Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №200/6928/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року справа №200/6928/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року у справі № 200/6928/25 (головуючий І інстанції Духневич О.С.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним дії відповідача щодо розрахунку грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) без врахування виплачених сум грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, з жовтня 2023 року (включно) по вересень 2024 року (включно);

- стягнути з відповідача невиплачену грошову компенсацію за невикористані дні відпусток (щорічних та додаткових) розрахованої виходячи з виплаченої додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за період служби з жовтня 2023 року (включно) по вересень 2024 року (включно) в розмірі 136 315,60 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року позов задоволено частково, а саме суд:

Визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невірного розрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, що здійснений на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі № 200/8964/24.

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, що здійснений на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі № 200/8964/24, з урахуванням висновків суду у цій справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Позивач, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій з урахуванням уточнених вимог апеляційної скарги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/6928/25 від 18 грудня 2025 року та ухвалити нове рішення яким стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої грошової компенсації за невикористані дні відпусток (щорічних та додаткових) розрахованої виходячи з виплаченої додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за період служби з жовтня 2023 року (включно) по вересень 2024 року (включно) в розмірі 136 315,60 грн.

В обґрунтування скарги зазначено, що застосований судом спонукаючий спосіб захисту має усічений вплив, не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, а також не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини.

У даній справі суд першої інстанції самостійно встановив розмір невиплаченої грошової компенсації з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, що свідчить про наявність безспірної грошової заборгованості та виключає необхідність повторного зобов`язання відповідача здійснювати перерахунок.

Суд першої інстанції дійшов висновку, про застосування способу захисту «зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок грошової компенсації» однак, не пояснює чому спосіб захисту «стягнути» є менш ефективним, аніж обраний судом.

Тож оскаржуване судове рішення у частині відмови у задоволенні правильного формулювання протирічить вимогам ч. 4 ст. 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, а також не відповідає завданню адміністративного судочинства, визначеному ст.2 КАС України, ефективному захисту порушених прав особи.

Апелянт наголошує, що розрахунок конкретної суми грошової компенсації за невикористані дні відпусток не був предметом розгляду судової справи № 200/8964/24, а суд лише встановив протиправність неврахування такої винагороди Військовою частиною НОМЕР_1 . В свою чергу, остання не втратила можливість скористатися цим та здійснила розрахунок на власний розсуд.

Оскільки військова частина саботує виконання рішення суду, і постійно вигадує нові підстави, що унеможливлюють виконання рішення суду, при розгляді даного позову позивач просив суд, перевірити правильність розрахунків грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових), обчисливши її суму виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагород та стягнути суму компенсації.

Вимоги щодо належного обґрунтування рішення, убезпечують інших учасників правовідносин від можливої сваволі зі сторони владного органу та є запорукою дотримання принципів юридичної визначеності і верховенства права.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ОСОБА_1 з 11.12.2016 по 02.10.2024 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , є учасником бойових дій.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 02.10.2024 року № 280 позивача, звільненого наказом командира цієї військової частини від 29.09.2024 року № 260-РС (по особовому складу) у відставку за пп. “б” (за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби) п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, з 02.10.2024 року виключено зі списків особового складу частини.

Цим же наказом встановлено, зокрема, що щорічна основна відпустка позивачем: за 2021 рік використана тривалістю 08 діб (з 10.02.2022 року по 17.02.2022 року); за 2022 рік - не використана; за 2023 рік - не використана; за 2024 рік - не використана.

Цим же наказом наказано:

- відповідно до абз. 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” виплатити позивачу грошову компенсацію за 22 доби за 2021 рік, за 30 діб за 2022 рік, за 30 діб за 2023 рік, за 30 діб за 2024 рік;

- виплати позивачу грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 2017 рік - 14 діб, 2018 рік - 14 діб, 2019 рік - 14 діб, 2020 рік - 14 діб, 2021 рік - 14 діб, 2022 рік - 14 діб, 2023 рік - 14 діб, 2024 рік - 14 діб - як учаснику бойових дій згідно з п. 12 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

На виконання зазначеного наказу відповідачем у жовтні 2024 року позивачу була нарахована та виплачена грошова компенсація за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічної основної та додаткової) за зазначені в наказі роки.

При обчисленні розміру такої компенсації не була врахована додаткова винагорода, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, яку позивач отримував з березня 2022 року по липень 2014 року включно щомісячно (за виключенням червня 2023 року).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі №200/8964/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не включенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого обчислено розмір грошової компенсації за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічної основної та додаткової), сум додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок грошової компенсації за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічної основної та додаткової), обчисливши її виходячи з розміру його місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та виплатити йому її недоотриману частину.

30 травня 2025 року за заявою стягувача в даній справі судом оформлено та видано виконавчий лист.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 відповідачем здійснено перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічної основної та додаткової), обчисливши її виходячи з розміру його місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” та нараховано грошову компенсацію в розмірі 967,74 грн., шо підтверджується розрахунком компенсації основної та додаткової відпустки.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 року, «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Виконання судового рішення може відбуватися у добровільному та примусовому порядку, а судовий контроль за виконанням рішення суду здійснює суд, що його ухвалив.

За приписами статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до пункту 4 частини 1статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності судового рішення, що набрало законної сили, у тотожній справі ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 11 квітня 2018 року у провадженні 11-257заі18.

Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової (юридичної) визначеності. Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, принцип правової визначеності передбачає дотримання правила «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, який полягає в тому, що позивач, який порушив справу проти відповідача і отримав за результатами її розгляду остаточне рішення, не може ініціювати повторне судове провадження стосовно того ж самого відповідача, якщо судовий позов ґрунтується на тих самих фактичних обставинах, або ж нова вимога могла бути складовою частиною попередньої у першому рішенні.

Тобто, за вказаним принципом, жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового до виконання рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового судового рішення. Res judicata є способом запобігання повторному розгляду справи та несправедливому відношенню до інших учасників судового процесу.

При цьому, суд звертає увагу, що предмет позову - це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під адміністративну юрисдикцію.

Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування. Під підставою позову розуміються обставини, з яких витікає право вимоги позивача, на яких позивач їх засновує.

У постанові від 09 жовтня 2018 року у справі №809/487/18 Верховний Суд зазначив, що підстави адміністративного позову – це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Верховний Суд у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 916/1764/17 вказав, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2019 року у справі №826/3678/16 указав, що позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються нетотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.

Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 у справі № 806/2143/15, від 21.12.2020 року у справі №440/1810/19, від 03 квітня 2019 року по справі № 820/4261/18.

Колегія суддів зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 400/3416/20, від 06.08.2024 у справі № 560/4755/20, від 14.08.2024 у справі №580/5660/22, від 21.08.2024 у справі № 200/63/23, від 22 серпня 2024 року справа № 160/2735/23, від 23 жовтня 2024 року справа № 320/25216/23.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до відповідача у межах справи № 200/8964/24.

З тексту позовної заяви вбачається, що позивачем при зверненні до суду у межах справи № 200/8964/24 заявлено наступні позовні вимоги:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не включенні до складу його грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити йому компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі №200/8964/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не включенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого обчислено розмір грошової компенсації за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічної основної та додаткової), сум додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок грошової компенсації за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічної основної та додаткової), обчисливши її виходячи з розміру його місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та виплатити йому її недоотриману частину.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 відповідачем здійснено перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічної основної та додаткової), обчисливши її виходячи з розміру його місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” та нараховано грошову компенсацію в розмірі 967,74 грн., шо підтверджується розрахунком компенсації основної та додаткової відпустки.

Колегія суддів зазначає, що позовні вимоги у справах № 200/8964/24 та № 200/6928/25 заявлені між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, проте відрізняються формулюваннями, а також вимогою про стягнення розрахованої позивачем суми компенсації за невикористані дні відпусток (щорічних та додаткових) розрахованої виходячи з виплаченої додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.07.2025 у справі № 200/8964/24 заяву Чернікова Дениса Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в даній адміністративній справі задоволено: встановлено судовий контроль за виконанням судового рішення в даній адміністративній справі; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 року в справі № 200/8964/24 протягом п`ятнадцяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень даної ухвали.

Військова частина НОМЕР_1 подала до суду довідку від 03.03.2026 року № 514, в якій відображено, що сума заборгованості з грошової компенсації, що нарахована внаслідок перерахунку, проведеного на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 року у справі №200/8964/24 та існує перед ОСОБА_1 (з урахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів) становить 1141,93 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі № 200/8964/24відмовлено у прийнятті звіту Військової частини НОМЕР_1 , задоволено Клопотання Військової частини НОМЕР_1 – звільнено керівника зазначеного суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду у даній справі, від сплати штрафу.

Змінено спосіб виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 року, що ухвалено в даній справі, в частині зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 недоотриману частину грошової компенсації за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічної основної та додаткової) на наступний.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 заборгованість - недоотриману частину грошової компенсації за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічної основної та додаткової) в загальній сумі 1141,93 грн. (за вирахуванням з неї податків, зборів і обов`язкових платежів).

Зазначена ухвала не оскарження та набрала законної сили.

Ухвалюючи вказане рішення суд виходив з того, що до звіту суб`єкт владних повноважень (з урахуванням раніше поданих доказів) додав, зокрема: розрахунок компенсації основної та додаткової відпустки як учасника бойових дій згідно з рішенням суду, що ухвалено в даній справі. Згідно з цим розрахунком розмір грошової компенсації за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічної основної та додаткової), з урахуванням сум додаткової винагороди становить 967,74 грн., що за вирахуванням податків і зборів до зарахування на картковий рахунок стягувача становить 953,22 грн. (разом по КЕКВ 2880 - 1141,93 грн.). Також Військова частина НОМЕР_1 подала до суду довідку від 03.03.2026 року № 514, в якій відображено, що сума заборгованості з грошової компенсації, що нарахована внаслідок перерахунку, проведеного на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 року у справі №200/8964/24 та існує перед ОСОБА_1 (з урахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів) становить 1141,93 грн.

Суд в ухвалі зазначив, що в частині зобов`язання суб`єкта владних повноважень провести відповідний перерахунок – рішення суду виконано. Внаслідок такого перерахунку суб`єкт владних повноважень, не на користь якого ухвалено рішення суду, має перед стягувачем (позивачем) заборгованість, яка нарахована на виконання рішення суду, що ухвалено в даній справі. Проте, сума такої заборгованості не виплачена через не виділення коштів на її виплату. Вказане свідчить про наявність обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, що є підставою для зміни способу або порядку виконання судового рішення в частині зобов`язання суб`єкта владних повноважень провести відповідні виплати.

Отже, питання розрахунку конкретного розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані позивачем дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) окремо вирішувалось у межах справи № 200/8964/24 шляхом судового контролю за виконання судового рішення.

Таким чином, на даний час наявне судове рішення яким визначено суму грошової компенсації за невикористані дні відпусток (щорічних та додаткових) розрахованої виходячи з виплаченої додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за період служби з жовтня 2023 року (включно) по вересень 2024 року (включно), що здійснений на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі № 200/8964/24.

Отже, суд позбавлений можливості здійснити розрахунок суми грошової компенсації за наявністю ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі № 200/8964/24.

Колегія суддів зазначає, що неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Таким чином, суд вбачає наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки спір у даній справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що уже були предметом розгляду судів у інших провадженнях, проте, на стадії виконання таких судових рішень.

Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Вищевикладене обумовлює скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року у справі № 200/6928/25 – задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року у справі № 200/6928/25 - скасувати.

Закрити провадження у справі 200/6928/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та стягнення коштів.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту.

Повний текст складений та підписаний 17 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді А.А. Блохін

І.В. Геращенко