Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №520/3498/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 р. Справа № 520/3498/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., повний текст складено 20.07.26 по справі № 520/3498/26

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 , Командира військової частини НОМЕР_1

про визнання незаконними і протиправними та скасування наказів, стягнення недоотриманого грошового забезпечення, моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Командира військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

1. Визнати незаконним і протиправним та скасувати наказ від 25.11.2024 № 293 командира Військової частини НОМЕР_1 щодо накладення на позивача стягнення «СУВОРА ДОГАНА». Визнати таке рішення як мобінг/босінг та дискримінацію позивача як людини, громадянина і військовослужбовця.

2. Визнати незаконним і протиправним та скасувати наказ від 30.11.2024 № 307 командира Військової частини НОМЕР_1 щодо накладення на позивача стягнення «СУВОРА ДОГАНА». Визнати таке рішення як мобінг/босінг та дискримінацію позивача як людини, громадянина і військовослужбовця.

3. Визнати незаконним і протиправним та скасувати наказ від 31.12.2024 № 415 командира Військової частини НОМЕР_1 щодо накладення на позивача стягнення «ДОГАНА». Визнати таке рішення як мобінг/босінг та дискримінацію позивача як людини, громадянина і військовослужбовця.

4. Визнати незаконним і протиправним та скасувати наказ від 11.12.2024 № 136 командира Військової частини НОМЕР_1 щодо накладення на позивача стягнення «ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРО НЕПОВНУ СЛУЖБОВУ ВІДПОВІДНІСТЬ». Визнати таке рішення як мобінг/босінг та дискримінацію позивача як людини, громадянина і військовослужбовця.

5. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 протиправно недотримане позивачем грошове забезпечення у повному обсязі за період з листопада 2024 по січень 2025 у розмірі 37 065.63 грн.

6. Стягнути з командира Військової частини НОМЕР_1 (з осіб, що виконували його обов`язки в період жовтень 2024 – січень 2025 пропорційно) коштів в розмірі 576 мінімальних заробітних плат (далі – МЗП), що складає на час подання позову 4 980 672.00 грн, на користь позивача на відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу його протиправним рішенням з ознаками дискримінації та мобінгу/босінгу позивача як людини, громадянина та військовослужбовця, у підпорядкуванні якого позивач перебував, яку позивачу було заподіяно внаслідок видання незаконних та протиправних наказів командира військової частини НОМЕР_1 : від 25.11.2024 № 293; від 30.11.2024 № 307; від 31.12.2024 № 415; від 11.12.2024 № 136 про накладення на позивача дисциплінарних стягнень.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати поважні підстави для поновлення строку.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 в задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2026 апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 скасовано. Справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 позовну заяву було залишено без руху в частині стягнення з командира Військової частини НОМЕР_1 (з осіб, що виконували його обов`язки в період жовтень 2024 – січень 2025 пропорційно) коштів в розмірі 576 мінімальних заробітних плат (далі – МЗП), що складає на час подання позову 4 980 672.00 грн, на користь позивача на відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу його протиправним рішенням з ознаками дискримінації та мобінгу/босінгу позивача як людини, громадянина та військовослужбовця, у підпорядкуванні якого позивач перебував, яку позивачу було заподіяно внаслідок видання незаконних та протиправних наказів командира Військової частини НОМЕР_1 : від 25.11.2024 № 293; від 30.11.2024 № 307; від 31.12.2024 № 415; від 11.12.2024 № 136 про накладення на позивача дисциплінарних стягнень, оскільки суд дійшов висновку, що вимога про стягнення грошових коштів за моральну шкоду у розмірі 4 980 672.00 грн є майновою та заявлена в одному провадженні із вимогами про скасування наказів про накладення на позивача дисциплінарних стягнень.

