Вирок від 16 вересня 2026 р. у справі №522/16517/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Суд: Приморський районний суд м. Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Катування

Дата: 16 вересня 2026 р.

Справа: №522/16517/26

Суддя: Кривохижа Ю. А.

Справа № 522/16517/26

1-кп/522/3142/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

за участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт з доданою до нього угодою про визнання винуватості від 21.08.2026 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026150020002815 від 12.08.2026 відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 проживаючого за адресо.: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу на посаді військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого, -

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 3 ст. 127, ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 146 КК України,

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив вирок про таке:

І. Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа

Епізод № 1 . Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 старшого лейтенанта ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 призначено на посаду офіцера мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано таким, що справу та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Під час проходження військової служби військовослужбовці ОСОБА_5 , Особа-1, Особа-2 та Особа-3, відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Відповідно до вимог статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Конституції України ніхто не може бути підданий нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Згідно із ч. 1 ст. 29 Конституції України та статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97, кожен має право на свободу та особисту недоторканність.

Статтею 68 Конституції України, передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до статті 3 вищевказаної Конвенції, нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

Також, згідно із статтею 1 Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, ратифікованої Законом України від Указом Президії ВР № 3484-11 від 26.01.1988 - термін «катування» означає будь-яку дію, якою будь-якій особі навмисне заподіюються сильний біль або страждання, фізичне чи моральне, щоб отримати від неї або від третьої особи відомості чи визнання, покарати її за дії, які вчинила вона або третя особа чи у вчиненні яких вона підозрюється, а також залякати чи примусити її або третю особу, чи з будь-якої причини, що ґрунтується на дискримінації будь-якого виду, коли такий біль або страждання заподіюються державними посадовими особами чи іншими особами, які виступають як офіційні, чи з їх підбурювання, чи з їх відома, чи за їх мовчазної згоди.

Також, згідно ст. 2 зазначеної Конвенції - кожна держава-сторона вживає ефективних законодавчих, адміністративних, судових та інших заходів для запобігання актам катувань на будь-якій території під її юрисдикцією. Жодні виключні обставини, якими б вони не були, стан війни чи загроза війни, внутрішня політична нестабільність чи будь-який інший надзвичайний стан не можуть бути виправданням катувань. Наказ вищого начальника або державної влади не може служити виправданням катувань.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»

№ 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією проти України, в Україні введено воєнний стан, правовий режим якого неодноразово продовжувався та триває по теперішній час.

У зв`язку з чим, 24.02.2022 Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 у зв`язку з військовою агресією проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено загальну мобілізацію, яка триває по теперішній час.

Відповідно до вказаного Указу Президента України, місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з ІНФОРМАЦІЯ_5, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини; здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України.

Відповідно до Положення про ІНФОРМАЦІЯ_5, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

№ 154 від 23.02.2022, (далі - Положення), ІНФОРМАЦІЯ_5 є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. ІНФОРМАЦІЯ_5 утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Відповідно до п. 8 Положення завданнями ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідно до покладених обов`язків є, зокрема, виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Згідно п. 9 Положення ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідно до покладених на них завдань окрім іншого: здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; розробляють плани проведення мобілізації людських і транспортних ресурсів, удосконалення системи оповіщення, збору та поставки зазначених мобілізаційних ресурсів на відповідній території; здійснюють контроль за проведенням на підприємствах, у закладах освіти роботи з ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час; виконують інші функції відповідно до законодавства.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України

від 16 травня 2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», право на перевірку військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у резервістів та військовозобов`язаних під час мобілізації надається представникам ІНФОРМАЦІЯ_5, уповноваженим вручати повістки (далі - уповноважені представники). Під час перевірки військово-облікового документа уповноважений представник ІНФОРМАЦІЯ_5 зобов`язаний назвати своє прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), посаду, а також пред`явити службове посвідчення особи, уповноваженої вручати повістки, разом з паспортом громадянина України (посвідченням офіцера, військовим квитком).

У разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 або Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов`язаному (крім резервістів та військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів) прослідувати до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_5 для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів. Із зазначеною метою громадянину оформляється та вручається повістка.

У разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.

Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_5 для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, у порушення вимог зазначених нормативно-правових актів, ОСОБА_5 , будучи задіяним до групи оповіщення осіб призовного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 , до складу якої також входили військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: Особа-1, Особа-3 та Особа-2, здійснюючи мобілізаційні заходи з оповіщення військовозобов`язаних на території міста Одеси, без участі працівників Національної поліції України, які відповідно до вимог чинного законодавства уповноважені здійснювати адміністративне затримання та доставлення осіб до ІНФОРМАЦІЯ_5, усвідомлюючи відсутність у них законних повноважень на застосування фізичного примусу та фактичне позбавлення потерпілого свободи пересування, не будучи наділеним повноваженнями щодо адміністративного затримання та примусового доставлення осіб, діючи групою осіб, без попередньої змови між собою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, став на шлях злочинної діяльності щодо громадянина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за наступних обставин.

Так, ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він, будучи задіяним до групи оповіщення осіб призовного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 , до складу якої також входили військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_2 , Особа-1, Особа-2 та Особа-3, діючи умисно, групою осіб без попередньої змови, при цьому військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_2 виступали як офіційні особи від імені держави, використовуючи пов`язані зі здійсненням заходів оповіщення осіб призовного віку повноваження, службовий автомобіль ІНФОРМАЦІЯ_2 та військову форму, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч вимогам ст.ст. 3, 28 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 02.05.2026 приблизно о 19 год. 05 хв. у АДРЕСА_3 незаконно захопили ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та всупереч його волі, із застосуванням фізичної сили та спеціального засобу сльозоточивої дії, насильно помістили до салону службового автомобіля марки «Renault Master»,

2015 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 ,

VIN: НОМЕР_3 , після чого розпочали його незаконне переміщення до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У подальшому, у період приблизно з 19 год. 05 хв. до 19 год. 11 хв. цього ж дня, перебуваючи у салоні службового автомобіля марки «Renault Master»,

під час незаконного переміщення ОСОБА_7 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 та Особа-1, діючи умисно, маючи прямий умисел на заподіяння потерпілому сильного фізичного болю та морального страждання, з метою покарати потерпілого за спробу втечі та чинення опору, а також за наявність при ньому предмета, який сприймався як сокира,

та примусити його підкоритися незаконним вимогам, вчинили щодо

ОСОБА_7 дії, спрямовані на заподіяння йому сильного фізичного болю та морального страждання.

Так, Особа-1, безпосередньо після поміщення ОСОБА_7 до салону автомобіля, з метою примусити останнього підкоритися незаконним вимогам, наказав йому лягти на підлогу салону автомобіля, супроводжуючи свою вимогу висловом: «Ляж, с*ка».

Надалі, усвідомлюючи фізичний стан потерпілого, який унаслідок попереднього застосування спеціального засобу сльозоточивої дії сильно задихався, кашляв, повідомляв про утруднене дихання та неодноразово просив припинити протиправні дії, Особа-1 продовжив психологічний вплив на нього, вимагаючи повідомити про наявність при ньому колючих та ріжучих предметів.

Після того як ОСОБА_7 повідомив, що задихається та помирає, Особа-1, усвідомлюючи фізичний стан потерпілого, який був безпосереднім наслідком застосованого ним спеціального засобу сльозоточивої дії, відповів фразою: «Не помираєш», чим продовжив психологічний тиск на потерпілого, незважаючи на очевидні ознаки його фізичного страждання.

У свою чергу ОСОБА_5 , діючи умисно, маючи прямий умисел на заподіяння ОСОБА_7 сильного фізичного болю та морального страждання,

з метою покарати потерпілого за спробу втечі та чинення опору,

та примусити його підкоритися незаконним вимогам, завдав ОСОБА_7 удару кулаком в область тулуба, висловлюючи при цьому на його адресу: «На с*ка», після чого вимагав від нього негайно повідомити прізвище, ім`я та по батькові.

Надалі, після встановлення анкетних даних потерпілого та виявлення у нього предмета, який Особа-1 сприйняв як сокиру, останній, діючи умисно, з метою покарати ОСОБА_7 за наявність при ньому зазначеного предмета, завдав потерпілому декілька ударів ногою в область тулуба, висловлюючи на його адресу образливі та принизливі висловлювання.

Зазначені дії ОСОБА_5 та Особа-1 здійснювалися щодо ОСОБА_7 , який унаслідок попереднього застосування спеціального засобу сльозоточивої дії перебував у безпорадному стані, сильно задихався, не міг повноцінно дихати та був позбавлений можливості вільно залишити салон службового автомобіля. При цьому потерпілий неодноразово повідомляв про утруднення дихання, просив припинити протиправні дії та надати йому можливість дихати, однак фізичний і психологічний вплив щодо нього продовжувався, внаслідок чого він зазнав сильного фізичного болю та моральних страждань.

Після цього, о 19 год. 11 хв., ОСОБА_5 та Особа-1,

діючи спільно з Особа-3, та Особа-2, всупереч волі ОСОБА_7 доставили його на територію ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_4 .

Епізод № 2. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 старшого лейтенанта ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 призначено на посаду офіцера мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано таким, що справу та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Під час проходження військової служби військовослужбовці

ОСОБА_5 , Особа-1, Особа-2 та Особа-3, відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»

Відповідно до Положення про ІНФОРМАЦІЯ_5, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України

Разом з тим, в порушення вимог зазначених нормативно-правових актів, ОСОБА_5 , будучи задіяним до групи оповіщення осіб призовного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 , до складу якої також входили військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: Особа-1, Особа-3 та Особа-2, здійснюючи мобілізаційні заходи з оповіщення військовозобов`язаних на території міста Одеси, без участі працівників Національної поліції України, які відповідно до вимог чинного законодавства уповноважені здійснювати адміністративне затримання та доставлення осіб до ІНФОРМАЦІЯ_5, усвідомлюючи відсутність у них законних повноважень на застосування фізичного примусу та фактичне позбавлення потерпілого свободи пересування, не будучи наділеним повноваженнями щодо адміністративного затримання та примусового доставлення осіб, діючи групою осіб, без попередньої змови між собою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, став на шлях злочинної діяльності щодо громадянина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за наступних обставин.

Так, ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він, будучи задіяним до групи оповіщення осіб призовного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 , до складу якої також входили військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: Особа-1, Особа-2 та Особа-3, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи групою осіб без попередньої змови, за відсутності у складі групи працівника поліції, 02.05.2026 близько 19 год. 05 у АДРЕСА_3 , помітили невстановленого на той момент чоловіка, яким у подальшому виявився громадянин ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не встановивши особу ОСОБА_7 , не з`ясувавши його анкетних даних, не перевіривши та не встановивши наявності передбачених законом підстав для його затримання, примусового доставлення чи будь-якого іншого обмеження свободи пересування, діючи в порушення вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 3, 28, 29 Конституції України, а також вимогами Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на незаконне позбавлення волі та викрадення потерпілого з метою його примусового доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військово-лікарської комісії, ОСОБА_5 , Особа-3 Особа-1 та Особа-2, рухаючись службовим автомобілем марки «Renault Master», зупинилися поруч із потерпілим. Після чого, Особа-2, першим вийшов з автомобіля, та побачивши як потерпілий почав тікати та забіг до під`їзду багатоквартирного будинку, з метою припинення втечі потерпілого, наздогнав ОСОБА_7 та забіг слідом за ним до вказаного під`їзду.

Перебуваючи всередині під`їзду, потерпілий, з метою запобігання власному викраденню, руками міцно схопився за металеві поручні. Одночасно з цим,

з метою допомоги Особа-2 у затриманні ОСОБА_7 до під`їзду забігли ОСОБА_5 , Особа-3, та Особа-1

Після цього Особа-1, з метою унеможливлення подальшого опору незаконному захопленню, маючи на меті силоміць затягнути ОСОБА_7

в салон автомобіля, застосував спеціальний засіб сльозоточивої дії, розпиливши його вміст в обличчя ОСОБА_7 унаслідок чого останній почав сильно задихатися, не міг повноцінно дихати та опинився у безпорадному стані, що дозволило групі у складі ОСОБА_5 , Особа-2, Особа-3 та Особа-1 подолати опір ОСОБА_7 , відтягнути його від металевих поручнів сходів під`їзду та примусово, силовим методом супроводити до автомобілю. Далі, діючи спільно ОСОБА_5 , Особа-3, та Особа-1, насильно помістили ОСОБА_7 до салону автомобіля марки «Renault Master», 2015 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 , чим протиправно захопили його, позбавили можливості вільно визначати своє місцезнаходження, незаконно позбавили волі та перемістили всупереч його волі.

Під час подальшого незаконного переміщення ОСОБА_5 з метою отримання особистих персональних даних, та подавлення волі потерпілого здійснив удар в область тулубу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Разом з тим, Особа-1 перебуваючи у салоні службового транспортного засобу разом з іншими учасниками групи, з метою отримання особистих персональних даних, подавлення волі та супротиву потерпілого здійснив декілька ударів ногою в область тулуба ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

При цьому ОСОБА_5 , діючи узгоджено з іншими учасниками групи, забезпечував реалізацію спільного злочинного умислу, контролював обстановку під час вчинення злочину, унеможливлював втручання сторонніх осіб, перебував у салоні службового автомобіля під час незаконного переміщення потерпілого та своєю присутністю і спільними діями забезпечував безперешкодне вчинення викрадення.

Після цього, о 19 год. 11 хв., ОСОБА_5 діючи спільно з

Особа-1, Особа-3 та Особа-2 всупереч волі ОСОБА_7 доставили його на територію ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_4 .

За таких обставин дії ОСОБА_5 кваліфіковано :

- за Епізодом № 1 за ч. 3 ст. 127 КК України - у катуванні, тобто умисному діянні, спрямованому на заподіянні особі сильного фізичного болю та морального страждання, вчиненому з метою примусити її вчинити дії, що суперечать її волі та покарати її за дії вчинені нею, вчиненому представником держави.

- за Епізодом № 2 за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК України - як незаконне позбавлення волі та викрадення людини, що супроводжувалось заподіянням потерпілому фізичних страждань, вчинене групою осіб, без попередньої змови між собою.

ІІ. Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання

21 серпня 2026 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026150020002815 від 12.08.2026 в порядку статей 468, 469 та 472 КПК України між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості та зазначені її сторони.

Відповідно до даної угоди прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 127, ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 146 КК України, зазначено беззастережне визнання обвинуваченого своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.

Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_5 повинен понести за вчинені кримінальні правопорушення за ч.3 ст.127, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК України, за наявності обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та суспільної небезпеки, сторони узгодили можливість призначити ОСОБА_5 покарання:

- за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК України призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі,

- за ч. 3 ст. 127 КК України призначити покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у підрозділах ІНФОРМАЦІЯ_5, пов?язані із здійсненням мобілізаційних заходів, та займатися діяльністю, пов?язаною із здійсненням мобілізаційних заходів, строком на 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у підрозділах ІНФОРМАЦІЯ_5, пов?язані із здійсненням мобілізаційних заходів, та займатися діяльністю, пов?язаною із здійсненням мобілізаційних заходів, строком на 3 роки.

Обвинуваченим висловлена згода на призначення зазначеного покарання.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому. В угоді зазначена дата її складання та вона скріплена підписами сторін.

Потерпілим ОСОБА_7 надано згоду на укладення угоди про визнання винуватості між підозрюваним і прокурором.

ІІІ. Мотивами, з яких Суд виходить при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керується

Відповідно до частини четвертої статті 469 КПК угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких бере участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Згідно обвинувального акту, обвинуваченому ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру за кримінальними правопорушеннями, передбаченими ч. 3 ст. 127, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК України.

У судовому засіданні ОСОБА_5 вказав, що він цілком розуміє:

1. що він має право на судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов`язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на її користь;

2. наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України;

3. характер обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 127, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК України;

4. крім того зазначив, що він погоджується з видом покарання, яке до нього буде застосовано в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості.

Захисник висловив позицію про необхідність затвердження угоди.

Суд в порядку статті 474 КПК шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Виходячи з вищевикладеного та дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК, вислухавши думку прокурора, який просив затвердити угоду про визнання винуватості, обвинуваченого та захисника, Суд дійшов до висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної 21.08.2026 року в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026150020002815 від 12.08.2026 року між прокурором та обвинуваченим.

Суд враховує обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 згідно ст. 66 КК України, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 відповідно до статті 67 КК Суд не встановив.

На підставі частини п`ятої статті 72 Кримінального кодексу України, Суд вважає за необхідне зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення у період часу з 12.06.2026 по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

ІV. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24.10.2026 обраний ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26.08.2026.

Відповідно до ст. 374 КПК України суд, при ухваленні вироку приймає, серед іншого, рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

У пунктах 46, 47 рішення у справі «Руслан Яковенко проти України», заява № 5425/11, рішення від 04 червня 2015 року, ЄСПЛ чітко розмежував підстави обмеження гарантій, встановлених ст. 5 Конвенції.

Суд зазначив, що попереднє ув`язнення в розумінні положень Конвенції закінчується зі встановленням вини та призначенням покарання судом першої інстанції.

Також Суд вказав, що підсудний вважається таким, що перебуває під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінні підпункту «а» п. 1 ст. 5 Конвенції, з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть якщо він ще не набрав законної сили і його можна оскаржити. У зв`язку з цим, Суд дійшов висновку, що словосполучення «після засудження» не може тлумачитися як таке, що обмежується вироком, який набрав законної сили, оскільки це виключатиме випадки затримання під час судового засідання осіб, яких за результатами судового розгляду було засуджено і які на такий судовий розгляд з`явилися, ще будучи вільними, незалежно від доступних їм засобів юридичного захисту (див. рішення у справі «Вемгофф проти Німеччини» (Wemhoff v. Germany), від 27 червня 1968 року, С. 23, п. 9, Series А № 7).

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність залишити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на гаупвахті ІНФОРМАЦІЯ_4 без змін до набрання вироком законної сили.

Рішення про речові докази необхідно прийняти відповідно до статті 100 КПК.

Із цих підстав,

керуючись статтями 368, 370-371, 373-374, 376, 468-470, 472-475 Кримінального процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В :

1. Затвердити угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 21.08.2026 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026150020002815 від 12.08.2026 стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.127, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК України.

2. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.127, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК Українита призначити такі покарання:

- за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК України - у виді 5 років позбавлення волі,

- за ч. 3 ст. 127 КК України - у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у підрозділах ІНФОРМАЦІЯ_5, пов?язані із здійсненням мобілізаційних заходів, та займатися діяльністю, пов?язаною із здійсненням мобілізаційних заходів, строком на 3 роки.

3. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у підрозділах ІНФОРМАЦІЯ_5, пов?язані із здійсненням мобілізаційних заходів, та займатися діяльністю, пов?язаною із здійсненням мобілізаційних заходів, строком на 3 роки.

4. Початок строку відбуття покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.

5. На підставі частини п`ятої статті 72 Кримінального кодексу України, зарахувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення в період часу з 12.06.2026 по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

6. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» обраний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

7. Мобільний телефон «Samsung Galaxy A07», серійний номер: НОМЕР_4 , з сім-картою мобільного оператора Київстар НОМЕР_5 , IMEІ 1: НОМЕР_6 , ІМЕІ 2: НОМЕР_7 та мобільний телефон NOMI моделі 2403, IMEI 1: НОМЕР_8 , IME1 2: НОМЕР_9 , без сім-карти, які поміщено до сейф пакету S001416 - повернути ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченого та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого законом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua