Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №520/9441/22 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 р. Справа № 520/9441/22

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., повний текст складено 20.07.26 по справі № 520/9441/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просив суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у обмеженні пенсії максимальним розміром ОСОБА_1 з 01.04.2019, з 01.07.2019, з 01.12.2019, з 01.07.2020, з 01.12.2020, з 01.07.2021, з 01.12.2021, з 01.03.2022 та з 01.07.2022 протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати нараховувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі 70% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром з 01.04.2019, з 01.07.2019, з 01.12.2019, з 01.07.2020, з 01.12.2020, з 01.07.2021, з 01.12.2021, з 01.03.2022 та з 01.07.2022.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі №520/9441/22, яке набрало законної сили 30.11.2023, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у обмеженні пенсії максимальним розміром ОСОБА_1 з 01.04.2019, з 01.07.2019, з 01.12.2019, з 01.07.2020, з 01.12.2020, з 01.07.2021, з 01.12.2021, з 01.03.2022 та з 01.07.2022.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати нараховувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі 70% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром з 01.04.2019, з 01.07.2019, з 01.12.2019, з 01.07.2020, з 01.12.2020, з 01.07.2021, з 01.12.2021, з 01.03.2022 та з 01.07.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.

Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УЗПВР у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Фроловою Валерією Романівною подано до Харківського окружного адміністративного суду заяву в порядку ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій вона просить суд вирішити питання про зміну способу та порядку виконання рішення по справі №520/9441/22 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 нараховану, але невиплачену різницю в пенсії за період з 01.04.2019 по 31.12.2023 з урахуванням раніше виплачених сум в розмірі 568111,76 грн.

В обґрунтування заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення в порядку ст.378 Кодексу адміністративного судочинства України зазнач, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі №520/9441/22, яке набрало законної сили 30.11.2023, на даний час відповідачем не виконано в частині виплати на користь позивача перерахованої пенсії у розмірі 568111,76 грн та не виплачено вказану суму.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 заяву старшого державного виконавця ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях ХМУ МЮ України Фролової Валерії Романівни від 15.07.2026 про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 30.10.2023 по справі №520/9441/22 залишено без задоволення.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 та ухвалити нове судове рішення, яким заяву старшого державного виконавця ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях ХМУ МЮ України Фролової Валерії Романівни від 15.07.2026 про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 30.10.2023 по справі №520/9441/22 задовольнити; змінити спосіб та порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 по справі №520/9441/22; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 по справі №520/9441/22 нараховану, але невиплачену пенсію з 01.04.2019 по 31.12.2023 в розмірі 568111,76 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що положення частини третьої статті 378 КАС України були доповнені абзацом другим на підставі Закону України від 21.11.2024 №4094-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень», який набрав чинності з 19.12.2024. Цією нормою встановлено самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання судового рішення (у відповідних категоріях справ) після двомісячного строку його невиконання. Разом з тим, судом першої інстанції не було застосовано вимоги частини третьої статті 378 КАС України у редакції Закону №4094-IX. Вказує, що матеріали справи не містять доказів виплати ОСОБА_1 заборгованості, нарахованої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 по справі №520/9441/22 у розмірі 568111,76 грн, отже рішення виконано тільки в частині здійснення перерахунку пенсії.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.308, ст.312 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення в порядку статті 378 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час розгляду заяви стягувача виконання рішення виконано в частині перерахування та нарахування пенсії, визначеної в рішенні суду, та триває виконання щодо сплати позивачу нарахованої різниці у розмірі 568111,76 грн.

У зв`язку з викладеним, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заявником в обґрунтування вимог про зміну способу виконання рішення по даній справі жодних обставин, які б ускладнювали виконання рішення, не наведено, а суд, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, не вбачає існування у спірних правовідносинах перелічених у нормі процесуального закону підстав.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною 4 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до частин 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з вимогами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 29-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі №420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі №611/26/17, від 07.02.2022 у справі №200/3958/19-а, від 24.07.2023 у справі №420/6671/18 та від 01.05.2023 у справі №520/926/21.

Частиною 2 статті 6 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон №1404-VIII; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до частини 3 статті 33 Закону №1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України від 05.06.2012 №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі – Закон №4901-VI; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі Постанова №845).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Колегія суддів зазначає, що під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення визначені статтею 378 КАС України.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат (частина 3 статті 378 КАС України у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024).

Отже, з 19.12.2024 статтю 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни «зобов`язання здійснити перерахунок та провести виплати» за перерахованою пенсією на «стягнення» з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі №520/9441/22, яке набрало законної сили 30.11.2023, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати нараховувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі 70% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром з 01.04.2019, з 01.07.2019, з 01.12.2019, з 01.07.2020, з 01.12.2020, з 01.07.2021, з 01.12.2021, з 01.03.2022 та з 01.07.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі №520/9441/22 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області перераховано ОСОБА_1 пенсію в розмірі 70% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром з 01.04.2019, з 01.07.2019, з 01.12.2019, з 01.07.2020, з 01.12.2020, з 01.07.2021, з 01.12.2021, з 01.03.2022 та з 01.07.2022, з урахуванням раніше виплачених сум, різниця в пенсії за період з 01.04.2019 по 31.12.2023 склала 568111,76 грн, яку внесено до Реєстру судових рішень, що підтверджується розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №2001010236.

Згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.05.2026 №2000-0308-5/89457 за період з 01.04.2019 по 31.12.2023 нараховану різницю в пенсії в сумі 568111,76 грн внесено до Реєстру судових рішень. Виплата перерахованої пенсії та нарахованої різниці в пенсії за судовим рішенням буде проводитись відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025. Здійснення обліку нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час та поточних виплат ведеться в базах даних одержувачів відповідних виплат (електронних пенсійних справах/електронних справах одержувачів) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про призначення (перерахунок) відповідних виплат та у сформованому на їх підставі Переліку одержувачів виплат на виконання судових рішень. Видатки на виплату нарахованих пенсій за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішенням суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких визначено зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством. Нараховані кошти на виконання зазначеного рішення суду виплачуватимуться за умов надходження відповідного фінансування.

Позивач не наводить доводів щодо незгоди з сумою різниці пенсії у розмірі 568111,76 грн, нарахованої на виконання рішення суду першої інстанції у цій справі.

Відповідачем як до суду першої, так і до суду апеляційної інстанції не надано доказів виплати різниці пенсії у розмірі 568111,76 грн, як і не надано доказів на підтвердження наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду по справі №520/9441/22 або роблять його неможливим.

Тобто, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі №520/9441/22, яке набрало законної сили 30.11.2023, в частині виплати на користь позивача перерахованої пенсії, не виконується у повному обсязі тривалий час, вже понад два роки. На даний час, залишок невиплачених коштів складає 568111,76 грн.

Тож, враховуючи вимоги частини 3 статті 378 КАС України у чинній редакції, колегією суддів встановлено, що наявні підстави для зміни способу і порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі №520/9441/22 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області недоотриманої заборгованості по пенсії у розмірі 568111,76 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що наведені вище приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28.10.2025 у справі №380/7706/22.

Особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Отже, судове рішення, ухвалене на користь позивача, має бути виконане.

Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що норма статті 378 КАС України пов`язує можливість зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення у виняткових випадках за умови доведення заявником існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк, а таких обставин позивачем не наведено, оскільки такий висновок не відповідає змісту частини третьої статті 378 КАС України та фактичним обставинам справи.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що частина третя статті 378 КАС України містить імперативне положення, відповідно до якого невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Колегія суддів також вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що здійснення відповідачем перерахунку, нарахування та поточна виплата пенсії, визначеної судовим рішенням, а також продовження виплати нарахованої різниці свідчить про виконання судового рішення та виключає підстави для зміни способу і порядку його виконання, оскільки виконання рішення в частині перерахунку та нарахування пенсії не може ототожнюватися з його повним виконанням, зважаючи на те, що саме фактична виплата нарахованої різниці є складовою належного виконання судового рішення. Відтак, наявність невиплаченої суми пенсійної виплати протягом понад двох місяців з дня набрання рішенням законної сили є достатньою правовою підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Щодо висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для зміни способу і порядку виконання судового рішення з огляду на те, що сума нарахованої різниці не була предметом безпосереднього розгляду судом, суд апеляційної інстанції зауважує, що визначальним у цьому випадку є не те, чи була конкретна сума різниці предметом первісного розгляду, а те, чи виконано судове рішення в повному обсязі. Сам факт нарахування відповідної суми не свідчить про її фактичну виплату та, відповідно, про повне виконання судового рішення.

Колегія суддів не погоджується також з висновком суду першої інстанції про те, що перерахована позивачу пенсія буде проводитись відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, та за умови надходження відповідного фінансування, тому відсутні підстави для задоволення заяви, поданої у порядку ст.378 КАС України, з огляду на наступне.

Реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях ЄСПЛ у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (заява № 70297/01) та у справі «Бакалов проти України» (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на виплату пенсії.

З 08.06.2026 Постанова № 821 втратила чинність та не може бути застосована, у тому числі, при виконанні судового рішення про перерахунок та виплату пенсії позивача в цій справі, оскільки Шостим апеляційним адміністративним судом 08.06.2026 залишено без змін рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25, яким визнано протиправною та нечинною Постанову № 821.

У цьому рішенні насамперед зазначено, що Постанова № 821 прийнята поза межами повноважень Кабінету Міністрів України, оскільки встановлює спеціальний порядок виконання судових рішень, не передбачений законами України; суперечить конституційному принципу обов`язковості судових рішень та праву на ефективний судовий захист; прийнята з порушенням обов`язкових процедурних вимог Регламенту Кабінету Міністрів України. При цьому мета прийняття підзаконного нормативного акта не дотримана, а сам акт не виконує функцію деталізації нормативно-правових актів вищої юридичної сили та суперечить їм.

Згідно з частинами першою - третьою статті 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на наступний правовий висновок, що зроблений ним: «Суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.» (зокрема, постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19, від 11.08.2023 у справі № 380/103/22, від 21.10.2025 у справі № 600/193/24-а, від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24).

Враховуючи наведене до спірних правовідносин підлягають положення Порядку №821 не підлягають застосуванню під час виконання судових рішень, що набрали законної сили.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі №520/9441/22.

З огляду на наведене правове регулювання та встановлені обставини, колегія суддів доходить висновку, що заява старшого державного виконавця ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях ХМУ МЮ України Фролової Валерії Романівни від 15.07.2026 про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 30.10.2023 по справі №520/9441/22 обґрунтована та підлягає задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що є підставою для скасування ухваленого судового рішення.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується положеннями статті 322 КАС України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішенням «Серявін та інші проти України», та пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315, пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваній ухвалі, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви старшого державного виконавця ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях ХМУ МЮ України Фролової Валерії Романівни від 15.07.2026 про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 30.10.2023 по справі №520/9441/22.

За цим, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 по справі № 520/9441/22 скасувати.

Ухвалите нове судове рішення, яким заяву старшого державного виконавця ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях ХМУ МЮ України Фролової Валерії Романівни від 15.07.2026 про зміну способу та порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 по справі №520/9441/22 задовольнити частково.

Змінити спосіб та порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 по справі №520/9441/22.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 нараховану та невиплачену, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 по справі №520/9441/22, суму доплати пенсії у розмірі 568111,76 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий