Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №160/9579/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/9579/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року (головуючий суддя Турова О.М.)

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 12.04.2024 року звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, просила:

- визнати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за №046050007600 від 29.03.2024р. щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на загальних підставах відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-1V від 09.07.2003р. протиправним;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи, згідно трудової книжки, з 02.04.1996р. по 01.06.1998р. та періодів здійснення нею підприємницької діяльності з застосуванням фіксованого податку з 20.05.1998р. по 31.12.2003р. та з 01.02.2004р. по 11.04.2006р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:

- зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи, згідно трудової книжки, з 02.04.1996р. по 01.06.1998р. та періоди здійснення нею підприємницької діяльності з застосуванням фіксованого податку з 20.05.1998р. по 31.12.2003р. та з 01.02.2004р. по 11.04.2006р.;

- повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, на загальних підставах, відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за №1058-1V від 09.07.2003 року, від 21.03.2024 року та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, на загальних підставах, відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за №1058-ІV від 09.07.2003р., з 19.03.2024р.

В обґрунтування позову зазначено, що 21.03.2024р. позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), проте рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області № 046050007600 від 29.03.2024р., яке розглянуло заяву позивача за принципом екстериторіальності, протиправно відмовлено у призначенні такої пенсії, з посиланням на відсутність у позивача необхідного страхового стажу, визначеного ст.26 Закону №1058-IV, при цьому до страхового стажу позивача безпідставно не зараховано період роботи з 02.04.1996 р. по 31.12.2003 р., з посиланням на те, що в трудовій книжці відсутній запис про звільнення з роботи та з 01.07.2000р. в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків; а також періоди здійснення підприємницької діяльності з 20.05.1998р. по 31.12.2003р. та з 01.02.2004р. по 11.04.2006р., оскільки за вищевказані періоди здійснення підприємницької діяльності були надані копії спеціальних торгових патентів, копії патентів про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян (фактично надані не звичайні копії, а копії, що посвідчені податковою інспекцією) та з 01.07.2000р. в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що призводить до порушення його конституційного права на належний соціальний захист, оскільки спірні періоди роботи та здійснення підприємницької діяльності підтверджено відповідними записами у трудовій книжці позивача та наданими пенсійному органу копіями свідоцтва, інформації з відповідного державного реєстру про реєстрацію позивача як суб`єкта підприємницької діяльності, довідки податкової інспекції, а також копіями патентів, засвідчених податковою інспекцією, виданих на ім`я позивача, і вказані докази є належними та допустимими щодо підтвердження трудового стажу позивача. При цьому працівник не повинен відповідати за правильність та повноту записів у його трудовій книжці та неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства – роботодавця, та, відповідно, це не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 046050007600 від 29.03.2024р. про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Ольжича, буд. 7, ЄДРПОУ 13559341) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) період її роботи з 02.04.1996р. по 01.06.1998р. в ТОВ «Гектор» згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 07.08.1980р., а також періоди здійснення нею підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування з 01.10.1998р. по 01.12.1998р., з 08.02.1999р. по 07.05.1999р., з 08.06.1999р. по 07.10.1999р. та з 01.01.2001р. по 31.12.2003р.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Ольжича, буд. 7, ЄДРПОУ 13559341) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 21.03.2024р. про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, згідно з вимогами чинного законодавства.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Ольжича, буд. 7, ЄДРПОУ 13559341) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до частини задоволених позовних вимог у розмірі 807,47грн. (вісімсот сім гривень 47 копійок).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Вказує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву Позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 29.03.2024 № 046050007600 про відмову у призначенні пенсії. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: - відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 07.08.1980 період роботи з 02.04.1996 по 31.12.2003, оскільки в трудовій книжці відсутній запис про звільнення з роботи та з 01.07.2000 року в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків. - періоди роботи з 20.05.1998 по 31.12.2003, з 01.02.2004 по 11.04.2006, оскільки за вищезазначені періоди здійснення заявником підприємницької діяльності були надані копії спеціальних торгових патентів, копії патентів про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян та з 01.07.2000 року в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків. Таким чином, за поданими документами та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж становить 17 років 02 місяці 11 днів, для визначення права як приватний підприємець - 17 років 03 місяці 08 днів. За таких обставин, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вважає, що діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому пред`явлені позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, просив доводи відповідача відхилити, в задоволенні апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 року у справі № 160/9579/24 відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно статті 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Згідно ч.2 ст. 309 КАС України суд апеляційної інстанції ухвалою від 29.06.2026 продовжив строк розгляду даної справи на 15 днів.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.03.2024р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058-IV.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

За результатами розгляду вищевказаної заяви позивача про призначення пенсії та поданих разом із нею документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення від 29.03.2024р. №046050007600, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону №1058-IV у зв`язку із відсутністю у позивача передбаченого цією статтею необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу. При цьому у рішенні зазначено, що пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», становить - 59 років 06 місяців. Вік заявника 63 роки. Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», становить 27 років. Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 07.08.1980р. не зараховано до страхового стажу період роботи 02.04.1996р. по 31.12.2003р., оскільки в трудовій книжці відсутній запис про звільнення з роботи та з 01.07.2000 року в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків. Для зарахування до страхового стажу вищезазначеного періоду роботи необхідно надати уточнюючі довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, що передбачено Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 Порядок (далі - Порядок №637). Відповідно до копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та довідки № 8795/6/04-36-79-01-08 від 05.03.2021р. заявник був зареєстрований приватним підприємцем з 20.05.1998р. по 11.04.2006р. До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 20.05.1998р. по 31.12.2003р., з 01.02.2004р. по 11.04.2006р., оскільки за вищезазначені періоди здійснення заявником підприємницької діяльності були надані копії спеціальних торгових патентів, копії патентів про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян та з 01.07.2000 року в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків. Згідно реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності, зокрема з 01.01.2004р. Страховий стаж особи становить -17 років 02 місяці 11 днів, для визначення права як приватний підприємець - 17 років 03 місяці 08 днів. Відтак, позивач матиме право на пенсійну виплату при набутті необхідного страхового стажу.

Позивач вважає протиправною відмову у призначенні пенсії за віком, а також у зарахуванні спірних періодів роботи та здійснення підприємницької діяльності до її страхового стажу.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За приписами ст.11 Закону №1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи – суб`єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент).

Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу починаючи з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року не менше 31 року.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До 01.01.2004р. порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. № 1788-XII.

Частиною 1 статті 62 Закону 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок №637).

Згідно з абз.1 п.3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17.

Отже, лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974р. №162 (зі змінами) (Інструкція №162), що була чинна на момент видачі позивачеві трудової книжки серії НОМЕР_2 від 07.08.1980р., трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Згідно з п.2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

До трудової книжки вносяться:

відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;

відомості про роботу;

прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань, заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і уставами про дисципліну;

інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції і про виплачені у зв`язку із цим винагороди.

Стягнення до трудової книжки не вносяться.

Відповідно до п.2.3 Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні – в день звільнення мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число та місяць двозначними).

Наприклад, якщо робітника чи службовця прийнято на роботу 5 січня 1984р., в графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938р.) записується: “ 1984.05.01”, в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975р.: “ 05.01.84”. Записи виконуються акуратно, перовою чи кульковою ручкою, чорнилами чорного, синього чи фіолетового кольору.

Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 “Про трудові книжки працівників”, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п.2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

За приписами з п.2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Згідно рішення відповідача-1, до страхового стажу позивача, зокрема, не зараховано період роботи з 02.04.1996р. по 01.06.1998р., оскільки в трудовій книжці відсутній запис про звільнення з роботи.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 07.08.1980р. наявні записи №№12-13, відповідно до яких:

02.04.1996р. ОСОБА_1 прийнята продавцем продтоварів в ТОВ «Гектор» (наказ №4-к від 02.04.1996р.);

01.06.1998р. у зв`язку з припиненням фінансово-господарської діяльності з займаної посади продавець (наказ №19 від 01.06.1998р.).

Вказані записи скріплені підписом уповноваженої особи роботодавця – директора ТОВ «Гектор», та печаткою підприємства.

Дійсно у записі №13 пропущене слово звільнена, проте з контексту цього запису можна дійти висновку, що він стосується саме звільнення позивача з займаної посади – продавець у зв`язку з припиненням фінансово-господарської діяльності.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції вищевказані записи трудової книжки позивача містять інформацію про дати прийняття на роботу та звільнення з неї, дати та номери відповідних наказів, займану посаду, а допущена у записі про звільнення помилка не перешкоджає встановленню дійсного змісту цього запису, в тому числі, відносно того, що він стосується звільнення позивача з займаної посади.

Слід зазначити, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові №687/975/17 від 21.02.2018р.

Згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

При цьому, згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Тобто, додаткового підтвердження трудовий стаж вимагає у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Натомість, у випадку наявності трудової книжки або записів у ній відповідача має враховувати наявні у ній записи.

Щодо неточночностей або описок при формулюванні записів трудової книжки відповідач має враховувати наявну інформацію щодо трудового стажу особи у сукупності.

Зокрема, для неврахування або вимоги надати додаткові підтверджуючі документи щодо певного запису відповідач, на думку суду, має мати підстави для того, щоб виключити очевидну описку або неточність у записі.

Враховуючи наведене, виявлені відповідачем недоліки в оформленні трудової книжки позивача не можуть вважатися достатньою підставою для неврахування відомостей при обчисленні стажу роботи, оскільки внесення записів до відомостей про особу до трудової книжки не здійснювалось позивачем.

Не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах у певний період, у випадку визначення пільгового стажу роботи ще проведення атестації робочих місць за умовами праці, а не правильність оформлення трудової книжки.

Відповідний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а (адміністративне провадження №К/9901/11030/18).

Поряд з цим, суд першої інстанції повторно наголошує, що обов`язок належного оформлення документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.

За наведених обставин, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

При цьому, суд враховує відсутність вини позивача у наявних зауваженнях щодо заповнення записів у його трудовій книжці відносно спірного періоду роботи, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, тому це не може позбавити громадян конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії за віком.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач не працював у період з 02.04.1996р. по 01.06.1998р. у ТОВ «Гектор», або цей період роботи не відповідає дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи за цей період зроблені настільки неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати записи трудової книжки позивача щодо цього періоду роботи належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.

Відтак, є необґрунтованими та безпідставними доводи відповідачів щодо неврахування спірного періоду роботи позивача з 02.04.1996р. по 01.06.1998р. до його загального трудового (страхового) стажу.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

При цьому, трудова книжка позивача містить відповідні записи про період роботи, а позивач в досудовому порядку намагалася отримати необхідну інформацію про спірний трудовий стаж, проте була повідомлена про відсутність такої інформації відповідно до архівної довідки, виданої Архівним відділом Виконкому Криворізької міської ради від 01.03.2024р. № Д-470-В/25-02, згідно з якою документи з кадрових питань ТОВ «Гектор» на зберігання до архівного відділу не надходили.

Водночас, під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком Головне управління ПФУ в Житомирській області не скористалося своїм правом, передбаченим ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та не витребувало необхідну інформацію щодо перевірки факту звільнення позивача в ТОВ «Гектор».

Враховуючи наявність в трудовій книжці позивача відповідних записів про її роботу в ТОВ «Гектор», а також приймаючи до уваги, що законодавець покладає обов`язок належного ведення трудових книжок саме на роботодавця, а не працівника, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість зарахувати позивачу до страхового стажу період її роботи з 02.04.1996р. по 01.06.1998р.

Щодо періодів здійснення позивачем підприємницької діяльності з 20.05.1998р. по 31.12.2003р. та з 01.02.2004р. по 11.04.2006р., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 Порядку №637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005р. №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005р. за №1566/11846 (Порядок №22-1, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.п.2 п.2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком, зокрема, додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1) (Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Згідно з абз.3 п.п.2 п.2.1 Порядку №22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року – довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року №2148-VІІІ, який набрав чинності з 11.10.2017р., внесено зміни до розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, а саме доповнено пунктом 31.

Так, з 11.10.2017 року відповідно до підпункту 1 пункту 31 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

- з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

- з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Отже, належним доказом, яким підприємець, що здійснював підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування, може підтвердити свій стаж з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року може бути довідка про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності або спеціальний торговий патент, або свідоцтво про сплату єдиного податку, або патент про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідка про сплату страхових внесків, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року – документ, що підтверджує сплату ним страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, а саме: довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

При цьому, час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці за період до 01 травня 1993 року, а також, час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства, може бути зарахований до їх трудового стажу виключно за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.

Водночас, належними доказами, якими підприємець, що здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування, може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В01 №082612 позивач зареєстрована в реєстрі з 20.05.1998р. як фізична особа-підприємець та за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 11.04.2006р. внесені відомості про припинення позивачем підприємницької діяльності.

Листом ГУ ДПС у Дніпропетровській області №8795/6/04-36-79-01-08 від 05.03.2021р. повідомлено, що відомості про систему оподаткування з 1998 року по 2004 рік, на якій перебувала позивач, не можливо надати, оскільки закінчився п`ятирічний строк зберігання таких документів.

При цьому, позивачем надано патенти за період з 20.05.1998р. по 31.12.2003р., згідно з якими:

- патент серії АЕ №029069 від 29.04.1998р. зі строком дії з 01.10.1998р. по 31.10.1998р., сума фіксованої плати прибуткового податку за патент 65грн. + 32,50грн., який був продовжений з 02.11.1998р. по 01.12.1998р., записи засвідчені підписом та печаткою Державної податкової інспекції Тернівського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області;

- патент серії АЗ №028796 зі строком дії з 08.02.1999р. по 07.03.1999р., сума фіксованої плати прибуткового податку за патент 65грн. + 32,50грн., який був продовжений з 08.03.1999р. по 07.05.1999р., записи засвідчені підписом та печаткою Державної податкової інспекції Тернівського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області;

- патент серії АЗ №028354 від 25.05.1998р. зі строком дії з 08.06.1999р. по 07.07.1999р., сума фіксованої плати прибуткового податку за патент 97,50грн., який був продовжений декілька разів з 08.07.1999р. до 07.10.1999р., записи засвідчені підписом та печаткою Державної податкової інспекції Тернівського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області;

- патент серії ПАБ №365678 від 25.12.2000р. зі строком дії з 01.01.2001р. по 31.01.2001р., сума фіксованої плати прибуткового податку за патент 130грн., який був продовжений з 01.02.2001р. до 31.08.2001р., оплата встановлена в розмірі 130грн., 150грн., записи засвідчені підписом та печаткою Державної податкової інспекції Тернівського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області;

- патент серії ПАБ № 564441 від 27.08.2001р. з терміном дії з 01.09.2001р. по 30.09.2001р., сума фіксованої плати прибуткового податку за патент 75грн., який був продовжений з 01.10.2001р. до 28.02.2002р., записи засвідчені підписом та печаткою Державної податкової інспекції Тернівського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області;

- патент серії ПАА №147758 від 25.02.2002р. з терміном дії з 01.03.2002р. по 31.03.2002р., сума фіксованої плати прибуткового податку за патент 150грн., який був продовжений з 01.04.2002р. до 30.09.2002р., записи засвідчені підписом та печаткою Державної податкової інспекції Тернівського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області;

- патент серії ПАА №706001 від 26.09.2002р. зі строком дії з 01.10.2002р. по 31.10.2002р., сума фіксованої плати прибуткового податку за патент 150грн., який був продовжений з 01.11.2002р. до 31.07.2003р., оплата встановлена та записи засвідчені підписом та печаткою Державної податкової інспекції Тернівського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області;

- патент серії АЕ №542152 від 28.07.2003р. зі строком дії з 01.08.2003р. по 31.08.2003р., сума фіксованої плати прибуткового податку за патент 150грн., який був продовжений з 01.09.2003р. до 31.12.2003р., оплата встановлена та записи засвідчені підписом та печаткою Державної податкової інспекції Тернівського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Відповідно до статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» фізична особа - суб`єкт господарювання має право самостійно обрати спрощений спосіб оподаткування доходів за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту за умови, якщо кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким громадянином - платником податку, включаючи членів його сім`ї, та беруть участь у господарській діяльності, не перевищує п`яти.

Аналіз поданих позивачем патентів дає підстави для висновку, що позивачу у періоди з 01.10.1998р. по 01.12.1998р., з 08.02.1999р. по 07.05.1999р., з 08.06.1999р. по 07.10.1999р., а також з 01.01.2001р. по 31.12.2003р. була встановлена фіксована сума прибуткового податку за патент, виходячи з кількості працівників, які працювали у позивача, що в силу положень Декрету Кабінету Міністрів від 26.12.1992р. та Порядку № 22-1 свідчить про те, що позивач у вказані періоди дійсно перебувала на спрощеній системі оподаткування та її трудова діяльність за ці періоди підтверджується наданими патентами про сплату фіксованого розміру прибуткового податку, що є достатнім доказом для зарахування саме вказаних періодів до її страхового стажу.

Натомість, доказів здійснення позивачем підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування в інші періоди, а саме: з 20.05.1998р. по 30.09.1998р., з 02.12.1998р. по 07.02.1999р., з 08.05.1999р. по 07.06.1999р., з 08.10.1999р. по 31.12.2000р. матеріали справи не містять, відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави для зарахування таких періодів до страхового стажу позивача відсутні.

Щодо періоду здійснення позивачем господарської діяльності з 01.02.2004р. по 11.04.2006р. суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що з 01.01.2004 року по 31.12.2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою ОК-5).

З наявної в матеріалах пенсійної справи довідки Форми ОК-5 встановлено, що відомості про доходи позивача, як ФОП, в 2004 році наявні лише за січень місяць 2004 року та за цей період здійснено сплату страхових внесків.

Водночас, з розрахунку стажу позивача (Форма РС-право) судом першої інстанції встановлено, що січень 2004 року самостійно зарахований пенсійним органом до страхового стажу позивача.

Разом з цим, інформація про сплату позивачем страхових внесків у період з лютого 2004 року по 11.04.2006 року в Індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) відсутня.

У листі Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва від 26.01.2006р. № 487 «Про порядок сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України підприємцями - платниками фіксованого податку» зазначено, що протягом 2004 року розмір фіксованого пенсійного внеску так і не був встановлений. З 1 квітня 2005 року до сьогоднішнього дня розмір фіксованого пенсійного внеску також не встановлено, тому пенсійні внески за себе фізичні особи можуть сплачувати у складі фіксованого податку.

Водночас, з поданих позивачем доказів не вбачається, що з 01.02.2004р. по 11.04.2006р. вона відповідно до положень чинного законодавства сплачувала страхові внески, в тому числі у складі фіксованого податку, що також підтверджується інформацією, яка міститься в довідці Форми ОК-5.

Також позивачем не надано доказів сплати в період з 11.02.2004р. по 11.04.2006р. фіксованого податку, що згідно з роз`ясненнями, які містяться у листі від 26.01.2006р. №487, свідчило б про сплату пенсійних внесків, а тому підстави для зарахування періоду з 01.02.2004р. по 11.04.2006р. до страхового стажу позивача відсутні, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Подані позивачем акти перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, складені відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасників випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, свідчать про правильність нарахування, повноту і своєчасність сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків та не є доказом сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Водночас, визначаючись щодо позовної вимоги про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 046050007600 від 29.03.2024р. про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058-1V, суд першої інстанції врахував, що дослідженими доказами підтверджено протиправність вказаного рішення в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 02.04.1996р. по 01.06.1998р. в ТОВ «Гектор» згідно з записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 07.08.1980р., а також періодів здійснення позивачем підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування з 01.10.1998р. по 01.12.1998р., з 08.02.1999р. по 07.05.1999р., з 08.06.1999р. по 07.10.1999р., а також з 01.01.2001р. по 31.12.2003р., що, в свою чергу, безмовно призвело до помилковості висновку пенсійного органу щодо кількості загального страхового стажу позивача, викладеного у цьому рішенні, відтак, наявні підстави для визнання протиправним та скасування цього рішення у цілому та, відповідно, для задоволення позовних вимог в цій частині, з чим колегія суддів апеляційної інстанції погоджується.

З метою відновлення порушеного рішенням відповідача-1 права позивача на належне пенсійне забезпечення, наявні підстави для зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 02.04.1996р. по 01.06.1998р. в ТОВ «Гектор» згідно з записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 07.08.1980р., а також періоди здійснення нею підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування з 01.10.1998р. по 01.12.1998р., з 08.02.1999р. по 07.05.1999р., з 08.06.1999р. по 07.10.1999р. та з 01.01.2001р. по 31.12.2003р.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 21.03.2024 року відповідно до ст.26 Закону №1058-1V та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на загальних підставах відповідно до ст.26 Закону №1058-ІV з 19.03.2024р., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.

Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Даний спір стосується наслідків розгляду відповідачем-1 заяви позивача від 21.03.2024 року про призначення пенсії за віком у вигляді рішення ГУ ПФУ в Житомирській області №046050007600 від 29.03.2024р., яке скасовано судом як протиправне.

При цьому, судом зобов`язано відповідача-1 зарахувати позивачеві до загального страхового стажу період її роботи з 02.04.1996р. по 01.06.1998р. в ТОВ «Гектор», а також періоди здійснення нею підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування з 01.10.1998р. по 01.12.1998р., з 08.02.1999р. по 07.05.1999р., з 08.06.1999р. по 07.10.1999р. та з 01.01.2001р. по 31.12.2003р.

Обрахунок стажу, що враховується у призначенні пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Оскільки відповідачем-1 було протиправно відмовлено позивачеві у зарахуванні частини спірних періодів роботи та здійснення підприємницької діяльності до загального страхового (трудового стажу) та у призначенні пенсії за віком, що встановлено судом, водночас, станом на час судового розгляду справи остаточного обрахунку страхового стажу позивача, з урахуванням зобов`язальних вимог суду, ще не здійснено, а також зважаючи на дискрецію пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу, необхідного для призначення пенсії, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов`язати відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача від 21.03.2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058-IV і прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, згідно з вимогами чинного законодавства.

Разом з цим, позовні вимоги в частині зобов`язання пенсійного органу призначити позивачеві пенсію за віком задоволенню не підлягають, оскільки є такими, що заявлені на майбутнє, позаяк, станом на час розгляду справи остаточний обрахунок страхового стажу позивача та повторний розгляд заяви про призначення пенсії ще не здійснено.

Щодо підстав зобов`язання саме відповідача-1 здійснити зарахування спірних періодів роботи та здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу позивача та здійснити повторний розгляд заяви позивача про призначення пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.26 Закону №1058-IV, суд зазначає наступне.

Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005р. №22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (Порядок №22-1).

Відповідно до абз.13 п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з абз.1-3 п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Відповідно до абз.1 п.4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

З аналізу наведених норм слідує, що рішення про призначення пенсії або про відмову у її призначенні приймається пенсійним органом, що призначає пенсію, який визначений за принципом екстериторіальності, а в подальшому, у разі прийняття таким органом рішення про призначення пенсії, це рішення разом з електронною пенсійною справою засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Зважаючи на те, що у даному випадку, органом, що призначає пенсію, який визначений за принципом екстериторіальності за заявою позивача було саме Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яке, відповідно, при розгляді документів позивача здійснювало розрахунок його стажу, а також приймало рішення про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058-IV через недостатність страхового стажу, то саме на нього, як на належного відповідача, і слід покласти обов`язок щодо зарахування спірних періодів роботи та здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу позивача та щодо здійснення повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.26 Закону №1058-IV.

Водночас, відповідач-2, за наведених обставин, не є належним у цій справі щодо заявлених до нього позовних вимог, тому у задоволенні вказаних позовних вимог до нього слід відмовити повністю, бо останній фактично заяву позивача про призначення пенсії за віком не розглядав та будь-яке рішення за цією заявою, в тому числі, і оскаржуване, не приймав.

Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, зважаючи на підтвердження обґрунтованості позовних вимог саме до відповідача-1 відповідними доказами та встановлені судом обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позов належить задовольнити частково.

Виходячи з того, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, то в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що при повторному розгляді заяви позивача про призначення пенсії, суб`єкт владних повноважень не може покладатися на свої висновки, які були спростовані судом в ході розгляду справи.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко