Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №620/6918/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року Чернігів Справа № 620/6918/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ткаченко О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, із розрахунку 26 повних календарних років служби;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в поліції у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, із розрахунку 26 календарних років служби, з урахуванням окладу за посадою, окладу за спеціальним званням, процентної надбавки за стаж служби в поліції, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії, установлених на день звільнення в поліції (30.04.2026), з урахуванням виплаченої суми.

Позов мотивує тим, що відповідачем при розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні йому враховано вислугу лише 20 років 01 місяць 09 днів, у той час як стаж служби в поліції на день звільнення позивача становить 26 років 07 місяців 24 дні, при визначені вислуги років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, не враховано період проходження позивачем військової служби у Збройних Силах України з 07.12.1998 по 22.06.2005, при цьому одноразова грошова допомога при звільненні зі служби в Збройних Силах України йому не виплачувалась.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Ткаченко О.Є. від 03.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Ухвалою суду від 14.09.2026 поновлено Головному управлінню Національної поліції в Чернігівській області строк для подачі відзиву.

Відповідач подав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні. Зазначив, що реалізація права позивача на зарахування попередніх років служби у ЗСУ до стажу для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції безпосередньо залежить від надання ним до фінансового підрозділу ГУНП в Чернігівській області документа (довідки), який би підтверджував факт неотримання ним одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у 2005 році. Позивач такого документа не надав. Дії Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції за 20 календарних років служби вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 27.04.2026 №288 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» 30.04.2026. Стаж служби в поліції на день звільнення становить 26 років 07 місяців 24 дні, вислугу років для призначення пенсії - 26 років 07 місяців 24 дні, на пільгових умовах (без урахування вислуги в календарному обчисленні) – 00 років 06 місяців 12 днів, для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції – 20 років 01 місяць 09 днів (а.с. 19).

Листом від 13.05.2026 №90231-2026 відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для включення періоду проходження позивачем служби в Збройних Силах України до вислуги років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції (а.с. 22).

На адвокатський запит представника позивача відповідач листом від 08.06.2026 №105913-2026 повідомив, що відповідно до архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 23.04.2026 №179/1/4718, в наказі командира військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 по стройовій частині від 09.06.2005 №109 міститься інформація, що ОСОБА_1 «Виплатити одноразову грошову винагороду за 2005 рік в повному обсязі». Враховуючи дані обставини відсутні правові підстави для включення періоду проходження ОСОБА_1 служби в Збройних Силах України до вислуги років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції (а.с. 20–21).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройові частині) від 09.06.2005 №109 прапорщика ОСОБА_1 , звільненого наказом Гловнокомандувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 26.05.2005 36-пм у запас за пунктом 63, підпункт «А» - після закінчення строку контракту з 22.06.2005 виключено зі списків особового складу частини. Наказано виплатити грошову допомогу для оздоровлення за 2005 рік; одноразову грошову винагороду за 2005 рік в повному обсязі; грошову премію за червень 2005 року у розмірі 33,3% (а.с. 25).

Аналогічна інформація зазначена в архівній довідці Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 23.04.2026 №179/1/4718 (а.с. 23–24).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції без урахування вислуги в Збройних силах України, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі – Закон №580-VIII).

Відповідно до статті 3 Закону №580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 102 Закону №580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон №2262-ХІІ).

Частиною 2 статті 9 Закону №2262-ХІІ визначено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державним бюро розслідувань, Національним антикорупційним бюро України, Службою судової охорони, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання (частиною 4 статті 9 Закону №2262-ХІІ).

Відповідно до частини 6 статті 9 Закону №2262-ХІІ особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Аналогічні норми закріплені у постанові Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (назва Постанови із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ №154 від 02.03.2016, №435 від 22.05.2019; в редакції Постанови КМ № 119 від 16.02.2022) (далі – Постанова №393)

Так, за приписами абзаців першого та четвертого пункту 10 Постанови №393 поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державного бюро розслідувань, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро, особам із спеціальними званнями Бюро економічної безпеки: які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Зазначеним абзаці першому цього пункту поліцейським, співробітникам Служби судової охорони і особам рядового і начальницького складу: які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги. (абзаци п`ятий, сьомий пункту 10 Постанови №393).

Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови (абзац десятий пункту 10 Постанови №393)

Нормами пункту 1 Порядку №393 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах “б”-“д”, “ж” і “з” статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема: військова служба в Збройних Силах, служба в органах внутрішніх справ, служба в Національній поліції.

Отже, законодавцем передбачено, що якщо при попередньому звільненні зі служби особа не набула права на отримання такої грошової допомоги у разі повторного її звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період її календарної служби з дня останнього зарахування на службу з урахуванням періоду попередньої служби.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі – Порядок №260).

Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260 при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.

Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні із служби врегульована розділом VIII Порядку №260.

Згідно з пунктом 2 розділу VIII Порядку №260 поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до пункту 4 розділу VIII Порядку №260 поліцейським у разі повторного їх звільнення із служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які під час попереднього звільнення не набули права на отримання такої допомоги на підставі довідки з попереднього місяця служби.

Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» та зазначається кадровим підрозділом у наказі про звільнення поліцейського, якому передбачена виплата цієї допомоги (пункт 5 розділу VIII Порядку №260).

Нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення (пункт 6 розділу VIII Порядку №260).

Аналіз наведених вище норм дозволяє дійти висновку, що при звільненні зі служби в поліції за власним бажанням, за наявності у особи календарної вислуги не менше 10 років, нараховується та виплачується одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 25 відсотків грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, враховуючи і період попередньої служби, за умови, якщо при повторному звільненні зі служби особа не набула право на отримання такої грошової допомоги при попередньому звільненні.

Як встановлено судом відповідно до витягу з наказу ГУНП в Чернігівській області від 27.04.2026 №288 о/с ОСОБА_1 має вислугу станом на день звільнення (30.04.02026) 26 років 07 місяців 24 дні, для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції – 20 років 01 місяць 09 днів.

Відповідач не заперечує, що при здійсненні нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні ГУНП в Чернігівській області враховано лише 20 років служби в органах внутрішніх справ та органах Національної поліції України, при цьому до розрахунку не включено 6 календарних років військової служби у Збройних Силах України (з 07.12.1998 по 22.06.2006) у зв`язку з відсутність документа, який би підтверджував факт неотримання позивачем одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у 2005 році.

Водночас дослідивши витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 09.06.2005 №109, суд встановив, що позивачу при виключенні зі списків особового складу було виплачено грошову допомогу для оздоровлення за 2005 рік, одноразову грошову винагороду за 2005 рік та премію за червень 2005 року. Вказівка про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в означеному наказі відсутня.

Наказ про виключення зі списків особового складу є підсумковим розпорядчим документом, який містить вичерпний перелік усіх виплачених сум. Відсутність у зазначеному наказі запису про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні є належним і достатнім підтвердженням факту її неотримання позивачем у 2005 році.

Вимога Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо подання додаткових довідок про неотримання виплати є протиправним перекладанням обов`язку перевірки фактів та доказування на особу та надмірним формалізмом, оскільки первинний документ (витяг з наказу) вже містить вичерпну інформацію про фінансові розрахунки.

З огляду на викладене, позивач має законні підстави для зарахування 6 років військової служби до вислуги років для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні з поліції. Загальна вислуга років для розрахунку становить 26 років.

Беручи до уваги, що до вислуги років осіб, які звільняються з органів поліції, зараховується, зокрема, військова служба в Збройних Силах України, позивач, який станом на дату попереднього звільнення зі Збройних Сил України (22.06.2005), не набув права на пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ та не отримував одноразову грошову допомогу при звільненні, має право на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції (30.04.2006) з урахуванням періоду служби у Збройних Силах України.

Відповідно до частин 1та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог повністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16. 11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09. 2009 № 23-рп/2009 та від 11.07. 2013 № 6-рп/2013.

Відповідно до частин 1, 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами 4 та 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В силу частин 6 та 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За приписами частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань; безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує проти зазначеного позивачем розміру витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №200/10535/19-а.

З огляду на матеріали справи, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4400,00 грн.

Відповідач, у наданому до суду відзиві, з поміж іншого зазначає про неспівмірність понесених позивачем витрат на правничу допомогу з реальною складністю справи та реальним часом, необхідним для підготовки позовної заяви адвокатом, об`ємом наданих послуг, зокрема, у зв`язку з належністю даної справи до категорії справ незначної складності та наявності сформованої судової практики, висловленої щодо спірних правовідносин.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надано: копію ордера на надання правничої допомоги від 04.06.2026 серії СВ №1173176, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №001471, копію договору про надання правової допомоги від 04.06.2026 №156, розрахунок вартості послуг із зазначенням назви послуг, витрат часу, вартість усього на загальну суму 4400,00 грн, акт виконаних робіт, платіжну інструкцію від 15.06.2026, якою підтверджується оплата ОСОБА_1 Адвокатському об`єднанню «Канцелярія права» 4400 грн (а.с. 11, 12, 16–18, 26, 27, 28).

Суд звертає увагу, що вказані вище документи оформлені належним чином, є взаємопов`язаними, містять посилання на спірні правовідносини.

Отже, заявлені позивачем у цій справі витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються наданими ним доказами.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи наведене, суд звертає увагу, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 (справа №810/3806/18) та від 10.12.2019 (справа № 10.12.2019).

Суд зазначає, що цей спір не потребував значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи для адвоката, зокрема, в частині ознайомлення з документами та підготовки позовної заяви до суду.

Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4400,00 грн, що заявлений до стягнення з відповідача, є обґрунтованим та об`єктивним, пропорційним предмету спору і таким, що підпадає під критерій розумності, та підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову.

Керуючись статтями 72–74, 77, 241–246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, із розрахунку 26 повних календарних років служби, з урахуванням періоду служби в Збройних Силах України.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в поліції у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, із розрахунку 26 календарних років служби з урахуванням періоду служби в Збройних Силах України, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, установлені наказами на день звільнення зі служби в поліції (30.04.2026), з урахуванням виплаченої суми.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4400,00 грн (чотири тисячі чотириста гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області (просп.Перемоги, буд.74, м.Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14000, код ЄДРПОУ 40108651).

Повний текст рішення суду складено 17 вересня 2026 року.

Суддя Ольга ТКАЧЕНКО