Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №440/7810/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 р. Справа № 440/7810/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2026, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, м. Полтава, повний текст складено 22.07.26 по справі № 440/7810/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 163850010316 від 18.02.2026 Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати мені ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , картка платника податків НОМЕР_1 , до пільгового стажу періоди роботи на посаді помічника бурильника, в Полтавській геологорозвідувальній експедиції по випробуванню свердловин дочірнього підприємства НАК «НАДРА УКРАЇНИ» «ПОЛТАВНАФТОГАЗГЕОЛОГІЯ» з 08.06.1993 р. по 27.08.1993 р.; з 30.09.2004 року по 30 листопада 2007; з 01.12.2007 по 21.09.2009; періоди роботи в ОП «ШАХТА імені О.Ф. Засядька» з 28.12.2010 по 03.03.2011; періоди роботи з 04.03.2011 по 31.03.2012; з 01.06.2012 по 15.06.2017; з 21.06.2017 по 08.09.2017; з 05.10.2017 по 17.08.2020; з 04.06.2021 – 21.06.2024 на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту і газ VI розряду;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплатити мені ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за №1788-XII, в редакції до внесення змін Законом України, викладених у прийнятому 23.01.2020 р. рішенні № 1-р/2020, починаючи з 10.02.2026 з дня подачі заяви.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 18.02.2026 № 163850010316 йому протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) з підстав відсутності необхідного пільгового стажу. Позивач вказував, що при прийнятті оскаржуваного рішення пенсійним органом було зараховано лише 5 років пільгового стажу за Списком № 2, тоді як фактична тривалість його роботи у шкідливих та важких умовах праці становила 17 років 7 місяців 19 днів. На переконання позивача, відповідач не врахував записи у трудовій книжці, накази про прийняття на роботу, переведення та звільнення, архівні довідки, довідки про підтвердження страхового і пільгового стажу, матеріали атестації робочих місць та інші документи, які підтверджували характер виконуваної ним роботи, займані посади і право на зарахування спірних періодів до пільгового стажу.

Позивач наголошував, що пенсійним органом безпідставно не було зараховано до пільгового стажу період його роботи помічником бурильника у Полтавській геологорозвідувальній експедиції з випробування свердловин дочірнього підприємства НАК «Надра України» «Полтаванафтогазгеологія» з 08.06.1993 по 27.08.1993, а також періоди роботи з 30.09.2004 по 30.11.2007 та з 01.12.2007 по 21.09.2009. Позивач стверджував, що пільговий характер роботи у Полтавській геологорозвідувальній експедиції підтверджувався відповідною довідкою Виконавчого комітету Полтавської міської ради, архівною довідкою від 23.07.2025 № 7-13/31, наказами від 29.09.2004 № 80-к, від 18.11.2004 № 96, від 11.01.2005 № 3, від 01.06.2005 № 41-к, від 27.03.2006 № 32-к, від 30.11.2007 № 201-к та особовою карткою працівника.

Крім того, позивач не погоджувався з незарахуванням періодів роботи у відокремлених та структурних підрозділах шахти імені О.Ф. Засядька. Він посилався на те, що періоди роботи з 28.12.2010 по 03.03.2011, з 04.03.2011 по 31.05.2012 та з 01.06.2012 по 15.06.2017 підтверджувалися трудовою книжкою та довідкою ПАТ «Шахта імені О.Ф. Засядька» від 30.03.2026 № 03/2026 про наявність трудового стажу, що надавав право на пенсію за Списком № 2. При цьому наведені відповідачем обставини щодо відсутності спеціального пільгового стажу в реєстрі застрахованих осіб, неможливості встановлення місцезнаходження структурного підрозділу або його розташування у місті Харкові позивач вважав такими, що не спростовували відомостей трудової книжки, наказів та уточнювальної довідки підприємства.

Також позивач зазначав, що його страховий стаж становив 37 років 4 місяці 16 днів, він досяг необхідного пенсійного віку, а підтверджений ним пільговий стаж перевищував тривалість, необхідну для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. З огляду на це позивач вважав, що подані ним документи у своїй сукупності належним чином підтверджували виконання робіт за професіями та на посадах, віднесених до Списку № 2, тому відмова у призначенні пенсії була необґрунтованою, а оскаржуване рішення підлягало скасуванню із зобов`язанням пенсійного органу зарахувати спірні періоди до пільгового стажу та призначити пенсію з дати звернення.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії — задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18.02.2026 № 163850010316 про відмову ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , картка платника податків НОМЕР_1 , до пільгового стажу періоди роботи на посаді помічника бурильника, в Полтавській геологорозвідувальній експедиції по випробуванню свердловин дочірнього підприємства НАК «НАДРА УКРАЇНИ» «ПОЛТАВНАФТОГАЗГЕОЛОГІЯ» з 08.06.1993 по 27.08.1993; з 30.09.2004 по 30.11.2007; з 01.12.2007 по 21.09.2009; періоди роботи в ОП «ШАХТА імені О.Ф. Засядька» з 28.12.2010 по 03.03.2011; періоди роботи з 04.03.2011 по 31.03.2012; з 01.06.2012 по 15.06.2017; з 21.06.2017 по 08.09.2017; з 05.10.2017 по 17.08.2020; з 04.06.2021 – 21.06.2024 на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту і газ VІ розряду.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 09.02.2026 року, з урахуванням зарахованих судом періодів пільгового стажу.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що трудова книжка позивача не містить відомості про характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи, робота повний робочий день та відомості про атестацію робочого місця.

Зазначає, що прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів є дискреційними повноваженнями відповідача.

З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, на думку відповідача, позивачем не вірно обрано спосіб захисту права.

Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 10.02.2026 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України зі заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Заяву було розглянуто за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

За результатами розгляду заяви ГУ ПФУ в Дніпропетровській області прийнято рішення від 18.02.2026 № 163850010316, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Підставою відмови зазначено відсутність необхідного пільгового стажу роботи за Списком № 2, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.

Згідно з указаним рішенням страховий стаж позивача становив 37 років 04 місяці 16 днів, пільговий стаж роботи за Списком № 2 — 05 років 08 місяців 05 днів (з урахуванням пільгового стажу за Списком № 1 — 00 років 08 місяців 00 днів). У рішенні також зазначено, що станом на день звернення із заявою позивач досяг 55-річного віку, однак не набув необхідної тривалості пільгового стажу для призначення пенсії.

Рішенням про відмову до пільгового стажу позивача було зараховано періоди роботи: з 01.10.2009 по 31.05.2010 у ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька»; з 23.10.2020 по 29.04.2020, з 04.06.2021 по 11.03.2024, з 12.04.2024 по 31.12.2025 у СП «Полтавська газонафтова компанія».

Разом із тим до пільгового стажу не були зараховані, зокрема, періоди роботи:

- з 08.06.1993 по 27.08.1993, з 30.09.2004 по 30.11.2007, з 01.12.2007 по 21.09.2009 у зв`язку з тим, що згідно записів трудової книжки посади бурильника, помічника бурильника за вказані періоди роботи можливо підтвердити наданням пільгових довідок з підприємств;

- з 01.06.2010 по 27.12.2010 у зв`язку з відсутністю спеціального пільгового стажу в Реєстрі застрахованих осіб;

- з 28.12.2010 по 31.12.2010 у зв`язку з відсутністю спеціального пільгового стажу в Реєстрі застрахованих осіб, неможливо визначити місце знаходження структурного підрозділу;

- з 01.01.2011 по 21.07.2011 у зв`язку з тим, що неможливо визначити місце знаходження структурного підрозділу;

- з 22.07.2011 по 15.02.2015 у зв`язку з тим, що неможливо визначити місце знаходження структурного підрозділу;

- з 16.02.2015 по 15.06.2017 у зв`язку з тим, що місце знаходження відокремленого підрозділу знаходиться в м. Харків, відсутністю спеціального пільгового стажу в Реєстрі застрахованих осіб;

- з 05.10.2017 по 17.08.2020 у зв`язку з тим, що місце знаходження відокремленого підрозділу знаходиться в м. Харків, відсутністю спеціального пільгового стажу в Реєстрі застрахованих осіб;

- з 12.03.2024 по 11.04.2024 у зв`язку з тим, що наявна перерва в атестації робочих місць.

З розрахунку Форма РС-право долученого до рішення від 18.02.2026 № 163850010316 встановлено, що ОСОБА_2 серед іншого, не зараховано до пільгового стажу періоди роботи з:

1) 08.06.1993 по 27.08.1993;

2) 30.09.2004 по 31.11.2007;

3) 01.12.2007 по 21.09.2009;

4) 28.12.2010 по 21.07.2011;

5) 22.07.2011 по 31.01.2015;

6) 01.02.2015 по 15.06.2017;

7) 21.06.2017 по 08.09.2017;

8) 05.10.2017 по 30.04.2020;

9) 01.05.2020 по 14.07.2020;

10) 01.08.2020 по 17.08.2020;

11) 12.03.2024 по 11.04.2024;

та зараховано до пільгового стажу періоди роботи з:

1) 01.10.2009 по 31.05.2010;

2) 23.10.2020 по 29.04.2021;

3) 04.06.2021 по 11.03.2024;

4) 12.04.2024 по 31.12.2025.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що у спірні періоди позивач працював на посадах, віднесених до Списку № 2, що підтверджується записами трудової книжки, уточнюючими довідками підприємств та іншими первинними документами, дослідженими судом, а тому рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 18.02.2026 №163850010316 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та підлягає скасуванню.

Обираючи належний спосіб захисту прав позивача, суд вважав за необхідне зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах з 09.02.2026, зарахувавши до пільгового стажу період роботи з 08.06.1993 по 27.08.1993; з 30.09.2004 по 30.11.2007; з 01.12.2007 по 21.09.2009; з 28.12.2010 по 03.03.2011; періоди роботи з 04.03.2011 по 31.03.2012; з 01.06.2012 по 15.06.2017; з 21.06.2017 по 08.09.2017; з 05.10.2017 по 17.08.2020; з 04.06.2021 – 21.06.2024.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом №1058-IV.

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Статтею 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Статтею 114 Закону №1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Згідно з ч. 1 ст. 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списком №2 деталізоване у Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок №383).

Пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

У пункті 4 Порядку №383 зазначено, що згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника (пп. 4.1 та 4.2 п. 4 Порядку №383).

Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

З викладених законодавчих норм встановлено, що правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону №1058-IV є набуття нею відповідного стажу при виконанні робіт, передбачених Списком №2.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Отже, уточнююча довідка може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці. Значення трудової книжки, як основного документу, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону №1788-ХІІ і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Матеріалами справи встановлено, що спір між сторонами виник щодо незарахування періодів роботи з 08.06.1993 по 27.08.1993; з 30.09.2004 по 30.11.2007; з 01.12.2007 по 21.09.2009; з 01.06.2010 по 27.12.2010, з 28.12.2010 по 31.12.2010; з 01.01.2011 по 21.07.2011, з 22.07.2011 по 15.02.2015,з 16.02.2015 по 15.06.2017, з 05.10.2017 по 17.08.2020, з 12.03.2024 по 11.04.2024, до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV.

Так, щодо підстави незарахування до пільгового стажу у зв`язку з відсутністю спеціального пільгового стажу в Реєстрі застрахованих осіб: з 01.06.2010 по 27.12.2010; з 28.12.2010 по 31.12.2010 з 16.02.2015 по 15.06.2017 (із зазначенням, що місцезнаходження відокремленого підрозділу — м. Харків); з 05.10.2017 по 17.08.2020 (із зазначенням, що місцезнаходження відокремленого підрозділу — м. Харків) та у зв`язку з наявністю перерви у проведенні атестації робочих місць: з 12.03.2024 по 11.04.2024, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 у спірні періоди працював на підприємствах та у відокремлених структурних підрозділах, пов`язаних із виконанням робіт з буріння та ремонту свердловин на нафту і газ.

Зокрема, з 01.06.2010 по 27.12.2010 позивач працював у Відокремленому підрозділі «Шахта ім. О.Ф. Засядька» на посаді помічника бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту і газ V розряду.

З 28.12.2010 по 31.12.2010 позивач продовжив роботу у структурному підрозділі «Служба геологорозвідувальних робіт та поверхневої дегазації» Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька». Вказані обставини підтверджуються записами у трудовій книжці позивача.

Також із трудової книжки встановлено, що у період з 16.02.2015 по 15.06.2017 ОСОБА_1 працював у Відокремленому підрозділі «Володарське» ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька», а у період з 05.10.2017 по 17.08.2020 — у цьому ж відокремленому підрозділі, місцезнаходження якого у рішенні пенсійного органу зазначено у м. Харкові на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту і газ VI розряду.

З довідки про підтвердження наявного трудового стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно Списку №2 від 30.03.2026 №03/2026 встановлено, що ОСОБА_1 в період з 28.12.2010 по 15.06.2017 працював повний робочий день на Орендному підприємстві "Шахта імені О.Ф. Засядька", яке наказом №821 від 22.07.2011 було перетворене в Публічне акціонерне товариство "Шахта імені О.Ф. Засядька". Також вказаною довідкою підтверджено, що ОСОБА_1 за період з 28.12.2010 по 03.03.2011 працював на посаді помічника бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту й газ V розряду, яка передбачена Списком №2 розділ XII. Буріння, видобування та переробка нафти, газу та газового конденсату, переробка вугілля та сланцю, підрозділ I. Буріння п.12.1а, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, за період з 04.03.2011 по 31.05.2012 працював на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту й газ V розряду, яка передбачена Списком №2 розділ XII. Буріння, видобування та переробка нафти, газу та газового конденсату, переробка вугілля та сланцю, підрозділ I. Буріння п.12.1а, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, за період з 01.06.2012 по 15.06.2017 працював на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту й газ VI розряду, яка передбачена Списком №2 розділ XII. Буріння, видобування та переробка нафти, газу та газового конденсату, переробка вугілля та сланцю, підрозділ I. Буріння п.12.1а, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.

Крім того, судом встановлено, що з 23.10.2020 позивач був прийнятий до Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» на посаду помічника бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту і газ. Наказом від 22.10.2020 №179-П його прийнято на роботу з 23.10.2020 до відділу буріння та ремонту свердловин за професією помічника бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту і газ, із визначенням місця роботи — Соколова Балка.

Наказом від 28.04.2021 №36-П трудовий договір із позивачем було припинено з 29.04.2021 у зв`язку із закінченням строку трудового договору.

Наказом від 03.06.2021 №50-П ОСОБА_1 з 04.06.2021 знову прийнято на роботу до СП «Полтавська газонафтова компанія» на посаду помічника бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту і газ.

Наказом від 01.11.2022 №211-І-П позивача з 01.11.2022 переведено з посади помічника бурильника на посаду бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту і газ.

Наказом від 19.06.2024 №176-В ОСОБА_1 з 21.06.2024 переведено на посаду оператора з добування нафти і газу.

Відповідно до довідки СП «Полтавська газонафтова компанія» від 04.02.2026 №95 позивач працював повний робочий день у Спільному підприємстві «Полтавська газонафтова компанія»:

з 23.10.2020 по 29.04.2021 — помічником бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту і газ;

з 04.06.2021 по 31.10.2022 — помічником бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту і газ;

з 01.11.2022 по 20.06.2024 — бурильником експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту і газ;

з 21.06.2024 по 31.01.2026 — оператором з добування нафти і газу.

У довідці зазначено, що відповідні професії та посади за результатами атестації робочих місць віднесені до робіт, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2. Також у довідці наведено накази про проведення та результати атестації робочих місць, зокрема наказ від 01.03.2019 №31, наказ від 12.03.2019 №33, наказ від 20.03.2024 №43 та наказ від 12.04.2024 №51.

На підставі направлення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.04.2026 №640 та направлення на проведення перевірки від 17.04.2026 №345/КПР головним спеціалістом відділу контрольно-перевірочної роботи №2 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області проведено перевірку достовірності документів, поданих для оформлення пенсії ОСОБА_2 .

За результатами перевірки складено акт від 24.04.2026 №0500-1003-1/863. Перевірку проведено у період з 20.04.2026 по 24.04.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності генерального директора СП «Полтавська газонафтова компанія» Дороган Віталія В`ячеславовича, головного бухгалтера ОСОБА_3 та керівника департаменту персоналу Займак Тетяни Олександрівни.

Під час перевірки були використані особова картка форми П-2 позивача, накази по особовому складу від 22.10.2020 №179-П, від 28.04.2021 №36-П, від 03.06.2021 №50-П, від 01.11.2022 №211-І-П, від 19.06.2024 №176-В, особові рахунки із нарахування заробітної плати, табелі обліку робочого часу, а також накази про проведення та результати атестації робочих місць від 01.03.2019 №31, від 12.03.2019 №33, від 20.03.2024 №43 та від 12.04.2024 №51.

Перевіркою встановлено, що відомості про прийняття позивача на роботу, його звільнення та переведення, зазначені у довідці від 04.02.2026 №95, відповідають наказам по особовому складу. Перевіркою особових рахунків із заробітної плати за періоди з 23.10.2020 по 29.04.2021, з 04.06.2021 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 20.06.2024 та з 21.06.2024 по 31.01.2026 встановлено, що позивачу щомісячно нараховувалася заробітна плата за фактично відпрацьований час протягом відповідних періодів роботи.

В акті також зазначено, що професії помічника бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту і газ, бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту і газ та оператора з добування нафти і газу передбачені Списком №2. За дослідженими документами позивач був зайнятий на відповідних роботах повний робочий день. Періоди роботи з 23.10.2020 по 29.04.2021, з 04.06.2021 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 20.06.2024 та з 21.06.2024 по 31.01.2026 підтверджені записами в особових картках та відомостями про фактично відпрацьований час. Відомості про безоплатні відпустки, прогули та відрядження у перевірених документах відсутні.

У висновку акта від 24.04.2026 №0500-1003-1/863 зазначено, що дані про періоди роботи позивача, наведені у довідці СП «Полтавська газонафтова компанія» від 04.02.2026 №95, відповідають записам у первинних документах підприємства, розбіжностей із даними первинних документів не встановлено.

При цьому, підставою незарахування періодів з 01.06.2010 по 27.12.2010 з 28.12.2010 по 31.12.2010, з 16.02.2015 по 15.06.2017, з 05.10.2017 по 17.08.2020 зазначено про відсутність відомостей про спеціальний пільговий стаж у Реєстрі застрахованих осіб, та за період з 12.03.2024 по 11.04.2024 наявність перерви у проведенні атестації робочих місць.

З цього питання колегія суддів зазначає таке.

Згідно з статтею 20 Закону № 1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Разом з тим відповідно до статті 106 Закону № 1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 12 вересня 2019 року у справі №489/2283/16-а, від 30.12.2021 у справі №348/1249/17, від 11 жовтня 2023 року у справі №340/1454/21

Таким чином, колегія суддів зазначає, що несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового/пільгового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивача періодів його роботи, а також неврахування при обчисленні розміру пенсії заробітної плати, отримуваної позивачем в період, за який підприємством не сплачено страхові внески.

Також судом встановлено, що у спірні періоди позивач працював на посадах, віднесених до Списку № 2, що підтверджується записами трудової книжки, уточнюючими довідками підприємств та іншими первинними документами, дослідженими судом. При цьому із довідки ПрАТ «Шахта імені О.Ф. Засядька» від 30.03.2026 № 03/26 встановлено, що позивач протягом спірних періодів працював повний робочий день на відповідних посадах, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, а характер та умови виконуваної ним роботи не змінювалися.

Водночас, із зазначеної довідки встановлено, що після закінчення строку дії попередньої атестації робочих місць підприємством нова атестація своєчасно проведена не була.

Таким чином, відсутність результатів чергової атестації робочих місць зумовлена діями (бездіяльністю) роботодавця, а не працівника.

Колегія суддів зазначає, що проведення атестації робочих місць за умовами праці є обов`язком роботодавця. Працівник не наділений повноваженнями щодо організації чи проведення такої атестації та не може впливати на своєчасність її проведення, а тому не повинен зазнавати негативних наслідків неналежного виконання роботодавцем покладених на нього законом обов`язків.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 (справа №520/15025/16-а, провадження №11-1207апп19) особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-ХІІ.

При цьому, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

При цьому, варто зауважити, що навіть за умови наявності перерви в проведенні чергової атестації робочого місця за умовами праці, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 (справа №520/15025/16-а, провадження №11-1207апп19) особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-ХІІ.

За таких обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне оформлення документів підприємства на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження пільгового характеру роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Щодо незарахування періодів роботи до пільгового стажу у зв`язку з неможливістю визначення місцезнаходження відокремленого підрозділу, колегія суддів виходить з наступного.

Так, відповідач не зарахував до пільгового стажу позивача такі періоди роботи, мотивуючи це неможливістю визначити місцезнаходження відокремленого підрозділу з 28.12.2010 по 31.12.2010, з 01.01.2011 - 21.07.2011, з 22.07.2011 по 15.02.2015.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки сама по собі неможливість визначення місцезнаходження відокремленого підрозділу не є передбаченою законом підставою для відмови у зарахуванні відповідних періодів роботи до пільгового стажу позивача.

Факт роботи позивача у зазначені періоди, займані ним посади, характер виконуваної роботи та її належність до робіт за Списком № 2 підтверджуються належними та допустимими доказами, зокрема записами трудової книжки, уточнюючими довідками підприємства, архівними документами, наказами про прийняття, переведення та звільнення, а також іншими первинними документами, дослідженими судом.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що відсутність можливості встановити місцезнаходження окремого відокремленого підрозділу не спростовує факту виконання позивачем відповідної роботи та не може бути покладена на нього як підстава для обмеження його права на зарахування зазначених періодів до пільгового стажу.

Щодо необхідності подання пільгових довідок за періоди роботи з 08.06.1993 по 27.08.1993, з 30.09.2004 по 30.11.2007, з 01.12.2007 по 21.09.2009, слід зазначити таке.

Відповідно до записів трудової книжки позивача у періоди з 08.06.1993 по 27.08.1993, з 30.09.2004 по 30.11.2007 та з 01.12.2007 по 21.09.2009 ОСОБА_1 працював на посаді помічника бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту і газ у Полтавській геологорозвідувальній експедиції по випробуванню свердловин дочірнього підприємства НАК «Надра України» «Полтаванафтогазгеологія».

Зазначені записи засвідчені належним чином та відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Крім того, матеріали справи містять архівні документи, накази по особовому складу та інші первинні документи, що підтверджують факт роботи позивача у зазначені періоди на відповідних посадах.

Однак, рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 18.02.2026 №163850010316 не містить жодної оцінки наведеним документам та не містить мотивів, з яких зазначені періоди не були зараховані до пільгового стажу. У рішенні фактично лише зазначено про можливість підтвердження цих періодів шляхом надання уточнюючих довідок підприємства, без аналізу вже поданих позивачем доказів та без наведення причин, з яких наявні у матеріалах пенсійної справи документи не були визнані достатніми для підтвердження пільгового характеру роботи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не надано належної правової оцінки документам, поданим позивачем на підтвердження спірних періодів роботи, а висновок про необхідність подання додаткових пільгових довідок не містить належного обґрунтування та не спростовує відомостей, які вже підтверджуються записами трудової книжки й іншими первинними документами, наявними у матеріалах справи.

При цьому відповідач не встановив недостовірності записів трудової книжки позивача, не поставив під сумнів їх справжність, не зазначив про невідповідність поданих архівних чи інших первинних документів вимогам законодавства та не навів жодних мотивів, які б свідчили про відсутність у позивача права на зарахування зазначених періодів до пільгового стажу.

У зв`язку з цим, посилання відповідача виключно на необхідність подання уточнюючих довідок без оцінки вже поданих доказів не відповідає вимогам щодо обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення від 18.02.2026 №163850010316 прийнято ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи та межі позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що періоди роботи ОСОБА_1 з 08.06.1993 по 27.08.1993, з 30.09.2004 по 30.11.2007, з 01.12.2007 по 21.09.2009, з 01.12.2007 по 21.09.2009, з 28.12.2010 по 31.03.2012, з 01.06.2012 по 15.06.2017, з 21.06.2017 по 08.09.2017, з 05.10.2017 по 17.08.2020 та з 12.03.2024 по 11.04.2024 підлягають зарахуванню до пільгового стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

При цьому, підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 04.06.2021 по 11.03.2024 та з 12.04.2024 по 21.06.2024 колегія суддів не встановила, оскільки ці періоди враховані ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, що підтверджується рішенням від 18.02.2026 №163850010316 та Формою РС-право доданої до оскаржуваного рішення. Натомість, судом першої інстанції вказаних обставин не враховано, про що помилково зазначено, що цей період підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позовні в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_2 до пільгового стажу періоди роботи в ОП «ШАХТА імені О.Ф. Засядька» з 04.06.2021 по 11.03.2024 та з 12.04.2024 по 21.06.2024 на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту і газ VІ розряду, зробив помилкові висновки, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в цій частині позовних вимог.

Щодо правомірності обраного судом першої інстанції способу захисту, слід зазначити наступне.

Колегія суддів зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17 зазначила, що суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для прийняття рішення про призначення пенсії

Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на те, що періоди трудової діяльності позивача з 08.06.1993 по 27.08.1993, з 30.09.2004 по 30.11.2007, з 01.12.2007 по 21.09.2009, з 01.12.2007 по 21.09.2009, з 28.12.2010 по 31.03.2012, з 01.06.2012 по 15.06.2017, з 21.06.2017 по 08.09.2017, з 05.10.2017 по 17.08.2020 та з 12.03.2024 по 11.04.2024, відображені в трудовій книжці та підтверджені іншими документами, які містяться в матеріалах справи, зокрема довідками, наказами, тощо, підлягають зарахуванню до пільгового стажу, що дає право на пільгове призначення пенсії, що у сукупності із вже визнаним пенсійним органом пільговим стажем позивача (5 років 8 місяців 5 днів) становитиме більше необхідних 12 років 6 місяців, колегія суддів дійшла висновку про дотримання ОСОБА_1 при зверненні до ГУ ПФУ із заявою про призначення пенсії всіх визначених законодавством умов для такого призначення.

Відтак, враховуючи, що підстав для відмови в призначенні позивачу пенсії у спірних правовідносинах не було, існує лише один вид правомірної поведінки ГУ ПФУ в Дніпропетровській області - призначити позивачу таку пенсію.

Отже, у відповідача відсутній вибір між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що ефективним способом захисту порушених прав є зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 08.06.1993 по 27.08.1993, з 30.09.2004 по 30.11.2007, з 01.12.2007 по 21.09.2009, з 01.12.2007 по 21.09.2009, з 28.12.2010 по 31.03.2012, з 01.06.2012 по 15.06.2017, з 21.06.2017 по 08.09.2017, з 05.10.2017 по 17.08.2020 та з 12.03.2024 по 11.04.2024, та призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 09.02.2026.

У відповідності до ст. 242 КАС, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

З огляду на вищенаведений підхід, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 у справі №440/7810/26 в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_2 до пільгового стажу періоди роботи в ОП «ШАХТА імені О.Ф. Засядька» з 04.06.2021 по 11.03.2024 та з 12.04.2024 по 21.06.2024 на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту і газ VІ розряду, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 по справі № 440/7810/26 - скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_2 до пільгового стажу періоди роботи в ОП «ШАХТА імені О.Ф. Засядька» з 04.06.2021 по 11.03.2024 та з 12.04.2024 по 21.06.2024 на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту і газ VІ розряду.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 у справі №440/7810/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий