Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №523/14433/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/14433/26

Номер провадження 3/523/2717/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2026 р.

Суддя Пересипського районного суду міста Одеси Кисельов В.К.,

у присутності – ОСОБА_1 ,

розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №697586 від 19.06.2026р., 19.06.2026 року о 21:20 год, ОСОБА_1 керував транспортним засобом – електромопедом «Crosser», по вул. Миколаївська дорога, навпроти буд.305, в м.Одесі в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння на місці зупинки зі згоди водія було проведено у встановленому законом за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 7510», прилад ARMF-0291, що підтверджується тестом №1452 від 09.06.2026р., кількісний показник склав 2,29 проміллє.

Своїми діями особа порушила п.2.9 а) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України, від 10.10.2001 р., № 1306, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні після роз`яснення прав згідно ст.268 КУпАП, провину не визнав, зазначив, що він не керував транспортним засобом, а був лише пасажиром. Після зупинки електромопеда «Crosser», який керував його знайомий, він залишився сидіти на мопеді, проте не рухався на ньому.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, відеозаписи, письмові матеріали, суддя дійшов до наступного висновку.

Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до вимог ч. ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Аналіз матеріалів даного провадження свідчить, що зазначених вимог закону співробіники патрульної поліції, вирішуючи питання про винуватість ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не дотрималися.

Як на доказ винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, співробітники ДПП в Одеській області додали до матеріалів справи: протокол серії ЕПР1№697586 19.06.2026 року; довідку про отримання (неотримання) особою посвідчення водія, довідку з інформаційного порталу Національної поліції про те, що ОСОБА_1 згідно електронної бази ІПНП України не притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, довідку «Драгер», акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 19.06.2026р.; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (від 19.06.2026 року о 21:42год), відеозапис з б/к № 470944,471990

Вказані докази суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи із наступного.

Так, працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Судом було досліджено відеозаписи № 470944, та № 471990, з яких вбачається, що під час розмови з водієм автомобіля «ВАЗ», якого було зупинено працівниками поліції, інспектор поліції зупиняє електромопеда «Crosser», на якому було перебувало два громадянина. З відеозапису чітко вбачається, що пасажиром мопеда був саме ОСОБА_1 , який сидів позаду водія, та тримався за нього руками. Водій електромопеда «Crosser» зупинився, після чого зійшов з транспортного засобу та став спілкуватись з інспектором поліції, проте на мопеді залишився сидіти ОСОБА_1 , який підтримував кермо мопеда. Під час розмови ОСОБА_1 пояснив, що він є пасажиром мопеда та сам він вживав алкогольні напої, а водій мопеду ні. В момент розмови з ОСОБА_1 , електромопед «Crosser» посунувся в бік інспектора, при цьому, судячи з розмови, зачепив працівника поліції.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Відповідно до п. 1. 10 «ПДР» водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Визначення терміну "керування транспортним засобом" було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом – це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху – для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу та приводив його в працюючий стан.

Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі №204/8036/16-а, виключно водій, а не особа, яка сидить з кермом, підлягає відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 був водієм т/з електросамопедом «Crosser», тобто учасником дорожнього руху, тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 взагалі допустив будь-які порушення Правил дорожнього руху, у зв`язку із чим, будь-які вимоги працівників поліції в такому випадку ОСОБА_1 не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.03.2019 року у справі №686/11314/17, які виникли з подібних правовідносин.

Окрім того, у відповідності до вимог ст. 265-2 КУпАП, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Суд зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження факту здійснення ОСОБА_1 правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Також, необхідно зазначити, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Отже, стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь.

На підставі вищевстановлених обставин, враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що працівниками патрульної поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 грубо порушенні вимоги КУпАП та Інструкції, а судом першої інстанції при розгляді справи на ці порушення не було звернуто уваги, що в подальшому потягло за собою прийняття незаконного та взагалі не вмотивованого судового рішення.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення.

Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій».

Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Пунктом 1 статті 247 КУпАП визначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За вказаних обставин, враховуючи відсутність достатніх, допустимих та належних доказів на підтвердження обставин, вказаних у протоколі, в діях ОСОБА_1 відсутній склад та подія адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 23, 27, 33, 34, 38, 130, 247, 256, 268, 276-280, 283 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду через Пересипський районний суд міста Одеси.

Суддя В.К.Кисельов