Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №509/5114/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Провадження № 1-кс/509/762/26

Справа № 509/5114/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року. Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

слідчого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 (поза межами приміщення суду)

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в с.-щі Овідіополь, в режимі відеоконференції клопотання слідчого СВ ВнП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , погодженого з процесуальним керівником – прокурором Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Осикувате, П`ятихатського району, Дніпропетровської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, не працюючого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, зарахованого у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», 25.02.2026 р. самовільно залишив місце служби без поважних причин та до місця проходження служби не повернувся, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого : П`ятихатським районним судом Дніпропетровської області від 31.10.2017 р. за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, із застосуванням ст.ст. 75,76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки ; П`ятихатським районним судом Дніпропетровської області від 20.03.2018 р. за ч. 3 ст. 185 КК України, на підставі ст. 71 КК України, остаточно призначено покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі ; Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.06.2021 за ч. 1 ст. 391 КК України засуджено до 2 років позбавлення волі ; П`ятихатським районним судом Дніпропетровської області від 18.05.2026 за ч. 1 ст. 125 КК України призначено покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн., станом на 07.07.2026 р. штраф не сплачено - підозрюваного у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України,-

ВСТАНОВИВ :

Слідчим відділенням ВнП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026162380000339 від 22.07.2026, відомості про яке 22.07.2026 внесені до ЄРДР за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152 КК України, під час якого встановлено, що підозрюваний ОСОБА_7 з 22.11.2025 р. перебував у близьких відносинах із неповнолітньою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з якою 01.07.2026 р., прибули до с. Грибівка, Одеського району Одеської області з метою підробітку, де 21.07.2026 р., ОСОБА_7 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи в підсобному приміщенні ТОВ «Курорт Південь» за адресою: вул. Середня, 23, с. Грибівка, Дальницька ОТГ, Одеський район, Одеська область, діючи з прямим умислом та керуючись мотивом задоволення власної статевої пристрасті, усвідомлюючи неповнолітній вік потерпілої та протиправність своїх дій, застосував до потерпілої ОСОБА_8 фізичне насильство, а саме: завдав їй декілька ударів кулаками та долонями в область голови та обличчя, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді синців та саден. Після цього, придушивши опір потерпілої, ОСОБА_6 , діючи проти волі та добровільної згоди ОСОБА_8 , вступив з нею у вагінальний статевий контакт. Продовжуючи свій злочинний умисел, 22.07.2026 р. в нічний час доби, перебуваючи у тому ж приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, знову застосував фізичне насильство щодо неповнолітньої ОСОБА_8 , а саме: завдав їй чисельних ударів руками та ногами по тулубу та кінцівкам, тягав її за волосся, кидав у неї палаючі цигарки та ставав ногами на шию, перекриваючи доступ повітря. Після цього, висловлюючи реальну погрозу вбивством та застосовуючи як зброю кухонний ніж, ОСОБА_7 приставив його лезо до обличчя та ока неповнолітньої ОСОБА_8 , погрожуючи зарізати її. Перебуваючи під реальною загрозою для життя та здоров`я, неповнолітня ОСОБА_8 була змушена підкоритися, після чого ОСОБА_7 , проти її волі та згоди, примусив її до вчинення дій сексуального характеру (орального статевого контакту).

Протиправні дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 3 ст. 152 КК України, як зґвалтування, тобто вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним та оральним проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої, вчинене щодо неповнолітньої особи, з якою винний перебував у близьких відносинах.

Досудовим розслідуванням встановлено достатність доказів для підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України є підставою для повідомлення про підозру.

22.07.2026 р. Толкачова затримано в процесуальному порядку.

23.07.2026 р. відносно Толкачова слідчим суддею Овідіопольського районного суду Одеської області обрано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою із утриманням у ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 19.09.2026 р.

Підозра ОСОБА_7 підтверджується зібраними доказами, а саме: протоколом обшуку від 22.07.2026 р.; протоколами допитів свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від 22.07.2026 р.; протоколом допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8 від 22.07.2026 р.; протоколом додаткового допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8 від 23.07.2026 р.; протоколом допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8 у Відділенні центру захисту та соціально психологічної підтримки у процесі слідства та правосуддя дітей модель «Барнахус» від 23.07.2026 р. ; протоколом затримання 22.07.2026 р.; висновком судових медичної експертизи від 23.07.2026 р.; протоколом допиту законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_11 ; іншими матеріалами кримінального провадження та речовими доказами, які в сукупності виривають противоправну діяльність вказаних осіб.

Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Строк досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 12026162380000339 від 22.07.2026 р., постановою керівника Чорноморської окружної прокуратури строк досудового розслідування по кримінальному провадженні продовжено до 3-х місяців, тобто до 23.10.2026 р., натомість строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який обрано відносно підозрюваного ОСОБА_7 спливає 19.09.2026 р., що може негативно вплинути на досудове розслідування.

Закінчити досудове розслідування у двомісячний термін не є можливим внаслідок складності провадження, та необхідністю у додатковому часі для проведення необхідних слідчих дій та процесуальних заходів, спрямованих збирання доказів, які потребують додаткового часу, результати яких мають значення для судового розгляду, а саме:

1) закінчити проведення та отримати висновок судової призначеної амбулаторної судової психіатричної експертизи відносно ОСОБА_6 , проведення якої триває та на даний момент, проведення якої ще не закінчено;

2) закінчити проведення та отримати висновок психологічної експертизи відносно неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8 , яка направлена до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та на даний момент, проведення якої ще не закінчено;

3) провести слідчі експерименти з метою перевірки та уточнення відомостей;

4) виконання вимог ст. 290 КПК України, складання та вручення підозрюваному обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування.

5) провести ряд інших слідчих (розшукових) дій, необхідність в яких може виникнути за результатами досудового розслідування, призначення та проведення експертиз.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

В свою чергу, у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 177 КПК України під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків, які дають підстави вважати про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, і унеможливлює застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу під час досудового розслідування, при цьому дані ризики і теперішній час є актуальними, адже ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності та відбуття покарання у разі визнання його винуватим, оскільки підозрюваному інкримінується вчинення особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України за кваліфікуючими ознаками – зґвалтування, тобто вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним та оральним проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої, вчинене щодо неповнолітньої особи, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7-ми до 12-ти років, що свідчить про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності та відбуття покарання. Крім того, підозрюваний не є місцевим жителем, проживає за межами Одеської області, що полегшує можливість залишити місце свого проживання та переховуватися від органів досудового розслідування і суду. Крім того, 25.02.2026 р. ОСОБА_7 самовільно залишив місце служби без поважних причин та до місця проходження служби не повернувся.

Також, підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а саме в зв`язку з тим, що на даний час триває досудове розслідування, в подальшому може виникнути необхідність у винайдені будь-яких речей, які ще невідомі слідству, незаконно впливати на потерпілу, адже знає її особисто, та місце її проживання та інших учасників, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме шляхом невиконання або неналежного виконання обов`язків покладених на нього, як на підозрюваного у кримінальному провадженні в разі обрання йому більш м`якого виду запобіжного заходу. Слідчим суддею береться до уваги, те, що ОСОБА_7 раніше судимий за ч. 1 ст. 391 КК України — за злісну непокору вимогам адміністрації установи виконання покарань, за вчинення якої вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.06.2021 р. його засуджено до 2 років позбавлення волі. Вказані обставини свідчать про його схильність до порушення встановлених законом вимог та обов`язків, а також дають підстави вважати, що, перебуваючи на волі, він може неналежно виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки та перешкоджати кримінальному провадженню.

З урахуванням сукупності викладених обставин, даних про особу підозрюваного, в силу характеру інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення та одночасної потреби у проведенні слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, для забезпечення належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, єдиним запобіжним заходом, який надасть можливість запобігти усім вищевказаним ризикам, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, про продовження якого просила слідча, прокурор та проти чого заперечували підозрюваний та захисник з підстав не доведення слідчим ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому просили суд, застосувати до підозрюваного міру запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Заслухавши думку учасників процесу та дослідивши надані докази, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 197 КПК України передбачає - строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:

1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості;

2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Приписами ст. 199 КПК України передбачено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Окрім цього, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

За загальною практикою Європейського суду з прав людини, що склалась з рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п. 4 ст. 5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Як неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх рішеннях, пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Толкачов підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від 7-ми до 12-ти років з конфіскацією майна.

Строк досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 12026162380000339 від 22.07.2026 р., постановою керівника Чорноморської окружної прокуратури строк досудового розслідування по кримінальному провадженні продовжено до 3-х місяців, тобто до 23.10.2026 р., натомість строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який обрано відносно підозрюваного ОСОБА_7 спливає 19.09.2026 р., що може негативно вплинути на досудове розслідування.

Закінчити досудове розслідування у двомісячний термін не є можливим внаслідок складності провадження, та необхідністю у додатковому часі для проведення необхідних слідчих дій та процесуальних заходів, спрямованих збирання доказів, які потребують додаткового часу, результати яких мають значення для судового розгляду.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає обґрунтованим клопотання слідчого про необхідність продовження строків тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_12 , оскільки застосування менш суворих запобіжних заходів може виявитися недостатнім для запобігання існуючим ризикам, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ, беручи до уваги приписи п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, відповідно яких під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховані судом при обранні запобіжного заходу щодо ОСОБА_12 , а саме : ризик можливого переховування останнього від органу досудового розслідування та суду, є те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, самовільно залишив військову частину, немає міцних соціальних зв?язків, раніше був судимий до реальних строків позбавлення волі за тяжкі корисні злочини, що дає підстави вважати слідчому судді, що ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на неповнолітню потерпілу, шляхом її залякування та схилення до викривлених показань у суді,

Беручи до уваги, що підозрюваний, знаходячись на волі, з метою уникнення відповідальності за скоєний ним злочин, може переховуватися від органів слідства та/або суду, у будь-який спосіб незаконно впливати на потерпілу, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, так як з огляду на обставини скоєння кримінального правопорушення і особу ОСОБА_7 , на думку суду, схильний до протиправної діяльності та неможливість запобігання ризикам передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, шляхом застосування більш м?яких запобіжних заходів.

З огляду на викладене, суд вважає, що зазначені прокурором та слідчим ризики існують до сьогодні, в зв`язку з чим є доцільним продовження строків тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою без визначення розміру застави в межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні до 23.10.2026 р.

Керуючись ст.ст. 40,131,132,176-178,197,199 КПК України, -

УХВАЛИВ :

Клопотання слідчого - задовольнити.

Продовжити підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком до 23 жовтня 2026 року без визначення розміру застави, в межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Ухвала слідчого судді припиняє свою дію 23 жовтня 2026 року.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду на протязі п`яти днів з дня її оголошення, а іншими особами з дня її отримання.

Слідчий суддя ОСОБА_1