Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №520/13869/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 р. Справа № 520/13869/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 р. (постановлену суддею Пасечнік О.В.) по справі за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в справі № 520/13869/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Відділу обслуговування громадян № 14 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Відділу обслуговування громадян № 14 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: виключити з періоду обчисленого страхового стажу вересень 2000 року за який, згідно відомостей довідка ОК-5, не сплачені страхові внески в будь-якому розмірі, в зв`язку з чим вік не вказаний в стажі персоніфікованого обліку як місяць страхового стажу; зобов`язати Відділ обслуговування громадян № 14 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсійних виплат, виключивши з переліку місяців вересень 2000 року; розмір недорахованої пенсії виплатити позивачу з врахуванням індексу інфляції з 01.01.2010 р., згідно відомостей НБУ.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 р., яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.05.2026 р., адміністративний позов задоволено частково, а саме: зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області розглянути питання щодо виключення вересня 2000 року, який не зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 ; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

18.05.2026 р. позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення, в якій позивач просив розглянути та ухвалити додаткове судове рішення в частині позовних вимог, викладених в заяві позивач від 17.01.2026 р., а саме: про зобов`язання Відділу обслуговування громадян № 14 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсійних виплат виключивши з переліку місяців вересень 2000 р., розмір недорахованої пенсії виплатити позивачу з врахуванням індексу інфляції з 01.01.2010 р., згідно відомостей НБУ.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 р. відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 520/13869/25.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 р. та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: вимог Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 520/13869/25, суд першої інстанції виходив з того, що у рішенні суду від 30.01.2026 р. судом ухвалено рішення щодо кожної із заявлених позивачем позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (ч. 2 ст. 252 Кодексу адміністративного суду України).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що додатковим судовим рішенням вирішуються окремі правові вимоги, які не вирішені основним рішенням, за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази. Разом з тим додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення.

Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2020 р. у справі № 9901/118/19.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 р. у справі № 520/13869/25 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Відділу обслуговування громадян № 14 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсійних виплат, виключивши з переліку місяців вересень 2000 р., розмір недорахованої пенсії виплатити позивачу, з врахуванням індексу інфляції з 01.01.2010 р., згідно відомостей НБУ.

Таким чином, в рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 р. у справі № 520/13869/25 надано оцінку вимогам ОСОБА_1 про зобов`язання Відділу обслуговування громадян № 14 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсійних виплат, виключивши з переліку місяців вересень 2000 р., розмір недорахованої пенсії виплатити позивачу, з врахуванням індексу інфляції з 01.01.2010 р., згідно відомостей НБУ.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, оскільки судом першої інстанції надано оцінку всім позовним вимогам, які заявлені позивачем у позові.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329, 379, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 р. по справі № 520/13869/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін