Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №200/8248/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року справа №200/8248/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 р. у справі №200/8248/25 (головуючий І інстанції Кониченко О.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.08.2025 №045750030954 (№123979/01-16) про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 серпня 2025 року №14700 про призначення пенсії за віком, відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.06.1988 по 30.09.1988 та з 01.07.2000 по 26.11.2001 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.08.2025 №045750030954 (№123979/01-16) про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 серпня 2025 року №14700 про призначення пенсії за віком, відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 01.07.2000 по 26.11.2001 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів зазначає, що до страхового стажу не враховано період роботи відповідно записам трудової книжки НОМЕР_1 : - з 01.07.2000 по 26.11.2001 роки, оскільки відсутня сплата страхових внесків підприємством до Пенсійного фонду України, відповідно індивідуальної відомості про застраховану особу Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Починаючи з 01.07.2000 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку (пункт 3 постанови №794). З урахуванням зазначених норм, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов`язковим. Отже, рішенням № 045750030954 від 15.08.2025 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Згідно рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком №045750030954 від 15.08.2025 року, дата звернення через Веб-Портал за призначенням пенсії за віком - 08.08.2025. Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” становить 60 років. Вік заявника - 62 роки 11 місяців 19 днів. Пенсійний вік визначений пунктом 2 статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” становить 63 років, при необхідному страховому стажі- не менше 22 років. Страховий стаж особи становить - 20 років 4 місяці 7 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви: за наданими документами до страхового стажу не враховано період роботи відповідно записам трудової книжки НОМЕР_1 : з 01.07.2000 по 26.11.2001 роки, оскільки відсутня сплата страхових внесків підприємством до Пенсійного фонду України, відповідно індивідуальної відомості про застраховану особу Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно постанові КМУ від 04.06.1998 №794 (далі- постанова №794), персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998-2000 років. Починаючи з 01.07.2000 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку (пункт 3 постанови №794).

Згідно довідки Форма РС-право:

- до страхового стажу зараховано період з 01.06.1988 року по 30.09.1988 року;

- до страхового стажу позивача не зараховано період з 01.07.2000 року по 18.06.2003 року.

Згідно записів трудової книжки позивача НОМЕР_3 від 08.08.1981 року:

- №№ 12-13, з 01.06.1988 року по 01.10.1988 року позивач працювала робітником в їдальні відділення №1 тимчасово в радгоспі ім. Горького;

- №№ 23-25, з 01.04.2000 року по 26.11.2001 року позивач працювала в РТО продавцем 2 категорії в Сільському господарському товаристві з обмеженою відповідальністю імені Максима Горького».

Згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5), відомості про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків за період з 01.07.2000 року по 26.11.2001 року відсутні, 12 місяців 2000 року та 10 місяців 25 днів 2001 року обліковані без сплати страхових внесків за кодом ЗПЗ056Ж2, позивач не працює з 2006 року.

Відповідно до п. 1 Додатку 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454 (далі – Порядок №454): під кодом ЗПЗ056Ж2 обліковується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, до досягнення кожною дитиною 6-річного віку за висновком медичного закладу. (Ця підстава зарахування трудового стажу наведена в даному словнику за рекомендацією Міністерства праці та соціальної політики України на основі ч. 2 ст. 181 КЗпП України).

Згідно листа Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 29.09.2025 №47808-36074/Я-01/8-0400/25, періоди роботи з 01.07.2000 по 31.12.2003 за даними трудової книжки повинні бути підтверджені відомостями персоніфікованого обліку. За відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період після липня 2000 року до січня 2004 року, записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки, проведеної, в тому числі за заявою власника трудової книжки. Період роботи з 01.06.1988 по 30.09.1988 зараховано до загального страхового стажу згідно наданої довідки. Згідно наданих документів загальний страховий стаж складає 20 років 04 місяці 07 днів.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 р. №794 затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Пунктами 2, 3 означеної Постанови визначено Пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів та Державною податковою адміністрацією забезпечити з 1 жовтня 1998 р. впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Установлено, що починаючи з 1 липня 2002 р. обчислення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 р. за даними системи персоніфікованого обліку.

Також у постанові від 29 січня 2024 року у справі № 560/5001/21 Верховний Суд покликаючись на приписи абзацом 5 частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV виснував, що персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування запроваджений в Україні з 01.07.2000.

Поряд із цим, Верховний Суд у постанові від 10 серпня 2020 року у справі №148/347/17 виснував, що за загальним правилом заробітна плата (дохід) для призначення пенсії за період страхового стажу застрахованої особи починаючи з 1 січня 1998 року визначається за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків і Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5), відомості про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків за період з 01.07.2000 року по 26.11.2001 року відсутні, 12 місяців 2000 року та 10 місяців 25 днів 2001 року обліковані без сплати страхових внесків за кодом ЗПЗ056Ж2 як час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, до досягнення кожною дитиною 6-річного віку за висновком медичного закладу, згідно ч. 2 ст. 181 КЗпП України.

Відповідно до ч.ч. 3, 6 ст. 179 КЗпП України в редакції чинній у спірний період, за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги по державному соціальному страхуванню.

У разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов`язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

Згідно ст. 181 КЗпП України в редакції чинній у спірний період, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою матері (батька) дитини або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) роботодавця.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що період перебування у безоплатній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку з 01.07.2000 по 26.11.2001 року підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

З огляду на викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.08.2025 №045750030954 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції, про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 серпня 2025 року №14700 про призначення пенсії за віком, відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 01.07.2000 по 26.11.2001 року.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 р. у справі №200/8248/25 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 р. у справі №200/8248/25 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 17 вересня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук

Судді А.А. Блохін

І.В. Сіваченко