Вирок від 16 вересня 2026 р. у справі №498/582/26 — Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 498/582/26

Номер провадження: 1-кп/511/236/26

17 вересня 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 (дистанційно),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026167390000012 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.03.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Орел Великомихайлівського району Одеської області, громадянина України, працює за наймом, не одруженого, з середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_4 , в липні місяці 2025 року, діючи умисно, незаконно, не маючи спеціального дозволу, в порушення вимог ст.ст. 2, 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», Порядку провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №589 від 03.06.2009, перебував на території покинутого фермерського господарства, яке розташоване на околиці с. Орел Роздільнянського району Одеської області, де знайшов самосійні дикоростучі рослини коноплі та в цей час у нього виник умисел на незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

Реалізуючи свій протиправний умисел, в липні 2025 року обвинувачений ОСОБА_4 зірвав кілька самосійних рослин коноплі, які росли на території покинутого фермерського господарства що розташоване на околиці с. Орел Роздільнянського району Одеської області, таким чином незаконно придбав наркотичний засіб. У подальшому ОСОБА_4 переніс вказані рослини коноплі до приміщення котельні власного домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , після чого відділив листя від стебел вказаних рослини коноплі та висушив рослинну масу, таким чином незаконно виготовив наркотичний засіб, який незаконно зберігав у вказаному приміщенні до моменту виявлення та вилучення працівниками поліції під час обшуку.

Так, 13.03.2026 в період часу з 09:58 по 12:06 в ході проведення санкціонованого обшуку території домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 самостійно вказав на місце в приміщенні котельні вказаного домоволодіння, де була виявлена та вилучена пластикова пляшка з речовиною рослинного походження світло-зеленого кольору у висушеному та подрібненому стані, яка є наркотичним засобом, обіг якого обмежено – канабісом масою в перерахунку на висушену речовину 60,77 г.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, визнав повністю, щиро покаявся, підтвердив фактичні обставини справи і суду пояснив, що він дійсно в липні 2025 року зірвав кілька самосійних рослин коноплі, які росли на території покинутого фермерського господарства що розташоване на околиці с. Орел Роздільнянського району Одеської області, переніс до приміщення котельні власного домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Потім, відділив листя від стебел, та висушив рослинну масу, яку подрібнив та поклав у пластикову пляшку, яку залишив зберігатися у котельні власного домоволодіння. Також обвинувачений підтвердив, що він зберігав висушену рослинну масу для власного вживання, повідомив що іноді він вживає наркотичні засоби, однак у нарколога на обліку не перебуває.

Крім визнавальних показів вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026167390000012, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.03.2026 року та відповідним рапортом (а.к.п.63, 64);

- висновком експерта №СЕ-19/116-26/6315-НЗПРАП від 20 брезня 2026 року, згідно якого надана на експертизу речовина рослинного походження в подрібненому стані, сіро-зеленого кольору, масою 72.75г, яка знаходилась в полімерній пляшці, є наркотичним засобом, обіг якого обмжено - канабісом. Маса канабісу в висушеному стані становить 60,77г. (а.к.п.71-76)

Відтак, обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення по всім обставинам пред`явленого йому обвинувачення, не оспорював фактичні обставини і не заперечував проти них.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням повного визнання вини обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушеня, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, суд на підставі ст. 349 ч.3 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні вище зазначеного кримінального правопорушення, а його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 309 КК України, як незаконне виготовлення, придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення злочину і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень

Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом України від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом…

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд приймає до уваги характер і обставини вчиненого ним правопорушення, вчинення ним праворушення відноситься до категорії кримінальних проступків, а також суд враховує особу обвинуваченого та враховує ті обставини, що кримінальне правопорушення вчинив вперше, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, має позитивну характеристику по місцю проживання, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, перебуває на обліку у лікаря психіатра в психіатричному кабінеті КНП "Великомихайлівська БЛ", діагноз: Сомнамбулізм ( а.к.п.85, 86-88,89)

Також судом враховано, що згідно Висновку судово-психіатричного експерта №169 від 07.04.2026 року, що ОСОБА_4 в період часу, який відноситься до скоєння інкримінованих йому діянь, та на теперішній час, на будь-яке хронічне психічне захворювання (у тому числі психічні та поведінкові розлади у наслідок вживання алкоголю, наркотичних і психоактивних речовин та їх прекурсорів), недоумство не страждав у тимчасовому розладі психічної діяльності, або у іншому хворобливому стані психіки (який міг би суттєво вплинути на його свідомість, волю та дії) не перебував, тому був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ( у тому числі примусового лікування від залежності, наркоманії) не потребує. (а.к.п 77-81)

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлені.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 75 КК України суд, звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, повинен ураховувати тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дотримуючись загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України.

Вирішуючи питання про застосування ст. 75 КК України, суд повинен належним чином досліджувати та оцінювати всі обставини, які мають значення для справи й застосовувати вказаний кримінальний закон лише в тому разі, коли для цього є умови та підстави, про що в судовому рішенні мають бути викладені докладні мотиви.

Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суду необхідно виходити з класифікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення, зокрема форми вини, мотиву і мети, способу, стадії вчинення, кількості епізодів злочинної діяльності, ролі кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характеру і ступеню тяжкості наслідків, що настали тощо.

Суд вважає, що згідно з вимогами діючого кримінального процесуального законодавства, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у мотивованих висновках суду при ухваленні вироку.

При цьому, щире каяття - це певний психічний стан особи винуватого, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї винуватості, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної злочином шкоди, тобто визнання винуватості є складовою частиною щирого каяття особи. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставин вчиненого злочину, що значно ускладнює розкриття злочину, визнає свою вину лише частково для того щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.

Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ним правопорушення, враховуючи обставини, які пом`якшують покарання, якими відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття у вчиненому, на підставі викладеного, суд вважає необхідним обрати ОСОБА_4 міру покарання передбачену санкцією ч.1 ст.309 КК України у виді обмеження волі в межах санкції статті, яка інкримінується обвинуваченому, та вважає можливим звільнити його від відбування призначеного покарання, надавши іспитовий строк на підставі ст.75 КК України.

При цьому суд вважає що вказана думка суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 01.02.2018 року у справі № 634/609/15-к, яка є обов`язковою для застосування, у відповідності до якої судова дискреція (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість, зокрема, призначення покарання з випробуванням.

Також суд вважає необхідним по даній справі з метою організації органами виконання покарань належного контролю за поведінкою обвинуваченого покласти на нього обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Також суд вважає за необхідне відповідно до ч.3 ст.76 КК України додатково покласти на обвинуваченого обов`язки, а саме: п.2) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; п.4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Також, судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Великомихайлівського району Одеської області від 18.03.2026 року був накладений арешт у вигляді заборони використання, розпорядження та відчуження на майно, а саме на наступне:1 (одну) пластикову пляшку об`ємом 1 л, в якій знаходиться речовина рослинного погодження в сухому та подробленому стані ззовні схожа на рослину коноплі, які були виявлені та вилучені 13.03.2026 під час санкціонованого обшуку на території домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та яка належить ОСОБА_4 до вирішення питання по суті ( а.к.п.69-70)

У відповідності до ст. 174 ч. 4 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Суд вважає, що арешт, накладений на вилучене майно підлягає скасуванню.

Процесуальні витрати на залучення експерта для дачі висновку №СЕ-19/116-26/6315-НЗПРАП від 20.03.2026 року складають у розмірі 3 565,60грн., які підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.( а.к.п. 72)

Запобіжний захід не обирався.

Долю речових доказів по справі необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 100, 349, 368, 369-371, 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України і призначити йому покарання у виді 1 (одного ) року обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання, якщо він протягом 1 (одного року) іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Згідно п.2,4 ч.3 ст. 76 КК України покласти додатково на ОСОБА_4 обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , в дохід держави витрати на проведення експертизи наркотичних засобів, їх аналогів та прекурсорів у розмірі 3 565,60грн.. (а.к.п.72).

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Великомихайлівського району Одеської області від 18.03.2026 року був накладений арешт у вигляді заборони використання, розпорядження та відчуження на майно, а саме на наступне:1 (одну) пластикову пляшку об`ємом 1 л, в якій знаходиться речовина рослинного погодження в сухому та подробленому стані ззовні схожа на рослину коноплі, які були виявлені та вилучені 13.03.2026 під час санкціонованого обшуку на території домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та яка належить ОСОБА_4 до вирішення питання по суті ( а.к.п.69-70)

Речовий доказ: сейф-пакет NPU 5319952, в якому знаходиться 1 (одна) пластикова пляшка об`ємом 1 л, в якій знаходиться речовина рослинного погодження в сухому та подробленому стані ззовні схожа на рослину коноплі, та зберігається в кімнаті зберігання речових доказів ВнП №1 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській обасті (а.к.п.65-68), після набрання вироком законної сили, знищити

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1