Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №200/1896/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року справа №200/1896/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Донецького апеляційного суду на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року (повне судове рішення складено 21 травня 2026 року) у справі № 200/1896/26 (суддя в І інстанції Зеленов А.С.) за позовом ОСОБА_1 до Донецького апеляційного суду про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Донецького апеляційного суду про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невидачі позивачу, як судді у відставці, довідок за формою, встановленою додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік» на 01.01.2025; виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328,00 грн, встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік» на 01.01.2026;

- зобов`язати Донецький апеляційний суд видати позивачу, як судді у відставці, довідки за формою, встановленою додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік» на 01.01.2025; виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328,00 грн, встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік» на 01.01.2026.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.02.2026 позивач звернулась до Донецького апеляційного суду з заявою, в якій просила видати довідки за формою, встановленою додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008, про суддівську винагороду станом на 01.01.2025, на 01.01.2026, які необхідні для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

12.03.2026 позивач отримала довідки відповідача, згідно яких станом на 01.01.2025, на 01.01.2026 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 173415,00 грн, у тому числі посадовий оклад 115610 грн, доплата за вислугу років 57805 грн.

Отже, в довідках відповідача посадовий оклад в розмірі 115610 грн був обрахований виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2020 року та який складав 2 102,00 гри (2 102 грн. х 50 х 1,1, де 1,1 - регіональний коефіцієнт, передбачений частиною четвертою статі 135 Закону № 1402).

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, тому звернулась до суду з даним позовом.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Донецького апеляційного суду щодо невидачі ОСОБА_1 , як судді у відставці, довідок за формою, встановленою додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на 01.01.2025; виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328,00 грн, встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» на 01.01.2026.

Зобов`язано Донецький апеляційний суд видати ОСОБА_1 , як судді у відставці, довідки за формою, встановленою додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на 01.01.2025; виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328,00 грн, встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» на 01.01.2026.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що для розрахунку розміру суддівської винагороди для обчислення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, слід брати до уваги виключно той показник, який передбачений Законом України "Про судоустрій і статус суддів", як єдиним нормативним актом, який може визначати розмір суддівської винагороди, а саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Разом з тим, введення в Законах України «Про Державний бюджет» спеціальної категорії прожиткового мінімуму для суддів, а саме "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня", тягне для відповідача обов`язок застосовувати дану норму, оскільки він не наділений правом на тлумачення закону та застосування його на власний розсуд за наявності суперечностей чи неузгодженості.

Висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24, прямо і однозначно стосуються обчислення розміру суддівської винагороди і, як наслідок, розміру довічного грошового утримання суддів, а тому з урахуванням положень статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Щодо висновку суду першої інстанції, що справу яку він розглядав «не є подібною до справи № 240/9028/24, яка розглянута Великою Палатою Верховного Суду, а натомість є подібною до справи № 200/2309/25, розглянутої Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, яка стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а отже посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, є необґрунтованими», цей висновок є такими, що не узгоджується і суперечить практиці по справах в подібних правовідношеннях.

Так, ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2026 року ухвалила прийняти до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справу № 520/26972/24 за позовом судді до Державної судової адміністрації України, Другого апеляційного адміністративного суду про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, для розгляду питання про наявність або відсутність підстав для відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 24 квітня 2025 року в справі № 240/9028/24. Ці питання стосуються сутнісних аспектів предмета касаційного оскарження і мають вирішуватися в рамках касаційного провадження по суті, зокрема й Великою Палатою Верховного Суду.

Вважає висновок суду першої інстанції, щодо неврахування постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24 необґрунтованим відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України. В діях Донецького апеляційного суду відсутня протиправність, оскільки він діяв на виконання норми закону, яка є чинною і протиправність якої може констатувати виключно суд відповідної юрисдикції.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.

ОСОБА_1 , в період з 13.08.2002 по 09.09.2021 працювала на посаді судді.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 09.09.2021 № 1964/0/15-21 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Донецького апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Наказом голови Донецького апеляційного суду від 13.09.2021 № 256/к/г ОСОБА_1 відраховано зі штату Донецького апеляційного суду 20.09.2021 у зв`язку із поданням заяви про відставку.

Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 визначений на підставі довідки Донецького апеляційного суду вих. № 3.11-16/149/2021 від 20.09.2021 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої за формою, передбаченою додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1.

Відповідно до зазначеної довідки, суддівська винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, станом на 20.09.2021 складала 173415,00 грн., в тому числі посадовий оклад 115610,00 грн., доплата за вислугу років (50%) – 57805,00 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29.08.2022 у справі № 200/13160/21, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2022, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зарахувавши згідно з наданим Донецьким апеляційним судом розрахунком до стажу, окрім стажу роботи на посаді судді - 19 років 12 дні, половину строку навчання в юридичному інституті - 1 рік 10 місяців 28 днів та стаж роботи (професійної діяльності) у сфері права в Донецькій обласній колегії адвокатів - 03 роки, а всього 23 роки 09 місяців 09 днів, з 21 вересня 2021 року із врахуванням раніше виплачених сум.

На виконання зазначеного рішення суду рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (м. Маріуполь Лівобережне) №057050003449 від 23.12.2022 здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 21.09.2021 довічно, виходячи з розміру суддівської винагороди - 173415,00 грн., та 56 відсотків від суддівської винагороди.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20.06.2024 у справі № 200/2831/24, яке набрало законної сили 23.10.2024, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Донецького апеляційного суду №3.11-16/19/2024 від 22.04.2024 з 01.01.2023.

26.02.2026 позивач звернулась до Донецького апеляційного суду з заявою, в якій просила видати довідки за формою, встановленою додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008, про суддівську винагороду станом на 01.01.2025, на 01.01.2026, які необхідні для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

Разом з листом відповідача від 10.03.2026 №3.10.-15/7/2026 позивачу видано дві аналогічні довідки відповідача № 3.11-16/3/2026 від 10.03.2026, № 3.11-16/4/2026 від 10.03.2026, згідно яких станом на 01.01.2025, на 01.01.2026 суддівська винагорода позивача, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 173415,00 грн, у тому числі посадовий оклад 115610 грн, доплата за вислугу років 57805 грн. У довідках відповідача мій посадовий оклад в розмірі 115610 грн був обрахований виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2020 року та який складав 2 102,00 грн (2 102 грн х 50 х 1,1, де 1,1 - регіональний коефіцієнт, передбачений частиною четвертою статі 135 Закону № 1402).

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невидачі позивачу, як судді у відставці, довідок за формою, встановленою додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008, про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2025 - абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік» - 3028 грн, на 01.01.2026 - абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік» - 3328 грн, у зв`язку з чим звернулась до суду з даним позовом.

При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

В статті 43 Конституції України, серед іншого визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частиною першою статті 4 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів (частина друга статті 4 Закону №1402-VIII).

Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

П. 2 ч. 3 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно з частиною другою статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII (в редакції Закону №1774-VIII) передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 - 2270 грн. Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік передбачено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 у розмірі 2481 грн. В статті 7 Закону України Про Держаний бюджет України на 2023 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 установлено в розмірі 2684 грн. Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік передбачено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн. Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік передбачено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 у розмірі 3028,00 грн. Статтею 7 Закону 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" передбачено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 у розмірі 3328,00 грн.

Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України від 15.07.1999 №966-XIV Про прожитковий мінімум (далі - Закон №966-XIV).

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (стаття 1 Закону №966-XIV).

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Приписами статті 4 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Закон України Про Державний бюджет України на 2021 рік від 15.12.2020 №1082-IX у ст. 7 встановив на 2021 рік:

1) прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня;

2) прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.

Закон України Про Державний бюджет України на 2022 рік від 02.12.2021 №1928-IX у ст. 7 встановив на 2022 рік:

1) прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні;

2) прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.

Закон України Про Державний бюджет України на 2023 рік від 03.11.2022 №2710-IX у ст. 7 встановив на 2023 рік:

1) прожитковий мінімум для працездатних осіб: 2684 гривні

2) прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: 2102 гривні.

Закон України Про Державний бюджет України на 2024 рік від 09.11.2023 №3460-IX у ст. 7 встановив на 2024 рік:

1) прожитковий мінімум для працездатних осіб: 3028 гривні

2) прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: 2102 гривні.

Закон України Про Державний бюджет України на 2025 рік від 19.11.2024 №3460-IX у ст. 7 встановив на 2025 рік:

1) прожитковий мінімум для працездатних осіб: 3028 гривні

2) прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: 2102 гривні.

Закон України Про Державний бюджет України на 2026 рік від 03.12.2025 №4695-IX у ст. 7 встановив на 2026 рік:

1) прожитковий мінімум для працездатних осіб: 3328 гривні

2) працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, посадового окладу прокурора окружної прокуратури, посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31.12.2025.

Таким чином, з 2021 року Законами про Державний бюджет України для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102,00 грн.

Отже, цими нормами фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів.

Натомість, Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, тобто цим законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

До 2021 року відповідачем для розрахунку базового розміру посадового окладу судді застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону №1402-VIII.

До 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Варто зазначити, що зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону України "Про прожитковий мінімум" щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.

Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Суд зазначає, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, наведений у позовній заяві, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися, тож відсутні законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Таким чином, оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Аналогічна правова позиція щодо застосування ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" викладена у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 22.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 12.07.2023 у справі № 140/5481/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 13.09.2023 у справі № 240/44080/21.

Суд враховує, що в постанові від 17.02.2026 по справі № 200/2309/25 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.11.2025 у справі № 520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн. відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та, відповідно, що з 01.01.2024 не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформував такий: у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання; для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Згідно частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В ухвалі від 11.10.2023 у справі № 607/1662/21 Велика Палата вказала, що висновки, які містяться в рішеннях судової палати, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати - над висновками палати чи колегії суддів, а висновки Великої Палати - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів.

З наведених вище підстав суд відхиляє доводи відповідача щодо необхідності застосування норм Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» в частині використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, при обчисленні суддівської винагороди.

Суд наголошує, що норма статті 130 Конституції України дає підстави для висновку, що для цієї групи правовідносин у сфері організації судової влади (йдеться про суддівську винагороду) закон про судоустрій є спеціальним законом, відповідно він має пріоритет над іншими нормативно-правовими актами не лише змістовний, але й певною мірою ієрархічний. Щодо останнього, то мається на увазі те, що позаяк Конституція України, відповідно до її статті 8, має найвищу юридичну силу, наявність в її тексті прямої вказівки на спосіб визначення суддівської винагороди слугує безапеляційним способом подолання будь-яких протиріч у правовому регулюванні правовідносин на кшталт тих, з яких виник цей спір, на користь спеціального закону (про судоустрій).

Крім того, норми Конституції України є нормами прямої дії, а отже, при вирішенні спору суд може застосовувати їх безпосередньо, особливо тоді, коли закон чи інший нормативно-правовий акт їм суперечить (частина четверта статті 7 КАС України).

Таким чином, будь-які обмеження судової винагороди не можуть бути застосовані до позивача іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у зв`язку з чим при складанні довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідач мав керуватися виключно Законом України "Про судоустрій та статус суддів", при цьому застосування абзацу п`ятого статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прямо суперечить статті 130 Конституції України.

Отже, видаючи довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суддівська винагорода має бути розрахована на підставі ч.2 ст.130 Конституції України, ч.3 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та з розрахунку встановленого ст.7 Закону України Про державний бюджет України на 2025 рік з 01.01.2025 прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 гривень та ст.7 Закону України Про державний бюджет України на 2026 рік з 01.01.2026 прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328,00 гривень.

Проте, як встановлено судом, відповідач видав позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці, згідно яких станом на 01.01.2025, 01.01.2026 суддівська винагорода, яка враховується при обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці із застосуванням величини прожиткового мінімуму 2102 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії Донецького апеляційного суду щодо видачі позивачу довідок про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розраховану із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн. є протиправними.

Щодо посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, в обґрунтування відсутності підстав для задоволення вимог позивача, то суд зазначає наступне.

Так, предмет спору у даній справі стосується правомірності дій відповідача щодо відмови у наданні позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2026 з урахуванням розміру суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2026 у розмірі 3 328,00 грн, в той час, як в розглянутій Великою Палатою Верховного Суду справі №240/9028/24 предметом спору була протиправність дій Вищого адміністративного суду України щодо проведення неповного розрахунку при звільненні та виключенні зі штату суду судді, який полягає у виплаті за період з 27.12.2023 до 08.02.2024 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою, обчислених без застосування базового посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду, що визначений на підставі положень Закону України від 02.06.2016 №1402-VIІІ «Про судоустрій і статус суддів», а також без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у розмірі 2 684 грн та абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у розмірі 3028 грн.

Відтак, суд вважає, що дана справа не є подібною до справи №240/9028/24, яка розглянута Великою Палатою Верховного Суду, а натомість є подібною до справи №200/2309/25, розглянутої Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, яка стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а отже посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, є необґрунтованими.

Відповідно до приписів ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого відбулось звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, окружний суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Зокрема, апеляційний суд не бере до уваги посилання на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2026 року, якою прийнято до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справу № 520/26972/24 за позовом судді до Державної судової адміністрації України, Другого апеляційного адміністративного суду про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, для розгляду питання про наявність або відсутність підстав для відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 24 квітня 2025 року в справі № 240/9028/24.

Так, у справі № 200/9586/25 Верховним Судом скасовано ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження до розгляду справи № 520/26972/24, зазначивши, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах про визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зокрема, у постановах від 03.03.2026 у справі №600/5380/24, від 10.03.2026 у справі №620/15453/24, від 17.06.2026 у справі №280/4259/25 та від 16.07.2026 у справі №340/6616/24.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Донецького апеляційного суду – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у справі № 200/1896/26 – залишити без змін.

Повне судове рішення – 17 вересня 2026 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук