Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №520/12797/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 р. Справа № 520/12797/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 (головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г.) по справі № 520/12797/26

за позовом ОСОБА_1

до Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

про визнання дій протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо відкриття виконавчого провадження № 79830787 й здійснення виконавчих дій у ньому, а саме щодо прийняття постанов про :

- відкриття виконавчого провадження від 16.12.2025,

- розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 16.12.2025,

- стягнення виконавчого збору від 16.12.2025,

- закінчення виконавчого провадження від 19.12.2025 й скасувати зазначені постанови.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

03.06.2026 Чугуївський відділ державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подав відзив на позов, в якому зазначив, в тому числі про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2026 позов залишено без руху та надано ОСОБА_1 строк для надання заяви про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку та доказів їх поважності .

На виконання вимог суду, позивач подав заяву, в якій просив поновити строк звернення до суду з цим позовом.

В обґрунтування заяви зазначив, що копії спірних постанов його представник отримав лише 08.05.2026 у відповідь на адвокатський запит та в межах десятиденного строку звернувся з цим позовом до суду.

Зауважував, що в період з вересня 2025 р. по теперішній час перебуває за межами території України, повноважень на отримання листів будь-яким особам не надавав, а тому не мав можливості отримувати поштову кореспонденцію у цей період часу.

Наведеними обставинами спростовуються твердження відповідача щодо отримання позивачем копії постанови про відкриття виконавчого провадження 30.12.2025.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 позов залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений ст. 287 КАС України та поважних підстав такого пропуску не наведено.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Вказує, що строк звернення до суду розпочинається з дати отримання особою постанови про відкриття виконавчого провадження, якою в даному випадку є 08.05.2026.

Обставини спілкування представника позивача із відповідачем у грудні 2025 р., на які посилаються відповідач та суд першої інстанції в якості обставин обізнаності ОСОБА_1 про існування спірних постанов вважає безпідставними, оскільки останні стосувались іншого виконавчого провадження.

Зауважує, що суд першої інстанції залишив поза увагою доводи позивача щодо неможливості отримувати поштову кореспонденцію, в тому числі у грудні 2025 р. з огляду на його перебування за кордоном.

Звертає увагу, що сама по собі обізнаність особи про наявність виконавчого провадження не свідчить про можливість відліку строку, встановленого ч. 2 ст. 287 КАС України. В даному випадку особа позбавлена можливості скласти обґрунтований позов, оскільки не ознайомлена зі змістом постанови, на підставі якої відкрито відповідне виконавче провадження.

Просить врахувати правові позиції Верховного Суду, викладені в постанові від 29.01.2021 у справі № 420/22509/21 та у постанові, прийнятій у справі № 520/2202/2020.

Чугуївський відділ державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач) не подав відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 308, ч. 1 ст. 311 КАС України апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження, в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця встановлені ст. 287 КАС України.

Так, п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України визначено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

За приписами ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.

Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Вказані висновки сформовано Верховним Судом у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 813/3756/17.

За правилами ч.1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем фактично оскаржуються постанови, прийняті в межах виконавчого провадження № 79830787 у грудні 2025 р. (відкриття виконавчого провадження від 16.12.2025, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 16.12.2025, про стягнення виконавчого збору від 16.12.2025, про закінчення виконавчого провадження від 19.12.2025).

За твердженням апелянта, постанову про відкриття виконавчого провадження його представник отримав 08.05.2026 у відповідь на адвокатський запит та 18.05.2026, тобто в межах десятиденного строку звернувся до суду.

Натомість, відповідач в суді першої інстанції вказував, що вищевказану постанову ОСОБА_1 отримав 30.12.2025, на підтвердження чого надавав роздруківку з сайту "Укрпошта" про відстеження поштового відправлення №R067061643076.

Колегія суддів зазначає, що наданий відповідачем доказ беззаперечно не підтверджує направлення постанови від 16.12.2025 на адресу позивача, оскільки не містить відомостей як про одержувача листа так і про поштове відправлення.

Натомість, поштового конверту, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, опису вкладення чи інших доказів на підтвердження направлення органом виконавчої служби як постанови про відкриття виконавчого провадження так й інших постанов, що є предметом судового розгляду матеріали справи не містять.

Водночас, суд першої інстанції вірно врахував відомості наявні в Автоматизованій системі виконавчого провадження за ідентифікатором доступу сторін до виконавчого провадження з метою встановлення дати початку відліку строку на звернення до суду з цим позовом.

Так, у електронних матеріалах виконавчого провадження № 79830787 міститься скан-копія адвокатського запиту адвоката Русанова Г.В., поданого в інтересах ОСОБА_1 від 17.01.2026, що стосується саме обставин відкриття виконавчого провадження № 79830787.

Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції, щонайменше з 17.01.2026 (дати направлення адвокатського запиту) позивач був обізнаний про наявність постанови про відкриття виконавчого провадження № 79830787 та мав можливість дізнатись про інші постанови, прийняті в межах вказаного виконавчого провадження особисто або через свого уповноваженого представника.

Отже строк звернення до суду із позовом слід відліковувати саме із вказаного моменту.

Водночас, звернувшись до суду з позовом 18.05.2026, позивач пропустив десятиденний строк звернення до суду.

Колегія суддів зауважує, що отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження у відповідь на адвокатський запит не змінює момент, з якого він повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли останній почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується та не змінює початок перебігу строку звернення до адміністративного суду.

Доводи апелянта про те, що до отримання постанови про відкриття виконавчого провадження він не мав можливості скласти обґрунтований позов колегія суддів вважає такими, що не є беззаперечними підставами для поновлення строку звернення до суду.

Колегія суддів зауважує, що скаржником не надано доказів неможливості з січня 2026 р. до травня 2026 р. звернутись до органу виконавчої служби із запитами на отримання спірних постанов з метою їх подальшого оскарження.

В даному випадку, позивач не проявляв розумної зацікавленості щодо результатів провадження № 79830787.

Натомість, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про них не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 вересня 2025 року у справі № 380/9362/24.

Аргументи позивача щодо наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду не є переконливими свідченнями того, що за наявності наміру поновити порушені права він був об`єктивно позбавлений можливості вчасно звернутися до адміністративного суду.

Оцінка змісту обставин справи, хронології та послідовності дій позивача перед зверненням до суду свідчать про те, що цей строк був пропущений через відсутність зусиль та невчинення активних дій щодо вчасного звернення до суду, особливо з огляду на реальну обізнаність про наявність виконавчого провадження.

Колегія суддів зазначає, що із загального правила, встановленого ч. 1 ст. 77 КАС України, випливає, що саме позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права у сфері публічно-правових відносин. Проте, як правильно вказав суд першої інстанції, скаржник не навів обґрунтованих підстав, які перешкодили звернутися до суду з позовом у визначений законом строк.

Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Також, Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011).

Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 19.08.2021 у справі № 500/955/19, від 25.05.2023 у справі № 640/16276/21.

Отже, суд першої інстанції, перевіряючи дотримання строку звернення до суду, установив конкретні обставини, час, коли позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, надав оцінку зазначеним позивачем обставинам поважності причин пропуску строку звернення до суду та дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначені позивачем доводи не дозволяють зробити висновок про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.

Тож, установивши, що позов подано до суду з пропуском процесуального строку, суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права та обґрунтовано залишив позовну заяву без розгляду.

Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 420/22509/21 та у справі № 520/2202/2020 колегія суддів відхиляє, оскільки за пошуком у Єдиному державному реєстрі судових рішень відповідні постанови відсутні, тоді як скаржником не надано тексту таких постанов для ознайомлення з їх змістом.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 по справі № 520/12797/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц