Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №200/9717/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року справа №200/9717/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року (повне судове рішення складено 16 березня 2026 року) у справі № 200/9717/25 (суддя в І інстанції Бабіч С.І.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - Управління), відповідно до якої просив:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 262240031309 від 15 серпня 2025 року про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії;

зобов`язати Управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.08.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” із зарахуванням до страхового та спеціального (пільгового) стажу за Списком № 1 періоду роботи, що дає право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 3 роки відповідно до абзацу 2 ч. 3 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за заявою від 07.08.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем не взято до уваги довідку від 22.05.2025 №837 (період роботи з 11.09.2006 по 17.09.2008 – 2 роки 0 місяців 7 днів), яка підтверджує спеціальний страховий стаж на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці за Списком №1, з огляду на те, що цей період перетинається з періодом здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Зазначено, що визначення права на зарахування даного періоду роботи необхідно провести після отримання акту зустрічної перевірки та підтвердження зайнятості позивачем повний робочий день на роботах, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Зауважив, що загальний стаж позивача за списком № 1 склав 3 роки 11 місяців 4 дн. Разом з тим, всупереч наведеним нормам законів України та даним зазначеним у трудовій книжці та відповідних довідках до стажу за списком № 1 позивача не зараховано період з 11.09.2006 по 17.09.2008.

На думку позивача, період його роботи з 11.09.2006 по 17.09.2008 підлягає зарахуванню до підземного пільгового стажу за Списком №1, що дає право на застосування положень абзацу другого частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік (60 р. – 3 р.=57 р.), що дає право на призначення пенсії позивачу.

Отже, спірне рішення, на думку позивача, не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, а тому є незаконним, необґрунтованим і підлягає скасуванню.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області № 262240031309 від 15.08.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії.

Зобов`язано Управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.08.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” із зарахуванням до страхового та спеціального (пільгового) стажу за Списком № 1 періоду роботи, що дає право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 3 роки відповідно до абзацу 2 ч. 3 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Головне управління не порушувало прав позивача на отримання пенсії, а тому суд безпідставно задовольнив позовні вимоги щодо перерахунку та виплати пенсії.

Вказував, що враховуючи пункт 3 статті 114, статтю 45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” необхідними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є: досягнення особою необхідного віку, наявність страхового стажу та стажу роботи на пільгових умова.

До страхового та до пільгового стажу позивача зараховано періоди роботи, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27.03.1986 та довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 21.05.2025 № 836 та від 13.03.2025 № 01/39-1, із врахуванням даних, що містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка Форми ОК-5).

Звертав увагу, що відповідачем не взято до уваги довідку від 22.05.2025 № 837, яка підтверджує спеціальний трудовий стаж на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці за Списком № 1, оскільки даний період перетинається з періодом здійснення підприємницької діяльності (дата запису про проведення державної реєстрації — 26.02.1999).

Визначення права на зарахування даного періоду роботи необхідно провести після отримання акту зустрічної перевірки та підтвердження зайнятості особою повний робочий день на роботах, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Окрім того, за доводами позивача, трудова книжка позивача не містить відповідних записів про характер і час виконуваної роботи за спірний період; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи.

Оскільки, у позивача відсутній необхідний стаж роботи на пільгових умовах за Списком № 1 (наявний 1 рік 10 місяців 29 днів) права на пенсію за віком на пільгових умовах при зверненні у віці 56 років (на дату звернення 07.08.2025) немає, у зв`язку з чим, відповідач прийняв рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Представник позивача надіслав відзив, в якому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.

Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою 07.08.2025 про призначення пенсії на пільгових умовах, враховуючи зменшення пенсійного віку відповідно до положень абз. 1-2 п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності вказана заява була розглянута відповідачем та прийнято рішення № 262240031309 від 15.08.2025 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах.

Відповідно до рішення № 262240031309 від 15.08.2025, встановлено 32 роки 7 місяців та 15 днів страхового стажу з урахуванням кратності.

Стаж, згідно із Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202, становить - 1 рік 10 місяців 29 днів.

Вік заявника на дату звернення 56 років 11 місяців 24 дні.

До страхового та до пільгового стажу зараховано періоди роботи, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27.03.1986 та довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 21.05.2025 № 836 та від 13.03.2025 № 01/39-1, із врахуванням даних, що містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка Форми ОК-5).

Також відповідач у рішенні звертав увагу, що не взято до уваги довідку від 22.05.2025 №837, яка підтверджує спеціальний трудовий стаж на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці за Списком № 1, оскільки даний період перетинається з періодом здійснення підприємницької діяльності (дата запису про проведення державної реєстрації — 26.02.1999). Визначення права на зарахування даного періоду роботи необхідно провести після отримання акту зустрічної перевірки та підтвердження зайнятості особою повний робочий день на роботах, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Не погодившись із рішенням № 262240031309 від 15.08.2025, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначаються положеннями Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно з цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

За приписами частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно зі статтею 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За змістом частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до положень абзацу 1 пункту 2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Згідно з абзацом 3 пункту 2 розд. ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах визначає стаття 114 Закону № 1058-IV.

Оскаржуваним рішенням від № 262240031309 від 15.08.2025 відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону № 1058, прийняте за наслідками розгляду заяви позивача про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 3 статті 114 № 1058.

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуруються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За змістом частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII).

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема, довідками, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з письмовими поясненнями, викладеними у позовній заяві, та матеріалами справи до пільгового стажу за Списком № 1 позивачу не зараховано період роботи з 11.09.2006 по 17.09.2008.

Відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 27.03.1986 позивач:

11.09.2006 прийнято на посаду електрослюсаря підземний 4 розряду з повним робочим днем у шахті (запис № 25, наказ № 166ск від 11.09.2006);

02.10.2006 переведений електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем у шахті (запис №26, наказ № 185к від 02.10.2006);

17.09.2008 звільнений згідно ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (запис №27, наказ №299ск від 17.09.2008).

Суд зауважує, що записи у трудовій книжці містять відповідні дати, підписи уповноважених осіб, печаті та посилання на відповідні накази.

Крім наявних записів у трудовій книжці, на підтвердження наявного пільгового стажу за спірний період з 11.09.2006 по 17.09.2008 позивачем надано довідку ТОВ «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ» № 837 від 22.05.2025.

Згідно з довідкою № 837 від 22.05.2025 ТОВ «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ» про підтвердження наявного трудового стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, позивач працював повний робочий день на підземних роботах з важкими та шкідливими умовами праці на виробництві по видобутку вугілля на відокремленому підрозділі «Добропільське шахтобудівельне управління №5» Державного підприємства «Добропіллявугілля» в період з 11.09.2006 по 17.09.2008 за професією електрослюсар підземний, дільниця ПНУ, що передбачено Списком 1 розділу 1 підрозділ 1 позиція 101А (підстава Постанова Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003, ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виконував гірничі роботи.

Стаж за списком № 1 згідно з довідкою № 837 від 22.05.2025 ТОВ «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ» склав 2 роки 0 місяців 7 днів.

Надана довідка кореспондується з даними, що наявні у трудовій книжці позивача, та містять посилання на архівну особисту картку, особові рахунки, накази підприємства, тощо як на первинні документи, на підставі яких вона видана, а також вихідні реквізити (дату, номер), підпис уповноваженої особи.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

З 16.01.2003 по 24.06.2016 застосовувався Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.

Враховуючи досліджені матеріали справи, суд констатує, що записи трудової книжки позивача щодо спірного періоду містять інформацію про роботу на пільгових умовах, а саме те, що позивач працював на підземних роботах, які відносяться до Списку №1.

При цьому, докази, які б спростовували факт роботи позивача повний робочий день у шкідливих умовах праці та інших доказів, які підтверджували б невиконання позивачем роботи за зазначеною професією у спірний період відповідачем суду не надано.

Окрім того, відповідачем не надано доказів проведення перевірки даних, зазначених у трудовій книжці позивача та у поданих ним уточнюючих довідок, у разі наявності сумнівів у достовірності наведених у них відомостей чи доказів здійснення відповідних запитів до державних органів.

Також відповідач не подав до суду доказів того, що подані позивачем документи містить неправдиві або недостовірні дані.

Суд зауважує, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина 3 статті 44 Закону № 1058-IV).

Відповідно до статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно з абзацом 4 пункту 1.8 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Тобто, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, або виникли сумніви щодо їх змісту, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб повідомити заявника про те, які документи необхідно подати додатково, або самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини тощо.

Натомість пенсійний орган всупереч нормам чинного законодавства не скористався наданими повноваженнями та обмежився посиланням на те, що визначення права на зарахування даного періоду роботи необхідно провести після отримання акту зустрічної перевірки та підтвердження зайнятості особою повний робочий день на роботах, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

При цьому відповідач розкритим залишив питання, коли та хто буде проводити вказану перевірку, в межах якого часу.

Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення № 262240031309 від 15.08.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що за змістом позовної заяви спірним є зарахування роботи в період з 11.09.2006 по 17.09.2008 як пільгового стажу, який за доводами позивача та його представника підлягає зарахуванню до підземного пільгового стажу за Списком № 1, що дає право на застосування положень абзацу другого ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік (60 років – 3 року = 57 років), що дає право на призначення пенсії позивачу.

Адміністративний суд не може підміняти уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що питання про наявність підстав для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відноситься до повноважень органу Пенсійного фонду України, в даному випадку визначеного за принципом екстериторіальності відповідача, яким було прийнято рішення за заявою позивача про призначення пенсії, та за відсутності всіх вихідних даних, необхідних для вирішення цього питання, не може бути розглянуте по суті судом.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

За таких обставин, вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за заявою від 07.08.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” задоволенню не підлягають.

Водночас, з метою ефективного поновлення прав позивача, з урахуванням вищевикладеного, окружний суд на підставі частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) вірно вважав за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.08.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” із зарахуванням до страхового та спеціального (пільгового) стажу за Списком № 1 періоду роботи з 11.09.2006 року по 17.09.2008 року, що дає право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 3 роки відповідно до абзацу 2 ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням частини 2 статті 9 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року у справі № 200/9717/25 – залишити без змін.

Повне судове рішення – 17 вересня 2026 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук