Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №200/2553/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року справа №200/2553/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Блохіна А.А., Гайдара А.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 р. у справі № 200/2553/26 (головуючий І інстанції Крилова М.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (далі – відповідач, ГУДМС) в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області щодо відмови в оформленні та видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, яка оформлена листом від 24.03.2026р. №С-5/6/1443-26/1402.48/3-26;

- зобов`язати Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року позов задоволено, а саме суд:

Визнав протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, яку оформлено листом від 24.03.2026 №С-5/6/1443-26/1402.48/3-26.

Зобов`язав Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (юридична адреса: вулиця Ярослава Мудрого, 11, місто Краматорськ, Краматорського району Донецької області, 84333; код ЄДРПОУ 37841728) оформити та видати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління державної міграційної служби України в Донецькій області (юридична адреса: вулиця Ярослава Мудрого, 11, місто Краматорськ, Краматорського району Донецької області, 84333; код ЄДРПОУ 37841728) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судових витрат у розмірі 1064,96 грн.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів зазначає, що суд, обґрунтовуючи висновок про протиправність дій відповідача, послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17. Суд застосував зазначені висновки до правовідносин, які не відповідають визначеним критеріям типовості.

Позивач у даній справі не заявляв про відмову від надання згоди на обробку персональних даних, що було ключовою юридичною підставою виникнення спору у зразковій справі № 806/3265/17.

Позивач лише висловив бажання отримати паспорт громадянина України у формі книжечки, мотивуючи це власними релігійними переконаннями, що не є тотожним відмові від обробки персональних даних у розумінні правової позиції Великої Палати Верховного Суду.

На думку скаржника, суд неправильно застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду без перевірки відповідності фактичних обставин справи критеріям типовості, що призвело до помилкового висновку про протиправність дій відповідача.

Також скаржник зазначає, що лист Краматорського відділу ГУ ДМС у Донецькій області від 16.04.2026 № 1402.48/1627-26, який досліджувався судом, прямо містить відомості про те, що до заяви позивачем було додано саме копію паспорта серії НОМЕР_2 , а не його оригінал. Зазначене узгоджується і з доводами самого позивача, викладеними у позовній заяві та відповіді на відзив. Таким чином, матеріали справи не містять жодного належного доказу подання позивачем саме оригіналу паспорта, що підлягає обміну.

Відповідно до пункту 17 Положення № 2503- ХІІ для обміну паспорта громадянин зобов`язаний подати саме паспорт, що підлягає обміну, тобто його оригінал. Подання копії паспорта не може вважатися належним виконанням вимог законодавства, оскільки за відсутності оригіналу документа неможливо здійснити його вилучення, перевірку, знешкодження (знищення) та саму процедуру обміну.

Отже, висновки суду першої інстанції у цій частині не відповідають фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Аналіз тексту листа від 24.03.2026 свідчить, що він має виключно інформаційно-роз`яснювальний характер та містить роз`яснення вимог чинного законодавства щодо порядку оформлення паспорта громадянина України, а також умов, за яких така адміністративна послуга може бути надана.

У зазначеному листі відсутнє формулювання про відмову у видачі паспорта, не прийнято жодного рішення за результатами адміністративної процедури, не здійснено правозастосування у формі індивідуального адміністративного акта.

Таким чином, суд фактично самостійно інтерпретував зміст листа як відмову, хоча така відмова прямо не зафіксована у документі.

Скаржник наголошує, що суд не дослідив іншу обов`язкову складову передбаченого пунктом 17 Положення № 2503-ХІІ пакета документів, а саме - наявність паспорта, що підлягає обміну, та факт його подання разом із заявою. За відсутності оригіналу документа відсутній сам предмет адміністративної послуги - об`єкт, щодо якого має здійснюватися обмін. Неможливо здійснити обмін документа, який не подано суб`єкту владних повноважень, оскільки відсутній сам об`єкт обміну. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивачем при зверненні до відповідача було подано паспорт, який підлягає обміну, або що такий паспорт взагалі існував на момент звернення.

Суд не надав жодної правової оцінки цій обставині та не встановив, чи дотримано позивачем у повному обсязі вимог пункту 17 Положення № 2503-ХІІ.

Від позивача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

В обґрунтування зазначено, зокрема, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 5, 6 ст. 6 вказаного Закону).

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Згоду на обробку персональних даних ОСОБА_1 не надавав ані в письмовій, ані в усній формі і скаржник (відповідач) це не спростовує.

ГУ ДМС України в Донецькій області у листі від 24.03.2026р. №С-5/6/1443-26/1402.48/3-26 відмовив позивачу у видачі паспорту громадянина України у формі книжечки посилаючись на Порядок №456 тільки з підстав відсутності відповідного рішення суду, іншої причини не зазначено.

Також посилання скаржника на те, що заявником подано не усі документи визначенні чинним законодавством, оскільки зазначене не було підставою для відмови позивачу у оформленні паспорту. Також, у листі від 24.03.2026р. №С-5/6/1443-26/1402.48/3-26 скаржник не конкретизує які саме документи не були поданні позивачем, а лише обмежившись цитуванням положення законодавства щодо всього переліку документів.

Крім того, суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, в даному випадку не можуть братися до уваги посилання ГУ ДМС України в Донецькій області, викладені у апеляційній скарзі, як на підстави для відмови у видачі паспорта зразка 1994 року, які не були зазначені у листі від 24.03.2026р. №С-5/6/1443-26/1402.48/3-26, а саме щодо долучення до заяви документів, передбачених вимогами чинного законодавства.

Аналогічні правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28.02.2020 року в справі №200/10469/19-а, від 24.09.2020 року в справі №340/2618/19, від 31 березня 2020 року у справі №520/4214/19.

Твердження ГУ ДМС України в Донецькій області про те, що «Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивачем при зверненні до відповідача було подано паспорт, який підлягає обміну» безпідставні та суперечать документам, наданим суду першої інстанції.

Від представника відповідача надійшла відповідь на відзив.

В обґрунтування зазначено, зокрема, що позивач не спростовує ключової обставини, на яку звернуто увагу в скарзі, а саме відсутності належних доказів подання оригіналу паспорта, що підлягав обміну.

Відповідно до пункту 17 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ, для обміну паспорта громадянин подає, зокрема, паспорт, що підлягає обміну. Аналогічна вимога міститься у пункті 2 розділу IV Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 06.06.2019 № 456. Зазначені норми є імперативними та не передбачають можливості здійснення процедури обміну без подання оригіналу документа.

При цьому представник позивача не наводить жодного доказу того, що оригінал паспорта був фактично переданий працівнику територіального підрозділу ДМС. Доводи позивача не підтверджують виконання позивачем вимог законодавства щодо подання паспорта, який підлягає обміну, а лише свідчать про намагання покласти наслідки недотримання заявником встановленої процедури на суб`єкта владних повноважень.

Крім того, матеріали справи містять лист Краматорського відділу ГУ ДМС у Донецькій області від 16.04.2026 №1402.48/1627-26, у якому прямо зазначено, що до заяви були додані копія паспорта серії НОМЕР_2 , копія реєстраційного номера облікової картки платника податків, копія квитанції про сплату державного мита та фотокартки. Таким чином, самі матеріали справи підтверджують подання копії паспорта, а не його оригіналу.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що позивачем було подано паспорт, що підлягає обміну, не відповідає встановленим обставинам справи та наявним письмовим доказам.

Безпідставними є доводи представника позивача про те, що територіальний підрозділ ДМС був зобов`язаний перевірити повноту поданих документів та повідомити заявника про їх недостатність.

Зазначені доводи не змінюють того факту, що відповідно до вимог законодавства саме на заявника покладається обов`язок подати документи, необхідні для отримання адміністративної послуги. Невиконання посадовою особою окремих процедурних дій, навіть якщо б такі обставини були встановлені, не свідчить про виконання заявником вимог законодавства щодо подання паспорта, який підлягає обміну, та не усуває відсутності обов`язкового документа.

Крім того, представник позивача стверджує, що ГУ ДМС не вправі посилатися в апеляційній скарзі на неподання необхідних документів, оскільки така обставина не була прямо зазначена у листі від 24.03.2026.

Скарга не містить нових підстав відмови у наданні адміністративної послуги, а лише звертає увагу апеляційного суду на неповне з`ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи та неправильну оцінку наявних доказів.

Від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.

В обґрунтування зазначено, зокрема, наступне.

ГУ ДМС у Донецькій області посилається на постанову Першого апеляційного адміністративного суду, прийняту 27.08.2026 за результатами апеляційного перегляду справи № 200/8354/25, оскільки зазначене судове рішення стосується спору між тими самими сторонами - ОСОБА_1 та ГУ ДМС у Донецькій області - і містить правові висновки щодо фактичних та правових обставин, які є безпосередньо релевантними до предмета розгляду у справі № 200/2553/26.

При цьому йдеться не про формальне посилання на судову практику в аналогічній категорії справ, а про судове рішення, прийняте у спорі за позовом того самого позивача до того самого відповідача, що виник із фактично аналогічних правовідносин щодо оформлення та видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року.

У справі № 200/2553/26 ОСОБА_1 фактично повторно реалізував ту саму правову конструкцію.

ОСОБА_1 не створив нової за своєю юридичною природою ситуації. Зміна дати звернення та номера листа, яким надано відповідь на таке звернення, сама по собі не змінює характеру спірних правовідносин. У першій справі йшлося про реалізацію ОСОБА_1 свого бажання отримати паспорт-книжечку замість ID-картки, причому таке бажання він обґрунтовував релігійними переконаннями. У другій справі заявлений ним спосіб захисту та правова позиція залишилися такими самими.

Перший апеляційний адміністративний суд звернув увагу на принципову відмінність правовідносин, у яких перебував ОСОБА_1 , від правовідносин, що були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17. У зразковій справі ключовою обставиною було ненадання особою згоди на обробку персональних даних при оформленні паспорта у формі ID-картки. Натомість у справі ОСОБА_1 такої обставини встановлено не було: позивач не заявляв про відмову від надання згоди на обробку персональних даних, а лише висловлював бажання отримати паспорт у формі книжечки, посилаючись на власні релігійні переконання. Саме тому апеляційний суд дійшов висновку про відсутність необхідної тотожності фактичних обставин для застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17.

Таким чином, зазначений висновок має безпосереднє значення і для справи № 200/2553/26, оскільки у другому спорі той самий позивач не посилається на нову юридично значиму обставину, яка б принципово відрізняла його теперішнє звернення від попереднього. Як і раніше, його позиція зводиться до бажання отримати паспорт у формі книжечки з мотивів власних переконань. Саме по собі повторне звернення до органу ДМС не перетворює такі правовідносини на ті, що відповідали б критеріям типовості зразкової справи № 806/3265/17.

Тобто у двох справах фактично повторюється одна й та сама юридична проблема: позивач намагається ототожнити інформаційне повідомлення органу ДМС про порядок та умови оформлення паспорта з рішенням про відмову у наданні адміністративної послуги. При цьому в першій справі суд апеляційної інстанції вже надав оцінку такому підходу та дійшов висновку про його необґрунтованість.

ГУ ДМС у Донецькій області просить суд при вирішенні справи № 200/2553/26 врахувати правові висновки, викладені Першим апеляційним адміністративним судом за результатами розгляду справи № 200/8354/25, зокрема щодо відсутності тотожності спірних правовідносин із правовідносинами у зразковій справі № 806/3265/17, відсутності підстав для ототожнення бажання отримати паспорт-книжечку з відмовою від обробки персональних даних, необхідності дотримання заявником установленої процедури та подання передбачених законодавством документів, а також щодо правової природи інформаційно- роз`яснювального листа органу ДМС, який сам по собі не є індивідуальним адміністративним актом про відмову.

Від позивача надійшли додаткові пояснення.

В обґрунтування зазначено, зокрема, що принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Згоду на обробку персональних даних ОСОБА_1 не надавав ані в письмовій, ані в усній формі і скаржник (відповідач) це не спростовує.

Відсутність написаної власноруч або висловленої ОСОБА_1 згоди на обробку даних свідчить саме про ненадання такої згоди ОСОБА_1 , інакше така згода була зазначена в заяві або додана до заяви. А томі, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Щодо надання органом ДМС листа - роз`яснення щодо порядку та умов оформлення паспорта, позивач зазначає, що в рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року №200/8354/25 зазначено, що зважаючи на недотримання позивачем вимог Положення № 2503-XII, встановлених для обміну паспорта, а саме – неподання позивачем із заявою про видачу (обмін) паспорту необхідних додатків до заяви у вигляді двох фотокарток розміром 35 * 45 мм, вимоги про видачу позивачу паспорту задоволенню не підлягають.

Повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 03.10.2025 вх. №С-343/6/1401-2 не призвело б відновлення порушеного права заявника.

Після усунення недоліків ОСОБА_1 повторно звернувся до ГУ ДМС України в Донецькій області з заявою і отримав, як зазначає ГУ ДМС України в Донецькій області лист - роз`яснення.

В зазначеному листі - роз`ясненні ГУ ДМС України в Донецькій області кожного разу зазначає про можливість видачі паспорту за умови подання рішення суду, яке набрало законної сили, та документів, зазначених в пункті 2 розділу ІV Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок), який затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456.

Для отримання рішення суду необхідно використати всі засоби досудового врегулювання спору, зокрема звернутись до органу, до повноважень якого входить оформлення та видача паспорту громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року.

З цього вбачається, що ГУ ДМС України в Донецькій області цілеспрямовано та протиправно не надає саме рішення про відмову у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року.

Щодо звернення особи до органу ДМС із заявою довільної форми не свідчить про належне ініціювання процедури оформлення паспорта, якщо така заява не відповідає встановленим вимогам та до неї не додано необхідних документів

Щодо невідповідності заяви та долучених до неї документів вимогам чинного законодавства, позивач зазначає, що позивачем при поданні заяви були надані як оригінали так копії документів, але посадова особа Краматорського відділу ДМС не перевірила повноту наданих документів, про що також не було зазначено в листі 24.03.2026р. №С-5/6/1443-26/1402.48/3-26.

Щодо посилання відповідача стосовно особистого звернення із заявою про видачу паспорта громадянина України, позивач зазначає, що відповідач додає до відзиву відповідь начальника Краматорського відділу ГУ ДМС в Донецькій області від 16.04.2026 за вх. № 1402.48/1627-26, згідно якої 13.03.2026 на особистому прийомі від ОСОБА_1 було прийнято заяву про видачу на його ім`я паспорта громадянина України у вигляді книжки зразка 1994 року у зв`язку з непридатністю для подальшого користування паспорта серії НОМЕР_2 , виданого Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області, яка зареєстрована в системі електронного документообігу за № С-5/6/1443-26.

Крім того, звертаю увагу суду, що суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, в даному випадку не можуть братися до уваги посилання ГУ ДМС України в Донецькій області, викладені у апеляційній скарзі, як на підстави для відмови у видачі паспорта зразка 1994 року, які не були зазначені у листі від 10.10.2025р. №С-343/6/1401-25/1401.2.4/464-25, а саме щодо долучення до заяви документів, передбачених вимогами чинного законодавства.

Аналогічні правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28.02.2020 року в справі №200/10469/19-а, від 24.09.2020 року в справі №340/2618/19, від 31 березня 2020 року у справі №520/4214/19.

Позивач зазначає, що у рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Зі змісту вищенаведеної норми вбачається, що законодавець передбачив вичерпний перелік підстав для відмови заявникові у видачі документа. При цьому з відзиву і доданих до нього документів вбачається, що відповідач своїм листом лише повідомив ОСОБА_1 про те, що видати паспорт громадянина України у формі книжечки можливо за умови подання рішення суду.

Відтак, зважаючи на те, що відповідачем у листі від 24.03.2026р. №С-5/6/1443- 26/1402.48/3-26 не наведено жодних зазначених зауважень щодо поданої заяви та доданих до неї документів, з урахуванням ст. 16 Закону №5492, можна дійти до висновку, що відповідач вчинив протиправні дії щодо не оформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки.

Відповідь і на заяву від 13.03.2026р. вх. №С-5/6/1443-26 є неправомірною відмовою у вчиненні дій щодо оформлення та видачі паспорта у формі книжечки.

Посилання скаржника на те, що заявником подано не усі документи, визначенні чинним законодавством, оскільки зазначене не було підставою для відмови позивачу у оформленні паспорту. Також, у листі від 24.03.2026р. №С-5/6/1443-26/1402.48/3-26 скаржник не конкретизує які саме документи не були поданні позивачем, а лише обмежившись цитуванням положення законодавства щодо всього переліку документів.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 .

03.10.2025 позивач звернувся на особистому прийому до ГУ ДМС у Донецькій області (відповідач) із заявою на ім`я начальника ГУ ДМС у Донецькій області про видачу на його ім`я паспорта громадянина України у вигляді книжки зразка 1994 року через релігійні переконання у зв`язку з непридатністю для вклеювання у паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області 27.03.1997, фотокартки по досягненню 45 років та подальшого користування. Заяву прийнято та зареєстровано відповідачем за № С-343/6/1401-25.

Управління з питань паспортизації, реєстрації та еміграції ГУ ДМС у Донецькій області надало заступнику начальнику відділу юридичного забезпечення ГУ ДМС у Донецькій області лист від 11.11.2025 №1401.2.4/45607-25 із доданими до нього вищенаведеної заяви позивача та копіями долучених до неї паспорту та РНОКПП позивача.

У листі від 11.11.2025 №1401.2.4/45607-25 також вказано, що відомості щодо звернення ОСОБА_1 з цього ж питання до діючих територіальних підрозділів ГУ ДМС у Донецькій області в системі електронного документообігу ГУ ДМС відсутні.

Листом Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області від 10.10.2025 №С-343/6/1401-25/1401.2.4/464-25 позивача повідомлено про розгляд його заяви від 03.10.2025 відповідно до вимог Закону України “Про звернення громадян” та відмову у видачі паспорту. В листі зазначено про можливість видачі паспорту за умови подання рішення суду, яке набрало законної сили, та документів, зазначених в пункті 2 розділу ІV Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок), який затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456.

13.03.2026 ОСОБА_1 звернувся на особистому прийому до ГУ ДМС у Донецькій області (відповідач) із заявою на ім`я начальника Краматорського відділу ГУ ДМС у Донецькій області про видачу на його ім`я паспорта громадянина України у вигляді книжки зразка 1994 року у зв`язку із непридатністю паспорта для користування (паспорт має потертості та пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змоги встановити реквізити паспорта, також вклеювання фото у 45 років та подальшого використання) та через релігійні переконання.

Разом з заявою були надані наступні документи: копія паспорту серії НОМЕР_2 ; дві фотокартки розміром 35х45 мм; платіжний документ з відміткою банка про сплату державного мита.

Заяву прийнято та зареєстровано відповідачем за № С-5/6/1443-26.

Листом Краматорського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області від 24.03.2026 № С-5/6/1443-26/1402.48/3-26 позивача повідомлено про розгляд його заяви від 13.03.2026 відповідно до вимог Закону України “Про звернення громадян” та відмову у видачі паспорту. В листі зазначено про можливість видачі паспорту за умови подання рішення суду, яке набрало законної сили, та документів, зазначених в пункті 2 розділу ІV Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок), який затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456.

Листом Краматорського відділу ГУ ДМС в Донецькій області від 16.04.2026 № 1402.48/1627-26 повідомлено заступника начальника відділу юридичного забезпечення ГУ ДМС у Донецькій області про те, що 13.03.2026 Краматорським відділом ГУ ДМС у Донецькій області дійсно отримана заява ОСОБА_1 щодо оформлення та видачі паспорта у формі книжечки зразка 1994 року замість непридатного для використання, відповідно до “Положення про паспорт громадянина України”, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503 ХІІ, із змінами та доповненнями. Заяву було подано заявником на особистому прийомі начальнику Краматорського відділу ГУ ДМС у Донецькій області Олександру Попурію та зареєстровано засобами СЕД “Мегаполіс” за № С-5/6/1443-26. До заяви були додані: копія паспорта серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 на 2 арк., копія картки платника податків на 1 арк., платіжна квитанція на 1 арк., копія платіжної квитанції на 1 арк., дві фотокартки розміром 3,5х4,5. При отриманні відповіді на звернення додатки були повернені заявнику.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України “Про громадянство України” від 18.01.2001 № 2235-III документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.

06.12.2012 набрав чинності Закон України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон № 5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Частиною 1 статті 4 Закону № 5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб`єктів для функціонування Реєстру об`єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних".

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним. Якщо особу не буде ідентифіковано, проводиться процедура встановлення особи, строк якої не перевищує двох місяців. У разі неможливості встановити особу протягом зазначеного строку особа встановлюється за рішенням суду про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. До завершення процедури встановлення особи, прийняття відповідного рішення суду документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, не видаються.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України;

На підставі частини 3 статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.

Згідно частин 1-5 статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом.

Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.

Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Як визначено частиною 1 - 2 статті 21 Закону №5492 паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.

Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - Положення № 2503-XII), згідно з пунктами 2 та 3 якого, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Зазначеним Положенням передбачено дві форми паспорта громадянина України, а саме у формі книжечки або картки.

Відповідно до пунктів 1, 2, Положення № 2503-ХІІ (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України.

Паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Згідно з пунктами 12, 13 Положення № 2503-ХІІ видача та обмін паспорта провадиться у місячний термін за місцем постійного проживання громадянина.

Для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35 х 45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Згідно з п.п. 16, 17 цього Положення обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.

Для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35 * 45 мм.

Для обміну паспорта у зв`язку із зміною (переміною) прізвища, імені чи по батькові або встановленням розбіжностей у записах подаються також документи, що підтверджують ці обставини.

Форма заяви, зазначеної у підпункті 1 пункті 13 Положення, була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 320 від 13.04.2012 “Про затвердження порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України”, а саме Додаток 1. Однак вказаний наказ втратив чинність на підставі наказу цього ж Міністерства від 01.03.2018 №161. Іншого зразка форми про видачу паспорта громадянина України, встановленого Міністерством внутрішніх справ України для реалізації пункту 13 Положення № 2503-XII на сьогодні немає.

На виконання положень частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону № 5492-VI Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 302 (у редакції, викладеній згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 745), якою затвердив: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

За змістом пункту 2 вказаної Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

- з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII;

- з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Пунктом 131 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься така інформація, зокрема, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).

Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.

Отже, безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2018 року №795 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302”, внесено зміни до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженому зазначеною постановою, а саме у пункті 6: підпункт 6 викласти в такій редакції: “ 6) якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток”.

Відповідно до підпункту 6 пункту 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних взаємовідносин) , обмін паспорта здійснюється у разі, якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток.

Статтею 2 Закону України “Про захист персональних даних” визначено, що персональні дані є відомостями чи сукупністю відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Приписами частини першої статті 6 Закону України “Про захист персональних даних” мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом. Поряд із тим, за пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України", Кабінет Міністрів України зобов`язано, з-поміж іншого, у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

У межах встановленого Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" строку уряд прийняв постанову від 26 жовтня 2016 року №745 (далі - Постанова №745), якою вніс відповідні зміни до Постанови №302.

Постанова №745 набрала чинності з 1 листопада 2016 року, і з тієї ж дати офіційно встановлено, що паспорт громадянина України оформляється виключно у формі картки з безконтактним електронним носієм з використанням бланка, затвердженого Постановою №302.

На підставі Положення про паспорт (у редакції Постанови Верховної Ради України від 2 вересня 1993 року №3423-ХІІ) Кабінет Міністрів України постановою від 4 червня 1994 року №353 (далі - Постанова №353) затвердив зразок бланка паспорта громадянина України. Цю постанову з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №185 "Деякі питання виконання Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" визнано такою, що втратила чинність.

Однак постановою від 12 червня 2013 року №415 уряд зупинив дію постанови від 13 березня 2013 року №185, відновивши дію Постанови №353, якою було затверджено зразок бланка паспорта громадянина України (зразка 1994 року).

Відповідно до пунктів 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Записи, вклеювання фотокарток і відмітки у паспорті здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним. Вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25 - і 45-річного віку провадиться у п`ятиденний термін. Обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Згідно частин 1, 2 статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до частин 1, 2 статті 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

За змістом частини четвертої цієї ж статті, ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

Частиною 7 статті 16 Закону № 5492-VI встановлено, що уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.

У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.

Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до відповідача із заявою про обмін паспорта у формі книжечки через непридатність для вклеювання у паспорт серії НОМЕР_2 фотокартки по досягненню 45 років та релігійні переконання.

Відповідачем заява була розглянута в порядку Закону України “Про звернення громадян”. У листі Управління повідомило позивача, що оформлення та видача паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року можливо за умови подання рішення суду, яке набрало законної сили та документів, зазначених у пункті 2 розділу ІV Тимчасового порядку.

Як вже вказувалось, пунктом 17 Положення № 2503-XII передбачено, що для обміну паспорта громадянин подає: відповідну заяву, паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35 * 45 мм.

Матеріали справи свідчать про неподання позивачем разом із заявою від 13.03.2026 про оформлення нового паспорту - оригінал паспорту, що свідчить про недотримання ним вимог Положення № 2503-XII, встановлених для обміну паспорта.

Позивачем зазначені обставини не спростовано.

У постанові від 04.08.2020 у справі № 340/2074/19 Верховний Суд висновував, що як у пункті 4 частини першої статті 5, так і пункті 4 частини другої статті 245 КАС України цей спосіб захисту складається з двох частин: а) констатуючої - суд визнає бездіяльність протиправною; б) зобов`язуючої - суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вчинити певну дію, прийняти рішення.

У постанові від 13.06.2017 у справі № 12-1393а17 Верховний Суд України та згодом Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.04.2018 у справі № 800/426/17 сформулювала такий підхід до оцінки бездіяльності державного органу:

"Протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи".

У аспекті висновків варто зауважити, що Верховний Суд, аналізуючи наведені норми законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, неодноразово вказував, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалася і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим (постанови від 07.11.2018 у справі № 820/3327/16, від 29.11.2019 у справі №260/1414/18, від 21.08.2020 у справі №260/99/19, від 10.12.2020 у справі №240/575/20, від 08.06.2023 у справі № 380/5977/21).

Так, реалізація волевиявлення особи на видачу паспорта (у тому числі замість втраченого або викраденого) здійснювалася і здійснюється шляхом подання заяви до компетентного органу разом із об`єктивно необхідними для цього документами відповідно до п. 7 Порядку № 302 на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Відповідно до п.69 Порядку №302 заявник подає для обміну паспорта, у тому числі, такі документи: паспорт, що підлягає обміну; документи, що підтверджують сплату адміністративного збору або оригінал документа про звільнення від його сплати; документи, що підтверджують відомості для внесення додаткової змінної інформації до безконтактного електронного носія та у паспорт (за наявності таких документів): про місце проживання - довідку органу реєстрації встановленого зразка (крім випадків, коли здійснюється обмін паспорта зразка 1994 року); про народження дітей - свідоцтва про народження дітей; про шлюб і розірвання шлюбу - свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили; про зміну імені - свідоцтво про зміну імені, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили; документ, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків з даними про РНОКПП, або повідомлення про відмову від його прийняття, або дані про РНОКПП, внесені до паспорта або свідоцтва про народження.

Таким чином, з наведеного слідує, що прийняттю компетентним органом рішення про оформлення особі паспорта громадянина України передує звернення заявника з заявою відповідного змісту та необхідним пакетом документів, перевірка на повноту та відповідність оформлення яких вимогам законодавства України здійснюється працівником цього органу.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач не звертався до відповідача із заявою, сформованою відповідно до вимог Положення № 2503-XII, та з доданим до неї обов`язковим переліком документів, що є передумовою для розгляду питання про оформлення та видачу паспорта громадянина України встановленого зразка.

Зміст поданої позивачем заяви свідчить, що останній просить обміняти існуючий паспорт серії НОМЕР_2 , при цьому відповідного переліку необхідних для цього документів ( оригіналу паспорту, який підлягає обміну ) не додає.

У позовній заяві позивач не вказує на те, що до заяви від 13.03.2026 ним були подані всі документи як того вимагають приписи Положення № 2503-XII, а також матеріали справи не містять доказів на підтвердження цього.

З листа відповідача, з якими висловлює незгоду позивач, слідує, що рішень за результатами розгляду його заяви територіальним підрозділом ДМС не приймалося, а лист, на який посилається позивач, за своєю суттю є відповіддю на його звернення із роз`ясненням положень порядків, якими врегульовано питання оформлення паспорта, а не рішенням про відмову у його видачі в розумінні частини сьомої статті 16 Закону № 5492-VI, тобто не є тими розпорядчими документами, з прийняттям яких виникають правові наслідки для позивача.

Таким чином розгляд заяви позивача відповідно до Закону України "Про звернення громадян" з роз`ясненням законодавчо визначеного алгоритму дій, необхідних для отримання паспорта громадянина України, не є порушенням його прав з боку відповідача.

Поряд із цим, визначений позивачем у позовній заяві спосіб захисту його порушеного права не може бути застосований судом при вирішенні спірних правовідносин, позаяк недотримання позивачем вимог в частині подання необхідного переліку документів для оформлення паспорта унеможливлює прийняття рішення уповноваженим суб`єктом про його оформлення та суперечить процедурі, визначеній Положенням № 2503-XII.

Отже, оскільки заявником не дотримано процедури звернення для оформлення паспорта та не надано необхідних для цього документів, то заявлені позовні вимоги є необґрунтованими.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 280/5678/22.

Також, щодо посилання позивача у позовній заяві та суду у рішенні на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.09.2018 у зразковій адміністративній справі №806/3265/17, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Так, у постанові від 19.09.2018 у зразковій адміністративній справі №806/3265/17 Великою Палатою Верховного Суду були визначені наступні ознаки типової справи, за наявності яких адміністративна справа відноситься до вказаної зразкової справи, а саме: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення №2503-ХІІ; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ.

Відповідно до п. 21, 22 ч. 1 ст. 4 КАС України, типові адміністративні справи адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

Таким чином, ознаками типових адміністративних справ є один і той же відповідач-суб`єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги.

Розглянувши зразкову справу №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що норми Закону №5492-VI, на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було “встановлене законом”), не було “необхідним у демократичному суспільстві” у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ є обґрунтованими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови позивачеві у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону №5492-VI.

Водночас у цій справі відповідач не приймав рішення про відмову позивачу у видачі паспорту у вигляді книжечки з підстав ненадання особою згоди на обробку персональних даних.

Також, позивач звернувся із заявою, в якій просив обміняти існуючий паспорт серії НОМЕР_2 .

Заява позивача у цій справі про видачу паспорта не містять відмови у наданні згоди на обробку персональних даних.

Разом із тим, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право на отримання паспорту у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.

Таким чином, адміністративна справа №200/8354/25 не має ознак зразкової справи №806/3265/17, а тому висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 в даному випадку застосуванню не підлягають.

Вказане підтверджено Верховним Судом у постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 160/1/21, від 08 червня 2023 року у справі № 380/5977/21, від 29 лютого 2024 року у справі № 280/5678/22, від 24 квітня 2024 року у справі №260/2992/23, від 25 квітня 2024 року у справі № 300/5054/23.

Щодо посилання позивача на те, що неподання позивачем повного переліку документів не було підставою для відмови, а суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Так, спеціальним принципом адміністративного судочинства, який не притаманний іншим видам судочинства, є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

Верховний Суд у справі № 826/15560/15 (постанова від 03 жовтня 2019 року) наголошував, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Відповідно до положень частини 2 статті 77 КАС України до внесення змін Законом № 1914-IX від 30.11.2021, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Проте, відповідно до положень частини 2 статті 77 КАС України в редакції Закону № 1914-IX від 30.11.2021, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, у чинні редакції змінено вимоги до надання суб`єктом владних повноважень доказів на розгляд суду. Тепер суб`єкт владних повноважень може подавати будь-які докази, в тому числі ті, які були отримані суб`єктом владних повноважень після прийняття рішень.

Посилання на правові висновки в постановах Верховного Суду від 28.02.2020 року в справі №200/10469/19-а, від 24.09.2020 року в справі №340/2618/19, від 31 березня 2020 року у справі №520/4214/19, колегія суддів не приймає, оскільки вони прийняті до внесення змін до ст. 77 КАС.

З огляду на викладене зазначені посилання є помилковими.

Також, суд звертає увагу, що позивач просив відносити порушене право шляхом зобов`язання відповідача оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, що і було зроблено судом першої інстанції, але судом як зазначалось не було надано належної оцінки тій обставині, що позивачем було недотримано вимоги Положення № 2503-XII, встановлених для обміну паспорта, а саме надано не повний пакет документів.

Відповідно до положень частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 308, 311 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 р. у справі № 200/2553/26 - задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 р. у справі № 200/2553/26 - скасувати.

Прийняти нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 17 вересня 2026 року.

Головуючий суддя Е.Г. Казначеєв

Судді А.А. Блохін

А.В. Гайдар