Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №360/540/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року справа №360/540/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року (головуючий суддя І інстанції К.О. Пляшкова) у справі № 360/540/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач), звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області (далі відповідач), в якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у невиплаті позивачці з 01 березня 2026 року поточної пенсії у повному розмірі 11976,20 грн відповідно до частини першої статті 47 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» унаслідок обмеження розміру поточних платежів на підставі Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821;

- зобов`язати відповідача починаючи з 01 березня 2026 року здійснювати позивачці виплату поточної пенсії після виконання рішення суду у справі № 360/1739/25 із застосуванням частини першої статті 47 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у повному розмірі без обмеження розміру поточних платежів у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», та виплатити заборгованість, що утворилася за період її неповної виплати, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо виплати ОСОБА_1 призначеної на виконання рішення Луганського окружний адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 360/1739/25 пенсії із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання рішень».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області з 01 березня 2026 року здійснювати виплату ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника, призначеної на виконання рішення Луганського окружний адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 360/1739/25, без обмеження розміру поточних платежів із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання рішень» та виплатити заборгованість, що утворилась за період виплати пенсії в обмеженому розмірі.

З таким рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтуванні апеляційної скарги апелянт вказав, що виплата поточної заборгованості буде здійснюватися відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсії (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821.

Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУПФУ у Волинській області з 06 жовтня 2001 року як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV та з 13 серпня 2025 року як отримувач пенсії вразі втрати годувальника.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 360/1739/25 позов ОСОБА_1 до ГУПФУ в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФУ в Запорізькій області від 25 серпня 2025 року № 861; зобов`язано ГУПФУ в Запорізькій області перевести ОСОБА_1 за її заявою від 18 серпня 2025 року № 11933 з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону № 1058-ІV з 13 серпня 2025 року.

На виконання рішення суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 360/1739/25 позивачку переведено з 13 серпня 2025 року на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, згідно з інформацією, зазначеною в рішенні ГУПФУ у Волинській області від 26 лютого 2026 року № 909190839838, розмір пенсії позивачки у зв`язку з втратою годувальника з 13 серпня 2025 року склав 11933,80 грн. Обмеження в індексації з 01.03.2023 – 881,61 грн, обмеження в індексації з 01.03.2024 – 39,14 грн, обмеження в індексації з 01.03.2025 – 480,84 грн. Призначена пенсія утриманцю - 10532,21 грн.

Відповідно до рішення від 28 лютого 2026 року № 909190839838 ГУПФУ у Волинській області у зв`язку з індексацією заробітку здійснено перерахунок пенсії позивачки у зв`язку з втратою годувальника з 01 березня 2026 року, після проведеного перерахунку розмір пенсії склав 13377,79 грн. Обмеження в індексації з 01.03.2023 – 881,61 грн, обмеження в індексації з 01.03.2024 – 39,14 грн, обмеження в індексації з 01.03.2025 – 480,84 грн. Призначена пенсія утриманцю – 11976,20 грн.

Згідно із даними ІКІС ПФУ: РСР рішення суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 360/1739/25 включене до переліку одержувачів виплат на виконання судових рішень, сума поточної заборгованості за рішенням становить 17160,84 грн.

Позивач 04 березня 2026 року звернулася через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із запитом щодо надання інформації, яким, зокрема просила повідомити, яка сума виплати пенсії у зв`язку із втратою годувальника визначена на березень 2026 року.

У відповідь на звернення позивач отримала лист відповідача від 03.04.2026 № 7565-5614/Р-02/8-0300/26, яким повідомлено, що на виконання рішення від 07 жовтня 2025 року у справі № 360/1739/25 (далі - Рішення суду), яке набрало законної сили 17 лютого 2026 року, ГУПФУ в Запорізькій області переведено позивача з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону № 1058-ІV з 13 серпня 2025 року. Нарахована сума боргу за минулий період з 13 серпня 2025 року по 16 лютого 2026 року, як зазначено в рішенні суду, становить 36529,19 грн. Суми доплати включені до переліку отримувачів виплат за минулий період. Виплата заборгованості, яка виникла за результатами виконання даного рішення суду, здійснюється в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165 «Про затвердження Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території осіб» (далі - Порядок № 1165). Пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів Державного бюджету України на відповідний рік (пункт 1 Порядку № 1165). Сума боргу, нарахована на виконання рішення суду з 17 лютого 2026 року, становить 17160,84 грн та буде виплачена в межах затверджених бюджетних призначень згідно з Порядком № 821.

Не погоджуючись з діями щодо обмеження розміру поточних пенсійних виплат та їх виплати у порядку, визначеному Постановою № 821, позивач звернулась до суду.

Суд погоджує висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема:

1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина;

6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки;

12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.

Видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України від 05.06.2012 №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», плануються Пенсійним фондом України в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм.

Бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2025 № 1152 «Деякі питання бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік».

Механізм фінансування з бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду, який передбачає здійснення виплат за окремими програмами у розрізі джерел їх виплати визначено пунктом 25 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік».

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, яким визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування) (далі - Порядок № 821).

Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку № 821 виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата

Згідно пункту 7 Порядку № 821 для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Пунктом 8 Порядку № 821 встановлено, що невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.

Відтак, Порядком № 821 визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання законної сили рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).

Аналіз наведених вище норм права дає підстави зробити висновок, що з урахуванням Порядку №821 здійснюється виплата пенсій нарахованих на виконання судового рішення за минулий час.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 360/1739/25 позивача переведено з пенсії за віком на пенсію по втрати годувальника та призначено пенсійну виплату у відповідному розмірі, знаходиться на виконанні у пенсійного органу з врахуванням приписів Постанови № 821

Отже, відповідач, обмеживши позивачу поточні пенсійні виплати розміром, який не передбачений Законом № 1058-IV, діяв всупереч Конституції та законів України, чим допустив порушення прав позивача у спірних правовідносинах.

Відтак, суд погоджує висновок суду першої інстанції у неправомірності дій відповідача щодо обмеження розміру поточних пенсійних виплат та їх виплата у порядку, визначеному Постановою № 821.

Крім того, суд зазначає, що пенсія відповідає ознакам такої правової категорії як власність; протиправне позбавлення особи її власності є порушенням гарантій, передбачених ч. 4 ст. 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

За приписами ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Керуючись ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суд застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини «Пічкур проти України» виплата соціальних платежів сама по собі не може ставити осіб, які проживають у різних країнах, у відносно схоже становище, оскільки будь-яка система соціального забезпечення, включаючи пенсійне забезпечення, у першу чергу створена для забезпечення певних мінімальних стандартів рівня життя осіб, що проживають у відповідній країні, та обслуговування їхніх потреб. Більше того, важко зробити якесь правильне порівняння між пенсіонерами, що проживають у відповідній країні, та тими, які проживають в іншому місці, через низку економічних та соціальних відмінностей, що застосовуються залежно від країни.

У рішенні Суханов та Ільченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою (параграф 30).

Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Суд зауважив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

Враховуючи вищевикладене, суд погоджує висновок суду щодо зобов`язання управління здійснювати виплату ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника, призначеної на виконання рішення Луганського окружний адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 360/1739/25, без обмеження розміру поточних платежів із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання рішень» та виплатити заборгованість, що утворилась за період виплати пенсії в обмеженому розмірі.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 257, 308, 311, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року у справі № 360/540/26 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року у справі № 360/540/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 вересня 2026 року.

Судді А.В. Гайдар

І.В. Геращенко

Е.Г. Казначеєв