Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №200/1283/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року справа №200/1283/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року (повне судове рішення складено 16 березня 2026 року) у справі № 200/1283/26 (суддя в І інстанції Буряк І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач-1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач-2), в якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 від 19.01.2026 №057050012781 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-з/2020;

зобов`язати відповідача-2 переглянути заяву ОСОБА_1 від 10.01.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-з/2020;

зобов`язати відповідача-2 зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи: з 07.06.1995 по 31.12.1998 до пільгового стажу роботи за Списком №1 на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та довідки від 02.03.2023 №07.07.01-81/к, виданої ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ».

В обґрунтування позову вказано, що рішенням відповідача позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. Підставою для відмови вказана недостатня кількість страхового стажу, при цьому до стажу не врахований спірні періоди трудової діяльності з огляду на недоліки в записах трудової книжки та період навчання.

Позивачка зазначає, що на час звернення із заявою про призначення пенсії мала стаж, достатній для призначення пільгової пенсії. Однак спірним рішенням відповідача-1 позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, через відсутність необхідної кількості пільгового стажу.

Вважаючи такі висновки органу пенсійного фонду протиправними, позивач звернулась до суду за захистом порушеного права.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 19.01.2026 №057050012781.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 із врахуванням при розрахунку стажу інформації, що викладена у довідці від 02.03.2023 № 07.07.01-81/к, виданої ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ».

У решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду та прийняти нове, яким відмовити в позові, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено таке.

10.01.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Вік заявниці 50 років 28 днів. Страховий стаж становить 35 років 05 місяців 22 дні, пільговий стаж за Списком 1 – 07 років 03 місяці 00 днів. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди.

Не зараховано до пільгового стажу період роботи з 07.06.1995 по 31.12.1998 до пільгового стажу роботи за Списком №1 згідно довідки від 02.03.2023 № 07.07.01-81/к, виданої ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ».

Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області по принципу екстериторіальності розглянуло заяву від 10.01.2026 та прийняло рішення від 19.01.2026 № 057050012781 відповідно до п. 4.2 Порядку № 22-1, яким відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Не підлягає задоволенню позовна вимога щодо зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи: з 07.06.1995 по 31.12.1998 до пільгового стажу роботи за Списком №1 на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та довідки від 02.03.2023 № 07.07.01-81/к, виданої ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ».

Відповідно до пункту 3 статті 44 Закону 1058 органи ПФУ мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

В наданій позивачем пільговій довідці від 02.03.2023, яка видана ПрАт «МК «Азовсталь», зазначена адреса підприємства, за якою відсутні первинні документи даного підприємства.

Головне управління не має доступу до електронних баз даних цього підприємств, а проведення перевірок обґрунтованості видачі довідок (інших документів) для призначення (перерахунку) пенсій шляхом використання завірених копій роздруківок з електронних баз даних діючим законодавством не передбачено.

На теперішній час Головне управління не має правових підстав та можливості проведення перевірок довідок, які видані ПрАТ «МК «Азовсталь».

Підсумовуючи все вищенаведене Управління повідомляє, що на момент звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України, позивач не набула права на пенсійну виплату.

Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку, Головне управління діяло у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.

Позивач, ОСОБА_1 , 10 січня 2026 року позивач звернулась із заявою про призначення пенсії за віком по Списку № 1, зі зниженням пенсійного віку.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення від 19.01.2026 №057050012781, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії.

За розрахунком відповідача-1 страховий стаж становить 35 років 05 місяців 22 дні, пільговий стаж за Списком 1 – 07 років 03 місяці 00 днів. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди.

Не зараховано період роботи з 07.06.1995 по 31.12.1998 до пільгового стажу роботи за Списком №1 згідно довідки від 02.03.2023 № 07.07.01-81/к, виданої ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ».

Підставою для відмови в оскарженому рішенні вказана відсутність необхідної кількості пільгового стажу. При цьому, судом встановлено, що недосягнення віку необхідного для призначення пенсії не було, у даному випадку, підставою для відмови у призначенні пенсії.

При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

Аналогічні норми закріплені у ч. 1, абз. 1, 4 п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому пунктом 2 Прикінцевих положень зазначеного Закону України визначено, зокрема, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), Основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно абзаців 1-2 п. 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Тобто, виключно у випадку непідтвердження записами трудової книжки пільгового стажу особи виникає необхідність подання додаткових документів, та/або, у випадку необхідності пошуку свідків.

Матеріали справи свідчать, що згідно із відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 відповідно до записів № 2 -3 позивач у спірні періоди працювала з 07.08.1995 на посаді «обработчиком поверхностних пороков металла участка отд. спецметалла (мова оригіналу) 2 розряд», з 01.09.1997 переведена «оператором ПУ 42,65 занятий на горячих работах, 2 розряд (мова оригіналу)».

Згідно з пунктом 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Згідно зі ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п.20 вищенаведеного Порядку у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Відповідачем при ухваленні оскаржуваного рішення до пільгового стажу позивача за Списком 1 не враховані періоди, зазначені у довідці ПРАТ МК Азовсталь від 02.03.2023 №07.07.01-81/к.

У довідці ПРАТ МК «Азовсталь» від 02.03.2023 №07.07.01-81/к, професії, посади за період роботи з 07.08.1995 по 31.03.2006 зазначені - «оброблювач поверхневих дефектів металу; оператор постів керування, зайнятий на гарячих роботах».

Суд наголошує, що згідно з ч.3 ст.44 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Аналогічні вимоги до реалізації владної управлінської функції суб`єкта владних повноважень з приводу вчинення управлінських волевиявлень стосовно призначення громадянам пенсій сформульовані як у п.1.8 Розділу І Порядку №22-1 (де указано, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія), так і у п.4.2 Розділу IV Порядку №22-1 (де указано, що працівник пенсійного органу повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

Також аналогічні вимоги до функціонування пенсійних органів сформульовані у п.п.2 п. 6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за № 28-2, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.0.12015 за № 40/26485) де указано, що Головне управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.

З наведеного слідує, що законодавець одночасно, як наділив органи системи ПФУ правом на перевірку відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, так і обтяжив обов`язком витребування недостатніх відомостей і документів.

Суд вважає, що таке тлумачення змісту обов`язку суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах є цілком релевантним правовим висновкам постанови Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 та постанови Верховного Суду від 08.02.2021 у справі № 487/68/17.

За даних обставин, пенсійний орган фактично переклав юридичну відповідальність за належне та правильне оформлення додаткових документів для підтвердження пільгового характеру роботи, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), а тому зазначена відмова у врахуванні інформації, що зазначена у довідці не може бути кваліфікована у якості обґрунтованого, добросовісного та розсудливого рішення.

Крім того, судом установлено, що довідка містить посилання про підстави її видання - особова картка, штатний розпис, накази про атестацію.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у даному випадку відповідачем-1 не доведено правомірність оскаржуваного рішення, ухваленого з підстав відсутності необхідної кількості пільгового стажу, через відмову у прийнятті документа наданого заявником на підтвердження пільгового характеру роботи.

Окрім того, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що витребування, перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу. Неможливість пенсійного органу скористатись правом на перевірку таких документів не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на соціальний захист та пенсійне забезпечення.

Враховуючи вищевикладене, окружний суд дійшов вірного висновку, що оскаржуване рішення прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття та є таким, що не відповідає дотриманню необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Таким чином, рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо пенсійного віку позивача, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону №1788 право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно з п. "а" ст.13 наведеного Закону № 1788-XIІ, у редакції чинній до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, який набув чинності з 01.04.2015, п."а" ч.1 ст.13 Закону № 1788 викладено у такій редакції: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року".

Положення п.2 р.XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції до 11 жовтня 2017) передбачали, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

З набранням чинності положень Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", яким текст Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" був доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з ч.1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

В той же час, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII (набрав чинності 11.10.2017) у новій редакції був викладений п.2 р. XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", де зазначається, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Пунктом 1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року.

Пунктом 3 рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 вирішено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам".

Таким чином, з 23 січня 2020 року наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого, зокрема в частині необхідного стажу роботи при набутті права на пенсію на пільгових умовах, в тому числі для жінок. Перший із цих законів визначав необхідний стаж на рівні 15 років, тоді як другий - 20 років.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, під час розгляду заяв про призначення пенсії мають враховуватись норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Наведене відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 16.05.2023 у справі №160/5189/20.

Разом із тим, вирішуючи позовні вимоги в частині визнання протиправним рішення про відмову з підстав не врахування відповідачем Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, справа № 1-5/2018(746/15) від 23 січня 2020 року при розгляді заяви про призначення пенсії, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи судом не встановлено, що недосягнення відповідного віку для призначення пенсії було підставою для відмови у призначенні позивачці пенсії, отже і підстави для врахування Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, справа № 1-5/2018(746/15) від 23 січня 2020 року на момент ухвалення рішення у цій справі відсутні.

Ураховуючи викладене, позов належить задовольнити частково шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення та зобов`язання відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії із врахуванням при розрахунку стажу інформації, що викладена у довідці від 02.03.2023 № 07.07.01-81/к, виданої ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ».

Також суд наголошує, що у цій справі належним відповідачем є саме ГУ ПФУ у Запорізькій області, як суб`єкт владних повноважень, що ухвалив оскаржуване рішення під час розгляду заяви про призначення пенсії на підставі принципу екстериторіальності, а тому враховуючи предмет спору, підстави для задоволення вимог, заявлених до ГУ ПФУ в Донецькій області відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 р. у справі № 200/1283/26 – залишити без змін.

Повне судове рішення – 17 вересня 2026 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук