Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №520/20523/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 р. Справа № 520/20523/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№43)" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено по справі № 520/20523/24

за позовом Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 43)»

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№43)" (надалі - позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (надалі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 08.04.2024 № 0/17792/08680885 про зобов`язання сплатити штраф з ПДВ у розмірі 26784,65грн.;

- стягнути з Відповідача на користь позивача сплачені судові витрати по справі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 року адміністративний позов Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№43)" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що камеральна перевірка своєчасності сплати позивачем узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з податку на додану вартість проведена поза межами 1095 днів. Водночас, лише в межах строку, визначеного ст. 102 ПК України податковий орган має право притягнути платника податків до фінансової відповідальності. Також, зауважує, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2008 у справі №2а-4512/08 стягнуто з Підприємства Харківської колонії (№43) заборгованість перед бюджетом у сумі 1919 628,62 грн. податкового боргу. Ухвалами Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2012, від 08.08.2014 та від 09.09.2016 прийняті рішення про розстрочення виконання судового рішення по справі № 2а-4512/08. Отже, податкові зобов`язання з ПДВ за рішенням суду від 10.11.2008 по справі № 2а-4512/08/2070 сплачені підприємством у відповідності до рішень суду від 07.05.2012, від 08.08.2014, 09.09.2016 про розстрочення виконання судового рішення по справі № 2а-4512/08, та за графіками сплати, які затверджені судом у даній справі. Проте, контролюючим органом безпідставно зараховано грошові кошти, які сплачувались позивачем по деклараціям з ПДВ за поточний період, в рахунок погашення податкового боргу, незважаючи на наявність судових рішень, якими визначено порядок його погашення. Вказує на неврахування судом судових рішень у справах № 520/26461/21, № 520/12139/22, № 520/7541/22, № 520/17207/23, в яких судами вже надано оцінку обставинам, які є предметом розгляду у даній справі.

Відповідач своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що фахівцями контролюючого органу проведено камеральну перевірку ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№43)" з питання дотримання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт перевірки від 13.03.2024 № 9446/20-40-04-16-03/08680885 та встановлено порушення п. 50.1 ст. 50, п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, за результатами якої від 13.03.2024р. складено Акт № 9446/20-40-04-16-03/08680885 та встановлено порушення п. 50.1 ст. 50, п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

За висновками зазначеного Акту встановлено порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 та 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобов`язань по податковим деклараціям з податку на додану вартість:

- від 16.06.2021 № 9161700655 за травень 2021, граничний термін сплати - 30.06.2021, дата фактичної сплати - 26.02.2024, сума податкового боргу, що сплачено - 23188,31 грн., кількість днів прострочення - 971;

- від 17.03.2021 № 9054610733 за лютий 2021, граничний термін сплати - 30.03.2021, дата фактичної сплати - 24.02.2024, сума податкового боргу, що сплачено - 62199,23 грн., кількість днів прострочення - 1061;

- від 17.05.2021 № 9128913380 за квітень 2021, граничний термін сплати - 31.05.2021, дата фактичної сплати - 26.02.2024, сума податкового боргу, що сплачено - 71721,89 грн., кількість днів прострочення - 1001;

- від 17.05.2021 № 9128913380, граничний термін сплати - 31.05.2021, дата фактичної сплати - 24.02.2024, сума податкового боргу, що сплачено - 9356,11 грн., кількість днів прострочення - 999;

- від 19.04.2021 № 9089759629 за березень 2021, граничний термін сплати - 30.04.2021, дата фактичної сплати - 24.02.2024, сума податкового боргу, що сплачено - 101381 грн., кількість днів прострочення - 1030.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.04.2024р. № 0/17792/08680885, яким за затримку на 971, 999, 1001,1030, 1061 календарних днів сплати 267846, 54 грн., застосовано штраф за порушення граничного строку сплати ПДВ у розмірі 10%, у сумі 26 784, 65 грн. відповідно до п. 124.1 ст. 124 ПКУ.

Не погодившись з наведеним позивач звернувся із скаргою на вищезазначене рішення до Державної податкової служби України, яка за результатами розгляду була залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, про що ухвалено відповідне рішення від 08.04.2024р. № 0/17792/0868088.

Не погодившись із податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений податковим законодавством.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

За пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За змістом ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Як визначено пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 31.1 ст. 31 ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Приписами п. 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 ПК України).

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктами 76.2 та 76.3 статті 76 Податкового кодексу України передбачено, що порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог ст. 86 цього Кодексу. Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу.

