Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №154/3483/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/3483/26

2/154/1886/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Мушкета О.О.,

з участю секретаря судового засідання Тивонюк А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Володимирі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що з 03 липня 2020 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який згідно рішення Володимирського міського суду від 23 травня 2025 року було розірвано.

Від спільного подружнього життя у них народилась одна дитина - дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з нею та перебуває на повному її утриманні. Вказала, що відповідач є особою працездатного віку і має стабільні доходи, проте її вихованням не займається. Тривалий час після народження дитини не надавав належної матеріальної допомоги, а згодом почав надавати не значні суми, яких не вистачало на базовів потреби дитини. Угоди про добровільну сплату аліментів між ними не досягнуто. У зв`язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі, у розмірі 8 000 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою судді від 19 серпня 2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

31.08.2026 через канцелярію суду відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву, у якому обов`язок утримувати дитину та своє батьківство не заперечував, однак не погодився із заявленим розміром аліментів. Зазначив, що добровільно надає кошти на утримання доньки, купує їй одяг, іграшки та ліки, оплачує відпочинок і розважальні заходи. Вважав суму 8 000 грн надмірною та такою, що не підтверджена належним розрахунком витрат. Посилався також на те, що показники руху коштів на рахунках фізичної особи-підприємця не є його чистим доходом, оскільки з виручки оплачуються податки та витрати, пов`язані з підприємницькою діяльністю.

Також у відзиві зазначає, що у період з 01 липня 2025 року до 31 грудня 2025 року він перераховував на утримання дитини кошти, середній розмір яких становив близько 6 000 грн на місяць, а у період з 01 січня 2026 року до дня пред`явлення позову здійснював платежі у розмірах від 5 231 грн до 10 440 грн. Водночас у відзиві відповідач просив визначити менший розмір аліментів, посилаючись на можливість сплачувати 3 000-4 000 грн щомісячно.

У поданих 16.09.2026 через канцелярію суду додаткових письмових поясненнях позивачка зазначила, що в останні місяці відповідач фактично надавав на утримання дитини близько 6 000 грн щомісячно. Пояснила, що метою звернення до суду є закріплення стабільного та передбачуваного обов`язку відповідача сплачувати аліменти, оскільки добровільне надання коштів не гарантує їх подальшого регулярного надходження.

17.09.2026 в судове засідання позивач не з`явилась, подала суду письмову заяву згідно якої позовні вимоги зменшила та просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі, у розмірі 6000,00 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання на розгляд справи також не з`явився, подав суду письмову заяву, згідно якої зменшені позивачем вимоги визнав повністю, не заперечував щодо стягнення з нього на користь позивачки аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі, у розмірі 6000,00 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові заяви учасників справи, надані ними докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що зменшені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 та не заперечується сторонами.

Як вбачається з рішення Володимирського міського суду Волинської області від 23 липня 2025 року шлюб між сторонами було розірвано. Із вказаного рішення суду, довідки органу місцевого самоврядування та відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб убачається, що малолітня дитина проживає разом із матір`ю. Доказів того, що дитина перебуває на повному утриманні відповідача або проживає разом із ним, матеріали справи не містять.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, а держави забезпечують дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків. За статтею 27 цієї Конвенції батьки несуть основну відповідальність за забезпечення у межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу та проживання батьків окремо не впливають на обсяг їхніх прав і не звільняють від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частиною третьою статті 181 цього Кодексу передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків чи іншого законного представника дитини, разом з яким вона проживає.

За статтею 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника інших дітей та непрацездатних осіб, яких він зобов`язаний утримувати, наявність у нього майна і майнових прав, доведені стягувачем витрати платника, що перевищують його дохід, та інші обставини, які мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та не може бути меншим за 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до статті 184 Сімейного кодексу України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Такий розмір підлягає індексації відповідно до закону, якщо інше не визначено судом або домовленістю між батьками.

Статтями 12, 13, 76-81 Цивільного процесуального кодексу України встановлено засади змагальності сторін, розгляду справи в межах заявлених вимог та обов`язок кожної сторони довести обставини, на які вона посилається. За статтею 89 цього Кодексу суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; жоден доказ не має наперед установленої сили.

Обов`язок відповідача брати участь у матеріальному утриманні доньки є безспірним. Добровільне перерахування ним коштів до звернення позивачки до суду не припиняє її права вимагати визначення аліментів судовим рішенням, оскільки за відсутності нотаріально посвідченого договору таке добровільне утримання залежить від волі платника та не забезпечує дитині належної стабільності виплат у майбутньому.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, суд враховує, що дитина на час розгляду справи є малолітньою, постійно проживає з матір`ю, а тому позивачка щоденно забезпечує житлом, харчування, догляд, лікування, навчання, побутові потреби та організацію дозвілля доньки. Рівність обов`язків матері й батька не означає механічного поділу кожної грошової витрати порівну, оскільки внесок того з батьків, з ким проживає дитина, включає не лише кошти, а й щоденну особисту працю та організацію всіх сфер життя дитини.

Довідкою спортивного закладу підтверджено, що дитина з вересня 2024 року займається художньою гімнастикою. Матеріали справи також містять документ про оплату 4 000 грн за логопедичний гурток та фіскальний чек на 1 300 грн за заняття з підготовки до школи. Ці докази узгоджуються з віком дитини та підтверджують наявність витрат на її розвиток, однак не дозволяють установити, що кожна з указаних сум сплачується щомісячно. Зокрема, у матеріалах не конкретизовано період, за який внесено 4 000 грн, та не наведено розміру постійної плати за художню гімнастику.

Відсутність чеків щодо кожної звичайної побутової витрати на думку суду не спростовує потреб дитини у харчуванні, одязі, засобах гігієни, лікуванні та навчанні. Водночас саме позивачка мала обґрунтувати заявлений розмір аліментів.

Щодо матеріального становища відповідача суд ураховує відомості про здійснення ним підприємницької діяльності. Сам по собі оборот за рахунками фізичної особи-підприємця не тотожний чистому доходу платника, оскільки виручка може включати кошти, з яких оплачуються товари, податки та інші витрати діяльності. Тому суд не визначає платоспроможність відповідача шляхом механічного прирівнювання всіх надходжень на підприємницький рахунок до його особистого доходу.

Надана на запит суду інформація податкового органу відображає окремі доходи відповідача за 2026 рік у сумах 2 910 грн, 10 078,48 грн та 3 481,60 грн за різними джерелами, а щодо частини періоду повних відомостей не містить. За таких обставин ці дані не можуть бути єдиною підставою для висновку ані про високий стабільний чистий дохід відповідача, ані про його неспроможність сплачувати аліменти.

Разом із тим матеріальне становище платника оцінюється не лише за формально задекларованим доходом, а за всією сукупністю доказів. У даній справі найбільш переконливими даними про фактичну спроможність відповідача є його власна тривала поведінка: протягом значного періоду він регулярно перераховував на утримання дитини близько 6 000 грн на місяць, а окремі платежі у 2026 році досягали 10 440 грн. Такі платежі здійснювалися добровільно до пред`явлення позову і свідчать, що надання утримання приблизно у розмірі 6 000 грн. не було для відповідача лише разовою чи суто теоретичною можливістю.

Твердження відповідача про додаткове придбання одягу, іграшок, ліків та оплату відпочинку саме по собі не є підставою для зменшення регулярного розміру аліментів. Такі витрати можуть позитивно характеризувати його участь у житті дитини, однак матеріали справи не містять достатніх відомостей про їх вартість, періодичність і сталість. Добровільні покупки не забезпечують тієї самої передбачуваності, що й визначений судом щомісячний платіж.

З врахуванням того, що зменшені позовні вимоги відповідач визнав у повному обсязі, а також враховуючи те, що попередній стабільний рівень добровільного утримання сторони характеризують приблизно як 6 000 грн, а сама позивачка у додаткових поясненнях указала, що прагнула юридично закріпити той рівень допомоги, який фактично надавався та оцінивши вік та потреби дитини, її проживання з матір`ю, щоденний негрошовий внесок позивачки, фактичну поведінку відповідача, надані відомості про його доходи та підприємницьку діяльність, суд вважає справедливим, необхідним і достатнім визначити аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 6000, 00 грн щомісячно.

Такий розмір не є довільним: він підтверджений регулярними добровільними платежами самого відповідача, відповідає встановленим потребам малолітньої дитини та не виходить за межі доведених матеріалами справи можливостей платника.

За частиною першою статті 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються від дня пред`явлення позову. Позов подано 18 серпня 2026 року, тому аліменти підлягають стягненню саме з цієї дати і до досягнення дитиною повноліття.

Крім того, суд зазначає, що позивачі у справах про стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи. Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини позовних вимог. З огляду на задоволення вимог у повному обсязі, з відповідача належить стягнути 1331,20 грн. судового збору.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України рішення у справі про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись статтями 3, 27 Конвенції про права дитини, статтями 141, 180-184, 191 Сімейного кодексу України, статтями 2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354, 355, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - задовольнити повністю.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі, у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 серпня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1331 (одну титсячу триста тридцять одну) грн. 20 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17 вересня 2026 року.

Учасники по справі :

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП — НОМЕР_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП — НОМЕР_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2

Суддя Олександр МУШКЕТ