Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №154/1154/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/1154/26

3/154/505/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року суддя Володимирського міського суду Волинської області Лутай А.М.,

розглянувши справу, яка надійшла з Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №610698 від 09.03.2026, складеного інспектором Володимирського РВП ГУНП у Волинській області лейтенантом поліції Марчуком Р.М., 09 березня 2026 року о 18 год. 13 хв. на автодорозі Н-22, між с. Березовичі та с. Микуличі, ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2102, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, тремтіння пальців рук та блідість шкірного покриву, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 в суді свою вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення не визнав та просив закрити провадження у справі. Пояснив, що дійсно його було зупинено працівниками поліції під час керування транспортним засобом без посвідчення водія. В цій частині він повністю визнав свою винуватість та добровільно сплатив штраф. Після зупинки працівники поліції запропонували йому пройти огляд на стан наркотичного сп“яніння у медичному закладі. Спочатку він погодився пройти відповідний огляд. Однак, у подальшому один із працівників поліції неодноразово відводив його вбік від місця спілкування та чинив на нього психологічний тиск, внаслідок чого він злякався та розгубився. Через свій вік і хвилювання він не усвідомлював усіх правових наслідків своїх дій та під впливом тиску відмовився від проходження огляду. Також зазначив, що його матір про ситуацію одразу не повідомили, хоча її присутність могла забезпечити захист його прав та законних інтересів. Наступного дня вранці, коли мати дізналася про ситуацію, вона одразу відвезла його до медичного закладу для проходження тесту на наркотичні речовини, який він пройшов за власною ініціативою, що підтверджує його готовність пройти перевірку та відсутність наміру ухилятися від огляду.

У зв`язку зі зверненнями матері ОСОБА_1 щодо дій працівників поліції Володимирським РВП ГУНП у Волинській області проведено службове розслідування, висновок якого затверджено 08.06.2026. Під час службового розслідування досліджено пояснення ОСОБА_1 , поліцейських Марчука Р.М. та Селещука О.Г., записи автомобільного та портативних відеореєстраторів, відомості щодо видачі технічних засобів та інші матеріали.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши відеозаписи та матеріали службового розслідування, суд дійшов таких висновків.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, відповідно до п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

На вимогу поліцейського водій повинен пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п.2.5 Правил Дорожнього руху).

Диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП, за якою стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок огляду особи, яка керує транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, врегульовано ст.266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735.

Так, відповідно до статті 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість (п.4 Інструкції).

Відповідно до п.п. 6, 7 Розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться:

- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність);

- лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

Згідно п.12 Розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Крім того, порядок застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, визначено Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 №1026.

Відповідно до п.5 розділу ІІ Інструкції №1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Згідно з п.6 розділу ІІ Інструкції №1026 під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення органом поліції до протоколу про адміністративне правопорушення долучені направлення ОСОБА_1 на огляд до медичного закладу та відеозаписи з технічних засобів працівників поліції.

З відеозапису автомобільного реєстратора вбачається, що працівники поліції наздогнали та зупинили автомобіль ВАЗ під керуванням ОСОБА_1 .

Із відеозапису портативного відеореєстратора ОСОБА_2 встановлено, що під час спілкування поліцейський звернув увагу на тремтіння рук ОСОБА_1 . На запитання про причину тремтіння останній відповів, що йому «страшно», а вживання наркотичних засобів заперечив. На пропозицію поїхати до лікарні для проходження огляду ОСОБА_1 відповів «можу», а після повторного запитання – «та можу».

Таким чином, на початку спілкування ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я не відмовлявся, а погодився його пройти.

У подальшому ОСОБА_1 вийшов з автомобіля та спілкувався з поліцейським ОСОБА_3 . ОСОБА_2 у цей час відійшов, тому зміст цієї розмови на його відеореєстратор не зафіксований. Після цього, коли ОСОБА_2 знову запитав ОСОБА_1 про проходження огляду, останній спочатку відповів ствердно «угу», а на наступне запитання щодо проходження огляду в лікарні відповів «ні».

Отже, на відеозаписі зафіксовано як згоду ОСОБА_1 пройти огляд, так і його подальшу відмову. При цьому частина спілкування, після якого його позиція змінилася, на відеозаписі відсутня.

Для оцінки цієї обставини істотним є не лише те, що наприкінці спілкування ОСОБА_1 відповів «ні», а вся послідовність його відповідей. До цього він двічі прямо погодився поїхати до лікарні, відповівши «можу» та «та можу», а після незафіксованої розмови на запитання про проходження огляду ще відповів «угу». Тому остання відповідь «ні» не може оцінюватися окремо від попередніх відповідей та від тієї частини події, яка на відео відсутня.

Вказані обставини узгоджуються з висновком службового розслідування від 08.06.2026, під час якого встановлено, що поліцейський ОСОБА_3 відеофіксацію на виданий йому портативний відеореєстратор не здійснював, посилаючись на його розрядження. Також за результатами перегляду відеозаписів комісією зазначено, що поведінка ОСОБА_1 відповідала обстановці, його мова була чіткою, а реакція на запитання працівників поліції – своєчасною та адекватною.

Отже, встановлена службовим розслідуванням відсутність відеозапису з портативного відеореєстратора ОСОБА_3 , який пояснив це розрядженням пристрою, не відповідає вимогам п.п.5, 6 розділу ІІ Інструкції №1026 щодо безперервності відеозйомки та недопущення розряджання виданого поліцейському відеореєстратора.

Суд враховує, що саме по собі недотримання працівником поліції вимог Інструкції №1026 не свідчить автоматично про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та не спростовує усіх інших доказів. Разом з тим у даному випадку відсутня відеофіксація саме тієї частини спілкування, яка відбулася між первинною згодою ОСОБА_1 пройти огляд та його подальшою відмовою.

У даній справі ця прогалина має істотне значення, оскільки стосується не другорядного епізоду, а безпосередньо обставин, за яких вирішувалося питання про проходження ОСОБА_1 огляду. Саме після незафіксованого спілкування його первинна згода пройти огляд змінилася на відмову. За відсутності запису з відеореєстратора ОСОБА_3 зміст цієї розмови та обставини зміни позиції ОСОБА_1 неможливо перевірити за допомогою іншого об`єктивного технічного запису.

За таких обставин суд позбавлений можливості з відеозапису встановити повний зміст цієї розмови та обставини, за яких позиція ОСОБА_1 щодо проходження огляду змінилася.

Суд також враховує, що на момент події ОСОБА_1 було 17 років, тобто він був неповнолітнім. Відповідно до ст.13 КУпАП особи віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років у разі вчинення правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. Отже, неповнолітній вік ОСОБА_1 не виключає його адміністративної відповідальності. Водночас у конкретних обставинах цієї справи ця обставина має значення при оцінці його спілкування з працівниками поліції, послідовності висловленої ним позиції щодо проходження огляду та значення тієї частини спілкування, яка залишилася поза межами відеофіксації.

ОСОБА_1 , будучи неповнолітнім, безпосередньо спілкувався з працівниками поліції, які діяли при виконанні службових повноважень. З відеозапису видно, що спочатку він погоджувався пройти огляд у закладі охорони здоров`я, однак після спілкування з поліцейським ОСОБА_3 , зміст якого не зафіксовано, його позиція змінилася.

За таких обставин неповнолітній вік ОСОБА_1 надає додаткового значення необхідності повної та безперервної відеофіксації спілкування працівників поліції з ним. Саме повний відеозапис давав би суду можливість об`єктивно перевірити зміст розмови, яка передувала зміні його позиції, та встановити, за яких обставин первинна згода пройти огляд була змінена на відмову. Відсутність такого запису не дозволяє суду робити припущення ані про наявність неправомірного впливу, ані про його відсутність.

Суд не може виходити з припущення про те, що під час незафіксованої розмови на ОСОБА_1 здійснювався будь-який вплив. Разом з тим суд не може припустити й протилежне та самостійно відновлювати зміст розмови, яка всупереч вимогам щодо відеофіксації не була зафіксована.

Пояснення ОСОБА_1 про психологічний тиск з боку поліцейського суд оцінює критично та у сукупності з іншими доказами. Сам по собі факт такого тиску наявними матеріалами об`єктивно не підтверджений, а тому суд не може визнати його встановленою обставиною. Водночас перевірити або спростувати ці пояснення в частині спілкування із ОСОБА_3 за допомогою відеозапису неможливо саме через відсутність відеофіксації відповідного епізоду.

Так само посилання ОСОБА_1 на те, що його матір не було одразу повідомлено про подію, саме по собі не є достатньою підставою для висновку про недійсність складених матеріалів чи відсутність складу правопорушення. Однак ця обставина оцінюється судом разом з його неповнолітнім віком, характером спілкування з працівниками поліції та неповнотою відеофіксації, оскільки на момент зміни позиції щодо проходження огляду поряд із ним не було законного представника, який міг би сприяти усвідомленому здійсненню ним своїх прав та законних інтересів.

Щодо зазначених у протоколі ознак наркотичного сп`яніння суд враховує, що тремтіння рук відображено у відеозаписі, однак ОСОБА_1 пояснив його страхом. Ознака «звужені зіниці очей» з наявного відеозапису об`єктивно не простежується. Водночас службовим розслідуванням за результатами перегляду відеозаписів встановлено, що поведінка ОСОБА_1 відповідала обстановці, мова була чіткою, а реакція на запитання – своєчасною та адекватною.

Наведене саме по собі не доводить відсутності у ОСОБА_1 стану наркотичного сп`яніння. Разом з тим предметом розгляду цієї справи є не встановлення факту перебування особи у стані наркотичного сп`яніння, а наявність у її діях складу правопорушення у виді відмови від проходження огляду у встановленому порядку.

Суд також враховує результат токсикологічного дослідження №292 від 17.03.2026, згідно з яким у біологічному матеріалі ОСОБА_1 наркотичних речовин не виявлено, при цьому забір біологічного матеріалу проведено 10.03.2026, тобто наступного дня після події.

Цей доказ має значення у сукупності з іншими матеріалами справи. Факт того, що вже наступного ранку ОСОБА_1 за участю матері добровільно звернувся для проведення токсикологічного дослідження, узгоджується з його поясненнями про первинну готовність пройти перевірку на стан сп`яніння. Тому результат дослідження суд враховує не як доказ відсутності стану сп`яніння на момент зупинки, а як додаткову обставину при оцінці послідовності поведінки ОСОБА_1 та достовірності версії про свідоме й однозначне ухилення від огляду.

Оцінюючи висновок службового розслідування, суд виходить із того, що він не має наперед встановленої сили та сам по собі не вирішує питання про винуватість ОСОБА_1 . Разом з тим встановлені під час службового розслідування фактичні обставини підлягають оцінці разом з іншими доказами, оскільки вони стосуються повноти фіксації події, змісту відеозаписів та дотримання працівниками поліції правил застосування портативних відеореєстраторів.

При цьому висновки службового розслідування в частині неповної відеофіксації не є ізольованими від інших доказів, а підтверджуються самими відеозаписами та відсутністю запису з реєстратора ОСОБА_3 . Тому суд враховує не дисциплінарну оцінку дій поліцейських як таку, а встановлені під час розслідування фактичні обставини, які безпосередньо стосуються повноти фіксації події.

Таким чином, дослідженими доказами підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та те, що працівники поліції запропонували йому пройти огляд у закладі охорони здоров`я. Разом з тим наявні у справі докази не дають можливості беззаперечно встановити повну послідовність обставин, за яких первинна згода ОСОБА_1 пройти огляд була змінена на відмову.

Склад правопорушення, який інкримінується ОСОБА_1 , у цій справі пов`язаний саме з відмовою від проходження огляду у встановленому порядку. Тому для висновку про його винуватість має бути належними та достатніми доказами встановлено саме факт такої відмови. Зафіксована наприкінці спілкування відповідь «ні» підлягає оцінці разом з усім відеозаписом, на якому перед цим міститься неодноразова згода ОСОБА_1 пройти огляд, а істотний проміжок подальшого спілкування залишився незафіксованим.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Наявні суперечності не можуть бути усунуті шляхом надання переваги протоколу над безпосереднім відеозаписом або шляхом припущення про зміст незафіксованої розмови. Обов`язок зібрати докази, достатні для підтвердження обставин, викладених у протоколі, відповідно до ст.251 КУпАП покладено на уповноважених осіб, які складають протокол, а суд не вправі самостійно доповнювати відсутні докази.

За таких умов сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи, якщо викладені у ньому обставини не підтверджуються достатньою сукупністю інших належних та узгоджених між собою доказів.

З урахуванням наведеного, оцінивши кожний із досліджених доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність – з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що матеріали справи не містять достатніх доказів, які б давали можливість поза розумним сумнівом зробити висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Отже, сукупність досліджених доказів не усуває розумних сумнівів щодо того, чи може зафіксована наприкінці спілкування відповідь ОСОБА_1 «ні» за конкретних обставин цієї справи бути достатньою підставою для беззаперечного висновку про склад інкримінованого правопорушення. Ці сумніви зумовлені не однією окремою обставиною, а їх сукупністю: первинною неодноразовою згодою неповнолітнього ОСОБА_1 пройти огляд; його наступною ствердною відповіддю «угу»; зміною позиції після спілкування з поліцейським, яке не було зафіксовано; встановленим службовим розслідуванням недотриманням вимог щодо відеофіксації; неможливістю об`єктивно перевірити пояснення ОСОБА_1 про обставини цієї розмови; а також його добровільним зверненням наступного ранку для токсикологічного дослідження, за результатами якого наркотичних речовин у відібраному біологічному матеріалі не виявлено.

На підставі наведеного вище провадження у справі відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст.7, 13, 130 ч.1, 245, 247, 251, 252, 266, 280 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Володимирський міський суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя А.М.Лутай