Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №380/12326/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 р.Справа № 380/12326/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

за участю секретаря судового засідання Нерубацької А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 380/12326/26

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (надалі – позивач, ГУ ПФУ у Львівській області), звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (надалі – відповідач, ВПВР), в якому просило суд скасувати постанову від 26.05.2026 ВП № 79618771 державного виконавця ВПВР про стягнення штрафу у розмірі 5100 грн.

18 червня 2026 року Львівський окружний адміністративний суд постановив ухвалу, якою адміністративну справу за позовом ГУ ПФУ у Львівській області до ВПВР про визнання протиправною та скасування постанови у виконавчому провадженні передати на розгляд за територіальною юрисдикцією (підсудністю) Харківському окружному адміністративному суді.

26 серпня 2026 р. Харківський окружний адміністративний суд ухвалив рішення, яким у задоволенні позову ГУ ПФУ у Львівській області відмовив.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2026 та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що постановою державного виконавця ВПВР від 20.11.2025 було відкрито виконавче провадження ВП №79618771. За результатом розгляду постанови державного виконавця ВП №79618771, ГУ ПФУ у Львівській області листом від 28.11.2025 №1300-5309-5/161069 надало державному виконавцю відповідь про добровільне виконання судового рішення у справі № 520/2478/25 шляхом повторного розгляду заяви ОСОБА_1 № 10707 від 25.10.2023 та повідомлено, що за результатом такого розгляду ГУ ПФУ у Львівській області було винесене рішення про відмову у перерахунку пенсії (копія рішення була додана до цього листа).

09.01.2026 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 79618771.

18.03.2026 на адресу ГУ ПФУ у Львівській області надійшла постанова державного виконавця від 17.03.2026 ВП № 79618771 про відновлення виконавчого провадження у зв`язку з тим, що Харківським окружним адміністративним судом 16.02.2026 визнана незаконною постанова державного виконавця ВПВР від 09.01.2026 про закриття виконавчого провадження.

Листом від 20.03.2026 № 1300-0306-5/45132 ГУ ПФУ у Львівській області повідомило державного виконавця про добровільне виконання судового рішення у справі №520/2478/25 з наданням підтверджуючих документів, а саме: Рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 27.10.2025 №963280109676 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 ..

Стверджує, що державний виконавець, ігноруючи вищеозначене повідомлення ГУ ПФУ у Львівській області про добровільне виконання судового рішення у справі № 520/2478/25 в межах обов`язків покладених цим рішенням на ГУ ПФУ у Львівській області, скерував на адресу ГУ ПФУ у Львівській області вимогу виконавця від 06.04.2026 №5916 про надання інформації про виконання рішення суду з врахуванням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 № 520/2478/25.

ГУ ПФУ у Львівській області не було стороною у справі з розгляду судом позову/скарги ОСОБА_1 щодо питання скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 09.01.2026.

Звертає увагу, що копія рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі №520/2478/25 на адресу ГУ ПФУ у Львівській області не надходила, державним виконавцем, таке судове рішення на його адресу, також не направлялося, відтак, ГУ ПФУ у Львівській області по цей час, невідомі ані обставини розгляду, ані причини з яких постанова державного виконавця від 09.01.2026 про закінчення виконавчого провадження була скасована Харківським окружним адміністративним судом.

У зв`язку з наведеним стверджує, що ГУ ПФУ у Львівській області в добровільному порядку вжито всіх необхідних заходів щодо належного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 у справі №520/2478/25 в межах компетенції та покладених судом зобов`язань до моменту винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, що в свою чергу свідчить про відсутність у ГУ ПФУ у Львівській області створення перешкод чи наміру на ухилення від виконання рішення суду у цій справі.

Звертає увагу, що судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні зроблено висновок: «Судом у справі № 520/965/26 було встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 N 10707 від 25.10.2023 саме з урахуванням висновків суду у цій справі.», однак вважає, що такі висновки суду є помилковими, оскільки рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 27.10.2025 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 було прийняте за результатами розгляду та на виконання судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 у справі №520/24781/25 з урахуванням висновків суду наведених у цьому рішенні.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи в силу приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 287 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які ГУ ПФУ у Львівській області посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є пенсіонеркою та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області.

25.10.2023 вона звернулась до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою про переведення її з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області №963280109676 від 30.10.2023 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», що зумовило звернення пенсіонерки до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 у справі №520/2478/25, яке набрало законної сили 20.10.2025, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, ГУ ПФУ у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ у Львівській області № 963280109676 від 30.10.2023 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , відповідно до заяви № 10707 від 25.10.2023.

Зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 10707 від 25.10.2023 з урахуванням висновків суду у цій справі. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного рішення суду Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист від 11.11.2025, яким зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 10707 від 25.10.2023 з урахуванням висновків суду у цій справі.

20.11.2025 старшим державним виконавцем ВПВР винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79618771 щодо зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №10707 від 25.10.2023 з урахуванням висновків суду у цій справі.

Листом від 28.11.2025 №1300-5309-5/161069 ГУ ПФУ у Львівській області повідомило виконавчий орган про добровільне виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/2478/25: повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 №10707 від 25.10.2023 з урахуванням висновків суду. За результатом повторного розгляду заяви пенсійним органом було винесено рішення від 27.10.2025 №963280109676 про відмову у проведенні перерахунку пенсії, копія якого була долучена до листа.

У зв`язку з цим, 09.01.2026 старшим державним виконавцем ВПВР винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №79618771.

Не погодившись із зазначеними діями виконавця, ОСОБА_1 знову звернулася до Харківського окружного адміністративного суду за захистом своїх прав, просила скасувати постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі №520/965/26, яке набрало законної сили 03.03.2026, адміністративний позов ОСОБА_1 до ВПВР про визнання протиправною та скасування постанови, визнання бездіяльності протиправною - задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову ВПВР про закінчення виконавчого провадження №79618771 від 09.01.2026.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

17.03.2026 старшим державним виконавцем ВПВР винесено постанову про відновлення виконавчого провадження, у зв`язку зі скасуванням за рішенням суду постанови від 09.01.2026 про закінчення виконавчого провадження №79618771.

26.05.2026 старшим державним виконавцем Відділу винесено постанову про накладення штрафу на ГУ ПФУ у Львівській області, на підставі ч. 1 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження", за невиконання без поважних причин рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, у розмірі 5100,00 грн.

ГУ ПФУ у Львівській області, не погодившись із винесенням вищевказаної постанови, звернулося на адресу відповідача з листом, в якому знову повідомило про добровільне виконання рішення суду, додавши до нього рішення від 27.10.2025 №963280109676 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , на заміну рішення від 25.10.2025 №963280109676. Зокрема, пенсійним органом ухвалено рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії заявниці у зв`язку з недоцільністю.

Не отримавши підтвердження вчинення виконавчих дій щодо припинення стягнення, позивач, вважаючи постанову про накладення штрафу протиправною, звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в межах адміністративної справи №520/965/26 вже було встановлено, що зазначене рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 27.10.2025 не можна розцінювати як таке, що свідчить про повторний розгляд заяви від 25.10.2023 №10707 з урахуванням висновків суду у даній справі та виконання рішення суду у справі №520/2478/25 у повному обсязі. Звернув увагу, що після відновлення виконавчого провадження позивачем жодних інших даних та дій щодо виконання рішення суду по справі №520/2478/25 до державного виконавця не подавалось. При цьому рішення позивача від 27.10.2025 не містить жодних висновків щодо переведення позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV на пенсію за віком згідно Закону України від 10.12.2015 "Про державну службу" №889-VIII.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» (далі по тексту – Закон №1404-VIІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 2 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема засад забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом (ч. 1 ст. 19 Закону №1404-VIII).

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону №1404-VIII визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Відповідно до статті 19 Закону №1404-VIII визначені права та обов`язки сторін та інших учасників виконавчого провадження. Сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частини 1-2 статті 63 Закону №1404-VIII).

Згідно з абзацем першим частини третьої статті 63 Закону №1404-VIII, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Розміри штрафів, які накладаються на боржника у зв`язку з невиконанням у встановлений строк рішення суду визначені приписами статті 75 Закону №1404-VIII.

Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналіз наведених приписів чинного законодавства дає підстави для висновку, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Підставою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин, тобто внаслідок таких обставин, що створили об`єктивні перешкоди для виконання покладеного судом зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №812/1813/18.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ГУ ПФУ у Львівській області, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/2478/25, було повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 , за результатом розгляду якої ухвалено рішення від 27.10.2025 №963280109676 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , на заміну рішення від 25.10.2023 №963280109676. Зазначену відмову обґрунтовано тим, що на виконання означеного судового рішення ОСОБА_1 проведено розрахунок пенсії, який становив 3543,81 грн. Але заявниця станом на момент звернення отримувала пенсію, розраховану за нормами Закону від 09.07.2003 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV в розмірі 15250,88 грн. Тож рішення про відмову у перерахунку пенсії прийнято у зв`язку з його недоцільністю.

Вказане рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 27.10.2025 №963280109676 було скеровано ним на адресу ВПВР із зазначенням про добровільне виконання рішення суду щодо повторного розгляду заяви.

Унаслідок чого ВПВР ухвалено постанову від 09.01.2026 про закінчення виконавчого провадження №79618771.

Правову оцінку законності закінчення виконавчого провадження у зв`язку з добровільне виконання рішення суду (у спосіб ухвалення рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 27.10.2025 №963280109676) надано Харківським окружним адміністративним судом в межах адміністративної справи №520/965/26.

Судом у справі №520/965/26 було встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що ГУ ПФУ у Львівській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 № 10707 від 25.10.2023 саме з урахуванням висновків суду у цій справі.

Так, рішенням суду від 09.04.2025 у справі №520/2478/25 встановлено, що позивач ( ОСОБА_1 ) має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки позивачка має стаж на посаді державної служби понад 10 років, та ураховуючи, що станом на 01 травня 2016 року позивачка працювала на посаді, робота на якій зараховується до державної служби. Тож ГУ ПФУ у Львівській області було зобов`язано розглянути повторно заяву ОСОБА_1 саме з урахуванням висновків суду у цій справі.

Натомість судовим розглядом в межах адміністративної справи №520/965/26 встановлено, що з наявних у матеріалах справи документів не підтверджується фактичне виконання в повному обсязі судового рішення згідно з виконавчим документом №520/2478/25, виданим Харківським окружним адміністративним судом 11.11.2025. Тож суд дійшов висновку, що постанова від 09.01.2026 №79618771 про закінчення виконавчого провадження була винесена передчасно та підлягає скасуванню.

Відтак, в межах адміністративної справи №520/965/26 вже було встановлено, що зазначене рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 27.10.2025 не можна розцінювати як таке, що свідчить про повторний розгляд заяви від 25.10.2023 №10707 з урахуванням висновків суду у даній справі та виконання рішення суду у справі №520/2478/25 у повному обсязі.

Згідно частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, після відновлення виконавчого провадження позивачем жодних інших даних та дій щодо виконання рішення суду по справі №520/2478/25 до державного виконавця не подавалось. При цьому рішення позивача від 27.10.2025 не містить жодних висновків щодо переведення позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV на пенсію за віком згідно з Законом України від 10.12.2015 "Про державну службу" №889-VIII.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державним виконавцем правомірно, за наявності підстав, було прийнято оскаржувану постанову від 26.05.2026 ВП №79618771 про накладення на позивача штрафу у розмірі 5100,00 грн, а тому відсутні підстави для її скасування.

Посилання ГУ ПФУ у Львівській області на те, що він не отримував рішення суду по справі №520/965/26 є безпідставним, оскільки маючи інформацію про номер справи ГУ ПФУ у Львівській області не було позбавлено можливості ознайомитись з таким судовим рішенням у Єдиному державному реєстрі судових рішень зокрема за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134173603 та оскаржити його в апеляційному порядку.

Посилання ГУ ПФУ у Львівській області на незгоду з висновками, викладеними у рішенні суду по справі № 520/965/26 колегія суддів відхиляє, оскільки незгоду з відповідним судовим рішенням ГУ ПФУ у Львівській області має право викласти лише та виключно у спосіб подання апеляційної скарги саме на рішення суду у справі № 520/965/26, а не у іншій справі.

Окремо, колегія суддів звертає увагу ГУ ПФУ у Львівській області на приписи ст. 370 КАС України, відповідно до яких судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги з підстав її необґрунтованості.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України” (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2026 року по справі № 380/12326/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко

Повний текст виготовлено 16.09.2026