Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №520/13964/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 р. Справа № 520/13964/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 (головуючий суддя І інстанції: Садова М.І.) у справі №520/13964/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом, в якому просила суд:

визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Хмельницькій області щодо не зарахування при призначенні пенсії ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи у Спецторг «Гастроном» з 03.10.1978 по 01.02.1980, у Дзержинському Райпищепиторг з 02.02.1980 по 24.10.1980, у Дергачівському філіалі Харківського «Заводу імені Малишева» з 18.11.1980 по 17.07.1984, у Районному відділі народної освіти з 03.11.1986 по 15.07.1994, у Дергачівському районному відділі культури з 18.07.1994 по 22.04.1997, у Відділенні державного казначейства у Дергачівському районі з 23.04.1997 по 31.12.1997;

зобов`язати ГУ ПФУ у Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з моменту її призначення - тобто з 01.02.2022, з урахуванням проведених виплат, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи у Спецторг «Гастроном» з 03.10.1978 по 01.02.1980, у Дзержинському Райпищепиторг з 02.02.1980 по 24.10.1980, у Районному відділі народної освіти з 03.11.1986 по 15.07.1994, у Дергачівському районному відділі культури з 18.07.1994 по 22.04.1997, у Відділенні державного казначейства у Дергачівському районі з 23.04.1997 по 31.12.1997, у Дергачівському філіалі Харківського «Заводу імені Малишева» з 18.11.1980 по 17.07.1984.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 позов залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду, із зазначенням поважних причин пропуску такого строку та доказів на їх підтвердження.

На виконання вимог суду, позивачем подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду.

В обґрунтування вимог заяви зазначила, що з 07.02.2022 їй призначено пенсію за віком, проте до 2026 р. у неї була відсутня інформація щодо неврахування пенсійним органом періодів роботи, вказаних у трудовій книжці.

Зазначала, що після отримання в січні 2026 р. уточнюючих довідок щодо періодів її роботи, вона декілька разів зверталася до пенсійного органу, з підстав врахування таких періодів та перерахунку пенсії, на які отримала відповідь в лютому, березні та травні 2026 р.

Вказувала, що за наслідками отримання таких відповідей дізналась, що пенсійний орган порушує її права з моменту призначення пенсії в 2022 р.

Просила врахувати, що є внутрішньо переміщеною особою, вживала дії щодо досудового врегулювання спору, до консультації з адвокатом не знала про порушення своїх прав.

Окрім того, вказувала, що не має строкового обмеження виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з не проведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень.

Просила врахувати правові позиції Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, викладені в їх рішеннях.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду із позовними вимогами за період з 01.02.2022 по 27.11.2025 відмовлено та в цій частині позов повернуто позивачу.

ОСОБА_1 , не погодившись з ухвалою суду про повернення позову, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просила її скасувати, направивши справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що до 2026 р. у неї була відсутня інформація щодо неврахування пенсійним органом періодів роботи, вказаних у трудовій книжці.

Зазначає, що після отримання в січні 2026 р. уточнюючих довідок щодо періодів її роботи, вона декілька разів зверталася до пенсійного органу, з підстав врахування таких періодів та перерахунку пенсії, на які отримала відповідь в лютому, березні та травні 2026 р.

Вказує, що за наслідками отримання таких відповідей дізналась, що пенсійний орган порушує її права з моменту призначення пенсії в 2022 р.

Відтак, наведене вище стало підставою для її звернення з позовом.

Просить врахувати, що є внутрішньо переміщеною особою, вживала дії щодо досудового врегулювання спору, до консультації з адвокатом не знала про порушення пенсійним органом своїх прав.

Посилаючись на приписи ст.87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" просить врахувати, що не має строкового обмеження виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з не проведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень.

Також зазначає про неврахування судом правових позицій Верховного Суду.

Вважає, що судом першої інстанції порушено її право на доступ до суду.

Відповідач не подав відзив на апеляційну скаргу.

Згідно ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст.312 КАС України апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву в частині позовних вимог суд першої інстанції, керуючись положеннями п.9 ч.4 ст.169 КАС України, виходив з того, що позовні вимоги щодо періоду з 01.02.2022 по 27.11.2025 заявлені поза межами строку, встановленого ч.2 ст.122 КАС України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За приписами ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно ч.1 ст.118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч.ч.1,2 ст.123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Водночас поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Верховний Суд зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 дійшов висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого ст.122 КАС України, у спорах цієї категорії:

для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно.

Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 21.02.2024 у справі №240/27663/23.

Колегія суддів зазначає, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011).

Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Наведене вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 19.08.2021 у справі № 500/955/19, від 25.05.2023 у справі № 640/16276/21.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

До того ж, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Відповідно до висновків Європейського Суду з прав людини, викладених в рішеннях від 28.05.1985 у справі “Ашингдейн проти Сполученого Королівства” та від 13.02.2001 у справі “Кромбах проти Франції”, в яких ЄСПЛ наголосив, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду.

У рішеннях від 20.05.2010 по справі “Пелевін проти України” та від 30.05.2013 р. у справі “Наталія Михайленко проти України” ЄСПЛ зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Судом встановлено, що з 07.02.2022 позивач отримує пенсію за віком за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

З позовними вимогами щодо перерахунку та виплати пенсії з 01.02.2022 позивач звернулась 28.05.2026.

В заяві про поновлення строку звернення до суду позивач зазначила, що про порушення своїх прав дізналася після консультації з адвокатом та отримання відповідей пенсійного органу в лютому, березні та травні 2026.

Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, отримання позивачем листа від органу пенсійного фонду у відповідь на його заяву, не змінює момент з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

Наведене вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 18.12.2024 у справі №620/6324/23; від 26.02.2025 у справі №320/7468/23 в подібних правовідносинах.

Крім того, пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує.

Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.01.2025 року у справі №360/815/23.

У свою чергу, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів вчинення позивачем активних дій щодо з`ясування розміру пенсії, її складових та перерахунку останньої з 2022 р. до 2026 р.

Відтак, отримуючи пенсію, позивач мала можливість дізнатися про порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів, але протягом тривалого часу не зверталася до відповідача за відповідними роз`ясненнями чи з претензіями або до суду за захистом своїх прав.

Колегія суддів зауважує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення залежить виключно від нього самого.

Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Наведене вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 31.03.2021 у справі №240/12017/19; від 12.04.2023 у справі №380/14933/22.

Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість вчасного звернення позивача до суду.

Позивачем таких доказів ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано.

Щодо посилання скаржника на спеціальний режим застосування строку звернення до суду щодо зобов`язання здійснення пенсійних виплат, який передбачений ст.87 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно якої строк звернення до суду не обмежений будь-яким строком, а також на правові позиції Верховного Суду, викладені в його постановах з цього питання, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки в даному випадку право на звернення на суду з позовом підлягає реалізації саме у встановлений ч.2 ст.122 КАС України процесуальний строк.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що позивач не навів достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до суду в частині позовних вимог, заявлених за період з 01.02.2022 по 27.11.2025, протягом встановлено законодавством строку.

Таким чином, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч.2 ст.122 КАС України, щодо вимог за період з 01.02.2022 по 27.11.2025, про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.

Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Положеннями ч.2 ст.123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду та повернення позовної заяви в частині позовних вимог, за період з 01.02.2022 по 27.11.2025.

В силу положень ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви в частині позовних вимог не є порушенням права на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, оскільки не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду у встановленому законом порядку.

Колегія суддів враховує посилання скаржника на правові позиції Європейського суду з прав людини, викладені в його рішеннях у певних справах, проте зазначає, що дане рішення (постанова) суду першої інстанції їм не суперечить.

Посилання в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції допущено порушення її права на доступ до суду, колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані та такі, що не знайшли підтвердження у ході апеляційного перегляду даної справі.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, у зв`язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 312, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 у справі №520/13964/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц