Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №509/6513/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Провадження № 1-кс/509/761/26

Справа № 509/6513/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року.Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в с-щі Овідіополь, клопотання слідчого СВ ВнП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 погодженого з процесуальним керівником прокурором Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4 про арешт майна, в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12026162380000441 від 16.09.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

СВ ВнП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026162380000441 від 16.09.2026 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, під час якого встановлено, що 15.09.2026 р. приблизно о 16:40 год., водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем «Chevrolet Tracker» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою Т-1647 сполученням с. Грибівка - с. Кароліно-Бугаз в напрямку с. Кароліно-Бугаз, на території Одеського району, Одеської області, не обрала безпечну швидкість руху, не впоралась з керуванням, виїхала за межі проїзної частини, де допустила наїзд на перешкоду у вигляді стовбура дерева. В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці дорожньо-транспортної пригоди.

15.09.2026 р. проведено огляд місця ДТП, в ході якого вилучено автомобіль «Chevrolet Tracker» реєстраційний номер НОМЕР_1 .

16.06.2026 р. за вказаним фактом внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026162380000441.

Цього ж дня, вказаний автомобіль визнано речовим доказом та долучено до кримінального провадження № 12026162380000441.

З метою збереження транспортного засобу та недопущення втрати, змінення або знищення слідової інформації, автомобіль було доставлено на майданчик зберігання транспортних засобів за адресою: Одеська область, Одеський район, с.-ще Овідіополь, вулиця Одеська, будинок 19.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно п. 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року за №1104 «Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України», зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів».

З метою встановлення істини по кримінальному провадженню та з`ясування причини зіткнення транспортних засобів потрібне детальне комплексне дослідження вказаного транспортного засобу за участю спеціалістів в галузі судової авто-техніки та транспортної трасології.

У зв`язку з викладеним, у органу досудового розслідування виникла необхідність в арешті вказаного транспортного засобу, який має суттєве значення для встановлення істини у кримінальному провадженні, з чим погоджується слідчий суддя.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КПК України вищевказаний транспортний засіб підпадають під ознаки іншого володіння особи.

Зазначений транспортний засіб має суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, його арешт потрібен для позбавлення власника (володільця) можливості відчужувати вказане майно, щоб в ході подальшого розслідування мати можливість його огляду і направлення за місцем проведення комплексного дослідження. Доки до транспортного засобу є доступ сторонніх осіб та він буде перебувати у володінні осіб, які зацікавлені в кінцевому рішенні по кримінальному провадженню, існує реальна загроза відчуження, зміни або знищення вказаного майна, його втрата може слугувати втратою доказової бази по провадженню.

Згідно зі ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом абр отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України - тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України - тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховання, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно зі статтями 94, 132, 173 КПК України повинен урахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідно до частини третьої статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 98,100,131-132,170-171 КПК України.

УХВАЛИВ :

1.Клопотання клопотання слідчого СВ ВнП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 погодженого з процесуальним керівником прокурором Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4 про арешт майна, в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12026162380000441 від 16.09.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України – задовольнити ;

2.Накласти арешт та заборонити відчуження та користування транспортним засобом, який 15.09.2026 р. вилучено в ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди : автомобіль марки «Chevrolet Tracker» реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

3.Визначити місцем зберігання транспортного засобу, що вилучений 15.09.2026 р. в ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, а саме автомобіль марки «Chevrolet Tracker» реєстраційний номер НОМЕР_1 - майданчик зберігання транспортних засобів за адресою: Одеська область, Одеський район, селище Овідіополь, вулиця Одеська, будинок 19.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду на протязі 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1