Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №200/7947/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року справа №200/7947/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року (повне судове рішення складено 23 лютого 2026 року) у справі № 200/7947/25 (суддя в І інстанції Стойка В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області (далі - Управління), в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 914380160282 від 06.10.2025 щодо відмови у перерахунку пенсії у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру заробітної плати, вказаної у довідці, наданої Локомотивним депо на ст. Волноваха ДП «Донецька залізниця» за № 315 від 14.06.2012;

зобов`язати здійснити перерахунок та виплату з 01.09.2025 пенсії відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розміру всіх складових заробітної плати, вказаних у довідці про заробітну плату наданої Локомотивним депо на ст. Волноваха ДП «Донецька залізниця» за № 315 від 14.06.2012.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У вересні 2025 року позивачу виплачена пенсія у зменшеному розмірі, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати відповідно до пункту 9 Порядку №1210 у зв`язку з тим, що в електронній пенсійній справі відсутня довідка про заробітну плату.

27.09.2025 позивач звернувся до органів ПФУ із заявою про перерахунок пенсії до якої додав завірені копії довідки про заробітну плату № 315 від 14.06.2012 та розрахунок заробітної плати на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 08 червня по 14 липня 1986 року, видані Локомотивним депо на ст. Волноваха ДП «Донецька залізниця» Укрзалізниці.

Рішенням відповідача в задоволенні заяви від 27.09.2025 відмовлено через невідповідність довідки про заробітну плату № 315 від 14.06.2012 встановленому зразку; довідка про заробітну плату також прийнята не була, так як не надана в оригіналі.

Позивач вважає, що такі дії відповідача порушують його конституційне право на соціальний захист та належне пенсійне забезпечення, у зв`язку із чим звернувся до суду.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 914380160282 від 06.10.2025 щодо відмови у перерахунку пенсії у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру заробітної плати вказаної у довідці, наданої Локомотивним депо на ст. Волноваха ДП «Донецька залізниця» за № 315 від 14.06.2012.

Зобов`язано Управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок з 01.09.2025 пенсії відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розміру всіх складових заробітної плати, вказаних у довідці про заробітну плату наданої Локомотивним депо на ст. Волноваха ДП «Донецька залізниця» за № 315 від 14.06.2012 з урахуванням висновків, викладених судом у даному рішенні.

В іншій частині позовних вимог, - відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відмова в проведенні перерахунку пенсії позивача обумовлена тим, що останнім не було надано оригіналу довідки про заробітну плату, що не відповідає вимогам р.2 п.2.1 п.п. 7 порядку №22-1 «Подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій».

Також довідка №315 від 14.06.2012 не відповідає формі довідки затвердженого зразка ф-122 (довідка ф-122, форма якої затверджена постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 №122, видається на підставі первинних документів лише тими підприємствами, установами, організаціями у складі яких працівник безпосередньо виконував роботи по ліквідації наслідків аварії.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному Управлінні Пенсійного Фонду України в Донецькій області і отримує пенсію по інвалідності відповідно Закону України від 28.02.1991 № 796-XІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яку розраховано відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не є спірним те, що позивач отримував пенсію, розмір якої визначено відповідно п. 1 Порядку № 1210.

Згідно змісту листа ГУ ПФУ в Донецькій області від 16.09.2025, пенсія ОСОБА_1 була зменшена з тих підстав, що паперова пенсійна справа знаходиться на непідконтрольній державі території- тимчасово окупованій частині Донецької області, і в електронній пенсійній справі не зберіглася довідка про заробітну плату на час виконання ОСОБА_1 робіт по ЛНА на ЧАЕС, і тому , для того , щоб пенсіонер міг отримувати пенсію в раніше призначеному розмірі, без обмеження її максимального розміру, треба надати довідку про розмір заробітної плати при роботі в зоні відчуження ЧАЕС зі складовими її розміру.

27.09.2025 позивач звернувся до органів ПФУ із заявою про перерахунок пенсії до якої додав копію довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження №04/1029 від 10.05.2012, копію довідки №315 від 14.06.2012 за період з червня 1986 року по липень 1986 року, яка видана Локомотивне депо Волноваха «Державного підприємства «Донецька Залізниця», копію наказу №520 від 14.06.2012.

За результатами розгляду заяви та доданих документів Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Одеській області прийнято рішення № 914380160282 від 06.10.2025 про відмову у перерахунку пенсії у зв`язку з тим, що не надано оригінал довідки про заробітну плату про роботу у зоні відчуження, довідка №315 від 14.06.2012 не відповідає формі довідки затвердженого зразка ф-122.

При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено розд. VIII Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Закон від 28 лютого 1991 року № 796-XII; ст.ст. 48 – 622).

Згідно з ч. 1 ст. 49 вказаного Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Після 1 січня 2015 року додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 4, не встановлюється.

Відповідно до ст. 54 Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призначається державна пенсія особам, віднесеним до категорії 1.

Частиною 1 ст. 54 цього Закону визначено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами).

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - пенсії), а також визначення заробітної плати (доходу) для їх обчислення. Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків (п. 1 Порядку).

Пунктом 9 цього Порядку визначено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пенсії у зв`язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначаються за формулою (наведено формулу з урахуванням заробітної плати за роботу в зоні відчуження).

Цим же пунктом Порядку визначено, що у разі коли особа з інвалідністю із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначених статтею 10 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, стосовно яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, внаслідок чого стали особами з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за осіб з їх числа, виявили бажання обчислювати пенсію із заробітної плати (доходу), визначеної (визначеного) з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, такі пенсії обчислюються у порядку, передбаченому цим пунктом, з урахуванням середньомісячного коефіцієнта заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії, (Кзс), що визначається за формулою (наведено формулу).

Пенсії, що обчислені із заробітної плати (доходу), яка визначалася виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати відповідно до абзаців тринадцятого - п`ятнадцятого цього пункту, перераховуються у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Відповідно до п. 11 зазначеного Порядку розмір пенсії, призначеної відповідно до цього Порядку, не може бути меншим за розміри, визначені частиною третьою статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Отже, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання за бажанням осіб признаються шляхом обчислення:

1) виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, або

2) виходячи із заробітної плати (доходу), визначеної (визначеного) з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

З матеріалів справи вбачається, що пенсія по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачем за його бажанням була обчислена за правилом № 1 - виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Призначення пенсії відбулося за документами, що були у пенсійній справі позивача та відповідали вимогам законодавства, що діяло на час призначення цього виду пенсії.

Позиція відповідача щодо відсутності оригіналу довідки про заробітну плату як підстава для відсутності права на проведення перерахунку пенсії підлягає відхиленню через те, що оригінал зазначеної довідки знаходиться в матеріалах пенсійної справи позивача та був підставою для визначення розміру пенсії при її первинному призначенні.

Посилання відповідача на недоліки (на його думку) заповнення довідки про заробітну плату б/н за роботу в зоні відчуження є також неприйнятними, оскільки відповідачем не враховано те, що можливе порушення роботодавцем позивача (підприємством, де він працював) порядку заповнення такої довідки не може бути підставою для позбавлення особи права на належний розмір пенсії. Крім того, це не завадило органу Пенсійного фонду України призначити та протягом тривалого часу обчислювати на підставі такої довідки пенсію позивачу.

До того ж, орган Пенсійного фонду України не наділений повноваженнями перевіряти чи змінювати зміст довідки, що видана підприємством, або оцінювати правильність проведених у ній розрахунків. І жодна норма законодавства не передбачає можливості Пенсійного фонду відмовити у врахуванні довідки на тій підставі, що, на його думку, зміст довідки «не підтверджено положенням про преміювання» чи «завищено кратність».

Перевірка достовірності таких даних можлива лише за зверненням органу Пенсійного фонду України до підприємства, яке видало довідку, з проханням надати підтвердження або уточнення. Самовільне неврахування відомостей, зазначених у довідці, є перевищенням повноважень та порушенням вимог ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, позиція відповідача щодо довідки суперечить принципам правової визначеності та стабільності правовідносин, що закріплені у рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини.

З огляду на наведене порушені права позивача в цій частині підлягають захисту шляхом задоволення позову шляхом, який гарантував би повне їх відновлення (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, суд дійшов висновку, що рішення відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру заробітної плати вказаної у довідці, наданої Локомотивним депо на ст. Волноваха ДП «Донецька залізниця» за № 315 від 14.06.2012 є протиправним та підлягає скасуванню.

Як наслідок, слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про перерахунок з 01.09.2025 пенсії відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розміру всіх складових заробітної плати, вказаних у довідці про заробітну плату наданої Локомотивним депо на ст. Волноваха ДП «Донецька залізниця» за № 315 від 14.06.2012 з урахуванням висновків, викладених судом у даному рішенні.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі № 200/7947/25 – залишити без змін.

Повне судове рішення – 17 вересня 2026 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук