Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №440/571/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 р.Справа № 440/571/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 (головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039) по справі № 440/571/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азарес»

до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азарес» (далі – позивач, ТОВ «Азарес») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі – відповідач), в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.12.2025 №65213500070523.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штраф у розмірі 1 086 073,73 грн за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Позивач вважає, що податковим органом здійснений неправильний розрахунок суми пені, вказаної в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні. Наголошує, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання, тому день фактичного повернення авансового платежу за зовнішньоекономічним контрактом не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені. Отже, момент вчинення імпортної операції для застосування статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» є момент фактичного повернення коштів на розрахунковий рахунок покупця. Крім того, Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (зокрема, але не виключно, постанова від 14.08.2018 у справі №808/502/17, від 18.10.2019 у справі №810/3506/16, від 02.04.2019 у справі №815/342/16) звертав увагу на те, що датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на рахунок резидента.

Також позивач зауважує, що з урахуванням частини п`ятої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» пеня нараховується не на початкову суму боргу, а на фактичний залишок боргу після здійснення часткової оплати зобов`язання (тобто - кожної оплати), отже, при оплаті певної суми боргу база нарахування пені зменшується. Тобто, після кожної часткової оплати розмір основного зобов`язання зменшувався, а відтак пеня могла нараховуватись виключно на фактичний залишок заборгованості, починаючи з дня, наступного за днем здійснення відповідного платежу.

З урахуванням вказаного, ТОВ «АЗАРЕС», із посиланням на постанову Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №813/3274/17, вказав що повноваження щодо визначення суми грошових зобов`язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є дискреційним повноваженням таких контролюючих органів. Адміністративний суд у справах щодо оскарження дій/рішення суб`єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності рішення, передбаченим у КАС України критеріям, не може підміняти контролюючий орган та перебирати на себе повноваження щодо визначення грошового зобов`язання та застосування штрафу в іншому розмірі, а також визначати розмір пені.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Азарес»:

визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30 грудня 2025 року №65213500070523;

ухвалено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Азарес» витрати зі сплати судового збору в сумі 16291,11 грн.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що базою для розрахунку суми пені є саме сума неодержаних вчасно грошових коштів. Аналіз частини другої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» свідчить, що пеня за порушення резидентами строку розрахунків застосовується за кожний день прострочення, при цьому день в якому кошти надійшли на рахунок резидента у банку України не є днем прострочення. Оскільки порушення вимог статті 13 Закону №2473-VІІІ є триваючим порушенням (так як здійснюється безперервне невиконання вимог щодо надходження грошових коштів, яке припиняється зарахуванням коштів на рахунок резидента- постачальника продукції), днем припинення такого порушення є день зарахування виручки (грошових коштів ) на рахунок резидента-постачальника. Отже, такий день не може вважатися днем, за який здійснено прострочення зарахування грошових коштів, та, відповідно, за такий день не може нараховуватися пеня, передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону №2473-VІІІ. З урахуванням наведеного суд першої інстанції вважав твердження відповідача про правильне визначення кількості днів прострочення виконання зобов`язання з врахуванням до такого терміну дня фактичного здійснення оплати помилковим.

Крім того, суд зазначив, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Враховуючи помилковість визначення відповідачем кількості днів прострочення виконання зобов`язань, сум, що підлягають визначенню як несвоєчасно зарахованої виручки (грошових коштів) за зовнішньоекономічним контрактом ТОВ «Азарес», суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 30.12.2025 №65213500070523 і, відповідно, його скасування.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 по справі №440/571/26 та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог ТОВ «Азарес» відмовити у повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що положення статті 549 Цивільного кодексу України не регулюють порядок нарахування пені за порушення норм валютного законодавства. Відповідальність у вигляді пені, передбачена Законом України «Про валюту і валютні операції», нараховується податковим органом у порядку, визначеному Податковим кодексом України, оскільки саме він регламентує питання адміністрування податкових платежів та застосування штрафних (фінансових) санкцій. Безпосередньою підставою для виникнення пені є саме частина п`ята статті 13 Закону «Про валюту і валютні операції», однак порядок її розрахунку та стягнення здійснюється відповідно до механізмів, встановлених Податковим кодексом України, зокрема статтею 129, яка визначає момент завершення нарахування пені. Розрахунок пені, виходячи з її нарахування, не залежить від того, на що нараховується пеня, а саме на суму заборгованості або на суму погашення заборгованості. Отже, при зміні методу нарахування, сума пені залишається незмінною.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

29.06.2026 судом отримано відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Азарес» на апеляційну скаргу, в якому наголосив про неправильний розрахунок суми пені, зазначеної в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання його протиправним та скасування. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та повісток про виклик у судові засідання, призначені на 31.08.2026, 14.09.2026, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Азарес» зареєстроване в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 42831334, відомості про держреєстрацію: дата державної реєстрації 20.02.2019, номер державної реєстрації 14801020000079992. ТОВ «Азарес» взяте на податковий облік в органах ДПА від 20.02.2019 №203119041535, з 01.01.2025 перебуває на обліку в Північному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків, індивідуальний податковий номер - 428313320312

На підставі наказу відповідача «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» ТОВ «Азарес» від 30.10.2025 №117-п та відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78, ст. 79 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом №ОТА 0185/24 від 27.02.2024 за період з 27.02.2024 по 21.10.2025, згідно з отриманою податковою інформацією від органу валютного нагляду.

За результатами перевірки складений акт від 05.12.2025 №514/35-00-07-05-05/42831334, за висновками якого проведеною перевіркою розрахунків по експортному контракту №ОТА0185/24 від 27.02.2024 за період з 27.02.2024 по 21.10.2025 з нерезидентом «OREXIM TREDING LLC», США, встановлено порушення вимог валютного законодавства, а саме порушення вимог частини третьої ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII, п. 21 розділу II постанови Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5 «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», п.1 прим.2 Постанови НБУ від 14.05.2019 №67 «Про встановлення винятків та (або) особливостей запровадження граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і внесення змін до деяких нормативно-правових актів» та п. 14 прим. 19 Постанови №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» ТОВ «АЗАРЕС» по імпортному контракту №ОТА0185/24 від 27.02.2024 за період з 27.02.2024 по 21.10.2025 з нерезидентом «OREXIM TREDING LLC», США, у серпні, вересні 2025 року порушено строки розрахунків.

Відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 30.12.2025 №65213500070523, яким нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 1086073,73 грн.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою про його скасування.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ, відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закон України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473-VIII).

За визначенням понять, наведених у статті 1 Закону № 2473-VIII, валютна операція - операція, що має хоча б одну з таких ознак:

а) операція, пов`язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов`язаних з цим зобов`язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта;

б) торгівля валютними цінностями;

в) транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей.

Цією ж нормою вказаного Закону визначено, що валютне регулювання - діяльність Національного банку України та в установлених цим Законом випадках Кабінету Міністрів України, спрямована на регламентацію здійснення валютних операцій суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами; валютний нагляд - система заходів, спрямованих на забезпечення дотримання суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами валютного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 2473-VIII відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Приписами статті 4 Закону № 2473-VIII визначено, що валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов`язань за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.

Свобода здійснення валютних операцій забезпечується шляхом дотримання принципів валютного регулювання, встановлених Законом України «Про валюту і валютні операції».

Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2473-VIII резиденти мають право придбавати валютні цінності за кордоном, здійснювати їх транскордонне переміщення та (або) транскордонний переказ з урахуванням обмежень, визначених цим Законом.

Частиною першої статті 13 Закону № 2473-VIII встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно з частиною другою вказаної статті у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Згідно з вимогами частини третьої статті 13 Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» встановлена відповідальність за порушення встановлених строків розрахунків, а саме порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Отже, за порушення граничних строків розрахунків, що встановлюються Національним банком України встановлено відповідальність у вигляді пені.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону № 2473-VIII валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду.

Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства (частина четверта статті 11 Закону №2473-VIII).

Відповідно до статей 2, 6, 9, 12, 13, 16 Закону №2473-VIII постановою правління Національного банку України (далі - НБУ) від 02 січня 2019 року № 5 затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення).

Згідно із пунктом 21 розділу ІІ вказаного Положення граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Надалі Правлінням Національного банку України була прийнята постанова від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі - Постанова №18)

Постановою Правління Національного банку України від 04.04.2022 №68 Постанову №18 було доповнено, зокрема пунктами наступного змісту: «142. Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 90 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року»; «144. Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 142 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні».

Таким чином, за загальним правилом імпорт товарів до України має здійснюватися у строки, зазначені у договорах, але не пізніше граничного строку розрахунків, встановленого Національним банком України, що обчислюється з дня здійснення авансового платежу (попередньої плати).

Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (по тексту – ПК України) встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Отже, контролюючий (податковий) орган здійснює контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті та у разі встановлення порушень таких строків нараховує пеню у визначених розмірах.

При цьому положеннями Закону № 2473-VIII не врегульовано процедуру прийняття рішення про нарахування пені, як виду адміністративно - господарської санкції за порушення строків проведення розрахунків в іноземній валюті, а такий порядок унормований положеннями Податкового кодексу України, проте це не означає, що правовідносини у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду стають частиною законодавства щодо справляння податків і зборів та на них розповсюджуються всі положення Податкового кодексу України. Закон №2473-VIII та Податковий кодекс України регулюють різні сфери державної політики.

Підстави для ототожнення пені, яка застосовується у податкових правовідносинах, із пенею, яка застосовується у сфері валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду (за порушення строків надходження валютної виручки за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлено статтею 13 Закону № 2473-VIII) відсутні.

Таким чином, з урахуванням частин першої-третьої статті 3 Закону № 2473-VIII, спірні правовідносини є специфічними та врегульовані спеціальним Законом України «Про валюту і валютні операції», і саме норми вказаного Закону підлягають застосуванню, зокрема і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.07.2024 у справі №240/25642/22, який застосовано у подальшому Верховним Судом у постановах від 07.11.2024 у справі №380/9564/23, від 13.02.2025 у справі №520/7911/23, від 15.07.2025 у справі №520/22756/24, від 28.04.2026 у справі №320/35790/23 та інших.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ «АЗАРЕС» в якості Покупця укладений зовнішньоекономічний контракт №ОТА 0185/24 від 27.02.2024 з нерезидентом «OREXIM TREDING LLC», США на реалізацію нафтопродуктів, одержаних з бітумінозних порід (мінералів); важких дистилятів, газойлів для інших цілей, із вмістом сірки, (код УКТЗЕД 27101943). Умови поставки: СРК Ізмаїл. Умови оплати - передплата.

Відповідно до пункту 8 розділу «Платіж» вказаного контракту Покупець перераховує попередню оплату що покриватиме кількість завантаженого Товару ( у кількості та ціною за одиницю відповідно до додатку (специфікації) у метричних тонах =/-10% у вакуумі) у доларах США у розмірі 110% від вартості Товару, визначеної за даними вартостей біржових товарів, опублікованих інформаційними агентствами, а також премії Продавця, поправці на густину (ескалації/деескалації) та фрахту судна, шляхом телеграфного переказу проти комерційного інвойсу Продавця.

Переплата за Товар, у разі наявності, повинна бути повернена покупцю протягом 5 банківських днів у Нью-Йорку/Женеві після пред`явлення остаточного рахунку продавця. Датою платежу при перерахунку коштів продавцю є дата їх зарахування на розрахунковий рахунок продавця. Всі комісії та винагороди банку в країні продавця сплачуються продавцем, всі комісії та винагороди банку у країні покупця сплачує покупець.

Станом на початок періоду, який перевірявся, тобто 27.02.2024, відповідно до бухгалтерського обліку ТОВ «АЗАРЕС» по рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями», по контракту №ОТА 0185/24 від 27.02.2024 заборгованість відсутня.

На виконання умов імпортного контракту №ОТА0185/24 від 27.02.2024, протягом перевіреного періоду, ТОВ «АЗАРЕС» здійснені авансові платежі на загальну суму - 70602208,61 дол. США (2816102758,03 грн), у тому числі по платіжній інструкції від 06.02.2025 на суму 1943950,8 дол. США (80981880,01 грн), від 07.03.2025 на суму 791000,00 дол.США (32647892,20 грн), від 10.03.2025 на суму 409000,00 дол.США (16855994,30 грн).

У бухгалтерському обліку вказана операція відображена в кореспонденції наступних рахунків: Дт 3712 Розрахунки за виданими авансами, Кт 312 Поточний рахунок в іноземній валюті.

Відповідно до специфікації №22 від 31.01.2025 по платіжній інструкції від 06.02.2025 на суму 1943950,8 дол. США (80981880,01грн.), згідно специфікації №23 від 07.03.2025 від 07.03.2025 на суму 791000,00 дол.США (32647892,20грн.), від 10.03.2025 на суму 409000,00 дол.США (16855994,30 грн.), від 10.04.2025 на суму 90000,00 дол.США (3714759,00 грн.) Відповідачем визначені граничні терміни розрахунків 04.08.2025, 02.09.2025, 05.09.2025, 06.10.2025.

За платіжною інструкцією від 06.02.2025 на суму 1943950,8 дол. США (80 981 880,01 грн) товар надійшов частково згідно митної декларації №251ІА903150001249116 від 07.03.2025 на суму 267581,06 дол. США (11167 709,60 грн), без порушення строків розрахунків, а повернення грошових коштів по дебіт-ноті від 25.03.2025 здійснено згідно свіфтів та виписок банку: на загальну суму 1676369,74 дол. США (69674173,32 грн), у тому числі від 05.08.2025 року на загальну суму 116500,00 дол.США (4868546,65 грн), а саме платіж на суму 116500,0 дол.США (4868546,65 грн), з порушенням строків розрахунків на 1 день.

За платіжними інструкціями від 07.03.2025 на суму 791000,00 дол.США (32647892,20 грн), від 10.03.2025 на суму 409000,00 дол. США (16855994,30 грн), від 10.04.2025 на суму 90000,00 дол. США (3714759,00 грн), повернення грошових коштів по дебіт-ноті від 11.08.2025 здійснено згідно свіфтів та виписок банку: у тому числі з порушенням частини 3 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» п. 21 розділу II постанови Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5 «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», п. 14-2 Постанови Правління НБУ від 24.08.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» що призвело до порушення строків розрахунків.

Як вже зазначалось судом, відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону № 2473-VIII пеня нараховується у розмірі 0,3 відсотка за кожний день прострочення саме від суми неодержаних у встановлений строк грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Отже, законодавець визначив суму неодержаних у встановлений строк коштів як величину, до якої застосовується встановлена законом ставка пені, а тому суд першої інстанції правильно визначив, що саме така сума є базою для її розрахунку. При цьому загальний розмір пені не може перевищувати суму неодержаних грошових коштів за договором.

У відповідності до висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 18.10.2019 у справі №810/3506/16 день зарахування валютної виручки не може вважатися днем, за який здійснено прострочення зарахування вказаної виручки, та, відповідно, за такий день не може нараховуватися пеня, передбачена статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (втратив чинність на підставі Закону № 2473-VIII).

У постанові від 24.05.2019 у справі №819/19/17 Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що день фактичної поставки імпортного товару, коли відбувся фактичний перетин імпортованим товаром митного кордою України, не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

У постановах від 18.10.2019 у справі №806/1301/16 та від 25.12.2025 у справі №320/13672/24 Верховний Суд зазначив, що датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на валютний рахунок. Відтак, такий день не може вважатися днем, за який здійснено порушення у вигляді прострочення зарахування вказаної виручки, та, відповідно, за такий день не може нараховуватися неня, передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону № №2473-VIII.

Крім того, суд касаційної інстанції у справі №320/13672/24 зазначив, що аналіз частини другої статті 13 Закону №2473-VIII свідчить, що пеня за порушення резидентами строку розрахунків застосовується за кожний день прострочення. При цьому день в якому кошти надійшли на рахунок резидента у банку України не є днем прострочення. Разом із тим порушення вимог статті 13 Закону №2473-VIII є триваючим порушенням, так як здійснюється безперервне невиконання вимог щодо надходження грошових коштів, яке припиняється зарахуванням коштів на рахунок резидента-постачальника продукції. Тобто, днем припинення такого порушення є день зарахування виручки (грошових коштів) на рахунок резидента-постачальника.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 07.03.2023 у справі № 804/858/16, від 18.10.2019 у справі №810/3506/16, від 14.08.2018 у справі №808/502/17, від 02.04.2019 у справі №815/342/16, від 23.09.2020 у справі №813/1703/17 тощо.

З урахуванням наведеного правового регулювання та встановлених обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що неправильне визначення контролюючим органом початку та кінця періоду, за який нараховується пеня, вплинуло на неправильне визначення кількості днів, за які повинна нараховуватись пеня, та, відповідно, на суму пені.

При цьому колегія суддів вважає помилковою позицію суду першої інстанції про те, що при неправомірному визначенні контролюючим органом суми грошових зобов`язань відповідне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в повному обсязі, оскільки суд не уповноважений перебирати на себе дискреційні повноваження контролюючого органу з обчислення грошових зобов`язань.

Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема у постановах від 10.08.2023 у справі №160/1998/19, від 29.09.2021 у справі №1340/5541/18, від 03.09.2019 у справі №806/2049/18, від 15.04.2025 у справі №500/159/24, від 02.04.2026 у справі №380/3573/25, що суми грошових зобов`язань, штрафних (фінансових) санкцій (штрафу), боргу (недоїмки), яких стосуються позовні вимоги, визначені позивачу за конкретними окремими підставами, які відображені в акті перевірки, а при вирішенні відповідного спору суд не позбавлений можливості скасувати рішення суб`єкта владних повноважень у частині та, за встановлення у судовому процесі об`єкту оподаткування та його вартісного вираження, не позбавлений можливості виділити із загального обсягу грошових зобов`язань суму, яка збільшена правомірно чи суму штрафних (фінансових) санкцій, що застосовані правомірно. Такі дії суду не є підміною повноважень контролюючого органу, а є способом відновлення порушених прав, інтересів та справедливості в цілому, що відповідає повноваженням адміністративного суду.

Разом з тим, суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення з підстав неправильного розрахунку пені, однак не виділив суму штрафних санкцій, які застосовані правомірно.

Так, враховуючи протиправність включення дня зарахування валютної виручки на поточний рахунок резидента у період розрахунку пенсі, зважаючи на наявність в матеріалах справи детального розрахунку пені за порушення строків розрахунків ТОВ «Азарес» по зовнішньоекономічному контракту №ОТА 0185/24 від 27.02.2024 за період з 27.02.2024 по 21.10.2025, колегія суддів констатує часткову правомірність нарахування податковим органом пені за наступні періоди порушення граничних строків розрахунків (із зазначенням кількості днів, за які нараховується пеня 0,3%):

з 05.08.2025 по 05.08.2025 (0 днів) – 0,00 грн (відсутнє порушення);

з 03.09.2025 по 03.09.2025 (0 днів) – 0,00 грн (відсутнє порушення);

з 03.09.2025 по 04.09.2025 (1 день) – 4 829,08 грн;

з 03.09.2025 по 09.09.2025 (6 днів) – 62 406,59 грн;

з 03.09.2025 по 10.09.2025 (7 днів) – 35 537,08 грн;

з 03.09.2025 по 11.09.2025 (8 днів) – 69 340,66 грн;

з 03.09.2025 по 12.09.2025 (9 днів) – 36 775,31 грн;

з 03.09.2025 по 15.09.2025 (12 днів) – 69 835,95 грн;

з 06.09.2025 по 15.09.2025 (9 днів) – 58 419,00 грн;

з 06.09.2025 по 16.09.2025 (10 днів) – 71 710,1 грн;

з 06.09.2025 по 17.09.2025 (11 днів) – 65 280,92 грн;

з 06.09.2025 по 18.09.2025 (12 днів) – 77 150,18 грн;

з 06.09.2025 по 22.09.2025 (16 днів) – 106 032,04 грн;

з 06.09.2025 по 22.09.2025 (16 днів) – 121 066,43 грн;

з 06.09.2025 по 24.09.2025 (18 днів) – 64 539,09 грн;

з 06.09.2025 по 25.09.2025 (19 днів) – 97 958,47 грн;

з 06.09.2025 по 26.09.2025 (20 днів) – 32 145,90 грн.

Загальна сума правомірно нарахованої пені становить 973 026,80 грн.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку про наявність достатніх правових підстав для часткового скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2025 № 65213500070523 на суму 1 086 073,73 грн, а саме в частині нарахованої суми пені за порушення строків розрахунку ТОВ «Азарес» по зовнішньоекономічному контракту у розмірі 113 046,91 грн, в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення є правомірним з огляду на висновки, викладені судом раніше.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Відповідно до положень статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, що призвело до помилкового висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 по справі № 440/14888/24 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

VІІ. Судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України).

Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 16291,11 грн (квитанція до платіжної інструкції №75280631 від 20.01.2026).

Отже, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 1695,70 грн (10,41% від суми судового збору 16291,11 грн) підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 по справі №440/571/26 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Азарес» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 грудня 2025 року №65213500070523 на суму 113 046,91 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Азарес» витрати зі сплати судового збору в сумі 1695,70 грн (одна тисяча шістсот дев`яносто п`ять гривень 70 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна

Повний текст постанови складено 17.09.2026 року