Вирок від 16 вересня 2026 р. у справі №522/16696/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/16696/26

1-кп/522/3154/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

за участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисників – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_6 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт з доданою до нього угодою про визнання винуватості від 25.08.2026 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 6202615020002811 від 12.08.2026 відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , маючого на утриманні 3 неповнолітніх дітей, раніше не судимого-

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 146 КК України,

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив вирок про таке:

І. Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та Особа-1, у невстановлений досудовим розслідуванням час та дату, але не пізніше 23.01.2026, з відома невстановлених досудовим розслідування службових посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 був включений до складу груп оповіщення осіб призивного віку у місті Одесі ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою безумовного виконання планів мобілізаційних заходів незаконними методами.

Під час проходження військової служби військовослужбовці

Особа-2, Особа-3, Особа-4, відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Відповідно до вимог статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Конституції України ніхто не може бути підданий нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Згідно із ч. 1 ст. 29 Конституції України та статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України

від 17.07.1997 № 475/97, кожен має право на свободу та особисту недоторканність.

Відповідно до статті 3 вищевказаної Конвенції, нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

Згідно із статтею 1 Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, ратифікованої Законом України від Указом Президії ВР № 3484-11 від 26.01.1988 - термін «катування» означає будь-яку дію, якою будь-якій особі навмисне заподіюються сильний біль або страждання, фізичне чи моральне, щоб отримати від неї або від третьої особи відомості чи визнання, покарати її за дії, які вчинила вона або третя особа чи у вчиненні яких вона підозрюється, а також залякати чи примусити її або третю особу, чи з будь-якої причини, що ґрунтується на дискримінації будь-якого виду, коли такий біль або страждання заподіюються державними посадовими особами чи іншими особами, які виступають як офіційні, чи з їх підбурювання, чи з їх відома, чи за їх мовчазної згоди.

Також, згідно ст. 2 зазначеної Конвенції - кожна держава-сторона вживає ефективних законодавчих, адміністративних, судових та інших заходів для запобігання актам катувань на будь-якій території під її юрисдикцією. Жодні виключні обставини, якими б вони не були, стан війни чи загроза війни, внутрішня політична нестабільність чи будь-який інший надзвичайний стан не можуть бути виправданням катувань. Наказ вищого начальника або державної влади не може служити виправданням катувань.

Статтею 68 Конституції України, передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»

№ 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією проти України, в Україні введено воєнний стан, правовий режим якого неодноразово продовжувався та триває по теперішній час.

У зв`язку з чим, 24.02.2022 Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 у зв`язку з військовою агресією проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено загальну мобілізацію, яка триває по теперішній час.

Відповідно до вказаного Указу Президента України, місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб – підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини; здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України.

Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

№ 154 від 23.02.2022, (далі – Положення), ТЦК та СП є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Відповідно до п. 8 Положення завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є, зокрема, виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Згідно п. 9 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань окрім іншого: здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; розробляють плани проведення мобілізації людських і транспортних ресурсів, удосконалення системи оповіщення, збору та поставки зазначених мобілізаційних ресурсів на відповідній території; здійснюють контроль за проведенням на підприємствах, у закладах освіти роботи з ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час; виконують інші функції відповідно до законодавства.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України

від 16 травня 2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», право на перевірку військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у резервістів та військовозобов`язаних під час мобілізації надається представникам територіального центру комплектування та соціальної підтримки, уповноваженим вручати повістки (далі - уповноважені представники). Під час перевірки військово-облікового документа уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний назвати своє прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), посаду, а також пред`явити службове посвідчення особи, уповноваженої вручати повістки, разом з паспортом громадянина України (посвідченням офіцера, військовим квитком).

У разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 або Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов`язаному (крім резервістів та військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів) прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів. Із зазначеною метою громадянину оформляється та вручається повістка.

У разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.

Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, в порушення вимог зазначених нормативно-правових актів, ОСОБА_6 , будучи задіяним до групи оповіщення осіб призовного віку ІНФОРМАЦІЯ_3 , до складу якої входили Особа-1, а також військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_3 Особа-2, Особа-3 та Особа-4, здійснюючи мобілізаційні заходи з оповіщення військовозобов`язаних на території міста Одеси, без участі працівників Національної поліції України, які відповідно до вимог чинного законодавства уповноважені здійснювати адміністративне затримання та доставлення осіб до ТЦК та СП, усвідомлюючи відсутність у них законних повноважень на застосування фізичного примусу та фактичне позбавлення потерпілого свободи пересування, не будучи наділеним повноваженнями щодо адміністративного затримання та примусового доставлення осіб, діючи групою осіб, без попередньої змови між собою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, став на шлях злочинної діяльності щодо громадян ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за наступних обставин.

Так, ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що він, будучи задіяним до групи оповіщення осіб призовного віку ІНФОРМАЦІЯ_3 , до складу якої входили Особа-1, а також військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_3 Особа-2,

Особа-3 та Особа-4, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи групою осіб без попередньої змови, за відсутності у складі групи працівника Національної поліції України, 10.04.2026 приблизно о 22:25, перебуваючи на вулиці Генуезькій у місті Одесі (більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлено), помітили невстановленого на той момент чоловіка, яким у подальшому виявився громадянин ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не встановивши особу ОСОБА_7 , не з`ясувавши його анкетних даних, не перевіривши та не встановивши наявності передбачених законом підстав для його затримання, примусового доставлення чи будь-якого іншого обмеження свободи пересування, діючи в порушення вимог статей 3, 28, 29 Конституції України, а також вимогами Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на незаконне позбавлення волі та викрадення потерпілого з метою його примусового доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військово-лікарської комісії, ОСОБА_6 , Особа-1, Особа-2, Особа-3 та Особа-4, рухаючись службовим автомобілем марки «Renault Master», зупинилися поруч із потерпілим, вибігли із службового автомобіля, почали переслідувати потерпілого та наздогнали його.

Після цього Особа-1, з метою припинення втечі потерпілого та унеможливлення подальшого опору незаконному захопленню, маючи на меті силоміць затягнути ОСОБА_7 в салон автомобіля, застосував спеціальний засіб сльозоточивої дії, розпиливши його вміст в обличчя ОСОБА_7 унаслідок чого останній почав сильно задихатися, не міг повноцінно дихати та опинився у безпорадному стані. Скориставшись цим, ОСОБА_6 спільно із Особа-1, Особа-2, Особа-3 та Особа-4 насильно помістили ОСОБА_7 до салону автомобіля марки «Renault Master», 2015 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 ,

чим протиправно захопили його, позбавили можливості вільно визначати своє місцезнаходження, незаконно позбавили волі та перемістили всупереч його волі.

Під час подальшого незаконного переміщення потерпілий ОСОБА_7 протягом тривалого часу, внаслідок дії сльозогінного газу, сильно задихався, відчував інтенсивний фізичний біль та страждання, після чого, перебуваючи у салоні зазначеного автомобіля, втратив свідомість.

При цьому ОСОБА_6 , діючи узгоджено з іншими учасниками групи, забезпечував реалізацію спільного злочинного умислу, контролював обстановку під час вчинення злочину, унеможливлював втручання сторонніх осіб, перебував у салоні службового автомобіля під час незаконного переміщення потерпілого та своєю присутністю і спільними діями забезпечував безперешкодне вчинення викрадення.

У подальшому, у період з 22:31 до 22:33 цього ж дня, перебуваючи у салоні службового автомобіля марки «Renault Master», під час незаконного переміщення ОСОБА_7 , який після застосування сльозогінного газу продовжував сильно задихатися, не міг повноцінно дихати, перебував у безпорадному стані та був позбавлений можливості вільно залишити транспортний засіб, Особа-1, усвідомлюючи фізичний стан потерпілого та бажаючи примусити його до дій всупереч його волі, а саме повідомити свої анкетні дані, надати доступ до мобільного застосунку «Дія», для подальшого проходження потерпілим військово-лікарської комісії, здійснював на потерпілого психологічний тиск, висловлював вимоги повідомити прізвище, ім`я та по батькові, відкрити мобільний застосунок «Дія», а також, незважаючи на те, що потерпілий задихався внаслідок застосування сльозогінного газу, наніс йому декілька ударів (поштовхів) обома руками в ділянку грудної клітки, супроводжуючи свої дії висловом: «Все, угомонись», проводячи в цей час без законних підстав та проти його волі особистий обшук потерпілого.

Після цього, о 22:42, ОСОБА_6 , діючи спільно із Особа-1, Особа-2, Особа-3 та Особа-4, всупереч волі ОСОБА_7 доставили його на територію ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що він, будучи задіяним до групи оповіщення осіб призовного віку ІНФОРМАЦІЯ_3 , до складу якої входили Особа-1, а також військовослужбовці

ІНФОРМАЦІЯ_3 Особа-3, Особа-4 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи групою осіб без попередньої змови,за відсутності у складі групи працівника Національної поліції України,15.04.2026 близько 19:38 годин, рухаючись по вулиці Генуезькій у місті Одесі (більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлено) на службовому автомобілі марки «Renault Master», 2015 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 , помітили невстановленого на той момент чоловіка, яким у подальшому виявився громадянин ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який прямував по вулиці Генуезькій у місті Одесі та вирішили примусово помістити його до салону службового автомобіля.

Під`їхавши на службовому автомобілі марки «Renault Master» та зупинившись поруч із потерпілим ОСОБА_8 , приблизно о 19 год. 39 хв., не встановивши особу ОСОБА_8 , не з`ясувавши його анкетних даних, не перевіривши та не встановивши наявності передбачених законом підстав для його затримання, примусового доставлення чи будь-якого іншого обмеження свободи пересування, діючи в порушення вимог статей 3, 28, 29 Конституції України, а також вимогами Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на незаконне позбавлення волі та викрадення потерпілого з метою його примусового доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військово-лікарської комісії, ОСОБА_6 разом з військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 Особа-3 та Особа-4, за вказівкою Особа-1, вибігли зі службового автомобіля та почали переслідувати ОСОБА_8 , при цьому невстановлений військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваючи у салоні службового автомобіля та діючи за вказівкою Особа-1, утримував бокові двері автомобіля у відкритому положенні, чим забезпечував безперешкодне насильницьке поміщення потерпілого до салону автомобіля та подальше його протиправне переміщення.

Після цього, наздогнавши потерпілого ОСОБА_8 , ОСОБА_6 спільно із Особа-1, Особа-3 та Особа-4 силоміць підвели потерпілого до службового автомобіля Renault Master» та почали поміщати його до салону, в цей час невстановлений військовослужбовець перехопив потерпілого від інших учасників групи, схопив його за плечі та, застосовуючи фізичну силу, силоміць посадив на сидіння у салоні службового автомобіля, унаслідок чого потерпілий був остаточно поміщений до транспортного засобу всупереч своїй волі, чим протиправно захопили ОСОБА_8 , позбавили можливості вільно визначати своє місцезнаходження, незаконно позбавили волі та перемістили всупереч його волі.

У подальшому, у період з 19:39 до 20:10 годин цього ж дня, перебуваючи

у салоні службового автомобіля марки «Renault Master», під час незаконного переміщення ОСОБА_8 до ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

Особа-1 та Особа-3, без законних підстав та проти волі потерпілого, проводили його особистий обшук, вимагали повідомити анкетні дані, дату народження, місце знаходження документів та пароль доступу до мобільного телефону. При цьому Особа-1, діючи у присутності та за підтримки інших учасників групи, з метою подолання опору, покарання потерпілого за невиконання його вимог та примушення до дій, що суперечать його волі, двічі застосував щодо ОСОБА_8 спеціальний засіб сльозоточивої дії, завдав йому ударів у ділянку голови та застосував фізичне насильство, хапав руками за шию і притискав потерпілого до підлог салону автомобіля, тоді як Особа-3 продовжував висувати потерпілому вимоги щодо повідомлення його анкетних даних, дати народження та місця знаходження документів. Унаслідок зазначених спільних дій потерпілий зазнав сильного фізичного болю та моральних страждань, тривалий час задихався, не міг повноцінно дихати та перебував у безпорадному стані.

Під час подальшого незаконного переміщення потерпілий ОСОБА_8 протягом тривалого часу, внаслідок дії сльозогінного газу, сильно задихався, відчував інтенсивний фізичний біль та страждання.

При цьому ОСОБА_6 , діючи узгоджено з іншими учасниками групи, забезпечував реалізацію спільного злочинного умислу, контролював обстановку під час вчинення злочину, унеможливлював втручання сторонніх осіб, перебував у салоні службового автомобіля під час незаконного переміщення потерпілого та своєю присутністю і спільними діями забезпечував безперешкодне вчинення викрадення.

Після цього, о 20:10, ОСОБА_6 , діючи спільно із Особа-1, Особа-3, Особа-4 всупереч волі ОСОБА_8 доставили його на територію ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 .

За таких обставин дії ОСОБА_6 кваліфіковано:

- за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК України - як незаконне позбавлення волі та викрадення людини, що супроводжувалось заподіянням потерпілому фізичних страждань, вчинене групою осіб, без попередньої змови між собою.

ІІ. Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання

25 серпня 2026 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 6202615020002811 від 12.08.2026 в порядку статей 468, 469 та 472 КПК України між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_6 укладено угоду про визнання винуватості та зазначені її сторони.

Відповідно до даної угоди прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 146 КК України, зазначено беззастережне визнання обвинуваченого своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.

Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_6 повинен понести за вчинені кримінальні правопорушення за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК України, за наявності обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та суспільної небезпеки, сторони узгодили можливість призначити Особа-4 покарання:

- за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК України призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням (іспитовим строком).

Обвинуваченим висловлена згода на призначення зазначеного покарання.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому. В угоді зазначена дата її складання та вона скріплена підписами сторін.

Потерпілими ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , надано згоду на укладення угоди про визнання винуватості між підозрюваним і прокурором.

ІІІ. Мотивами, з яких Суд виходить при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керується

Відповідно до частини четвертої статті 469 КПК угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких бере участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Згідно обвинувального акту, обвинуваченому ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру за кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК України.

У судовому засіданні ОСОБА_6 вказав, що він цілком розуміє:

1. що він має право на судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов`язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на її користь;

2. наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України;

3. характер обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК України;

4. крім того зазначив, що він погоджується з видом покарання, яке до нього буде застосовано в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості.

Захисник висловив позицію про необхідність затвердження угоди.

Суд в порядку статті 474 КПК шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Виходячи з вищевикладеного та дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК, вислухавши думку прокурора, який просив затвердити угоду про визнання винуватості, обвинуваченого та захисника, Суд дійшов до висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної 25.08.2026 року в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 6202615020002811 від 12.08.2026 року між прокурором та обвинуваченим.

Суд враховує обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 згідно ст. 66 КК України, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_6 відповідно до статті 67 КК суд не встановив.

На підставі частин п`ятої, сьомої статті 72 Кримінального кодексу України, зарахувати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення в період часу з 26.05.2026 по 24.07.2026 день із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі та строк цілодобового домашнього арешту в період часу з25.07.2026 року по 26.08.2026 року із розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

ІV. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_6 обраний ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24.07.2026 року строком до 26.08.2026 року.

Після закінчення визначеного судом строку запобіжний захід продовжено не було, на даний час він не діє.

З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу.

Рішення про речові докази необхідно прийняти відповідно до статті 100 КПК.

Із цих підстав,

керуючись статтями 368, 370-371, 373-374, 376, 468-470, 472-475 Кримінального процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В :

1. Затвердити угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 25.08.2026 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026150020002810 від 12.08.2026 стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК України.

2. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК Українита призначити таке покарання:

- за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК України у виді 5 років позбавлення волі.

3. На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбуття призначеного покарання, якщо вона протягом іспитового строку в 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

4. Відповідно до статті 76 Кримінального кодексу України зобов`язати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

4.1. періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

4.2. повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

4.3 не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

4.4 виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

5. Початок іспитового строку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід рахувати з моменту проголошення вироку.

6. На підставі частин п`ятої, сьомої статті 72 Кримінального кодексу України, зарахувати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення в період часу з 26.05.2026 по 24.07.2026 із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі та строк цілодобового домашнього арешту в період часу з25.07.2026 року по 26.08.2026 року із розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

7. Запобіжний захід ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,не обирати.

8. Накладений арешт ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 04.06.2026 року у справі № 523/10761/26, провадження № 1-кс/523/5028/26 на вилучено майно в ході проведення общуку 26.05.2026, за місцем мешкання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 : мобільний телефон марки «iPhone 11 Pro Мах», номер моделі MWG62LL/A, серійний номер: НОМЕР_4 , в якому використовуються телефонний номер НОМЕР_5 , належний ОСОБА_6 , який упаковано до сейф-пакету S 2050126 – скасувати.

9. Мобільний телефон марки «iPhone 11 Pro Мах», номер моделі MWG62LL/A, серійний номер: НОМЕР_4 , в якому використовуються телефонний номер НОМЕР_5 , належний ОСОБА_6 , який упаковано до сейф-пакету S 2050126. – повернути ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченого та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого законом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

Суддя ОСОБА_1