель, вул. Гоголя, буд. 7 безхатько ОСОБА_18 агресивно поводиться, кидається до неї з палицею, хотів вдарити та мав намір нацькувати на неї своїх собак, такі дії вчиняє не вперше. Заявниця ОСОБА_8

- заява ОСОБА_8 від 10.08.2026 на ім`я начальника Ковельського РУП у якій вона просить притягнути до відповідальності ОСОБА_1 за погрозу фізичною розправою.

- письмові пояснення ОСОБА_8 від 10.08.2026 у яких зазначено, що 10.08.2026 близько 11.10 год громадянин ОСОБА_16 в місті Ковелі на вул. Гоголя погрожував їй фізичною розправою, замахувався на неї палицею, вживав нецензурну лексику в її бік та нацьковував агресивних собак;

- письмові пояснення ОСОБА_7 від 10.08.2026 у яких зазначається, що близько 10.08.2026 близько 11.10 год вона почула сусідку, яка проживає поруч, ОСОБА_19 . Зазначає, що особа чоловічої статі зі зграєю собак, проходячи біля сусідки, почав вести себе агресивно щодо неї, а саме замахувався палицею, цькував собак, вживав нецензурну лексику; погрожував. Зазначає, що собаки мешкають біля собору, тому мешканці змушені обходити іншою дорогою, так як собаки дуже агресивні;

- також до протоколу додана інформація про ОСОБА_1 з ДМС України від 25.04.2025 та довідка характеристика на ОСОБА_1 від 13.08.2026 з якої видно, що у 2025-2026 роках щодо нього 54 рази складалися адміністративні матеріали за ч.1 ст. 127, ст. 152, ч. 3 ст. 154, 173, ч. 1, 2 ст. 175-1, 183 КУпАП;

- рапорт працівника поліції від 12.08.2026 в якому зазначено про перебування на розгляді адмінматеріалів щодо ОСОБА_1 щодо подій, які відбулися 10.08.2026 близько 11.10 год на вул. Гоголя. У ньому зазначено, що під час складання протоколу ОСОБА_1 відмовився від підписів у ньому та відмовився від пояснень.

Жодних інших доказів до матеріалів справи не додано.

Оцінюючи зазначені вище докази, суддя зазначає, що письмові пояснення надані ОСОБА_7 та усні пояснення надані у судовому засіданні потерпілою ОСОБА_6 , не стосуються події, яка ставиться у провину ОСОБА_1 , щодо вчинення протиправних дій щодо ОСОБА_8 , водночас вони стосуються подій щодо іншої особи – ОСОБА_19 , однак ці діяння, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, не ставляться у провину ОСОБА_1 , а тому суддя не надає їм оцінки.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 підтвердила вчинення ОСОБА_1 протиправних дій зазначених у протоколі.

ОСОБА_1 заперечив, що нацьковував собак та ображав потерпілу, повідомив, що його проганяють з цієї вулиці бо він просить милостиню біля церкви, яка поруч, і це не подобається мешканцям вулиці.

Враховуючи наведене, на переконання судді, відсутні достатні докази того, що останній вчинив зазначене правопорушення, оскільки жодних інших доказів окрім пояснень потерпілої та пояснень ОСОБА_1 , які є взаємовиключними у матеріалах справи немає.

На підставі наведено, суддя дійшов висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_1 10.08.2026 адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП.

Щодо події, яка відбулася 15.08.2026 о 23.33 год про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП, суддя зазначає таке.

На доведення протиправних дій ОСОБА_1 у матеріалах справи містяться:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА №208795 від 15.08.2026 у якому зазначено, що 15.08.2026 о 23.33 год ОСОБА_1 перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 при вході в Ковельський РУП виражався нецензурною лайкою в громадському місці та своїми діями пошкодив вхідні двері лопатою.

У протоколі зазначено, що шкоди правопорушенням не заподіяно, міститься відмітка про відмову ОСОБА_1 від підписання протоколу.

- рапорт помічника чергового Ковельського РУП відповідно до якого 16.08.2026 о 00.39 год надійшов рапорт співробітника РУ про те, що 15.08.2026 о 23.50 за адресою м. Ковель, вул. Незалежності, буд. 119А надійшов рапорт старшого інспектора СДПЛ Ковельського РУП капітана поліції Ірини Лобко про те, що під час чергування на фронт офісі гр. ОСОБА_1 без постійного місця проживання пошкодив вхідні двері Ковельського РУП.

- рапорт старшого інспектора СДПЛ Ковелського РУП Ірини Лобко, про те, що 15.08.2026 о 23.39 год ОСОБА_1 підійшовши до вхідних дверей підрозділу поліції почав наносити удари по ручці вхідних дверей твердим предметом, схожим на лопату, яку тримав у руках. Оцінивши ситуацію інспектор побігла відчиняти двері і одночасно викликала на підмогу чергового, оскільки ОСОБА_1 супроводжував свої дії лайкою та криками. У наслідок неправомірних дій ОСОБА_1 було завдано майнову шкоду;

- також до протоколу додана інформація про ОСОБА_1 з ДМС України від 25.04.2025 та довідка характеристика на ОСОБА_1 від 13.08.2026 з якої видно, що у 2025-2026 роках щодо нього 54 рази складалися адміністративні матеріали за ч.1 ст. 127, ст. 152, ч. 3 ст. 154, 173, ч. 1, 2 ст. 175-1, 183 КУпАП.

Суддя враховує, що ст. 31 Закону України «Про національну поліцію» надано право поліції застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису для формування доказової бази наявності або відсутності факту правопорушення.

Однак до матеріалів справи не додано ні відеозаписів, які б підтверджували викладені у протоколі обставини, ні фото пошкодженої ручки дверей, ні пояснень свідків, ні жодних інших доказів, окрім рапорта старшого інспектора.

Слід зауважити, що сам лише протокол про адміністративне правопорушення не може бути достатнім доказом вчинення протиправності дій, а рапорт працівника поліції суддя оцінює критично, оскільки він не підкріплені іншими достовірними доказами, які б дозволяли об`єктивно встановити подій, які ставляться у провину ОСОБА_1 .

Отже, в порушення вимог ст. 255 КУпАП, уповноваженими на складання протоколів про адміністративні правопорушення посадовими особами, на яких покладено обов`язок щодо збирання доказів, не долучено до матеріалів справи достатніх доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У частині 2 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.

У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

ЄСПЛ підкреслює, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Так, в рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

Також суддя враховує пояснення ОСОБА_1 , який у судовому засіданні повідомив, що вимушено зламав ручку дверей відділку поліції, оскільки рятувався від невідомих осіб, які хотіли його побити, а на дзвінок у двері йому ніхто не відчиняв, зазначене свідчить про відсутність хуліганського мотиву.

На підставі наведено, суддя дійшов висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_1 15.08.2026 адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП.

Щодо події, яка відбулася 14.08.2026 о 08.00 год про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП, суддя зазначає таке.

На доведення протиправних дій ОСОБА_1 у матеріалах справи містяться:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА №209772 від 16.08.2026 у якому зазначено, що 14.08.2026 о 08.00 год ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , виражався нецензурною лайкою у бік громадянки ОСОБА_8 та погрожував їй фізичною розправою, чим своїми діями порушив громадський порядок спокій громадян.

У протоколі зазначено, що потерпілою є ОСОБА_8 , зазначено, що шкоди правопорушенням не заподіяно, міститься відмітка про відмову ОСОБА_1 від підписання протоколу.

- рапорт оператора лінії 102 відповідно до якого 14.08.2026 о 08.46 год надійшло повідомлення про те, що за адресою м. Ковель, вул. Гоголя повторно повернувся безхатько, агресивний, поряд з ним багато собак, мешканці не можуть вийти з будинку. Заявниця ОСОБА_8

- заява ОСОБА_8 від 14.08.2026 на ім`я начальника Ковельського РУП у якій вона просить притягнути до відповідальності ОСОБА_1 який на постійній основі тероризує її та її сусідів, натравлює зграю собак, кидається битися лопатою, виражається нецензурною лайкою, погрожує фізичною розправою;

- письмові пояснення ОСОБА_8 від 14.08.2026 у яких зазначено, що 14.08.2026 за адресою м. Ковель, вул. Гоголя, близько 08.00 год ранку, заявниця вийшла з двору коли якраз безхатько ОСОБА_18 проводив зграю собак по вулиці. Побачивши заявницю він почав замахуватись палицею на неї, кидав каміння в її бік і нацьковував собак та біг за нею погрожував фізичною розправою і виражався нецензурною лайкою.

- також до протоколу додана інформація про ОСОБА_1 з ДМС України від 25.04.2025 та довідка характеристика на ОСОБА_1 від 13.08.2026 з якої видно, що у 2025-2026 роках щодо нього 54 рази складалися адміністративні матеріали за ч.1 ст. 127, ст. 152, ч. 3 ст. 154, 173, ч. 1, 2 ст. 175-1, 183 КУпАП.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 підтвердила вчинення ОСОБА_1 протиправних дій зазначених у протоколі.

ОСОБА_1 заперечував, виражався нецензурною лайкою у бік потерпілої, повідомив, що його проганяють з цієї вулиці бо він просить милостиню біля церкви, яка поруч, і це не подобається мешканцям вулиці.

Враховуючи наведене, на переконання судді, відсутні достатні докази того, що останній вчинив зазначене правопорушення, оскільки жодних інших доказів окрім пояснень потерпілої та пояснень ОСОБА_1 , які є взаємовиключними у матеріалах справи немає.

На підставі наведено, суддя дійшов висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_1 15.08.2026 адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП.

Вирішуючи питання про наявність об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП, в діях вчинених ОСОБА_1 14.08.2026 за викладених у протоколі обставин, суддя зазначає таке.

Диспозиція ч. 2 ст. 154 КУпАП передбачає відповідальність за вчинене повторно протягом року порушення, що полягає в утриманні собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях).

У п. 7, 8 Розділу ІІ Правил утримання домашніх тварин у населених пунктах Ковельської територіальної громади зазначено, що особи, які утримують домашніх тварин, мають право з`являтися з ними поза місцями їх постійного утримання (супроводжувати їх) та не залишати їх без нагляду. Під час переходу через вулиці і поблизу магістралей собака повинна бути на короткому повідку, щоб уникнути дорожньо-транспортних подій і загибелі собаки на проїжджій частині.

У ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» зазначено, що Особи, які утримують домашніх тварин, мають право з`являтися з ними поза місцями їх постійного утримання (супроводжувати їх). Особа, яка супроводжує тварину, зобов`язана забезпечити: безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною; безпеку супроводжуваної домашньої тварини; безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою; наявність повідка для здійснення вигулу собак та інших домашніх тварин, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров`я людини, поза місцем постійного утримання таких тварин, а також намордника на собаках порід, що включені до Переліку небезпечних порід собак, що затверджується Кабінетом Міністрів України; наявність на домашній тварині нашийника з ідентифікуючими позначками. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.

Отже, відповідальність за ч. 2 ст. 154 КУпАП нормою настає за одночасної наявності таких обставин:

1) для особи, яка утримує собаку і вигулює її;

2) собака яка вигулюється без повідка та намордника віднесена до Переліку небезпечних порід собак;

3) або собака вигулювалась в невідведених для цього місцях.

У протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ставиться у провину те, що він 14.08.2026 о 08.00 год він перебуваючи за адресою у м. Ковелі на вул. Гоголя, буд. 7 допустив вільний вигул великої зграї собак, за якими він доглядає, породи «дворняга», середнього зросту, віком близько 5 років, різного забарвлення, без повідків та намордників, чим своїми діями створив небезпеку для оточуючих та порушив п. 7, 8 Розділу ІІ Правил утримання домашніх тварин у населених пунктах Ковельської ТГ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1164 затверджено Перелік небезпечних порід собак. У цьому переліку відсутня така порода як «дворняга».

Отже, вигул собак породи «дворняга» не вимагає від особи яка її утримує та вигулює використання повідка та намордника.

У п. 8 Розділу ІІ Правил утримання домашніх тварин у населених пунктах Ковельської територіальної громади зазначено, що використання короткого повідка є обов`язковим лише під час переходу через вулиці і поблизу магістралей.

Водночас, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, що ОСОБА_1 переводив собак через вулицю, або вигулював їх поблизу магістралей.

У законодавстві України не має визначення особи, яка здійснює утримання собак.

На переконання судді, особою, яка здійснює утримання собак може важатись особа, яка: вважає таких тварин своїми; в особи наявні документи на собаку (ветеринарний паспорт, реєстраційні дані або інші документи); особа самостійно визначає місце перебування собаки; собаки регулярно ночують у місці проживання особи або в іншому приміщенні, яким вона користується; особа систематично годує їх, лікує, вакцинує, стерилізує або іншим чином організовує ветеринарне обслуговування; особа вигулює собак і здійснює фактичний контроль за їхньою поведінкою; особа перешкоджає вилову собак комунальною службою або передачі їх іншій особі; інші особи сприймають конкретну собаку як таку, що належить цій особі, а сама особа цього не заперечує; особа забирає собаку із собою при зміні місця перебування; собака виконує команди особи, постійно перебуває поруч із нею та очевидно реагує на неї саме як на особу, що здійснює контроль.

До протоколу про адміністративне правопорушення додані:

- рапорт оператора лінії 102 на ім`я начальника Ковельського РУП у якому зазначається про отримання 14.08.2026 о 08.48 год повідомлення зі служби 102 від громадянки ОСОБА_8 про те, що за адресою м. Ковель, вул. Гоголя до церкви повернувся безхатько, агресивний, поряд з ним багато собак, мешканці не можуть вийти з будинку;

-заява громадянки ОСОБА_8 від 14.08.2026 на ім`я начальника Ковельського РУП, у якій вона просить притягнути до відповідальності безхатька ОСОБА_1 , який на постійній основі тероризує її та її сусідів, натравлює зграю собак, кидається битися лопатою, виражається нецензурною лайкою, погрожує фізичною розправою;

- пояснення громадянки ОСОБА_8 від 14.08.2026 у яких зазначено, що 14.08.2026 за адресою м. Ковель, вул. Гоголя, близько 08.00 год ранку заявниця вийшла з двору коли якраз безхатько ОСОБА_18 проводив зграю собак, побачивши заявницю він почав замахуватися на неї палицею, кидав каміння в її бік і нацьковував собак та біг за нею, погрожував фізичною розправою та виражався нецензурною лайкою;

- фото особи, яка йде по тротуару з сумкою на спині, біля цієї особи знаходиться близько 7 собак, обличчя особи не видно;

- копія рішення Ковельської міської ради №25/36 від 30.08.2022 про затвердження Правил утримання домашніх тварин у населених пунктах Ковельської територіальної громади та копія зазначених Правил;

- копія постанови судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09.02.2026 у справі №159/9427/25, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністратвиної відповідальності за ч. 2 ст. 154 КУпАП.

Дослідивши зазначені вище докази, заслухавши пояснення потерпілої ОСОБА_8 та поляснення ОСОБА_1 , суддя дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 є власником вказаних у протоколі собак чи їх утримувачем, а також те, що він вчинив діяння (переводив через дорогу або вигулював біля магістралей собак породи «дворняга», чи вигулював собак без намордника та повідка порода яких включена до Перелік небезпечних порід собак), які становлять склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП.

На підставі наведено, суддя дійшов висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_1 15.08.2026 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення її учасників, суддя встановив, що перебування безпритульних собак, які збираються у зграю, разом із бездомним ОСОБА_1 створює для мешканців АДРЕСА_1 істотні незручності та потенційну небезпеку. Вирішення цієї ситуації має істотне значення для забезпечення належних умов безпечного і комфортного проживання мешканців міста.

На переконання судді, вирішення цієї проблеми потребує комплексного застосування заходів, передбачених законодавством про захист тварин від жорстокого поводження та про соціальний захист бездомних осіб.

За змістом абзацу сьомого статті 1 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» безпритульними тваринами є домашні тварини, які залишилися без догляду людини або утворили напіввільні угруповання, здатні розмножуватися поза контролем людини.

Отже, утворення собаками напіввільної зграї саме по собі відповідає одному з прямо передбачених законом критеріїв безпритульної тварини.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» правила утримання домашніх тварин установлюються органами місцевого самоврядування, а особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані не створювати загрози безпеці людей та інших тварин.

Водночас спеціальне правове регулювання безпритульних тварин міститься у статті 23 цього Закону. Частина перша цієї статті передбачає, що регулювання чисельності безпритульних тварин проводиться відповідно до вимог Закону, а частина друга встановлює, що їх вилов здійснюється, зокрема, з метою регулювання чисельності. При цьому закон прямо забороняє застосовувати методи вилову, технічні пристрої чи препарати, які травмують тварин або є небезпечними для їх життя і здоров`я.

Частина перша статті 24 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» має імперативний характер: собаки незалежно від породи, належності та призначення, які знаходяться без власника у громадських місцях, вважаються безпритульними і підлягають вилову.

Отже, виявлення без власника собаки на вулиці, площі, у дворі чи іншому громадському місці створює не право, а передбачений законом обов`язок щодо її вилову у встановленому порядку.

При цьому законом передбачено спеціальний механізм реагування на тварин, поведінка яких становить небезпеку. Відповідно до частини другої статті 24 цього Закону тимчасовій ізоляції підлягають домашні тварини, які завдали тілесних ушкоджень людині або іншій домашній тварині, а примусова ізоляція допускається, якщо домашня тварина є небезпечною для оточуючих.

Водночас частина четверта статті 24 передбачає, що для забезпечення вилову та тимчасової ізоляції безпритульних тварин органи місцевого самоврядування можуть створювати комунальні служби або підприємства з питань утримання та поводження з тваринами відповідно до місцевих програм регулювання чисельності тварин у населених пунктах.

Отже, створення саме комунального підприємства є способом організації виконання відповідних повноважень, але його відсутність не означає відсутності у органу місцевого самоврядування обов`язку забезпечувати виконання законодавчих вимог.

Такий висновок прямо узгоджується з пунктом 4 Порядку регулювання чисельності тварин, що не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або частково створюваних діяльністю людини, та безпритульних тварин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року № 720. Відповідно до цього пункту органи місцевого самоврядування розробляють та затверджують місцеві програми регулювання чисельності безпритульних тварин. При відсутності у громаді відповідної комунальної служби або підприємства послуги з вилову можуть надаватися іншими суб`єктами, а послуги з біостерилізації — юридичними особами або фізичними особами-підприємцями, які мають ліцензію на провадження ветеринарної практики. (п. 5 Порядку).

Пунктом 6 зазначеного Порядку визначені допустимі способи вилову: механічний, медикаментозний та комбінований, із прямою забороною застосовувати методи, що травмують тварин або становлять небезпеку для їх життя і здоров`я. Пункт 11 зобов`язує суб`єктів, які здійснюють такі заходи, після вилову провести ветеринарний огляд, дегельмінтизацію, вакцинацію, у тому числі проти сказу, біостерилізацію, післяопераційну перетримку, ідентифікацію та за необхідності ветеринарну допомогу.

Пункт 13 Порядку № 720 передбачає, що після проведення необхідних ветеринарних процедур рішення про повернення тварини на місце вилову, її розміщення у відповідній установі або передачу опікуну чи власнику приймається індивідуально під час клінічного огляду лікарем ветеринарної медицини.

Пункт 14 встановлює два основні подальші варіанти: передання тварини до притулку, центру реабілітації чи під нагляд відповідної громадської або благодійної організації або повернення до ареалу перебування (місця вилову) для вільного проживання. Безпритульні тварини, які були повернуті до ареалу перебування (місць вилову) для вільного проживання, в подальшому щороку обов`язково проходять процедуру ревакцинації та контроль за наявністю візуальної ідентифікації.

Отже, з наведених норм випливає, що належною реакцією органу місцевого самоврядування на систематичне утворення зграї безпритульних собак та наявність загрози для мешканців є не одноразове фізичне усунення окремих тварин, а організація передбаченої законом системи регулювання їх чисельності: виявлення та вилов, тимчасове утримання, ветеринарний огляд, вакцинація, біостерилізація, ідентифікація, передача до притулку або повернення до місця вилову за наявності відповідних ветеринарних умов.

При цьому орган місцевого самоврядування має не лише право, а й обов`язок організувати таку систему. Пунктом 4 Порядку № 720 прямо передбачено розроблення та затвердження місцевих програм, а стаття 24 Закону встановлює обов`язковість вилову безпритульних собак, які знаходяться без власника у громадських місцях. Додатково пункт 10 Порядку № 720 покладає на органи місцевого самоврядування обов`язок оприлюднювати відомості про планові заходи з вилову, місця карантинних майданчиків та статистику проведених заходів.

Такі обов`язки відповідають і загальним повноваженням органів місцевого самоврядування. Згідно з пунктом 44 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради належить встановлення правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку. Відповідно до підпунктів 6, 7 пункту «а» частини першої статті 30 цього Закону до відання виконавчих органів міських рад належать, зокрема, організація знешкодження та захоронення трупів тварин, організація благоустрою населених пунктів та здійснення контролю за його станом.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 7, 8 ст. 24 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» та статті 341 Цивільного кодексу України, якщо після заявлення про затримання безпритульної тварини протягом двох місяців не буде виявлено її власника або він не заявить про своє право на неї, право власності переходить до особи, у якої тварина перебувала на утриманні та в користуванні. Лише у разі відмови цієї особи від набуття права власності тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено.

Частина четверта статті 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» встановлює загальне правило, за яким шкода, заподіяна особі або її майну твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує. Тому за наявності встановленого власника або іншої особи, яка утримує собаку, саме така особа є первинним суб`єктом відповідальності за завдану твариною шкоду.

Водночас відсутність встановленого власника безпритульної собаки не виключає відповідальності органу місцевого самоврядування. У такому випадку питання відповідальності вирішується з урахуванням його власних установлених законом повноважень щодо організації вилову, ізоляції та регулювання чисельності безпритульних тварин.

Цивільний кодекс України у частині першій статті 1173 встановлює, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується відповідним органом незалежно від вини.

У такому випадку предметом оцінки суду є не право власності громади на конкретну собаку, а наявність у органу встановленого законом обов`язку, його невиконання, незаконність такої бездіяльності, факт шкоди та причинний зв`язок між бездіяльністю і шкодою.

Саме такого підходу дотримався Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2022 року у справі № 490/5919/19, провадження № 61-11460св20. У цій справі Верховний Суд залишив без змін рішення про стягнення з Миколаївської міської ради моральної шкоди, завданої нападом безпритульного собаки. Суд зазначив, що безпритульні та бродячі тварини підлягають вилову, поміщенню до карантинного майданчика та передачі власнику або спеціалізованому притулку, а заподіяна ними шкода у разі невиявлення власника підлягає відшкодуванню органом місцевого самоврядування на території, де тварину виловлено.

Отже, суддя приходить до висновку, що безпритульні собаки, які утворили напіввільні угруповання та перебувають без власника у громадських місцях, відповідно до статей 1, 23, 24 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» підлягають вилову та регулюванню їх чисельності у визначений законом гуманний спосіб. Орган місцевого самоврядування зобов`язаний організувати виконання відповідних заходів шляхом розроблення і реалізації місцевої програми, забезпечення вилову, ветеринарного огляду, вакцинації, біостерилізації, ідентифікації, тимчасового утримання та подальшого влаштування тварин. Створення комунального підприємства є лише одним із можливих способів організації такої роботи і не звільняє територіальну громаду в особі відповідного органу місцевого самоврядування від виконання покладених законом функцій.

Щодо проблеми бездомних осіб, суддя зазначає таке.

Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (ч. 1 ст. 33 Конституції України).

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист.

Спеціальним законом, який визначає загальні засади соціального захисту бездомних осіб, є Закон України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей». Відповідно до статті 2 цього Закону бездомність визначається як соціальне становище людини, зумовлене відсутністю в неї будь-якого житла, призначеного та придатного для проживання, а запобігання бездомності і безпритульності - як система заходів, спрямованих на усунення правових, соціальних та інших причин виникнення бездомності, зниження ризику втрати особою прав на житло та запобігання негативним суспільним наслідкам відсутності житла. Реінтеграцією бездомних осіб (по суті - їх соціалізацією) цей же Закон визнає процес повернення таких осіб до життя в суспільстві як повноправних його членів.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» облік бездомних осіб за місцем їх проживання або перебування ведеться закладами для бездомних осіб - центрами обліку, що створюються органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади. Частиною другою цієї ж статті передбачено право органів місцевого самоврядування залучати на договірних засадах громадські та благодійні організації для виявлення та обліку таких осіб.

У Розділ III Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» на органи місцевого самоврядування покладено низку профілактичних функцій.

Так, відповідно до статті 14 Закону місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень у сфері соціального забезпечення та соціального захисту населення проводять роботу щодо запобігання незаконному відчуженню житла осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, захисту їх майнових прав і забезпечують за потреби сторонній догляд або влаштування до закладу соціальної підтримки.

Статтею 15 Закону визначено групи ризику щодо втрати житла (мешканці гуртожитків; особи без власного житла; особи з психічними розладами, залежностями, недієздатні особи тощо), а частиною третьою цієї статті на органи місцевого самоврядування покладено обов`язок забезпечувати щодо цих осіб: збереження та захист їхніх житлових і майнових прав, розвиток житлового фонду соціального призначення, сприяння встановленню опіки та піклування, надання послуг особам із залежностями, проведення інформаційно-роз`яснювальної роботи.

Розділ IV Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» встановлює систему реінтеграції як комплекс заходів для повернення бездомних осіб до повноцінного життя в суспільстві (стаття 16).

Статтею 17 визначено перелік послуг, що надаються бездомним особам суб`єктами реінтеграції: тимчасовий притулок, соціальні, медичні, юридичні, освітні та реабілітаційні послуги, - які надаються як у закладах, так і поза їх межами шляхом соціального патрулювання.

Ключове значення для визначення обсягу повноважень органу місцевого самоврядування має частина друга статті 18 Закону, згідно з якою центральні та місцеві органи виконавчої влади й органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень організовують роботу з профілактики бездомності, соціального захисту бездoмних осіб та їх реінтеграції, а також здійснюють контроль за діяльністю суб`єктів, що надають послуги цій категорії осіб.

Крім того, відповідно до частини другої статті 19 Закону заклади соціального захисту для бездомних осіб (будинок нічного перебування, центр реінтеграції бездомних осіб, соціальний готель тощо) створюються, зокрема, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до потреб регіону.

Фінансування заходів соціального захисту бездомних осіб здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а органи місцевого самоврядування вправі на конкурсних засадах надавати бюджетні кошти громадським об`єднанням, підприємствам, установам недержавної форми власності для здійснення заходів соціального захисту бездомних осіб (ст. 29 Закону).

Наведені положення Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» кореспондують нормам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Так, згідно з пунктом «б» частини першої статті 34 цього Закону до делегованих державою повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено, зокрема:

організацію надання соціальних послуг бездомним особам (підпункт 15);

здійснення відповідно до закону заходів, спрямованих на запобігання бездомності осіб (підпункт 16).

Аналіз наведених нормативних приписів у сукупності дає підстави для висновку, що для вирішення проблеми бездомності законодавством передбачені чіткий комплекс заходів, серед яких: 1) облік бездомних осіб; 2) запобігання бездомності, зокрема щодо осіб груп ризику; 3) організації надання бездомним особам комплексу соціальних, медичних, юридичних, освітніх та реабілітаційних послуг; 4) створення закладів соціального захисту для бездомних осіб; 5) реінтеграції (соціалізації) бездомних осіб у суспільство та контролю за діяльністю суб`єктів, які надають їм відповідні послуги.

З довідки характеристики на ОСОБА_1 від 13.08.2026 видно, що у 2025-2026 роках щодо нього 54 рази складалися адміністративні матеріали за ч.1 ст. 127, ст. 152, ч. 3 ст. 154, 173, ч. 1, 2 ст. 175-1, 183 КУпАП.

Часте притягнення бездомної особи до адміністративної відповідальності саме по собі не усуває причин існування цієї проблеми. Водночас необхідність вилову безпритульних собак не може бути підставою для обмеження свободи людини з міркувань доцільності. Заходи щодо бездомних осіб і безпритульних собак повинні застосовуватися на підставі закону, окремо один від одного та з дотриманням прав людини і вимог гуманного поводження з тваринами.

Крім того, суддя враховує, що відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, серед іншого, чи підлягає особа адміністративній відповідальності.

Не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану (ст. 20 КУпАП).

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи від 24.08.2026 року № 271, яка була проведена у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 , яке розглядається у Ковельському міськрайонному суді Волинської області, експерт дійшов висновку, що у період вчинення діянь які ставляться у провину ОСОБА_1 , (грудень 2025 року) та станом на момент проведення експертизи (24.08.2026) ОСОБА_1 страждає на хронічне психічне захворювання, внаслідок якого він не міг і не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Склад правопорушення є сукупністю передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак, а його структура включає об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт і суб`єктивну сторону. Для наявності складу необхідна сукупність цих елементів.

Суб`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення - це внутрішнє психічне ставлення особи до вчиненого нею діяння та його наслідків.

Основним і обов`язковим елементом суб`єктивної сторони є вина.

Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається умисним, якщо особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Правопорушення передбачене ст. 173 та ч. 2 ст. 154 КУпАП, може вчинятися лише з умисною формою вини.

Враховуючи висновки судово-психіатричної експертизи від 24.08.2026, ОСОБА_1 не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що виключає наявність у його діях вини.

На підставі наведеного вище, суддя не вбачає в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, які ставляться йому у провину.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 221, 247, 253, 280, 283, 284, 287, 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 154, ст. 173 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення, при цьому строк давності призупиняється на час розгляду скарги у разі оскарження постанови або на період відстрочки її виконання згідно зі статтею 301 КУпАП.

Суддя Р.Я.Смалюх