На зазначену ухвалу позивачем 10.06.2026 було надано заяву про усунення недоліків, в якій окрім іншого зазначено, що на підставі п.п. 12, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви, про що було зазначено в п. 4 позовної заяви та надано відповідні документи на підтвердження його звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо стягнення з командира військової частини НОМЕР_1 (з осіб, що виконували його обов`язки в період жовтень 2024 – січень 2025 пропорційно) коштів в розмірі 576 мінімальних заробітних плат (далі – МЗП), що складає на час подання позову 4 980 672.00 грн, на користь позивача на відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу його протиправним рішенням з ознаками дискримінації та мобінгу/босінгу позивача як людини, громадянина та військовослужбовця, у підпорядкуванні якого позивач перебував, яку позивачу було заподіяно внаслідок видання незаконних та протиправних наказів командира військової частини НОМЕР_1 : від 25.11.2024 № 293; від 30.11.2024 № 307; від 31.12.2024 № 415; від 11.12.2024 № 136 про накладення на позивача дисциплінарних стягнень повернуто позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що поданий позов очевидно пов`язаний з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків військової служби. Дані доводи були просто проігноровані суддею першої інстанції, адже 20.07.2026 він постановив ухвалу про повернення позову без розгляду в частині позовної вимоги № 6 в якій не надав ніякої оцінки цьому важливому доводу.

Посилається на те, що незаконним виключенням позовної вимоги № 6 з розгляду позову, яка має обґрунтовану вимогу щодо компенсації моральної шкоди у розмірі 4 980 672.00 грн, суддя першої інстанції незаконно понизив первісну ціну позову з 5 017 737.00 грн, до 37 065.63 грн (лише в обсязі позовної вимоги № 5). Зазначає, що повертаючи позовну заяву в частині позовних вимог суд першої інстанції прийняв рішення, яке не передбачене КАС України. Так, ст. 169 КАС України визначає умови та порядок повернення всієї позовної заяви, а не в частині позовних вимог. Повернення позовної заяви в частині позовних вимог ніде і ніяк не визначене. Вказує, що постановляючи ухвалу від 03.06.2026 про залишення позовної заяви без руху (вдруге) з підстав начебто її невідповідності вимогам ч. 3 ст. 161 КАС України, суд проігнорував той факт, що згідно ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви були надані документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, а саме: посвідчення офіцера ЗСУ та посвідчення учасника бойових дій. Отже, на підставі п.п. 12, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви, про що було зазначено в розділі (пункті) 4 позову. Посилається на те, що суддя першої інстанції навмисно проігнорував аргументи, як позивача, права якого він мав би захищати в силу вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, не надав їм вірної правової оцінки згідно існуючих норм процесуального права, чим відкрито став на бік відповідача. Це грубо порушає вимоги ч.ч. 1-4 ст. 242 КАС України, що наведені вище, і є підставою, як для скасування ухвали судом апеляційної інстанції так і для постановлення окремої ухвали в порядку ст. 249 КАС України щодо чисельних порушеннях закону суддею ОСОБА_2 під час розгляду ним даної справи. Вказує, що з наведеного вище, вбачається вчинення суддею ОСОБА_2 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 «Зловживання владою або службовим становищем», адже вчиненні ним діяння під час розгляду даної справи з лютого місяця цього року є саме навмисними зловживаннями владою судді, та ч. 1 ст. 366 «Службове підроблення» Кримінального Кодексу України, адже в його ухвали: від 29.06.2026 та від 20.07.2026 були внесені завідомо неправдиві відомості, що позивач має сплатити судовий збір, від якого він звільнений за законом, а також щодо невідповідності позову вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України щодо ненадання документа про сплату судового збору.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 294 КАС України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що серед переліку пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначеного у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» немає пільг щодо звільнення від сплати судового збору у справах із вимогами, подібними до тих, зокрема, з якими позивач звернувся у цій справі. Пільги учасників бойових дій стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин. (правовий висновок викладений в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2020 у справі № 9901/70/20.) Також подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону «Про судовий збір» викладено у постанові Верховного Суду від 08.03.2023 у справі № 701/589/22. Суд зазначив, що хоча вказана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов`язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами. Оскільки позивач звернувся до суду з позовом з приводу стягнення з командира Військової частини НОМЕР_1 (з осіб, що виконували його обов`язки в період жовтень 2024 – січень 2025 пропорційно) коштів в розмірі 576 мінімальних заробітних плат (далі – МЗП), що складає на час подання позову 4 980 672.00 грн, на користь позивача на відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу його протиправним рішенням з ознаками дискримінації та мобінгу/босінгу позивача як людини, громадянина та військовослужбовця, у підпорядкуванні якого позивач перебував, яку позивачу було заподіяно внаслідок видання незаконних та протиправних наказів командира Військової частини НОМЕР_1 : від 25.11.2024 № 293; від 30.11.2024 № 307; від 31.12.2024 № 415; від 11.12.2024 № 136 про накладення на позивача дисциплінарних стягнень, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення грошових коштів за моральну шкоду у розмірі 4 980 672.00 грн є майновою та заявлена в одному провадженні із вимогами про скасування наказів про накладення на позивача дисциплінарних стягнень, що не зачіпає порядку надання, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту особи зі статусом учасника бойових дій, тому судовий збір має бути сплачений на загальних підставах. З огляду на вказане суд зазначив, що позивачем на виконання вимог ухвали суду від 03.06.2026 надано заяву на виконання ухвали суду, однак недоліки позовної заяви усунуті не були.

Колегія суддів вважає передчасними висновки суду першої інстанції про повернення позовної заяви, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства (далі по тексту - КАС України), частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст.160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

В позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Частинами 3, 4 ст.161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1, 2 ст.169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу (частина 3 статті 169 КАС України).

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Отже, процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків позовної заяви та у випадку невиконання вимог статей 160, 161 КАС України щодо форми та змісту позовної заяви, доданих до неї документів.

Верховний Суд в постанові від 28.05.2026 у справі № 215/2601/22 вказав, що ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху не може бути оскаржена окремо. Натомість правомірність застосування до позовної заяви судом першої інстанції статті 169 КАС України та залишення її без руху перевіряється судом під час перегляду ухвали про повернення позовної заяви.

Щодо залишення позовної заяви без руху та подальшого її повернення з підстав ненадання позивачем до суду документу про сплату судового збору у розмірі у розмірі 13 312.00 грн за заявлену вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 4 980 672.00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Залишаючи без руху позовну заяву у цій частині, згідно з ухвалою від 03.06.2026, суд першої інстанції виходив з того, що вимога про стягнення грошових коштів за моральну шкоду у розмірі 4 980 672.00 грн є майновою та заявлена в одному провадженні із вимогами про скасування наказів про накладення на позивача дисциплінарних стягнень. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що ставка судового збору за подання даного позову з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» становить 13 312.00 грн.

Колегія суддів зазначає, що згідно з п.11 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 5 КАС України щодо способів судового захисту, які кореспондують з положеннями ч. 2 ст. 245 КАС України щодо повноважень суду при вирішенні справи, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом: визнання протиправним і скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача-суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зміст указаної норми свідчить про те, що позовну вимогу про відшкодування шкоди, заявлену в адміністративному судочинстві обов`язково зумовлює вимога про вирішення публічно-правового спору (наприклад, визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень). За такого правового регулювання вимога про відшкодування шкоди не є об`єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка її зумовлює, такий платіж сплачується.

Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 18.10.2019 у справі № 405/8768/18, від 05.03.2020 у справі № 597/664/18, від 20.11.2025 у справі № 260/412/25, від 09.03.2026 у справі № 280/4173/25, від 19.03.2026 у справі № 320/17289/24, яка в силу ч. 5 ст. 242 КАС України підлягають врахуванню при розгляді даної справи.

Застосовуючи вищенаведений підхід Верховного Суду до обставин справи, що розглядається, колегія суддів зазначає, що заявлені позивачем вимоги про визнання протиправними рішень відповідача становлять зміст публічно-правового спору у справі, вимоги про зобов`язання відповідача вчинити дії - визначають обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах, а вимога про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 моральної шкоди, в розмірі 576 мінімальних заробітних плат, що складає на час подання позову 4 980 672.00 грн, є вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями відповідача.

Отже, вимога позивача про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 моральної шкоди у розмірі 4 980 672.00 грн, яка заявлена в одному провадженні з вимогою про вирішення публічно-правового спору, не є об`єктом справляння судового збору, разом із тим, вимога про визнання протиправними рішень відповідача має бути оплачена позивачем судовим збором в порядку та розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції безпідставно вказав про необхідність сплати судового збору у розмірі 13 312.00 грн за заявлену позивачем вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 4 980 672.00 грн, залишивши з цих підстав позовну заяву без руху, та, у подальшому, повернувши позовну заяву з посиланням на неусунення позивачем вказаного недоліку.

За цим, доводи апеляційної скарги позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, приймаються колегією суддів в якості належних.

Інші доводи і заперечення сторін, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Щодо заявленого позивачем клопотання про постановлення окремої ухвали в порядку ст. 249 КАС України щодо чисельних порушеннях закону суддею ОСОБА_2 під час розгляду ним даної справи.

Клопотання позивача про постановлення окремої ухвали обґрунтоване тим, що в діях судді першої інстанції ОСОБА_2 , вбачається вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 «Зловживання владою або службовим становищем», адже вчиненні ним дії під час розгляду даної справи з лютого місяця цього року є навмисними зловживаннями владою судді, та ч. 1 ст. 366 «Службове підроблення» Кримінального Кодексу України, адже в його ухвали: від 29.06.2026 та від 20.07.2026 були внесені завідомо неправдиві відомості, що позивач має сплатити судовий збір, від якого він звільнений за законом, а також щодо невідповідності позову вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України щодо ненадання документу про сплату судового збору.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що окрема ухвала має на меті усунення виявлених у процесі розгляду адміністративного позову порушень закону та є підставою для розгляду питання щодо відповідальності винних осіб, вона може стосуватися будь-якого суб`єкта, зокрема й того, який не бере участі у справі.

Окрема ухвала – це особливий вид судового рішення, яке безпосередньо не спрямоване на вирішення процесуальних питань під час розгляду та вирішення публічно-правового або приватноправового спору, однак з її допомогою суд вирішує низку важливих питань, які, головним чином, спрямовані на забезпечення принципу законності як складової частини верховенства права, гарантії незалежності судової системи від законодавчої та виконавчої гілок влади, допущені під час розгляду справи порушення закону.

У постанові від 13.06.2024 по справі № 826/3979/18 КАС Верховного Суду зазначив, що окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, які сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників.

Отже, окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення.

Необхідність її постановлення зумовлена завданнями адміністративного судочинства - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових, службових осіб у процесі здійснення ними управлінських функцій.

За цих обставин слід зазначити, що суд має право, а не зобов`язаний постановити окрему ухвалу. Проте, враховуючи особливий статус суду в системі органів, що забезпечують правовий порядок, суд зобов`язаний реагувати на випадки очевидних, умисних або системних порушень закону.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 05.12.2024 у справі № 560/7209/23, від 22.04.2025 у справі № 420/29295/23, від 26.09.2025 у справі № 420/1059/20.

Підставою для прийняття окремої ухвали є виявлення порушення закону та встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час саме судового розгляду конкретної справи встановлено певне правопорушення. Юридична кваліфікація правопорушення судом не здійснюється. Водночас суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити (службова недбалість, зловживання владою тощо).

Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2025 у справі № 320/8487/24, суд має право, а в умовах очевидних, умисних чи системних порушень - фактично правовий обов`язок постановити окрему ухвалу, в якій повинно бути чітко встановлено факт порушення суб`єктом владних повноважень або судом конкретної норми закону чи іншого нормативно-правового акта (стаття, пункт тощо) та в чому саме полягає порушення (частина четверта статті 249 КАС України).

На переконання суду позивач, звертаючись з вимогою постановити окрему ухвалу щодо судді Спірідонова О.М. не навів достатніх підстав та аргументів для постановлення окремої ухвали.

Разом з цим судом апеляційної інстанції не встановлено достатніх підстав для висновку про наявність порушень законодавства суддею Спірідоновим О.М. під час ухвалення оскаржуваного судового рішення.

Отже, ураховуючи, що законних підстав для постановлення окремої ухвали судом не встановлено, постановлення окремих ухвал, на підставі 249 КАС України, є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні вимог про постановлення окремої ухвали слід відмовити.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що позивач не позбавлений права самостійно звернутись до ВРП з відповідною заявою про вчинені, на його думку, порушення законодавства.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті ухвали про повернення позову, дійшов передчасних висновків та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 по справі № 520/3498/26 скасувати.

Справу № 520/3498/26 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню .

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко