Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №520/11345/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 р.Справа № 520/11345/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Нерубацької А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі №520/11345/26

за позовом ОСОБА_1

до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача у питанні зобов`язання примусового виконання судового рішення боржника у справі 520/31002/25;

- зобов`язання скасування відповідачем постанови про закриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 від 13.04.2026 та зобов`язання відповідача продовження вчинення процесуальних заходів щодо зобов`язань відповідача у справі 520/31002/25 виконати судове рішення від 22.01.2026 у повному обсязі у примусовому порядку згідно ЗУ "Про виконавче провадження".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 та ухвалити постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вважає, що судом першої інстанції не досліджено матеріали справи 520/31002/25 і не досліджено судом факт того, що ОСОБА_1 надано до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на судове рішення у справі від 19.05.2026 та Другим апеляційним адміністративним судом відкрито провадження від 25.06.2026, що ніяким чином не підтверджує висновків суду першої інстанції у судовому рішенні у справі 520/11345/26 від 27.07.2026, що Основ`янсько-Слобідський ВДВС у місті Харкові Харківського МУМЮ України виконав судове рішення у справі 520/31002/25 від 22.01.2026 у повному обсязі із наданням відповіді ОСОБА_1 листом від 27.02.2026 із доданням до нього листа за номером 14625 від 03.02.2026. Зазначає, що суд безпідставно вважає достатнім доказом правомірності вчинення дій державним виконавцем Антосік І.О. ВПВР УЗПВР у Луганській та Харківській областях Харківського МУМЮ України винесення постанови від 13.04.2026 про закриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 з причини виконання судового рішення у справі 520/31002/25 від 22.01.2026 боржником Основ`янсько-Слобідським ВДВС у місті Харкові Харківського МУМЮ України, та більше того суд першої інстанції при здійсненні розгляду справи фактично здійснив перегляд судового рішення у справі 520/31002/25 від 19.05.2926 з питання встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі 520/31002/25 від 22.01.2026 боржником Основ`янсько-Слобідським ВДВС у місті Харкові Харківського МУМЮ України, що, на думку позивача, є наявним доказом порушення норм процесуального права при здійсненні розгляду справи 520/11345/26 і стало підставою для надання цієї апеляційної скарги з питання скасування судового рішення у справі 520/11345/26 від 27.07.2026.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 308 КАС України та керуючись ст. 229 КАС України.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 по справі №520/31002/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: Офіс Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 09.11.2025. Зобов`язано Основ`янсько-Слобідський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.11.2025 відповідно до вимог чинного законодавства та надати письмову відповідь, за результатом розгляду заяви. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Рішення набрало законної сили.

25.02.2026 Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист щодо зобов`язання Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.11.2025 відповідно до вимог чинного законодавства та надати письмову відповідь, за результатом розгляду заяви.

02.03.2026 державним виконавцем в рамках виконавчого провадження винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1.

05.03.2026 до відповідача надійшов лист за вих. № 29394 від Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому повідомлено, що 27.02.2026 на електрону адресу ОСОБА_1 направлено лист-відповідь за вих. № 14625 щодо її звернення від 09.11.2025.

На підставі наданої інформації, 13.04.2026 керуючись пунктом 9 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою державного виконавця, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Залишаючи без задоволення адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду від 22.01.2026 по справі №520/31002/25 виконано в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи, державним виконавцем правомірно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2 від 13.04.2026.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 129 Конституції України, однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на території України.

Відповідно до статті 124 Конституції України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

При цьому, в положеннях частини 1 статті 370 КАС України наголошується, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. №1404-VIII (далі за текстом - Закон №1404-VIII).

Статтею 1 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII врегульовано, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 Закону № 1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно - правовими актами.

У відповідності до п.1, пп.1 п. 2 статті 17 Закону № 1404-VIII, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

У частині 1 статті 18 Закону № 1404-VIII зазначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 2 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки; 6) невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, cтвореного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Також, п.1, п.3 ч. 3 ст.18 Закону № 1404-VIII визначені права виконавця, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст. 63 Закону № 1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п. 9 ч.1, ч.2 ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Отже, обов`язковою умовою для закінчення виконавчого провадження є встановлення державним виконавцем факту дійсного виконання в повному обсязі рішення суду за виконавчим документом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на примусовому виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження НОМЕР_2 по виконанню виконавчого листа по справі №520/31002/25 виданого 25.02.2026 Харківським окружним адміністративним судом щодо зобов`язання Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов`язання розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.11.2025 відповідно до вимог чинного законодавства та надати письмову відповідь, за результатом розгляду заяви.

Від Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 05.03.2026 до відповідача надійшов лист за вих. № 29394, в якому державного виконавця повідомлено, що 27.02.2026 на електрону адресу позивача направлено лист-відповідь за вих. № 14625 щодо її звернення від 09.11.2025.

Як вбачається зі змісту вказаної відповіді, що відповідачем повідомлено позивача про результати розгляду її звернення, а саме про перебування на виконанні у Відділі виконавчого провадження №76165704 з примусового виконання виконавчого листа №645/2544/21 від 18.09.2024, виданого Октябрським районним судом м. Полтави, а також про винесення 09.10.2024 постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

У зв`язку з отриманням листа боржника від 05.03.2026 за вих. № 29394, 13.04.2026 керуючись пунктом 9 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено спірну постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого щодо зобов`язання Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.11.2025 відповідно до вимог чинного законодавства та надати письмову відповідь, за результатом розгляду заяви.

Судовим розглядом встановлено, що 03.03.2026 у межах справи №520/31002/25 стягувачем подано до Харківського окружного адміністративного суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в якій просив суд визнати бездіяльність відповідача з питань відмови від здійснення розгляду заяви гр. ОСОБА_1 від 09.11.2025р та відмови від надання відповіді на вказану заяву протиправною та зобов`язати відповідача здійснити розгляд вказаної заяви в повному обсязі із наданням відповіді гр. ОСОБА_1 у електронному вигляді за електронною адресою ІНФОРМАЦІЯ_1

Ухвалою суду від 09.03.2026 прийнято заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі.

Ухвалою суду від 19.05.2026 по справі №520/31002/25 прийнято звіт Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: Офіс Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Колегія суддів звертає увагу, що в ухвалі суду про прийняття звіту, суд дійшов висновку, що відповідачем виконано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 у справі №520/31002/25, оскільки заяву позивача від 09.11.2025 розглянуто, письмову відповідь за результатами її розгляду підготовлено та направлено позивачу.

Суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи, встановив, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2026 витребувано у Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції копію заяви ОСОБА_1 від 09.11.2025.

На виконання вимог ухвали суду Основ`янсько-Слобідським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надано до суду заяву ОСОБА_1 від 09.11.2025 (а.с.223).

Дослідивши зміст заяви від 09.11.2025, адміністративний позов та доводи апеляційної скарги у цій справі, колегія суддів зазначає, що судом не встановлено конкретних доводів позивача щодо неналежного розгляду відповідачем заяви від 09.11.2025. Натомість із листа Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 27.02.2026 убачається, що на всі порушені у зверненні ОСОБА_1 питання відповідь надано, яку також направлено на адресу позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки рішення суду від 22.01.2026 по справі №520/31002/25 виконано в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи, державним виконавцем правомірно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2 від 13.04.2026, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги в зв`язку з її необґрунтованістю.

Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 270-272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 по справі №520/11345/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді О.В. Присяжнюк Я.В. П`янова