Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №591/7667/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 р.Справа № 591/7667/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Зеря Ю.О., вул. Академічна, 13, м. Суми, Сумська, 40030, по справі № 591/7667/26

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції

про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовною заявою до Зарічного районного суду про скасування постанови про адміністративне правопорушення, в якій просить суд скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення серії ЕНА №7375824 від 15.06.2026.

Позов обґрунтований тим, що, на думку позивача, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм чинного законодавства, за відсутності події правопорушення, оскільки позивач заїхав на перехрестя на дозвільний сигнал світлофора, при цьому у подальшому навіть при зміні сигналів світлофора він повинен був керуватись пунктом 16.8 ПДР та завершити проїзд перехрестя, тому вважає що постанова є незаконною та необґрунтованою.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 14 серпня 2026 року позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, залишено без задоволення, а постанову інспектора 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Міщаніна М.О. серії ЕНА № 7375824 від 15.06.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 510,00 грн за частиною другою статті 122 КУпАП без змін.

Позивач, не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, прийнятим за неповного з`ясування фактичних обставин з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14.08 2026 у справі № 591/7667/26 про залишення без змін постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, від 15.06.2026 серії ЕНА № 7375824 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП і накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн, як незаконне. Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити. Стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави судовий збір у визначеному законом розмірі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, зазначив, що висновки суду зроблені на підставі записів відеореєстратора, що не відображає дійсної обстановки, щодо руху авто позивача, видимості світлофорного об`єкта, із його салону для позивача, і ґрунтуються на необ`єктивних даних наданих виключно органом поліції, які, як вважає позивач, є неналежними і не допустимими. При розгляді справи поліцейським не було надано можливості надати пояснення щодо події.

Зазначив, що суд не розглянув заявленого позивачем клопотання про розгляд справи за його участі, викладеного у прохальній частині позовної заяви.

Вважає, що ненадання відповідачем повних матеріалів (невказання засобу відеореєстрації встановленого на автомобілі, дислокації дорожніх знаків та світлофорів, затверджених у встановленому законодавством порядку) позбавило можливості подання доказів, отримання висновків експертів, що могли б підтвердити чи спростувати доводи однієї чи іншої сторін для постановлення судом законного рішення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі

Вказав, що оскаржена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містить інформації про назву та інвентарний номер бодікамери, та що важливіше, назву відеореєстратора, за допомогою яких здійснено відеозапис події

Окрім того вважає також, що судом допущено порушення вимог КАС України щодо представництва інтересів державного органу фізичною особою, яка не є адвокатом, не підтвердила свої повноваження, і не може здійснювати представництво інтересів державного органу за законом чи самопредставництво.

Позивач також подав клопотання про витребування доказів, в якому просив: витребувати від Відповідача - Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048) та Управління патрульної поліції в Полтавській області (вул. Кременчуцька, 2В, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область, 38639), наступні докази: 1. Повний безперервний запис відеореєстратора поліцейського авто, з моменту перебування його на перехресті 15.06.2026 (06.02.04 – 06.50.00) до моменту закінчення спілкування між позивачем та поліцейськими. 2. Інформацію про марку та модель відеореєстратора, поліцейського автомобіля з якого вівся запис. 3. Належним чином затвердженої і погодженої із органами Нацполіції схеми організації дорожнього руху та додатків до неї, включаючи циклограму роботи світлофорного об`єкта, та документи які підтверджують і у яких зафіксовано проведення відповідних перевірок.

Колегія суддів зазначає, що вказане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на те, що позивач не позбавлений можливості надати пояснення під час судового розгляду справи щодо обставин, які мали місце під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; позивачем не обґрунтовано які обставини можуть бути підтверджені або спростовані вказаними доказами; позивачем не було обґрунтовано підстави неможливості отримання зазначених доказів самостійно.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначив, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, тому повністю заперечує проти її задоволення.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

У судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, апелянта, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла таких висновків.

Судом встановлено, що 15.06.2026 інспектором 2 взводу 3 роти 1 батальйону УПП в Полтавській області капітаном поліції Міщанином Михайлом Олександровичем була винесена постанова серії ЕНА № 7375824 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Згідно з цією постановою встановлено порушення позивачем пункту 8.7.3. (е) Правил дорожнього руху (ПДР), а саме: водій, керуючи транспортним засобом, проїхав перехрестя вул. Європейська, вул. Полтавська та вул. Л. Каденюка на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3.е ПДР - порушення проїзду на заборонений червоний сигнал або миготливий, або два миготливих, що є правопорушенням, передбаченим частиною другою статті 122 КУпАП. До постанови внесені відомості про транспортний засіб - автомобіль марки CHEVROLET CRUZE, д.н.з. НОМЕР_1 .

Позивач не погодився з діями працівників поліції та скористався своїм правом на судовий захист, оскарживши до суду винесену щодо нього постанову поліцейського про накладення адміністративного стягнення.

Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова в справі про адміністративне правопорушення, винесена відносно позивача, відповідає вимогам статті 283 КУпАП, є законною та обґрунтованою, оскільки при її винесенні виконано усі вимоги чинного законодавства та на підставі повного і всебічного з`ясування обставин вирішено справу, а тому скасуванню не підлягає.

Надаючи правову оцінку обставинам зазначеної справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 14 Закону № 3353-XII учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

В силу приписів ч. 4, ч. 5 ст. 14 Закону № 3353-XII учасник дорожнього руху може оскаржити дію працівника відповідних підрозділів Національної поліції, військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України у разі порушення з його боку чинного законодавства.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі – ПДР), відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил (п. 1.1).

Відповідно до п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

Згідно із ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. 8.1 ПДР регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до п. 8.7 ПДР світлофори (додаток 3) призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів, мають світлові сигнали зеленого, жовтого, червоного і біло-місячного кольорів, які розташовані вертикально чи горизонтально. Сигнали світлофора можуть бути з нанесеною суцільною чи контурною стрілкою (стрілками), із силуетом пішохода, X-подібні.

Згідно з п. 8.7.3 ПДР сигнали світлофора мають такі значення:

а) зелений дозволяє рух;

б) зелений у вигляді стрілки (стрілок) на чорному фоні дозволяє рух у зазначеному напрямку (напрямках). Таке саме значення має сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій секції світлофора.

Сигнал у вигляді стрілки, що дозволяє поворот ліворуч, дозволяє й розворот, якщо він не заборонений дорожніми знаками.

Сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій (додаткових) секції, увімкнений разом із зеленим сигналом світлофора, інформує водія про те, що він має перевагу в зазначеному стрілкою (стрілками) напрямку (напрямках) руху перед транспортними засобами, що рухаються з інших напрямків;

в) зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух.

Для інформування водіїв про час (у секундах), що залишився до кінця горіння сигналу зеленого кольору, можуть застосовуватися цифрові табло;

г) чорна контурна стрілка (стрілки), нанесена на основний зелений сигнал, інформує водіїв про наявність додаткової секції світлофора і вказує інші дозволені напрямки руху ніж сигнал додаткової секції;

ґ) жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів;

д) жовтий миготливий сигнал або два жовтих миготливих сигнали дозволяють рух і інформують про наявність небезпечного нерегульованого перехрестя або пішохідного переходу;

е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

За приписами п. 8.10 ПДР у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

Водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху (п. 8.11 ПДР).

За приписами п. 16.8. ПДР водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді.

Аналіз наведених вище норм дозволяє зробити висновок, що у разі подання світлофором сигналу, що забороняє рух, водій повинен зупинитися, водночас водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно із ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі – Закон № 580-VIII) поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Спірні обставини було зафіксовано на службовий відеореєстратор та бодікамеру 472940, інформація про які вказана в п. 7 постанови серії ЕНА №7375824. Копії відеозаписів із зазначених пристроїв наявні в матеріалах справи.

Зокрема, з відеозапису, здійсненого на службовий відеореєстратор вбачається, що службовий автомобіль поліцейських перебуває на перехресті перед стоп-лінією, оскільки за напрямком його руху наявний заборонний для руху червоний сигнал світлофора (час на відео 06:02:04), у цей час для полоси для руху справа від автомобіля поліцейських наявні стрілка зеленого кольору для руху прямо та направо. Вказаний сигнал світлофора змінюється на миготливий зелений о 06:02:19 (за записі 00:16), який триває до 06:02:24 (на записі 00:20). Автомобіль під керуванням позивача до стоп-лінії під`їхав о 06:02:25 (на записі 00:21) та у подальшому перетнув перехрестя на заборонний червоний сигнал світлофора без зупинки (час на відео 06:02:27).

При цьому, матеріали справи не містять підтвердження того, що позивач розпочав проїзд наприкінці дозволяючого рух сигналу світлофору та не мав можливості знизити швидкість і зупинитись.

Також, слід зазначити, що позивач зобов`язаний був на миготливому "зеленому" сигналі світлофору зменшити швидкість, оскільки зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух, та здійснити повільне гальмування і зупинитися на "жовтий" сигнал світлофору.

Відтак, твердження апелянта про те, що у зв`язку з розміщенням світлофора на висоті приблизно 5 метрів над дорожнім покриттям, позивач, перебуваючи безпосередньо перед стоп-лінією не міг візуально фіксувати режими переключення світлофора та дотримуючись правил пункту 16.8 ПДР завершив розпочатий на дозволений сигнал світлофора маневр, судом відхиляються з огляду на викладене вище.

Щодо доводів апеляційної скарги про наявність недоліків при облаштуванні перехрестя світлофорами, дорожніми знаками, розміткою, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження технічної невідповідності зазначених об`єктів вимогам законодавства.

Також, відповідно до ч. ч. 9, 10 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Судом встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським, встановлено особу позивача, роз`яснено його права, з`ясовано обставини правопорушення. Позивач не був позбавлений можливості надати пояснення.

Таким чином, наявні в справі докази не свідчать про розгляд справи про адміністративне правопорушення інспектором патрульної поліції з недотриманням порядку, передбаченого Інструкцією № 1395.

Щодо твердження апеляційної скарги про порушення судом вимог КАС України стосовно представництва інтересів державного органу фізичною особою, яка не є адвокатом, не підтвердила свої повноваження і не може здійснювати представництво інтересів державного органу за законом чи самопредставництва, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1, 4 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Згідно з ч. 1 ст. 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна

Відповідно до ч. 3, 7 ст. 59 КАС України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Питання функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в адміністративному судочинстві регулює стаття 18 КАС України, згідно з частиною першою якої у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Абзацом 1 ч. 5 ст. 18 КАС України передбачено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до ч. 7 ст. 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

В умовах воєнного чи надзвичайного стану у разі знеструмлення електромережі суду чи настання інших обставин, які унеможливлюють функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, суд може вручати особі, яка зареєструвала електронний кабінет, будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, у паперовій формі.

Пунктом 30 підрозділу 2 Підсистема «Електронний суд» розділу III «Порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС» Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, (далі - Положення про ЄСІТС) встановлено, що Користувач ЄСІТС може уповноважити іншого користувача на вчинення дій із використанням Електронного суду в інтересах довірителя, надавши засобами відповідної підсистеми ЄСІТС такому повіреному довіреність в електронній формі відповідно до вимог процесуального законодавства.

Згідно з пунктом 31 підрозділу 2 Підсистема «Електронний суд» розділу III Положення про ЄСІТС надання довіреності в електронній формі здійснюється засобами Електронного кабінету шляхом створення електронного документа встановленої форми, в якому визначається обсяг повноважень повіреного.

Довіреність в електронній формі, підписана кваліфікованим електронним підписом довірителя, надає можливість повіреному виконувати визначений довірителем перелік дій засобами Електронного суду. Повірений, якому довірителем видана довіреність в електронній формі із правом передоручення, може надати таку довіреність іншому користувачу на вчинення дій в інтересах довірителя (передоручення) (пункт 32 підрозділу 2 Підсистема «Електронний суд» розділу III Положення про ЄСІТС).

Довіреність в електронній формі, що підтверджує повноваження представника, та електронні документи, на підставі яких відбувалось передоручення прав первинного довірителя (за їх наявності), автоматично додаються до документів, відправлених представником засобами Електронного суду (пункт 34 підрозділу 2 Підсистема «Електронний суд» розділу III Положення про ЄСІТС).

Довіреність в електронній формі дійсна до моменту її скасування довірителем або протягом строку, на який вона видана. При втраті чинності довіреності в електронній формі автоматично скасовуються також усі її похідні довіреності, що видані в порядку передоручення (пункт 35 підрозділу 2 Підсистема «Електронний суд» розділу III Положення про ЄСІТС).

Отже, частиною сьомою статті 59 КАС України та підрозділом 2 розділу ІІІ Положення визначено особливості подання до суду довіреності для цілей підтвердження повноважень представника у разі звернення до суду в електронній формі. Зі змісту вказаних норм випливає, що учасник справи може уповноважити представника на подання документів від свого імені шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми «Електронний суд» електронного доручення за формою, установленою адміністратором системи, примірник якого додається підсистемою до кожного відправленого (підписаного) представником документу автоматично.

Довіреність, видана із дотриманням зазначених правил, як електронний документ, не вимагає будь-якого засвідчення і є належним документом, що підтверджує повноваження представника у суді.

Подібні висновки щодо застосування частини сьомої статті 59 КАС України були викладені у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі №560/11791/21, від 28 квітня 2022 року у справі №683/1199/21, від 04 серпня 2022 року у справі №300/8766/21, від 30 березня 2023 року у справах 580/140/23 та 580/6367/22, від 03 серпня 2023 року у справі № 580/142/23.

У матеріалах справи міститься довіреність у порядку передоручення та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення суду першої інстанції.

Щодо твердження про зазначення додаткової інформації на копії оскаржуваної постанови відповідачем, суд зазначає, що з відеозапису з бодікамери встановлено, що таким записом є номер телефону позивача, який був записаний поліцейським.

Інші доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а отже оскаржувана постанова прийнята відповідачем правомірно, відповідно до закону в межах повноважень та у спосіб встановлений законодавством.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Так, відповідно до частин 1, 2, 6 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Справами незначної складності є справи щодо: 1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище; 2) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; 3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 4) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; 5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію; 6) оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження; 8) типові справи; 9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині; 10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження; 11) перебування іноземців або осіб без громадян

Відповідно до п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України до справ незначної складності належать інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 4 статті 12 КАС України установлено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Отже, справи про притягнення до адміністративної відповідальності не належать до переліку справ, розгляд яких здійснюється у порядку загального позовного провадження.

Як наслідок суд першої інстанції правомірно, ураховуючи положення п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України, відніс дану справу з приводу оскарження рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності до справ незначної складності.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Разом з тим, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності розглядаються судом з урахуванням особливостей, передбачених для окремих категорій термінових адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема, ст. 286 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Аналізуючи наведену норму, колегія суддів зазначає, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності повинна розглядатись з повідомленням учасників справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив проводити розгляд справи за його участі.

Водночас суд першої інстанції ухвалив розглядати дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, чим допустив порушення норм процесуального права, а саме статей 268, 286 КАС України, у зв`язку з чим судове рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволені позову.

За приписами п. 2 ч. 1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 317 КАС України встановлено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Враховуючи викладене, оцінюючи наведені скаржником доводи, колегія суддів дійшла висновку, що такі підтверджують порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 серпня 2026 року по справі № 591/7667/26 скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов

Повний текст постанови складено 17.09.2026.