Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №512/1055/25 — Савранський районний суд Одеської області

Є.у.н.с.512/1055/25

Провадження №2/512/230/26

"08" вересня 2026 р. с-ще Саврань

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Савранський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Брюховецького О.Ю.,

за участю секретаря – Тімановського А.Г.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Савченка С.М.

відповідача (в режимі відеоконференції) – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у загальному порядку справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька, –

ВСТАНОВИВ:

23.12.2025 представник позивача – адвокат Савченко С.М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька в якому просить виключити з актового запису №1385 від 12.02.2014 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження Одеса, Одеська область, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місці Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, відомості про батька – « ОСОБА_1 ».

В обґрунтування позову зазначається, що 11.03.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції складено актовий запис №13, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 11.03.2017. Рішенням Савранського районного суду Одеської області від 13.08.2019 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було розірвано.

Ще до реєстрації шлюбу у подружжя народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції актового запису №1385 від 12.02.2014 та складеного відділом державної реєстрації актів цивільного Савранського районного управління юстиції в Одеській області актового №41 від 23.04.2016, батьком вищевказаних дітей записано ОСОБА_1 .

На початку 2025 року, в ході конфлікту з відповідачкою з приводу сплати на її користь аліментів на утримання малолітніх дітей, позивачу стало відомо про те, що він не є біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому, ані на момент народження ОСОБА_3 , ані на момент реєстрації ОСОБА_1 себе її батьком, останній не знав, що не є біологічним батьком дитини. Позивач не мав жодних сумнівів щодо походження дитини, окрім як від себе.

Крім того, до моменту народження ОСОБА_3 і реєстрації шлюбу позивач та відповідачка вже тривалий час проживали однією сім?єю, а тому позивач був впевнений, що саме він є біологічним батьком ОСОБА_3 .

За весь період спільного проживання з відповідачкою як до народження, так і після народження ОСОБА_3 , жодні дії та поведінка відповідачки не викликали сумніви щодо кровного споріднення її доньки з позивачем та не створювали таких обставин, за яких позивач міг би знати про те, що на момент реєстрації себе батьком дитини, він не є біологічним батьком.

Більш того, у заяві про видачу судового наказу про стягнення аліментів від 12.03.2019 відповідачкою зазначено, що саме позивач є батьком ОСОБА_3 , яка народилася ще до одруження відповідачки з позивачем. Відтак, відповідачка ніколи не оспорювала факт батьківства і приховала факт відсутності кровного споріднення між донькою та позивачем. За таких обставин позивач не знав і не міг знати, що на момент реєстрації себе батьком дитини, він не є біологічним батьком.

Посилаючись на викладене, позивач просить задовольнити його вимоги.

Ухвалою Савранського районного суду Одеської області від 13.01.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 04.02.2026.

Цією ж ухвалою суду до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, було залучено Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.20-21).

Крім того, зазначеною ухвалою суду витребувано у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України належним чином завірену копію актового запису про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; інформацію з Державного реєстру актів цивільного стану громадян (у формі витягу, листа тощо) про державну реєстрацію народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зокрема, копії заяв про реєстрацію народження, копії заяв про визнання батьківства, копію актового запису про народження дитини тощо) із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України.

04.02.2026 до суду надійшло клопотання представника позивача – адвоката Савченка С.М. про призначення молекулярно-генетичної експертизи та на проведення якої поставити питання чи являється ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , біологічним батьком малолітньої дитини – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.24-25).

Слухання справи відкладено на 25.02.2026 та 11.03.2026.

03.03.2026 до суду надійшла відповідь відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі (а.с.28).

02.04.2026 до суду надійшла заява відповідачки про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.38).

Слухання справи відкладено на 09.04.2026.

Матеріали справи містять заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (а.с.43, 45).

28.04.2026 до суду надійшла заява відповідачки про виклик свідка ОСОБА_7 (а.с.47).

Крім того, в матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву з якого вбачається, що відповідачка просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на таке: ОСОБА_8 та позивач, з листопада 2013 року почали проживати разом як подружжя в м. Одеса. До листопада 2013 року відповідачка з позивачем ОСОБА_1 не зустрічалися, не проживали як чоловік і жінка. На той час (листопад 2013 року) відповідачка вже була вагітна (на 7 місяці вагітності) і позивач ОСОБА_1 знав що вона вагітна від іншого чоловіка.

ОСОБА_1 наполягав на тому, щоб дитина відповідачки, якою вона була вагітна, була записана на нього в органах ДРАЦС, тобто щоб батьком дитини був записаний саме ОСОБА_1 . Крім того, відповідачка вказала, що позивач стверджував, що кохає відповідачку, що вони є однією сім?єю і у дитини повинен бути батько.

В подальшому, відповідачка народила дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач та відповідачка 12.02.2014 зареєстрували народження дитини ОСОБА_3 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, отримали свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_3 від 12.02.2014.

Реєстрація народження дитини ОСОБА_3 та внесення відомостей про батька дитини було здійснено 12.02.2014 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції відповідно до статті 126 Сімейного Кодексу України - на підставі спільної заяви матері та батька дитини, які не перебували у шлюбі між собою. Батьківство щодо дитини ОСОБА_3 було визнано батьком дитини ОСОБА_1 добровільно у встановленому законом порядку, що підтверджується підписом у актовому записі про народження.

За спільне подружнє життя з позивачем ОСОБА_1 народилася ще дитина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З ОСОБА_1 та відповідачкою був укладений шлюб 11.03.2017. Крім того, відповідачка зазначил, що відповідно до рішення Савранського районного суду Одеської області від 13.08.2019 шлюб між сторонами розірвано. Так, в Савранському ВДВС ПМУМЮ (м.Одеса) перебуває виконавче провадження ВП №70054790, відкрите державним виконавцем 12.10.2022 на підставі наказу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 19.03.2019 по справі №505/889/19 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_6 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 .

Станом на 01.01.2026 заборгованість у боржника ОСОБА_1 по ВП №70054790 по несплаченим аліментам на утримання неповнолітніх дітей складає 146873,98 грн.

Так, на думку відповідачки небажання та неспроможність платити аліменти неповнолітній дитині багато років поспіль стало єдиною підставою для подання зазначеної позовної заяви ОСОБА_1 (а.с.49-52).

Слухання справи відкладено 07.05.2026.

Ухвалою суду від 07.05.2026 підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду (а.с.93-94).

Крім того, вказаною ухвалою клопотання про призначення молекулярно-генетичної експертизи – залишено без розгляду у зв`язку з відкликанням клопотання (а.с.94).

Слухання справи відкладено на 11.06.2026 та 01.07.2026.

01.07.2026 до суду надійшла заява представника позивача – Савченка С.М. про відкладення розгляду справи на іншу дату (а.с.108).

07.09.2026 до суду надійшла заява щодо забезпечення розгляду справи у розумний строк та недопущення подальшого затягування судового розгляду (а.с.116-117).

У судовому засіданні 08.09.2026 позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник позивача - адвокат Савченко С.М. підтримав позовну заяву та просив суд задовольнити її в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала просила відмовити у їх задоволенні.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні зазначила, що є подругою відповідачки ОСОБА_2 , з якою у 2013 році вони разом проживали в орендованій квартирі в м. Одесі. На той час ОСОБА_5 перебувала на 6-7 місяці вагітності, яка вже була візуально помітною. Згодом з`явився ОСОБА_1 , який запропонував відповідачці жити разом.

Крім того, свідок вказала, що позивач та відповідачка знайомі давно, ще зі шкільних років, і між ними було шкільне кохання. Водночас свідок достеменно підтвердила, що позивач достеменно знав про вагітність відповідачки від іншого чоловіка. Попри це, він наполягав на тому, щоб дитину зареєстрували на його ім`я.

Дослідивши матеріали справи, дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов наступного висновку.

Суд встановив, що згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 серія НОМЕР_3 від 12.02.2014 вбачається, що в графі батько зазначено ОСОБА_1 (а.с.9).

Крім того, згідно свідоцтва про народження ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 серія НОМЕР_4 від 23.04.2016 вбачається, що в графі батько зазначено ОСОБА_1 (а.с.10).

Матеріали справи містять свідоцтво про шлюб ОСОБА_1 з ОСОБА_9 серія НОМЕР_1 від 11.03.2017 (а.с.11).

З рішення Савранського районного суду Одеської області від 13.08.2019 вбачається, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано (а.с.12).

Матеріали справи містять судовий наказ №505/889/19 провадження 2-н/505/47/2019 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а.с.13).

Крім того, матеріали справи містять повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження з якого вбачається відомості про батька, а саме ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , внесені зміни на підставі заяви матері та батька дитини про визнання батьківства №156/12.6-44 від 12.02.2014 (а.с.29-30).

З копії актового запису про народження дитини ОСОБА_3 вбачається відомості про батька, а саме про ОСОБА_1 (а.с.31).

Матеріали справи містять свідоцтво про шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_5 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_11 ) (а.с.56).

Разом з тим, в матеріалах справи міститься копія скріншотів листування між сторонами в месенджері (а.с.62-70).

З розрахунку заборгованості зі сплат аліментів позивача вбачається, що в останнього існує заборгованість у сумі 40289,51 грн. (а.с.73-74).

З постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №70054790 від 12.10.2022 вбачається про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а.с.75).

Крім того, з постанови про арешт коштів боржника ВП №70054790 від 28.02.2023 вбачається, що головним державним виконавцем Кравцем О.В. накладено арешт на грошові кошти що містяться на відкритих рахунках (а.с.76).

Разом з тим, матеріали справи містять постанову про арешт майна боржника ВП №70054790 від 28.02.2023 (а.с.77), повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників (а.с.78), постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (а.с.79), постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії (а.с.80), постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання (а.с.81), постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України (а.с.82), постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с.83), постанову про накладення штрафу (а.с.84).

З листа начальника Савранського відділу державної виконавчої служби в Подільському районі Одеської області вбачається, що станом на 01.01.2026 заборгованість ОСОБА_1 становить 149873,98 грн. (а.с.85-86).

З довідки про доходи вбачається, що ОСОБА_1 з жовтня 2025 по грудень 2025 отримав заробітну плату в розмірі 137552,43 грн. (а.с.88).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (частини перша-третя статті 12 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України (частина перша статті 121 СК України).

Так, відповідно до частини 1 статті 126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з положеннями статті 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

У п.п. 11, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст.136 СК - шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст.138 СК), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Як слідує із пояснень позивача, останній оспорює своє батьківство на підставі статті 136 СК України, оскільки не є батьком дитини.

При цьому, відповідачка не заперечує того, що позивач не є біологічним батьком її доньки ОСОБА_3 , однак в момент реєстрації його як батька, він про це достовірно знав.

Поряд з цим, аналізуючи зібрані у справі докази, суд також посилається на показання свідка ОСОБА_7 , надані нею в судовому засіданні. Свідок підтвердила обставину того, що позивач володів повною та достовірною інформацією щодо перебування відповідачки на 6–7 місяці вагітності, та усвідомлював, що біологічним батьком цієї дитини є інша особа.

Відповідно до вимог частини 5 статті 136 СК України не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.

Комплексний аналіз положень статті 136 СК України дає підстави для висновку, що в судовому порядку батьківство (материнство) може бути оспорено як у випадках, коли в акті про реєстрацію народження батьками дитини вказано осіб, які уклали між собою шлюб, так і тоді, коли батьками дитини при реєстрації встановлення батьківства на підставі спільної заяви батька й матері дитини записано осіб, які в шлюбі не перебувають. Однак у будь-якому разі не можуть бути задоволені вимоги про оспорювання свого батьківства, пред`явлені особою, записаною батьком за її заявою або за спільною заявою з матір`ю дитини, якщо в момент подачі заяви їй було відомо, що фактично вона не є батьком цієї дитини.

Зазначена норма спрямована на захист законних інтересів дитини. Вважається, що при прийнятті рішення про оформлення свого батьківства чоловік враховував усі можливі правові наслідки для себе, навіть з урахуванням того, що фактично батьком дитини є інша особа. Саме тому довільна зміна ним у майбутньому початкового рішення чи відзив поданої заяви до органу РАЦС про встановлення батьківства після його державної реєстрації не допускається.

Разом з тим, законодавець не виключає право особи, записаної батьком дитини за її заявою про встановлення батьківства, оспорювати здійснений органом РАЦС запис за мотивами порушення волевиявлення (наприклад, якщо заява про встановлення батьківства була подана під впливом погрози, насильства тощо).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2020 року у справі № 606/2142/18 (провадження № 61-19502св19), звернута увага судам, що при вирішенні справ про оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін по справі.

За приписами частини 5 статті 136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати. Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2023 року у справі № 172/1206/21 (провадження № 61-9183св22) зазначається, що за приписами частини 5 статті 136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати. Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.02.2021р. в справі № 615/483/20.

Аналогічні правові висновки містяться також у постанові Верховного Суду у справі № 332/1618/22 від 10.01.2024.

Суд зауважує, що сторона, яка оспорює батьківство, має надати всі необхідні докази, оскільки тягар доказування лежить саме на цій особі.

Отже, позивач (особа, яка оспорює батьківство) має надати докази, що він не є батьком дитини, а також, що в момент реєстрації себе батьком дитини він не знав, що не є її батьком.

Аналогічні правові висновки містяться також у постанові Верховного Суду у справі № 159/50/25 від 04.03.2026.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини другої статті 77, статті 81 ЦПК України відповідач має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень.

Так, у ході судового розгляду справи судом з`ясовано, що 12.02.2014 органом реєстрації актів цивільного стану було прийнято заяву №156/12.6-44 матері ОСОБА_5 та батька ОСОБА_1 про визнання батьківства стосовно дитини ОСОБА_3 , про що свідчать відомості до актового запису (а.с. 30).

На підставі цієї заяви, внесено зміни до актового запису про народження дитини та видано свідоцтво про народження.

Відтак, позивач достовірно знав, що не є батьком ОСОБА_3 , а тому перед тим як подати відповідну заяву, у нього було достатньо часу, щоб врахувати всі можливі правові наслідки визнання батьківства як для себе так і для дитини.

Твердження позивача про те, що підписуючи заяву про визнання батьківства, він вважав себе біологічним батьком дитини, суд відхиляє як безпідставні, так як вони спростовується показами свідка ОСОБА_7 , яка суду вказала, що позивач ОСОБА_1 достовірно знав, що ОСОБА_3 не його донька.

Суд встановив, що хоча у матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження термінів початку сумісного проживання сторін, однак з їх пояснень та пояснень свідка встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 почали проживати разом в орендованій квартирі в м. Одесі та на той час ОСОБА_2 перебувала на 6-7 місяці вагітності, яка вже була візуально помітною.

Враховуючи, що позивач є дорослим чоловіком, який має іншу неповнолітню дитину, він не міг не знати та не усвідомлювати цієї обставини.

Отже позивач всупереч вимог статті 81 ЦПК України не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів та не обґрунтував суду своїх доводів про необізнаність щодо походження дитини не від нього на час подання ним особисто заяви про реєстрацію батьком дитини.

Відтак, беручи до уваги те, що позивач достовірно знав, що він не є батьком дитини, особисто виявив бажання, щоб запис щодо батьківства був здійснений державними органами, тому в силу вимог частини 5 статті 136 СК України він не вправі оспорювати запис про своє батьківство, оскільки зробив це добровільно і з власної волі.

Суд звертає увагу на те, що положення частини 5 статті 136 СК України захищають законні інтереси дитини, а тому подальша зміна позивачем свого первинного рішення про визнання батьківства не допускається незалежно від мотивів такої зміни. Це відповідає принципу правової визначеності як складової верховенства права, що вимагає забезпечення стабільного правового становища дитини.

Також, з матеріалів справи убачається, що позивач ОСОБА_1 не позбавлений батьківських прав по відношенню до дитини ОСОБА_3 .

З матеріалів справи вбачається, що 04.02.2026 представник позивача – адвокат Савченко С.М. подав клопотання про призначення молекулярно-генетичної експертизи. Однак, у судовому засіданні 07.05.2026 адвокат Савченко С. М. заявив клопотання про відкликання раніше поданого клопотання, з огляду на визнання відповідачкою того факту, що позивач не є біологічним батьком дитини.

Сімейним кодексом України встановлена презумпція шлюбного батьківства.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Позивачем не ставилося питання про виклик і допит свідків, також не надано будь-яких письмових або речових доказів, які б давали суду можливість дійти висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, з врахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що позов в частині виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 11, 12, 13, 141,206, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, статтею 136 Сімейного Кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька – відмовити.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Повний текст рішення складений і підписаний головуючим суддею 17.09.2026.

Суддя О.Ю. Брюховецький