Пунктом 124.1 ст. 124 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз наведеної норми ПК України свідчить, що податкове правопорушення за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання є вчиненим із моменту закінчення граничного терміну сплати такого грошового зобов`язання.

Розмір штрафної (фінансової) санкції встановлений ст. 124 ПК України у відсотках до погашеної суми податкового боргу, а тому сума штрафної санкції за порушення строку сплати узгоджених сум грошових зобов`язань, з урахуванням положень ст. 124 ПК України, розраховується за період з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань, і до дня фактичної сплати боргу.

Штрафна санкція нараховується на суму фактичної сплати в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 203.2 ст. 203 ПК України сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Отже, факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Судом встановлено, що позивача притягнуто до відповідальності за порушення термінів сплати узгодженої суми податкових зобов`язань з ПДВ.

Так, актом камеральної перевірки від 13.03.2024 № 9446/20-40-04-16-03/08680885 встановлено, що позивачем сплачено узгоджені суми податкових зобов`язань з ПДВ в наступний термін:

- від 16.06.2021 № 9161700655 за травень 2021, граничний термін сплати - 30.06.2021, дата фактичної сплати - 26.02.2024, сума податкового боргу, що сплачено - 23188,31 грн., кількість днів прострочення - 971;

- від 17.03.2021 № 9054610733 за лютий 2021, граничний термін сплати - 30.03.2021, дата фактичної сплати - 24.02.2024, сума податкового боргу, що сплачено - 62199,23 грн., кількість днів прострочення - 1061;

- від 17.05.2021 № 9128913380 за квітень 2021, граничний термін сплати - 31.05.2021, дата фактичної сплати - 26.02.2024, сума податкового боргу, що сплачено - 71721,89 грн., кількість днів прострочення - 1001;

- від 17.05.2021 № 9128913380, граничний термін сплати - 31.05.2021, дата фактичної сплати - 24.02.2024, сума податкового боргу, що сплачено - 9356,11 грн., кількість днів прострочення - 999;

- від 19.04.2021 № 9089759629 за березень 2021, граничний термін сплати - 30.04.2021, дата фактичної сплати - 24.02.2024, сума податкового боргу, що сплачено - 101381 грн., кількість днів прострочення - 1030.

З огляду на граничні терміни сплати (30.06.2021, 30.03.2021, 31.05.2021, 31.05.2021, 30.04.2021), дати фактичних сплат відповідно 26.02.2024, 24.02.2024, 26.02.2024, 24.02.2024, 24.02.2024), що позивачем не спростовується, колегія суддів дійшла висновку про доведеність відповідачем факту несвоєчасної сплати узгоджених сум податкового зобов`язання згідно із розрахунку

Щодо доводів апелянта про своєчасну сплату самостійно визначених грошових зобов`язань з ПДВ по деклараціям, проте неправомірне спрямування контролюючим органом коштів на погашення податкового боргу, незважаючи на наявність судових рішень, якими встановлено порядок його сплати, колегія суддів зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2008 по справі №2а-4512/08, яка набрала законної сили стягнуто з Підприємства Харківської виправної колонії №43 заборгованість перед бюджетом у сумі 1919 628,62 грн з податку на додану вартість.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2012 розстрочено виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року по справі № 2а-4512/08 терміном на 60 місяців, шляхом здійснення платежів за наступним графіком: з травня 2012 року по квітень 2014 року по 15 000 грн на місяць; з травня 2014 по травень 2017 року по 43 323,02 грн на місяць.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2014 розстрочено виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року по справі № 2а-4512/08/2070 терміном на 60 місяців шляхом здійснення платежів: з 31 вересня 2014 року по 31 серпня 2016 року в розмірі 5 000 грн, з 30 вересня 2016 року по 31 липня 2019 року в розмірі 18 771,84 грн, 31 серпня 2019 року в розмірі 18 771,91 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2016 розстрочено виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року по справі №2а-4512/08 на суму 80 000 грн строком на 16 місяців, шляхом сплати 5 000 грн щомісячно з вересня 2016 року по грудень 2017 року включно. Відстрочено виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року по справі № 2а-4512/08 на суму 1220 405,86 грн до 1 січня 2018 року.

Отже, за позивачем рахувався податковий борг в розмірі 1919 628,62 грн, виплата якого розстрочена на підставі ухвал Харківського окружного адміністративного суду.

Згідно з п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зараховувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, вказаною нормою ПК України визначено обов`язок податкового органу зарахування всіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Так, податковий борг погашається першочергово з погашення податкових зобов`язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. Відповідно до пункту 131.2 статті 131 ПК України, при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у перше чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення сум податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Відповідно до п. 100.1 ст. 100 ПК України, розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу.

Таким чином, при розстроченні сплати податкового боргу фактично відбувається перенесення строку виконання платником податків податкового обов`язку.

Положеннями розділу VI Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 за № 422 (чинний на момент розстрочення), передбачено порядок, умови та особливості відображення в інтегрованій картці платника (далі - ІКП) сум погашення податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, розстрочення (відстрочення) зобов`язань (боргів), а також списання податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Відповідно до пп. 1 п. 3 Порядку № 422, надання розстрочок (відстрочок) грошових зобов`язань (податкового боргу) відображаються в ІКП як зменшення суми грошових зобов`язань (податкового боргу).

Відображення в ІКП чергової суми розстрочення (відстрочення) здійснюється шляхом використання облікових показників (операцій) щодо нарахування платежу згідно з графіком погашенням розстроченим (відстроченим) сум, передбаченим рішенням суду.

Погашення суми розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) здійснюється у загальному порядку погашення згідно черговістю виникнення.

Таким чином, при розстроченні сплати податкових зобов`язань (податкового боргу) відбувається зміна термінів сплати відповідних сум і, як наслідок, встановленим строком сплати сум зобов`язань є саме строк, визначений рішенням про розстрочення, а тому контролюючий орган направляє сплачені кошти на погашення зобов`язань згідно із черговістю настання строків сплати узгоджених грошових зобов`язань платника податків.

Зі змісту ст. 32 ПК України вбачається, що зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі розстрочення або відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов`язку.

Колегія суддів зауважує, що ухвалення судом рішення про розстрочення сплати податкового боргу не змінює статус заборгованості: податковий борг - несплачена сума узгодженого (самостійно задекларованого) грошового зобов`язання, та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати цього боргу і таке правопорушення триває до часу погашення боргу у добровільному чи примусовому порядку.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №2а-25767/10/0570 від 23.04.2019 у справі №808/8492/13-а.

Прийняття судових рішень, якими визначено згідно процесуального закону порядок виконання судових рішень щодо стягнення податкового боргу, жодним чином не впливає на звільнення платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені, нарахування яких передбачено ст. 124 ПК України, за несвоєчасну сплату сум грошових зобов`язань.

Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 17.05.2023 у справі № 520/3683/2020.

Необхідно також зазначити, що судове рішення не може встановити інших строків сплати узгодженого податкового зобов`язання порівняно з тими, що визначені ПК України. Судове рішення про розстрочення присудженої судом суми податкового боргу не змінює обсягу податкового обов`язку платника податку (у тому числі суми податкового боргу, а також розміру штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання), оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями. Обсяг податкового обов`язку, а також відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства. Факт дотримання при цьому строків сплати, встановлених у судовому рішенні про розстрочення виконання рішення про стягнення податкового боргу, не впливає на порушення строків сплати узгоджених грошових зобов`язань, визначених ПК України, і не може нівелювати правове значення останніх.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що розстрочення виконання судового рішення не позбавляє контролюючий орган спрямовувати кошти на погашення податкового боргу згідно п. 87.9 ст. 87 ПК України та не звільняє платника податків від відповідальності, визначеної законодавством за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань у зв`язку з такими обставинами.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів відсутності у позивача податкового боргу, правомірне спрямування відповідачем коштів, що надходили від підприємства на його погашення, як наслідок, проведення позивачем фактичних сплат по спірним деклараціям поза межами граничного строку, вірним є висновок суду першої інстанції про доведеність відповідачем факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання та притягнення його до фінансової відповідальності.

Щодо доводів апеляційної скарги про накладення штрафних санкцій поза межами строків давності, визначених статтею 102 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів п. 76.3 ст. 76 ПК, камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Тобто, законодавцем розмежовуються випадки проведення камеральної перевірки податкової декларації (30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання) та інші випадки, до яких можна віднести проведення камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання, яка проводиться з урахуванням строку давності, визначеного статей 102 цього кодексу, тобто не пізніше закінчення 1095 дня (з дня сплати).

Аналогічний підхід щодо початку відліку строку проведення камеральної перевірки застосовано Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 року у справі № 819/1569/16, та зазначено, що проведення камеральних перевірок платників податків щодо своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, та з урахуванням положень статті 102 Податкового кодексу України, такою перевіркою може бути охоплено період в 1095 днів, що настали за останнім днем граничного строку реєстрації податкових накладних.

Згідно з п. 124.1 ст. 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Тобто, розмір штрафної (фінансової) санкції встановлений у відсотках до погашеної суми податкового боргу, а тому сума штрафної санкції за порушення строку сплати узгоджених сум грошових зобов`язань, з урахуванням положень статті 124 ПК України, розраховується за період з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань, і до дня фактичної сплати боргу.

Пунктом 124.2 статті 124 Податкового кодексу України встановлено, що діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Згідно із положеннями п.124.3 ст.124 Податкового кодексу України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

З аналізу наведених вище правових норм слід дійти висновку про те, що сплата платником податків суми узгодженого податкового зобов`язання у встановлені законом строки є одним із елементів податкового обов`язку, який закріплений для усіх платників податку, незалежно від форм власності або специфіки діяльності. Тим самим у правовій державі закріплюється принцип рівності обов`язків таких суб`єктів господарювання перед державою та передбачуваності дій контролюючих органів за їх невиконання (неналежне або несвоєчасне виконання). Невиконання (неналежне або несвоєчасне виконання) такого обов`язку утворює склад податкового правопорушення.

Водночас, специфіка застосування штрафної санкції у відповідності до приписів статті 124 ПК полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом на сплачену узгоджену суму податкового зобов`язання. Тобто, базою визначення суми штрафних санкцій є сума, яка фактично сплачена, а не сума податкового боргу, або сума грошового зобов`язання у повному обсязі.

Отже, з урахуванням того, що обов`язковою умовою для застосування до платника податку штрафної (фінансової) санкції на підставі статті 124 ПК України є сплата грошового зобов`язання або факт погашення податкового боргу, відлік строку давності для застосування штрафної (фінансової) санкції за порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов`язання починається з дня, наступного за днем фактичної сплати такого грошового зобов`язання.

Аналіз чинного правового регулювання відповідальності за порушення строків сплати податків дає підстави для висновку, що датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, впродовж якого може бути накладений штраф - є дата сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, а не дата, на яку припадає закінчення встановленого законом граничного строку сплати узгодженого грошового зобов`язання.

Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу (п.п.115.1 ст. 115).

Таким строком є строк 1095 днів, початком відліку якого є дата сплати податкових (грошових) зобов`язань.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 24.07.2023 у справі № 821/850/18 сформувала такий висновок: датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, визначений пунктом 102.1 статті 102 ПК України, як в частині проведення податковим органом камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов`язання, так і застосування штрафних санкцій згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України за несвоєчасну сплату платником податків узгодженого грошового зобов`язання, - є дата фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду відступила від висновку Верховного Суду, викладеного в постановах від 10.05.2018 у справі № 820/3544/17, від 05.06.2018 у справі № 824/760/17-а, від 02.10.2018 у справі № 820/3543/17, від 05.07.2019 у справі № 820/11541/13-а, від 29.01.2019 у справі № 820/495/18, від 24.05.2022 у справі № 280/928/20 про те, що нарахування штрафних санкцій має відбуватись з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, й відлік такого строку пов`язується не з днем фактичної сплати позивачем узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання, а саме із останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань.

З огляду на вищевикладене, враховуючи фактичні дати сплати позивачем узгоджених сум грошового зобов`язання - лютий 2024 року, колегія суддів дійшла висновку про дотримання контролюючим органом граничних строків застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов`язань.

Враховуючи, що за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 30.01.2019 року № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, якою у спірних правовідносин є позиція Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.07.2023 у справі № 821/850/18, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 820/3544/17, від 05.07.2019 у справі № 820/11541/13-а, від 24.11.2020 у справі № 520/13377/1.

Таким чином, враховуючи, що позивачем у визначений строк сума узгодженого податкового зобов`язання по податку на додану вартість та за рішенням суду про розстрочення не сплачена, слід дійти висновку про порушення ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 43) вимог пункту 57.1 статті 57 ПК України. А відтак, штрафні санкції у розмірі 26 784, 65 грн. згідно з податковим-повідомленням рішенням від 08.04.2024 року № 0/17792/08680885 застосовано правомірно, що вказує на відсутінст підстав для задоволеня апеляційної скарги.

Посилання апелянта на судові рішення у справах № 520/26461/21, № 520/12139/22, № 520/7541/22, № 520/17207/23 колегія суддів вважає помилковими, оскільки правовідносини у цих справах не є тотожними справі, що розглядається.

Крім того, остаточними судовими рішеннями у цих справах є постанови Другого апеляційного адміністративного суду, тоді як згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення від 08.04.2024 року № 0/17792/08680885 відповідає вимогам чинного законодавства та підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обгрунтоване рішення у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№43)" - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 по справі № 520/20523/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова