Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №520/1905/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 р. Справа № 520/1905/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 (суддя: Ніколаєва О.В., м. Полтава) по справі № 520/1905/26

за позовом ОСОБА_1

до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України"

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати Рішення від 22.09.2025 №ЦО-19519 Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про скасування попереднього рішення МСЕК та невстановлення інвалідності ОСОБА_1 з 16.10.2023.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи №ЦО 2938 від 27.08.2025 скасовано рішення МСЕК про встановлення позивачу інвалідності. Представник позивача вважає, що спірне рішення відповідач прийняв з порушенням встановленої законодавством процедури його прийняття, без участі позивача, без належних правових підстав для проведення перевірки обґрунтованості та скасування рішення про встановлення інвалідності. З урахуванням зазначеного, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати Рішення від 22.09.2025 №ЦО-19519 Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про скасування попереднього рішення МСЕК та невстановлення інвалідності ОСОБА_1 з 16.10.2023.

Зобов`язано Експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" повторно провести оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення щодо інвалідності ОСОБА_1 з 16.10.2023 з урахуванням висновків суду у даній справі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Державна установа "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 року по адміністративній справі № 520/1905/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Позивачу в задоволенні її позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилається на правомірність оскаржуваного рішення та хибності висновків суду першої інстанції про те, що Порядок №1338 не передбачає право Центру оцінювання функціонального стану особи скасовувати рішення медико-соціальної експертизи іншим шляхом, ніж як проведення повторного оцінювання функціонального стану особи, з її викликом та повідомленням, що таке оцінювання має проводитися на підставі дослідження медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень. У випадку, якщо за результатами аналізу документів комісія виявляє очевидну відсутність правових або медичних підстав для встановлення групи інвалідності, вона має повноваження скасувати таке рішення без призначення нового огляду особи.

Позивач реалізувала своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу, в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" в повному обсязі, а рішення Харківського окружного адміністративного суду залишити без змін.

Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку письмового (спрощеного позивного) провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 18.10.2023 висновком медико-соціальною експертною комісією № 530049 було встановлено ІІ групу інвалідності за загальним захворюванням з 18.10.2023 на строк до 01.11.2026.

Як вбачається з листа слідчого Радченко Альони Головного управління Національної поліції в Полтавській області слідчого управління від 06.08.2025 №169094-2025 Директору ДУ "Український державний науково-дослідний інститут медико - соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" направлено постанову про проведення перевірки обґрунтованості рішення, прийнятого медико - соціальною експертизою відносно ОСОБА_1 , 15.12.1971, у кримінальному провадженні, відомості про яке 10.03.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023170010000099 з ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 , ч. 2 ст. 364 Кримінального Кодексу України.

Відповідно до постанови про проведення перевірки обґрунтованості рішення, прийнятого медико - соціальною експертизою від 06.08.2025 залучено у кримінальному провадженні №62023170010000099 від 10.03.2023, спеціалістів Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ "Український державний науково-дослідний інститут медично-соцільних проблем інвалідності" Міністерства охорони здоров`я України для проведення перевірки обґрунтованості рішення, прийнятого медико-соціальною експертизою відносно наступної особи - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Для дослідження направити спеціалістам медико-експертну справу на ім`я вказаної вище особи, яка поміщена до сейф - пакету SUD 2009836.

За результати розгляду вказаної постанови, спеціалістам, скласти відповідний висновок/довідку про результати проведеного дослідження.

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 22.09.2025 № ЦО-19519 було встановлено, що після ретельного вивчення наданої документації, представленої в медико-експертній справі, експертною командою прийнято рішення: згідно даної документації , анатомо-функціональні порушення не відповідають критеріям встановленої групи інвалідності (Постанова Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009). Попереднє рішення МСЕК скасовано. Інвалідність не встановлена від 16.10.2023.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач оскаржила його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оцінювання відбулось лише за медичними документами без дотримання встановленого порядку його проведення, зокрема без належного повідомлення позивача про таке оцінювання, без проведення повного медичного обстеження особи та необхідних досліджень, що суперечить нормам Порядку № 1338.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15.12.2023 набрав чинності Закон України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 №2073-IX (далі - Закон №2073-IX, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який упорядковує відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у спосіб прийняття й виконання адміністративних актів (частина перша статті 1 Закону №2073-IX).

Частиною першою статті 6 Закону №2073-IX визначено, що адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону (частина третя статті 8 Закону №2073-IX).

Статтею 18 цього закону гарантовано ефективні засоби правового захисту. Цією нормою передбачено, що особа має право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу в порядку адміністративного оскарження відповідно до цього Закону та/або в судовому порядку.

Статтею 27 Закону №2073-IX визначено коло осіб, які є учасниками адміністративного провадження. Відповідно до частини першої цієї норми учасником адміністративного провадження є: 1) особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов`язок якої вирішується в адміністративному акті (адресат), у тому числі: а) особа, яка з метою забезпечення реалізації свого права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов`язку звертається до адміністративного органу із заявою про прийняття адміністративного акта (заявник); б) особа, стосовно якої адміністративний орган ініціював адміністративне провадження; в) особа, яка з метою захисту свого права, свободи чи законного інтересу звертається до адміністративного органу із скаргою (скаржник); 2) інша особа, на право, свободу чи законний інтерес якої негативно впливає або може вплинути адміністративний акт (заінтересована особа).

Підпунктом 11 частини першої статті 28 Закону №2073-IX передбачено право учасників адміністративного провадження оскаржити у передбаченому законом порядку адміністративний акт, процедурне рішення або дію, бездіяльність адміністративного органу.

За правилами статті 36 Закону №2073-IX адміністративне провадження відповідно до цього Закону розпочинається: 1) за заявою особи щодо забезпечення реалізації її права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов`язку, у тому числі щодо отримання адміністративної послуги; 2) за ініціативою адміністративного органу, у тому числі у порядку здійснення ним інспекційного (контрольного, наглядового) повноваження. Адміністративне провадження продовжується у разі подання скарги в порядку адміністративного оскарження.

Процедура прийняття рішення у справі в адміністративному провадженні передбачена статтею 69 Закону №2073-IX, відповідно до якої за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.

Стаття 71 Закону №2073-IX визначає зміст адміністративного акта, за правилами якої письмовий адміністративний акт або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, складається із вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин.

Адміністративний акт містить підпис та/або печатку (у тому числі електронні), якщо інше не передбачено законом, та повне ім`я відповідальної посадової особи адміністративного органу.

У вступній частині зазначаються найменування адміністративного органу, дата прийняття адміністративного акта та його реєстраційний номер, відомості в обсязі, достатньому для встановлення особи адресата адміністративного акта, та його контактні дані.

Мотивувальна частина адміністративного акта складається згідно з вимогами цього Закону.

У резолютивній частині адміністративного акта зазначається суть прийнятого за результатами розгляду справи рішення. Крім того, можливе викладення додаткових положень, визначених цією статтею.

У заключній частині зазначаються строк набрання адміністративним актом чинності та спосіб визначення такого строку. В адміністративному акті, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи або покладає на неї певний обов`язок, зазначаються строки і порядок його оскарження (у тому числі найменування та місцезнаходження адміністративного органу, який є суб`єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов). У разі якщо подання скарги чи пред`явлення позову не зупиняє дію адміністративного акта, у заключній частині повинна міститися вказівка на такий винятковий правовий наслідок з посиланням на правові підстави для такого винятку.

Відповідно до статті 72 Закону №2073-IX адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті).

Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.

У мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються: 1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи); 2) фактичні обставини справи; 3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; 4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; 5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.

Адміністративний акт може не містити посилання на фактичні обставини справи і результати дослідження доказів та інших матеріалів справи, якщо такий акт прийнято на підставі акта чи іншого документа, складеного за результатами проведення інспекційних (контрольних, наглядових) заходів, якщо цей документ вже містить відповідне мотивування (обґрунтування) та доведений до особи належним чином. Для окремих видів справ законодавством можуть визначатися додаткові відомості, що зазначаються у мотивувальній частині адміністративного акта.

Відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом.

Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта не вимагається, якщо: 1) адміністративний орган задовольнив заяву, при цьому адміністративний акт не стосується прав, свобод чи законних інтересів інших осіб; 2) адміністративний орган під час здійснення інспекційних (контрольних, наглядових) повноважень не виявив порушень законодавства.

Оскільки предметом спору, що виник у цій справі, є ухвалене Інститутом в процесі виконання своїх управлінських функцій адміністративного акта (рішення), а саме рішення про скасування другої групи інвалідності, Суд, враховуючи публічно-правову природу спірних правовідносин, що виникли в межах адміністративної процедури прийняття рішень; наявність у спірних правовідносинах категорій адміністративної процедури (адміністративний орган; адміністративний акт; адміністративне провадження; адміністративна процедура; дискреційне повноваження; учасники адміністративного провадження (особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов`язок якої вирішується в адміністративному акті (адресат), та беручи до уваги те, що оскаржуване рішення відповідає формі адміністративного акта, вважає за необхідне зазначити, що спірні публічно-правові (адміністративно-правові) відносини є відносинами адміністративної процедури, які регулюються Законом №2073-IX з урахуванням, зокрема, положень Закону №875-ХІІ та Порядку №1338.

Ураховуючи наведені вище норми та підстави позову щодо порушення процедури прийняття рішення, у цій справі перевірці підлягає дотримання суб`єктом владних повноважень - Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» процедури прийняття оскаржуваного рішення з урахуванням вимог зокрема, положень Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі - Закон №875-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядку №1338.

Закон №875-ХІІ визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Статтею 2 Закону №875-ХІІ визначено, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Положення частин 1, 2 статті 6 Закону №875-ХІІ встановлюють, що захист прав, свобод і законних інтересів осіб з інвалідністю забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом.

Особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Стаття 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 №2961-IV визначає, що інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який у подальшому продовжений та триває станом на цей час.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023 «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», уведеним в дію Указом Президента України від 12.09.2023 №576/2023, доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк провести перевірку обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні. У разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень, ініціювати їх перегляд у встановленому порядку та інформувати за наявності підстав відповідні правоохоронні органи.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», що введено в дію Указом Президента України від 22.10.2024 №732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

На виконання Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанови №1207 від 25.10.2024 та №1276 від 08.11.2024, якими були внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи».

19.12.2024 прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» №4170-IX (далі - Закон №4170-ІХ) яким внесені зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб`єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.

Згідно абзацу 1 пункту 1 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4170-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.01.2025 (окрім деяких пунктів).

Відповідно пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4170-IX особам, яким встановлена інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності; документами, що підтверджують інвалідність повнолітнім особам, є: видані до 31.12.2024 органами медико-соціальної експертизи виписки/довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення інвалідності за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі таких рішень, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених законами України «Про військовий обов`язок та військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь термін дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування; особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи за власним бажанням (за зверненням опікуна - у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності).

На період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні перелік причин неможливості проходження повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи визначається Кабінетом Міністрів України.

Пункт 3 розділу ІІ Закону №4170-ІХ передбачає, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України припиняються 31.12.2024.

З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

15.11.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Постанова №1338), пунктом 1 якої затверджені:

Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи;

Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи;

Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності.

Абзац 7 пункту 3 Постанови №1338 визначає, що документи, рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі цих рішень, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд, документів, виданих на підставі рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених у Законах України «Про військовий обов`язок та військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь строк дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами.

Відповідно до пункту 1 Порядку №1338, цей Порядок визначає процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (далі - особа) з метою визначення наявності або відсутності порушень структур та/або функцій організму, в тому числі фізичних, психічних, інтелектуальних, сенсорних, що можуть призводити до обмежень життєдіяльності, встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також розроблення рекомендацій, що є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, з урахуванням індивідуального реабілітаційного плану (за наявності).

Пункт 10 Порядку №1338 визначає, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності Постановою №1338, переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

Згідно підпункту 2 пункту 8 Положення №1338 Центр оцінювання функціонального стану особи, крім іншого, проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.

Якщо за результатами перевірки прийняте рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

Підпунктом 5 Положення №1338 визначено, що під час оскарження рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання (медико-соціальної експертизи) та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.

Отже, під час проведення перевірки рішення медико-соціальної експертизи на виконання ухвали слідчого судді або рішення, експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи має обов`язок діяти відповідно до Порядку.

Наведений Порядок не передбачає право Центру оцінювання функціонального стану особи скасовувати рішення медико-соціальної експертизи іншим шляхом, ніж як проведення повторного оцінювання функціонального стану особи, з її викликом та повідомленням. При цьому, таке оцінювання має проводиться на підставі дослідження медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень.

Верховний Суд у постанові 25.08.2026 у справі 420/37294/25 виснував, що у випадку, коли під час перевірки обґрунтованості рішення про встановлення інвалідності, у комісії виникає сумнів, відповідач повинен здійснити призначення повторного оцінювання, як це встановлено Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою №1338, про що має бути повідомлена особа, повторне оцінювання якої має бути проведене. За приписами Положення №1338 на адресу такої особи засобами електронної пошти, або засобами поштового зв`язку має бути направлене повідомлення щодо проведення оцінювання повсякденного функціонування особи. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі закладу охорони здоров`я.

Зазначивши, що у контексті спірних правовідносин саме належне дотримання процедури оцінювання повсякденного функціонування особи є фундаментальним показником правомірності винесеного рішення, за умови протилежного, нівелюється сенс законодавчого врегулювання такої процедури.

Таким чином, виходячи з наведених норм, експертна комісія повинна забезпечити право особи, рішення щодо якої підлягає перевірці, на участь у засіданні експертної комісії. Відомості щодо форми участі особи у засіданні під час перевірки обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення інвалідності та спосіб участі кожної особи в розгляді обов`язково відображаються в протоколі засідання.

Проте, матеріали справи не містять жодних доказів будь-якого повідомлення позивача про проведення повторного оцінювання, позивач отримання такого повідомлення заперечив.

Наведене свідчить про те, що позивач як особа з інвалідністю 2-ої групи не був належним чином повідомлений про розгляд зазначеного питання, без проведення будь-яких медичних досліджень та повного медичного обстеження, що є порушенням його прав та інтересів.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що проведення перевірки обґрунтованості та скасування рішення МСЕК, яким позивачу встановлено інвалідність, здійснено без наявності належних підстав та з порушенням встановленої процедури перевірки рішення МСЕК.

Верховний Суд у постанові від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а вказав, що суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Колегія суддів зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття рішення необхідно розуміти не як вимоги до самого документа, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття рішення, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

У даному випадку суб`єкт владних повноважень - Державна установа "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" не надала доказів на підтвердження обґрунтованості та вмотивованості оскаржуваного в даній справі рішення від 22.09.2025 №ЦО-19519.

З огляду на всі вище перелічені обставини, рішення, прийнятого медико-соціальною експертизою може вважатись законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню, що правомірно враховано судом першої інстанції.

Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Згідно зі ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 по справі № 520/1905/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко