Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №200/5490/23 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року справа №200/5490/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Геращенка І.В., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 р. у справі № 200/5490/23 (головуючий І інстанції Чекменьов Г.А.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( далі- позивач, ОСОБА_1 ), через представника – адвоката Верченко Ольгу Олександрівну, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив:

визнати протиправними дії щодо розрахунку розміру пенсії з 12.05.2023 з порушенням вимог статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”, абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, статті 48 Кодексу законів про працю України, статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення”;

зобов`язати зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком № 1 з повним робочим днем під землею періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 з 26.05.2006 по 14.07.2006, з 09.01.2007 по 26.04.2007, з 17.10.2007 по 08.01.2008, з 15.02.2008 по 24.05.2008, з 19.09.2008 по 21.06.2009, з 22.06.2009 по 04.02.2010, з 05.02.2010 по 27.09.2017, з 17.10.2017 по 30.06.2018, з 02.07.2018 по 04.12.2020, з 09.12.2020 по 08.02.2023;

зобов`язати здійснити перерахунок пенсії з 12.05.2023 відповідно до вимог статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” в розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Ухвалою суду першої інстанції від 15.12.2023 залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в якості другого відповідача в даній адміністративній справі.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі № 200/5490/23 скасовано, позовні вимоги задоволено частково, скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі № 200/5490/23, задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, а саме суд:

Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 згідно ст. 33 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у розмірі 50%.

Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо неврахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи з 13.01.2007 по 31.01.2007, з 17.10.2007 по 24.10.2007, з 30.10.2007 по 31.10.2007, з 23.11.2007 по 30.11.2007, з 01.12.2007 по 03.12.2007, з 22.12.2007 по 04.01.2008, з 15.02.2008 по 22.02.2008, з 28.02.2008 по 29.02.2008, з 19.09.2008 по 26.09.2008, з 22.06.2009 по 23.06.2009, з 13.04.2010 по 14.04.2010, з 09.12.2020 по 18.12.2020, з 06.06.2022 по 10.06.2022, з 01.10.2020 по 02.10.2020, з 01.11.2020 по 02.11.2020, час простою та безоплатних відпусток за 2009 рік - 14 днів (періоди з 01.01.2009 по 04.01.2009, з 01.04.2009 по 04.04.2009, з 01.05.2009 по 04.05.2009, 01.06.2009, 01.12.2009), 2010 рік - 3 дні (з 01.10.2010 по 03.10.2010), 2012 рік - 5 днів (з 01.02.2012 по 02.02.2012, з 01.04.2012 по 03.04.2012), 2013 рік – 2 дні (з 01.02.2013 по 02.02.2013), 2014 рік - 7 днів (з 01.03.2014 по 02.03.2014, з 01.04.2014 по 03.04.2014, 01.05.2014, 01.07.2014), 2015 рік 7 днів (01.06.2015, з 01.10.2015 по 03.10.2015 з 01.11.2015 по 03.11.2015), 2016 рік - 10 днів (з 01.06.2016 по 02.06.2016, з 01.08.2016 по 03.08.2016, з 01.12.2016 по 05.12.2016), 2017 рік - 13 днів (з 01.02.2017 по 04.02.2017, з 01.03.2017 по 03.03.2017, 01.04.2017, з 01.05.2017 по 04.05.2017, 01.06.2017), 2018 рік – 1 день (06.01.2018), 2020 рік – 1 календарний місяць, 2022 рік – 1 календарний місяць, 2023 рік – 2 дні (з 07.02.2023 по 08.02.2023).

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 13.01.2007 по 31.01.2007, з 17.10.2007 по 24.10.2007, з 30.10.2007 по 31.10.2007, з 23.11.2007 по 30.11.2007, з 01.12.2007 по 03.12.2007, з 22.12.2007 по 04.01.2008, з 15.02.2008 по 22.02.2008, з 28.02.2008 по 29.02.2008, з 19.09.2008 по 26.09.2008, з 22.06.2009 по 23.06.2009, з 13.04.2010 по 14.04.2010, з 09.12.2020 по 18.12.2020, з 06.06.2022 по 10.06.2022, з 01.10.2020 по 02.10.2020, з 01.11.2020 по 02.11.2020, час простою та безоплатних відпусток за 2009 рік - 14 днів (періоди з 01.01.2009 по 04.01.2009, з 01.04.2009 по 04.04.2009, з 01.05.2009 по 04.05.2009, 01.06.2009, 01.12.2009), 2010 рік - 3 дні (з 01.10.2010 по 03.10.2010), 2012 рік - 5 днів (з 01.02.2012 по 02.02.2012, з 01.04.2012 по 03.04.2012), 2013 рік – 2 дні (з 01.02.2013 по 02.02.2013), 2014 рік - 7 днів (з 01.03.2014 по 02.03.2014, з 01.04.2014 по 03.04.2014, 01.05.2014, 01.07.2014), 2015 рік 7 днів (01.06.2015, з 01.10.2015 по 03.10.2015 з 01.11.2015 по 03.11.2015), 2016 рік - 10 днів (з 01.06.2016 по 02.06.2016, з 01.08.2016 по 03.08.2016, з 01.12.2016 по 05.12.2016), 2017 рік - 13 днів (з 01.02.2017 по 04.02.2017, з 01.03.2017 по 03.03.2017, 01.04.2017, з 01.05.2017 по 04.05.2017, 01.06.2017), 2018 рік – 1 день (06.01.2018), 2020 рік – 1 календарний місяць, 2022 рік – 1 календарний місяць, 2023 рік – 2 дні (з 07.02.2023 по 08.02.2023).

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зробити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії по інвалідності на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та ст.8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” з 12.05.2023 року, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог – відмовив.

Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

13.05.2025 видано виконавчі листи у справі.

Від представника позивача надійшла заява про встановлення судового контролю шляхом зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення у справі № 200/5490/23, оскільки, на думку сторони позивача, рішення суду не виконується в частині не застосування до спірних правовідносин норм статті 33 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, а саме встановлення розміру пенсії - 50%.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі № 200/5490/23.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про встановлення судового контролю, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати до суду першої інстанції звіт про повне виконання Постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2025 року (без застосування обмеження у 50%, встановленого ст. 33 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV).

В обґрунтування скарги зазначив, що суд першої інстанції помилково вважає, що для отримання повної виплати (80%) Позивач має перейти на пенсію за віком. Це твердження є хибним, оскільки ст. 8 Закону № 345-VI поширюється на шахтарів, яким в тому числі призначено пенсію по інвалідності, і встановлює для них спеціальний гарантований розмір, який є пріоритетним щодо загальних норм ст. 33 Закону № 1058.

Боржник (ПФУ) формально здійснив перерахунок, але залишив незаконний коефіцієнт 50%. Відмова суду у встановленні судового контролю за таких обставин є потуранням невиконанню судового рішення, що порушує ст. 129-1 Конституції України та ст. 370 КАС України. Суд апеляційної інстанції констатував, що належний розмір пенсії має бути встановлений автоматично на виконання судового рішення, яке відновлює стан, що мав існувати з 12.05.2023.

Від відповідача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

В обґрунтування зазначено, зокрема, що пенсії по інвалідності є іншим видом пенсій, ніж пенсії за віком, розмір яких передбачений абзацом 3 частини 1 статті 28 Закону № 1058-IV.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі № 200/5490/23 захищене право позивача шляхом встановлення певних періодів стажу, який відноситься до пільгового, та визнанням права позивача на отримання пенсії на пільгових умовах в розмірі, встановленому абзацом 3 частини 1 статті 28 Закону № 1058-IV та статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

До способів судового захисту порушеного права не відноситься переведення особи з одного виду пенсії до іншого, що відбувається виключно за бажанням пенсіонера.

Позивач не звертався із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший.

На виконання судового рішення у справі № 200/5490/23, управлінням перерахований розмір пенсії в розмірі 80% заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Відповідач вважає, що в його діях не встановлено порушень вимог закону чи ознак невиконання судового рішення.

За вказаних обставин виплата пенсії без застосування розміру 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 Закону № 1058, залежить від особистого бажання позивача перейти з пенсію по інвалідності на пенсію за віком шляхом подачі до органу Пенсійного фонду відповідної заяви у встановленому порядку.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не надано будь-яких доказів, що свідчили про порушення відповідачем умов виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі № 200/5490/23, управління вважає, що відсутні підстави для встановлення судового контролю шляхом зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення.

За наведених вище обставин, ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 29.12.2025 у справі № 200/5490/23 прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, є обґрунтованою та законною, у зв`язку з чим не підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ОСОБА_1 30.06.2023, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою № 2142 про призначення пенсії по інвалідності.

Вказана заява опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням пенсійного фонду України в Запорізькій області, позивачу призначено пенсію по інвалідності з 12.05.2023 року (50% згідно ст. 33 Закону № 1058-IV).

Відповідно до відомостей Підсистеми призначення пенсії ПФУ позивачу призначено пенсію по інвалідності з 12.05.2023 та з розрахунку страхового стажу на момент призначення пенсії в кількості 15 років 3 місяці 18 днів, пільгового стажу роботи за Списком № 1, який дає право на призначення пенсії в розмірі, обчисленому згідно абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України № 1058 в кількості 14 років 5 місяців 17 днів.

Позивач стверджує що відповідачем протиправно не врахований пільговий стаж згідно з даними трудової книжки та, як наслідок, розрахований розмір пенсії з порушенням вимог статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”.

Відповідачі в обґрунтування правильності обрахунку пільгового стажу посилаються на не зарахування до пільгового стажу позивачу періодів безоплатних відпусток, простою та навчання з 01.04.2009 по 04.04.2009, з 01.05.2009 по 04.05.2009, з 01.06.2009 по 01.06.2009, з 01.12.2009 по 01.12.2009, з 13.04.2010 по 14.04.2010, з 01.10.2010 по 03.10.2010, з 01.02.2012 по 02.02.2012, з 01.02.2013 по 02.02.2013, з 01.03.2014 по 02.03.2014, з 01.04.2014 по 03.04.2014, з 01.05.2014 по 01.05.2014, з 01.07.2014 по 01.07.2014, з 01.06.2015 по 01.06.2015, з 01.10.2015 по 03.10.2015, з 01.11.2015 по 03.11.2015, з 01.06.2016 по 02.06.2016, з 01.08.2016 по 03.08.2016, з 01.12.2016 по 05.12.2016, з 01.02.2017 по 04.02.2017, з 01.03.2017 по 03.03.2017, з 01.04.2017 по 01.04.2017, з 01.05.2017 по 04.05.2017, з 01.06.2017 по 01.06.2017, з 06.01.2018 по 06.01.2016, з 05.01.2020 по 05.01.2020, з 01.10.2020 по 02.10.2020, з 06.04.2022 по 05.06.2022, з 07.02.2023 по 08.02.2023.

На підтвердження пільгового стажу роботи позивачем надані довідки: № 311 від 30.05.2023 ПрАТ “Шахтоуправління “Покровське”, за період з 29.05.2006 по 14.07.2006 пільговий стаж 00 р 01 м 16 д, за період з 09.01.2007 по 26.04.2007 пільговий стаж 00 р 03 м 18 д; № 324 від 09.06.2023 ТОВ “Краснолиманське”, за період з 17.10.2007 по 08.01.2008 пільговий стаж – 00 р 02 м 21 д; № 325 від 09.06.2023 ТОВ “Краснолиманське” за період з 15.02.2008 по 24.05.2008 пільговий стаж – 00 р 03 м 09 д; № 379 від 07.06.2023 про спуски в шахту (за грудень 2007 року 3 б/в); № 01/11-163/6 від 19.06.2023 ДП “Краснолиманська” за період з 19.09.2008 по 21.06.2009 пільговий період 00 р 09 м 02 д, за період з 22.06.2009 по 04.02.2010 пільговий період 00 р 07 м 13 д, за період з 05.02.2010 по 12.04.2010 пільговий період 00 р 02 м 07 д. Безоплатні відпустки 01-4, 04-4, 05-4, 06-1, 12-1; № 01/11-163/5 від 19.06.2023 про спуски в шахту; № 01/11-163/7 від 19.06.2023 ДП “Краснолиманська” за період з 13.04.2010 по 27.09.2017 пільговий період 07 р 05 м 14 д. Безоплатні відпустки: 2010: 10-3; 2012: 02-2, 04-3; 2013: 02-2; 2014: 03-2, 04-3, 05-1, 07-1; 2015: 06-1, 10-3, 11-3; 2016: 06-2, 08-3; 2017: 02-4, 03-4, 04-1, 05-1, 06-1); № 1/1050 від 24.05.2023 ТОВ “ДТЕК “Добропіллявугілля” за період з 02.07.2018 по 04.12.2020 пільговий період 02 р 05 м 04 д. Безоплатна відпустка 05.01.2020, простої ББУ з 01.04.2020 по 30.04.2020, з 01.05.2020 по 25.05.2020, з 10.06.2020 по 30.06.2020, з 01.07.2020 по 12.07.2020; № 1/1015 від 31.05.2023 ТОВ “ДТЕК “Добропіллявугілля” за період з 17.10.2017 по 30.06.2018 пільговий період 00 р 08 м 14 д. Безоплатна відпустка 06.01.2018; № 1/1017 від 31.05.2023 про спуски в шахту (січень 2020 – 1 б/в); № 142 від 28.06.2023 ПрАТ “Шахтобудмонтажне управління № 1” за період з 09.12.2020 по 08.02.2023 пільговий період 02 р 02 м 01 д. Безоплатні відпустки у квітні 2022 року – 26 днів, у травні 2022 року – 31 день, у червні 2022 року – 5 днів, у лютому 2023 року – 2 дні.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі № 200/5490/23 скасовано, позовні вимоги задоволено частково, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зробити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії по інвалідності на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та ст.8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” з 12.05.2023 року, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

13.05.2025 видано виконавчі листи у справі.

Станом на час розгляду подачі заяви про встановлення судового контролю позивач продовжує отримувати пенсію по інвалідності на підставі власної заяви №2142 від 30.06.2023 про призначення пенсії по інвалідності з 12.05.2023.

Надане позивачем рішення відповідача №056650009060 про перерахунок пенсії містить такі відомості: Дата-час перерахунку: 12.03.2025 15:08, шифр та вид пенсії: 333 Пенсія по інвалідності; підстава перерахунку: згідно рішення суду справи №200/5490/23 від 06.03.2025; особливості: призначення за рішенням суду з 12.05.2023 довічно.

Згідно з наданим позивачем протоколом перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 12.03.2025 до розрахунку пенсії позивача застосовано коефіцієнт 50% згідно зі статтею 33 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 80 % середньої заробітної плати позивача, що складає 12016,35 (50% від 80% від 30040,88) грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 року, «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами частин 1 та 2 статті 382 КАС України, у редакції Закону від 21 листопада 2024 року № 4094-IX який набрав чинності - 19.12.2024, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно частини 1-3, 5-6 статті 382-1 КАС України, у редакції Закону від 21 листопада 2024 року № 4094-IX який набрав чинності - 19.12.2024, суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.

Ухвала суду про задоволення заяви та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 382-3 цього Кодексу.

Суд зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання або неналежне виконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Отже, з указаних законодавчих положень вбачається, що суд може вжити заходів реагування в контексті судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду.

Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 30 червня 2022 року у справі № 826/9960/15, а також Верховним Судом в ухвалах від 11 серпня 2020 року у справі №160/3586/19 та від 17 вересня 2024 року у справі №200/3958/19-а.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі № 200/5490/23 скасовано, позовні вимоги задоволено частково, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зробити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії по інвалідності на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та ст.8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” з 12.05.2023 року, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Суд апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги у цій частині виходив з того, що з урахуванням вищезазначених періодів стаж роботи позивача за Списком № 1 складає більше 15 років. Відтак, на позивача поширюється дія ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” та ст. 28 Закону №1058-IV, відповідно до якої, мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”, та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Враховуючи те, що розмір пенсії позивача по інвалідності не має бути меншим ніж 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, у відповідача були відсутні будь-які правові підстави для застосування до спірних правовідносин норму статті 33 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, а саме встановлення розміру пенсії - 50%. Відтак, дії відповідача щодо розрахунку пенсії позивача згідно ст. 33 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у розмірі 50% пенсії є протиправними та, як наслідок, задоволенню підлягає вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зробити перерахунок призначеної пенсії по інвалідності на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 12.05.2023 року.

13.05.2025 видано виконавчі листи у справі.

Згідно з наданим позивачем протоколом перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 12.03.2025 до розрахунку пенсії позивача застосовано коефіцієнт 50% згідно зі статтею 33 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 80 % середньої заробітної плати позивача, що складає 12016,35 (50% від 80% від 30040,88) грн.

Таким чином, на теперішній час рішення суду залишається не виконаним виключно у вищезазначеній частині.

Щодо посилання суду першої інстанції та відповідача щодо правомірності дій відповідача на те, що оскільки пенсія по інвалідності є іншим видом пенсій, ніж пенсії за віком, розмір яких передбачений абзацом 3 частини 1 статті 28 Закону № 1058-IV, а виплата пенсії без застосування розміру 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, залежить від особистого бажання позивача перейти з пенсію по інвалідності на пенсію за віком шляхом подачі до органу Пенсійного фонду відповідної заяви у встановленому порядку, є фактичною незгодою з висновками та рішенням суду апеляційної інстанції є помилковими. Крім того, такі висновки суду першої інстацнії не відповідають висновкам Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 15 квітня 2025 року справа № 520/9629/24.

За таких обставин не можна вважати, що рішення суду у справі виконано в повному обсязі.

Враховуючи встановлені судом обставини у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку що відсутності підстави для встановлення судового контролю.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що наявні підстави для встановлення судового котрою.

При цьому, 21 травня 2026 року Вища рада правосуддя ухвалила змінити з 1 червня 2026 року територіальну підсудність судових справ Донецького окружного адміністративного суду шляхом її передачі до Харківського окружного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції є такою, що підлягає скасуванню та заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду першої інстанції підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 р. у справі № 200/5490/23- задовольнити частково.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 р. у справі № 200/5490/23 - скасувати.

Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області новий строк для подання звіту про повне виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі №200/5490/23, а саме шляхом зобов`язання подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі №200/5490/23 в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зробити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії по інвалідності на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та ст.8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” з 12.05.2023 року, у місячний строк з дня набрання цією постановою законної сили.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 17 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєв

Судді: А.А. Блохін

І.В. Геращенко