Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №440/3515/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 р. Справа № 440/3515/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.07.2026, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, м. Полтава, повний текст складено 01.07.26 по справі № 440/3515/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Волинській області), відповідно до якої просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у перерахунку пенсії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 25.02.2026 № 163850001963;

- визнати протиправним та скасувати рішення №163850001963 від 12.03.2026 про результат розгляду заяви ОСОБА_1 , прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області.

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо незарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 період проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 01.03.2024 по 31.10.2024 та період роботи у товаристві з обмеженою відповідальністю «ВІНІЛ» з 17.12.2024 по 17.02.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 період проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 01.03.2024 по 31.10.2024 та період роботи у товаристві з обмеженою відповідальністю «ВІНІЛ» з 17.12.2024 по 17.02.2026;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо незарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 період проходження ним військової служби під час мобілізації в особливий період із розрахунку один місяць служби за три, а саме: участь у бойових діях (АТО) у період з 19.09.2015 по 21.10.2015 та з 24.02.2016 по 04.04.2016, а також участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій і Луганській областях в період: з 07.07.2022 по 26.08.2022, з 26.08.2022 по 01.12.2022, з 16.12.2022 по 05.07.2023, з 18.07.2023 по 16.10.2023, з 02.11.2023 по 06.03.2024, з 07.10.2024 по 17.10.2024.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 період проходження ним військової служби під час мобілізації в особливий період із розрахунку один місяць служби за три, а саме: участь у бойових діях (АТО) у період з 19.09.2015 по 21.10.2015 та з 24.02.2016 по 04.04.2016, а також участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій і Луганській областях в період: з 07.07.2022 по 26.08.2022, з 26.08.2022 по 01.12.2022, з 16.12.2022 по 05.07.2023, з 18.07.2023 по 16.10.2023, з 02.11.2023 по 06.03.2024, з 07.10.2024 по 17.10.2024.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити з урахуванням висновків суду перерахунок пенсії та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 згідно його заяви про перерахунок пенсії від 17.02.2026.

Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що він є пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області) та звернувся заявою щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів проходження ним військової служби під час мобілізації в особливий період із розрахунку один місяць служби за три, а саме: участь у бойових діях (АТО) у період з 19 вересня 2015 року по 21 жовтня 2015 року та з 24 лютого 2016 року по 04 квітня 2016 року, а також участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій і Луганській областях в період: з 07 липня 2022 року по 26 серпня 2022 року, з 26 серпня 2022 року по 01 грудня 2022 року, з 16 грудня 2022 року по 05 липня 2023 року, з 18 липня 2023 року по 16 жовтня 2023 року, з 02 листопада 2023 року по 06 березня 2024 року, з 07 жовтня 2024 року по 17 жовтня 2024 року та зарахування до страхового стажу роботи позивача період проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 з 01 березня 2024 року по 31 жовтня 2024 року та період роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю “ВІНІЛ” з 17 грудня 2024 року по 17 лютого 2026 року. Однак, пенсійним органом протиправно відмовлено у перерахунку його пенсії рішеннями від 25.02.2026 № 163850001963 та №163850001963 від 12.03.2026, чим порушено право позивача на належний соціальний захист.

Ухвалою суду від 01 липня 2026 року провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Волинській області про визнання дій та рішень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії закрито в частині позовних вимог, що стосуються визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо незарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 з 01.03.2024 по 31.10.2024 та періоду роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю “ВІНІЛ” з 17.12.2024 по 17.02.2026; а також зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 період проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 з 01.03.2024 по 31.10.2024 та період роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю “ВІНІЛ” з 17.12.2024 по 17.02.2026.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.07.2026 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що достроковою пенсією за віком є пенсія, яка призначається до досягнення віку, визначеного в частині 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-ІV), тобто раніше за 60 років. В той же час, позивач, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсій 17.02.2026, тобто вже по досягненню ним 60-річного віку. Через цей факт всі висновки суду першої інстанції щодо неможливості кратного обчислення пенсії позивачу є безпідставними.

Позивач зазначає, що військова служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виданої 18.10.2024 за вих. № 7494/ГрУБД військовою частиною НОМЕР_1 , капітан ОСОБА_1 в період з 07.07.2022 по 26.08.2022, з 26.08.2022 по 01.12.2022, з 16.12.2022 по 05.07.2023, з 18.07.2023 по 16.10.2023, з 02.11.2023 по 06.03.2024, з 07.10.2024 по 17.10.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресію Російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Курахово Покровського району, м. Лиман Лиманської територіальної громади Краматорського району Донецької області, с. Невське Красноріченської селищної громади Сватівського району Луганської області. Підстава – журнал бойових дій військової частини НОМЕР_2 від 01.02.2024.

Відповідно до довідки від 30.09.2019 № 1628, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянин ОСОБА_1 проходив військову службу в ЗС в період з 01.11.1983 року по 18.11.1985 року, з 04.05.2015 року по 05.04.2016 року, в тому числі участь в бойових діях в період з 19.09.2015 року по 21.10.2015 року, з 24.02.2016 року по 04.04.2016 року. (АТО). Підстава – особиста справа офіцеру запаса № 2164, а тому, на думку позивача, пенсійним органом протиправно не враховано кратність стажу за періоди перебування позивача на військовій службі за мобілізацією в особливий період при обчисленні страхового та пільгового стажу, а саме один місяць за три місяці.

Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію за віком з 20.10.2019 відповідно до вимог Закону № 1058-IV та перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Полтавській області (а.с. 82-83).

17.02.2026 до територіального управління Пенсійного фонду України звернувся позивач із заявою щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів проходження ним військової служби під час мобілізації в особливий період із розрахунку один місяць служби за три, а саме: участь у бойових діях (АТО) у період з 19 вересня 2015 року по 21 жовтня 2015 року та з 24 лютого 2016 року по 04 квітня 2016 року, а також участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій і Луганській областях в період: з 07 липня 2022 року по 26 серпня 2022 року, з 26 серпня 2022 року по 01 грудня 2022 року, з 16 грудня 2022 року по 05 липня 2023 року, з 18 липня 2023 року по 16 жовтня 2023 року, з 02 листопада 2023 року по 06 березня 2024 року, з 07 жовтня 2024 року по 17 жовтня 2024 року та зарахування до страхового стажу роботи позивача період проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 з 01 березня 2024 року по 31 жовтня 2024 року (а.с. 10-13).

За результатами розгляду заяви позивача за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Волинській області прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії (зарахуванні стажу) № 163850001963 від 25 лютого 2025 року, яке було в подальшому переглянуто та за результатами повторного розгляду документів прийнято повторно рішення №163850001963 від 12.03.2026 про відмову у зарахуванні стажу (а.с. 15-16).

Посилаючись на неправомірність таких рішень пенсійного органу, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач реалізував право на дострокову пенсію за віком відповідно до статті 115 Закону №1058-IV. Обираючи такий вид пенсійного забезпечення, він погодився на застосування умов, порядку та механізму обчислення страхового стажу, прямо встановлених цим Законом, який не містить положень про можливість кратного (пільгового) обчислення страхового стажу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з таких підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні принципи, засади та механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, порядок призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом № 1058-IV.

Згідно з ст. 9 Закону №1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/ або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/ або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п`ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачу з 20.10.2019 призначено дострокову пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV.

З огляду на характер заявлених вимог та обраний позивачем вид пенсійного забезпечення спірні правовідносини виникли у межах солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та підлягають врегулюванню передусім положеннями Закону №1058-IV. Саме цей Закон визначає умови, порядок і межі формування страхового стажу, а також вичерпний перелік правових механізмів, які можуть бути застосовані при призначенні пенсії.

У зверненнях позивача від 17.02.2026 та 25.02.2026, що за принципом екстериторіальності розглянуто ГУ ПФУ у Волинській області, порушено питання зарахування до страхового стажу періодів безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у пільговому (кратному) обчисленні - один місяць служби за три та про перерахунок у зв`язку із цим пенсії за віком.

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виданої 18.10.2024 за вих. № 7494/ГрУБД військовою частиною НОМЕР_1 , капітан ОСОБА_1 в період з 07.07.2022 по 26.08.2022, з 26.08.2022 по 01.12.2022, з 16.12.2022 по 05.07.2023, з 18.07.2023 по 16.10.2023, з 02.11.2023 по 06.03.2024, з 07.10.2024 по 17.10.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресію Російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Курахово Покровського району, м. Лиман Лиманської територіальної громади Краматорського району Донецької області, с. Невське Красноріченської селищної громади Сватівського району Луганської області. Підстава – журнал бойових дій військової частини НОМЕР_1 дск від 01.02.2024.

Відповідно до довідки від 30.09.2019 № 1628, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянин ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України в період з 01.11.1983 по 18.11.1985, з 04.05.2015 по 05.04.2016, в тому числі участь в бойових діях в період з 19.09.2015 по 21.10.2015, з 24.02.2016 по 04.04.2016. (АТО). Підстава – особиста справа офіцеру запасу № 2164.

Спір у цій справі зводиться до питання можливості зарахування до страхового стажу для перерахунку пенсії, що призначена за Законом №1058-IV, періодів участі позивача у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньої участі у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у пільговому обчисленні - один місяць служби за три.

Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж — це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

За положеннями частини третьої статті 24 цього Закону страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, за своєю правовою природою страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, має самостійне та вичерпне нормативне визначення і підлягає обчисленню виключно за правилами, прямо встановленими Законом № 1058-IV, що виключає при його обрахунку можливість застосування непередбачених цим Законом механізмів.

Абзац четвертий частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV встановлює, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Отже, використання законодавцем у цій нормі формулювання “виключно” свідчить про імперативний та вичерпний характер зазначеного переліку і прямо виключає можливість поширення пільгового (кратного) обчислення стажу на інші випадки розрахунку страхового стажу у солідарній системі.

Наявність імперативного припису абзацу третього частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV, який визначає межі застосування пільгового порядку обчислення стажу, свідчить про відсутність колізії між нормами законодавства, а відтак підстав для пошуку інших правових механізмів або застосування норм, що регулюють інші види пенсійного забезпечення, для визначення порядку обчислення страхового стажу, зокрема, при призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до статті 115 цього Закону.

Дострокова пенсія за віком, передбачена статтею 115 Закону №1058-IV, не належить до пенсій за віком на пільгових умовах і не є пенсією за вислугу років, а тому не підпадає під сферу дії зазначеного положення. Вона призначається у межах солідарної системи за наявності страхового стажу, обрахованого за правилами статті 24 цього Закону.

Колегія суддів також зазначає, що Закон № 1058-IV не містить жодної норми, яка б передбачала пільгове (у кратному розмірі — один місяць за три) обчислення страхового стажу особам, які проходили військову службу та брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) та абзацу другого частини першої статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) , час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проте, вищенаведеними нормами законів врегульовано лише факт зарахування часу проходження військової служби до страхового стажу (у календарному/одинарному обчисленні), однак ними не передбачено правових підстав для кратного (1 до 3) обчислення страхового стажу для цілей загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Згідно статті 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, затверджений Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей (далі - Порядок №393).

Порядок № 393 визначає, які саме види служби зараховуються до вислуги років та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 3 Порядку №393 (зі змінами) передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції та у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.

Наказом Міністерства оборони України №530 від 14 серпня 2014 року «Про положення про організацію роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 року за №1294/2607, відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України у відповідність до чинного законодавства, затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (далі - Положення №530).

Пунктом 1.1 Положення №530 визначено, що цим положенням визначається порядок обчислення вислуги років для призначення пенсії за вислугу років особам, звільненим з військової служби.

Вказаним Положенням №530 передбачено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу): 1) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час; час безперервного перебування на лікуванні в лікувальних закладах унаслідок поранень, контузій, каліцтв або захворювань, одержаних військовослужбовцями у військових частинах, штабах та установах, які входили до складу діючої армії; час перебування під вартою, час відбуття покарання в місцях позбавлення волі та висилки військовослужбовців, безпідставно притягнутих до кримінальної відповідальності, безпідставно репресованих і надалі реабілітованих; час виконання робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, - з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1988 року; час виконання обов`язків у складі національного контингенту і національного персоналу відповідно до Закону України Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки; час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції чи забезпеченні її проведення; час служби, зазначений у постанові Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 30 «Про пільги щодо обчислення вислуги років військовослужбовцям Збройних Сил України, які брали участь в операціях Миротворчих Сил ООН» (зі змінами); час проходження служби військовослужбовцями Служби безпеки України, направленими у відрядження до Республіки Ірак з метою забезпечення в умовах посилення терористичних посягань безпеки дипломатичних установ України, їх співробітників та членів їх сімей; інші періоди, зазначені в підпункті а пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей (зі змінами); крім вищезазначених, періоди дійсної військової служби у Збройних Силах СРСР, які підлягають зарахуванню до вислуги років на пенсію на пільгових умовах, наведені в додатку 2 до цього Положення.

Отже, Закон №1788-XII та Положення №530 безпосередньо пов`язують пільгове обчислення строку служби з призначенням пенсій за вислугу років, тобто за спеціальним видом пенсійного забезпечення, та не стосуються порядку обрахунку страхового стажу у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 19 березня 2026 року у справі № 200/8094/24 зауважив, що пункт 2.3 Положення № 530, прийнятий на виконання Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-ХІІ), є підзаконним нормативним актом, який деталізує механізм обчислення вислуги років і прямо виключає його застосування до пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу.

Отже, наведені норми не встановлюють і не можуть встановлювати правил кратного обчислення страхового стажу для цілей призначення/перерахунку пенсії відповідно до Закону № 1058-IV.

Колегія суддів також зазначає, що вислуга років і страховий стаж є різними за правовою природою категоріями. Вислуга років застосовується у межах спеціального пенсійного законодавства та відображає тривалість проходження служби незалежно від факту та розміру сплати страхових внесків, тоді як страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та обчислюється виключно за правилами, прямо визначеними Законом №1058-IV. Саме цей Закон встановлює вичерпні умови, порядок і критерії обчислення страхового стажу, що є підставою для призначення пенсій у солідарній системі.

Понад це, пункт 2.3 Положення №530 прямо встановлює застосування пільгового порядку обчислення вислуги років для відповідних пенсій, проте «крім пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу».

Перенесення правил обчислення вислуги років на правила обчислення страхового стажу означало б змішування різних правових режимів та фактичну зміну законодавчо визначеного порядку формування страхового стажу. Поширення механізму кратного обчислення, встановленого для спеціального виду пенсійного забезпечення, на правовідносини щодо призначення дострокових пенсій за Законом №1058-IV призвело б до застосування норм, які регулюють інший вид пенсійних правовідносин, поза межами їх законодавчого призначення.

Оскільки позивач реалізував право на дострокову пенсію за віком відповідно до статті 115 Закону №1058-IV, спірні правовідносини підлягають врегулюванню виключно нормами цього Закону, який не містить положень про можливість кратного (пільгового) обчислення страхового стажу для цілей визначення права на зазначений вид пенсії.

Положення статті 57 Закону №1788-ХІІ та Положення №530 регламентують порядок обчислення вислуги років у межах спеціального пенсійного забезпечення військовослужбовців і не змінюють встановленого Законом №1058-IV механізму формування страхового стажу у солідарній системі.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що достроковою пенсією за віком є пенсія, яка призначається до досягнення віку, визначеного в частині 1 ст. 26 Закону № 1058-ІV, тобто раніше за 60 років, в той же час, позивач, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсій 17.02.2026, тобто вже по досягненню ним 60-річного віку, через що всі висновки суду першої інстанції щодо неможливості кратного обчислення пенсії позивачу, на думку позивача, є безпідставними, колегія суддів відхиляє, оскільки пенсію позивачу призначено у 2019 році на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV як дострокову, а у 2026 році він звернувся лише щодо її перерахунку. Досягнення 60-річного віку не змінює правової природи призначеної пенсії та не є підставою для застосування кратного обчислення страхового стажу.

За наведеного правового регулювання в контексті спірних правовідносин, колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача зазначених ним періодів проходження військової служби у пільговому обчисленні «один місяць служби за три» для цілей статті 115 Закону №1058-IV, тому висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є обгрунтованим та таким, що відповідає нормам матеріального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

На підставі викладеного, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

З огляду на вищенаведений підхід, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.07.2026 по справі № 440/3515/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий