Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №947/16947/24 — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/16947/24

Провадження № 2/947/2085/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026 року

Київський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого – судді Гниличенко М.В.

при секретарі – Тіщенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Одеси цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики, суд -

ВСТАНОВИВ:

24.05.2024 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 , якою вона просить стягнути на її користь з відповідача ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 9300 доларів США та витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позову зазначено, що 23.01.2021 року ОСОБА_1 було передано під розписку ОСОБА_2 у борг грошову суму у розмірі 9300 доларів США, що станом на дату подачі позову за курсом Національного банку України складає 366400 грн. Після спливу строку повернення боргу 23.05.2021 року, відповідач просила відстрочити повернення коштів, у подальшому з початком війни пояснила, що не в змозі розрахуватись, внаслідок чого борг до наступного часу не погашено.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2024 року справу за вказаним позовом було розподілено судді Бескровному Я.В.

04.12.2024 року Київським районним судом м.Одеси було винесено заочне рішення, згідно якого позов ОСОБА_1 було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) борг у сумі 9120 доларів США та судові витрати 3664,20 грн./а.с.35/

06.01.2025 року заочне рішення суду набрало законної сили, та 03.02.2025 року було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у сумі 9120 доларів США та судові витрати 3664,20 грн.

У подальшому, 29.01.2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Ткаченко О.Д. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП 77310229), у зв`язку з винесенням судом ухвали про скасування заочного рішення від 04.12.2024 року. У постанові зазначено, що залишок нестягненої суми за виконавчим документом складає 383981,88 грн., сума стягнутого виконавчого збору - 0 гривень./а.с.107/

25.12.2025 року до Київського районного суду м.Одеси з заявою звернулась представник заявника ОСОБА_2 адвокат Жуган Л.В. про перегляд заочного рішення по цивільній справі, якою просила поновити строк для подання заяви про перегляд заочного рішення та скасувати заочне рішення, призначити справу до розгляду в порядку загального позовного провадження./а.с.47/

Ухвалою судді Київського районного суду м.Одеси від 08.01.2026 року було прийнято до провадження заяву про перегляд заочного рішення та призначено судове засідання на 22.01.2026 року.

Учасники процесу належним чином були сповіщені про розгляд справи, що вбачається із довідок про доставку електронного кабінету, зокрема позивачу ОСОБА_1 – 08.01.2026 року 21:50:13 та представнику відповідача адвокату Жуган Л.В. – 08.01.2026 року 21:54:35.

В ухвалі суду від 22.01.2026 року зазначено, що відсутність осіб, належним чином повідомлених, при достатньої наявності у справі матеріалів для розгляду заяви про перегляд заочного рішення, не перешкоджає її розгляду, що відповідає вимогам ч.1 ст.287 ЦПК України - неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 22.01.2026 року заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 04.12.2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу було скасовано та справу призначено у порядку загального позовного провадження упідготовчому судовому засіданні на 05 березня 2026 року на 11:45 год./а.с.87/

Суд звертає увагу на наступні обставини, які було проаналізовано та досліджено судом, що стали підставою скасування заочного рішення Київського районного суду м.Одеси від 04.12.2024 року – у позовній заяві від 24.05.2024 року позивач ОСОБА_1 просить стягнути борг у розмірі 9300 доларів США, проте до позову надано розписку де розмір боргу зазначено 9120 доларів США;

-позивачем зазначено, що ціна позову на дату його подання у гривневому еквіваленті грошової суми боргу у розмірі 9300 доларів США становить за курсом Національного банку України 366400 грн., що не відповідає дійсності, оскільки вказана сума на дату подання позову - 24.05.2024 року складає 371260,65 грн., навіть грошова сума боргу в розмірі 9120 доларів США за курсом Національного банку України станом на дату подання позову становить 364074,96 грн.;

-по справі було проведено три судових засідання, позивач ОСОБА_1 приймала участь лише у першому підготовчому судовому засіданні 23.08.2024 року, відповідач ОСОБА_2 взагалі не приймала участь у судових засіданнях, із заяви про перегляд заочного рішення, вбачається, що ухвалу суду про відкриття провадження по справі від 21.06.2024 року разом з позовною заявою та додатками до неї відповідач не отримувала, як і не отримувала викликів до суду, копію судового рішення судом не було надіслано, оскільки докази надіслання копії рішення суду в матеріалах справи відсутні;

-представником відповідача було надано документи про часткову оплату боргу, які не були предметом дослідження, та яким судом не надано було належну оцінку при прийнятті заочного рішення суду від 04.12.2024 року;

-текст вступної та резолютивної частини рішення Київського районного суду м.Одеси від 04.12.2024 року не відповідає тексту повного судового рішення, з приводу розміру боргу, стягненню судових витрат, датою складення розписки та нормами закону, якими керувався суд;

-крім того, в матеріалах справи відсутня інформація про огляд судом оригіналу боргової розписки та встановлення її відповідності копії розписки, яка надана позивачем до позовної заяви та знаходиться в матеріалах справи.

У відповідності до ч.3 ст.287 ЦПК України – у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Таким чином, у суду було наявність законних підстав для скасування заочного рішення і призначення справи до розгляду за правилами загального позовного провадження, оскільки заявником повідомлено обставини, які мають істотне значення та можуть вплинути на висновки суду по суті справи.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 22.01.2026 року заяву представника заявника ОСОБА_2 адвоката Жуган Л.В. про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу – задоволено.

Заочне рішення Київського районного суду м.Одеси від 04.12.2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу – скасовано та призначенопідготовче судове засідання.

03.02.2026 року до суду через систему «Електронний суд» позивачем ОСОБА_1 було подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 05.02.2026 року заборонено відповідачу ОСОБА_2 та будь-яким особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження 1/8 частки квартири, що належить відповідачу ОСОБА_2 на праві власності за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 2307185051101, до вирішення спору по суті.

09.06.2026 року до суду через систему «Електронний суд» позивачем ОСОБА_1 було подано заяву про відвід головуючому по справі судді Гниличенко М.В.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 10.06.2026 рокуу задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Київського районного суду м.Одеси Гниличенко М.В. у цивільній справі за № 947/16947/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - відмовлено.

09.02.2026 року представником відповідача адвокатом Жуган Л.В. надіслано відзив на позов, яким просили задовольнити позов частково, в решті вимог відмовити.

05.03.2026 року представником позивача адвокатом Куценко Л.В. у порядку ст.49 ЦПК України подана позовна заява, якою позивач уточнила розмір грошових коштів, переданих у борг в сумі 9120 доларів США та просила відповідно до ч.2 ст.625 ЦПК України стягнути з відповідача 3% річних за прострочення боргу за період з 24.05.2021 року по 04.03.2026 року в розмірі 1308,78 доларів США, що загалом становить 10428,78 доларів США. Також, стягнути судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Сторонами було надано відзив на вказану позовну заяву, відповідь на відзив та письмові заперечення, разом з доказами в обґрунтування правової позиції, 10.06.2026 року підготовче судове засідання було закрито та призначено справу до розгляду по суті.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у порядку ст.ст.128, 131 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Куценко Л.В. до судового засідання з`явились, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з`явилась, належним чином повідомлялась, в її інтересах з`явилась адвокат Жуган Л.В., яка позовні вимоги визнала частково, не заперечувала щодо факту складення розписки відповідачем та отримання грошових коштів, проте зазначила, що відповідач шляхом здійснення платіжних переказів та передання грошей через свою маму ОСОБА_3 фактично сплатила борг на загальну суму 7572,74 доларів США, непогашеною залишилась частина боргу в розмірі 1547,26 доларів США, яку відповідач визнає та не заперечує проти її стягнення рівними частинами.

Відповідно ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд, дослідивши матеріали даної справи та матеріали цивільної справи № 947/24667/23, заслухавши учасників процесу, свідка ОСОБА_3 , приходить до наступного.

Судом встановлено, що правовідносини по справі є цивільно-правовими та врегульовані Цивільним Кодексом України.

Як встановлено у судовому засіданні, 23.01.2021 року ОСОБА_2 склала розписку, за текстом якої вбачається, що вона отримала від ОСОБА_1 у борг грошові кошти в розмірі 9120 доларів США, які вона ОСОБА_2 зобов`язалась повернути ОСОБА_1 у строк до 23.05.2021 року.

На підтвердження зобов`язань відповідача, позивачем у судовому засіданні було надано для огляду оригінал розписки від 23.01.2021 року, яка судом була оглянута та встановлена її відповідність копії розписки наявної в матеріалах справи на а.с.7. Факт складання розписки та отримання грошових коштів стороною відповідача не заперечується.

З дослідженої у судовому засіданні розписки вбачається, що сторонами в письмовій формі зафіксовані умови договору позики, а саме: предмет позики - грошові кошти, їх розмір, дата отримання та строк повернення коштів.

Судом встановлено, що в розписці чітко вказано зобов`язання щодо повернення боргу у строк до 23.05.2021 року, строк позовної давності на час звернення до суду не сплинув.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.08.2019 року по справі № 369/3340/16-ц, провадження № 61-7418св18, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.

Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

У постанові Верховного Суду від 18.07.2018 року у справі №143/280/17, провадження №61-33033св18, додатково звернуто увагу судів на те, що поясненнями сторони та показаннями свідка не може доводитися факт виконання зобов`язання за договором позики. Наявність у позивача боргового документа - розписки відповідача свідчить про невиконання ним взятих на себе зобов`язань.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргової розписки в позивача підтверджує наявність боргу (постанова Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі № 483/1953/16-ц, провадження №61-33891св18).

Суд приймає надану до суду розписку від 23.01.2021 року, в якості належного та допустимого доказу виникнення боргового зобов`язання за договором позики, так як даний факт жодним чином відповідачем не спростований.

Поняття позикових відносини і договору позики визначаються положеннями глави 71 ЦК України.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (частина перша статті 207 ЦК України).

Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, якій посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. На підтвердження зобов`язань відповідача позивачем була надана боргова розписка.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та сім`єю відповідачки на протязі тривалого часу існували боргові відносини, зокрема відповідач ОСОБА_2 , її чоловік ОСОБА_4 та мати ОСОБА_3 неодноразово брали у ОСОБА_1 у борг грошові кошти, які частково повертали, потім знову брали у борг, але не повертали та між сторонами виникали судові спори, на даний час між сторонами склались неприємні стосунки.

В судовому засіданні представник відповідача зазначила, що дійсно відповідач отримала від позивача в борг грошові кошти, але в сумі 8000 доларів США, на які позивачем відразу було нараховано відсотки в розмірі 1120 доларів США, тому загальна сума склала 9120 доларів США. Представник відповідача вказує, що ОСОБА_2 у період з лютого по травень 2021 року повністю оплатила нараховані відсотки. Крім того, в період з червня 2021 року по лютий 2022 року оплатила позивачу в якості боргу 2700 доларів США. Також, грошові кошти в якості погашення заборгованості за вищевказаною розпискою передавались матір`ю відповідачки ОСОБА_3 при зустрічах безпосередньо ОСОБА_1 , яка пообіцяла розписки про повернення грошових коштів написати пізніше. Між сторонами були дружні, довірчі відносини та не виникало жодних питань з повернення боргу. За підрахунками відповідачки до початку дії воєнного стану вона сплатила позивачу в якості погашення боргу 3820 доларів США.(2700 дол.+1120 дол.). У подальшому у зв`язку з військовим станом відповідач виїхала за межі України в Молдову, проте у період з квітня 2022 року по серпень 2022 року періодичними платежами продовжувала сплачувати борг на загальну суму 115115,00 грн., що в доларовому еквіваленті становить 3752,74 долара США. Таким чином, представник вказує, що відповідач погасила борг на загальну суму 7572,74 доларів США (3820дол.+3752,74дол.= 7572,74 доларів), тобто непогашеною залишилась частина боргу в розмірі 1547,26 доларів США, яку відповідач визнає та не заперечує проти її стягнення рівними частинами.

На підтвердження погашення боргу представником відповідача було надано численні квитанції щодо переказу грошових коштів різними сумами у різний період на картку ОСОБА_1 , надано скріншоти переписки та допитано у якості свідка мати відповідача ОСОБА_3 , яка підтвердила факт передачі особисто нею грошових коштів безпосередньо ОСОБА_1 в якості погашення боргу, при цьому зауважила, що розписок про повернення боргу не брала, оскільки позивач є її кумою.

Позивач у судовому засіданні заперечувала щодо пояснень представника відповідача та свідка, звернувши увагу суду на той факт, що сім`я відповідача неодноразово брала у борг значні суми, загальна сума грошових коштів склала більш 31000 доларів США, було дуже багато розписок, борги закривались по різним розпискам та фактично кожен член сім`ї мав можливість здійснювати перекази по іншим розпискам членів сім`ї, намагаючись закривати борги всієї сім`ї. Позивач зазначає, що саме по даній розписці борг не погашено, про що свідчить наявність у неї оригінала розписки, при цьому суму 115115 грн., яка надійшла позивачу на картку, є погашенням боргу матері відповідача ОСОБА_3 з боку її доньки.

В матеріалах справи на підтвердження існування боргових зобов`язань членів сім`ї відповідачки наявні копії заочного рішення Київського районного суду м.Одеси від 06.11.2023 року про стягнення з матері відповідачки - ОСОБА_3 боргу в розмірі 11900 доларів США на користь ОСОБА_1 , яке набрало законної сили (справа № 947/24667/23) та рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 28.01.2025 року про стягнення з чоловіка відповідачки - ОСОБА_4 боргу в розмірі 10300 доларів США на користь ОСОБА_1 , яке набрало законної сили (справа № 522/17886/24)./а.с.172-173/

Представник відповідача посилається на різні обставини по справі, які фактично не є підтвердженими, зокрема про наявність боргу у 8000 дол.США та відсотків у розмірі 1120 дол.США, факт отримання позивачем у 2021 році відсоткової частини боргу з боку відповідачки, факт систематичного погашення відповідачкою основного боргу станом на лютий 2022 року в розмірі 2700 дол.США, банківські перекази у 2022 році на загальну суму 115115,00 грн.

Відповідно до ст.ст.12,13 ЦПК України – цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст.77,78,79,80 ЦПК України - належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (тобто обставин, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення). Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Інформація ґрунтується на фактичних даних, а не на припущеннях чи догадках. Достатність доказів — це здатність їх сукупності у справі повною мірою дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування.

Судом встановлено та не заперечується стороною відповідача, що між сторонами виникли боргові відносини, внаслідок чого відповідачем було власноручно написано розписку про отримання в борг 9120 доларів США, пояснення про те, що сам борг становить 8000 дол.США, а інша частина 1120 дол.США є відсотками, не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні. Тому, суд вважає встановленим факт отримання відповідачем у борг 9120 доларів США. Крім того, в матеріалах справи є письмові пояснення відповідачки, якими вона зазначає, що гроші завжди вона передавала ОСОБА_1 через свою мати ОСОБА_3 , при цьому унаслідок довірительних відносин розписки щодо повернення боргу не брали, тому факт часткової оплати в розмірі 2700 доларів США та 1120 доларів США відсотків, нічим не підтверджено. Суд також не бере до уваги пояснення свідка ОСОБА_3 щодо повернення грошових коштів безпосередньо ОСОБА_1 при особистих зустрічах, оскільки усними поясненнями сторони або показаннями свідка не може доводитися факт виконання зобов`язання за договором позики.

Представником відповідача в обґрунтування заперечень проти позову та часткового погашення боргу було надано копії платіжних доручень, які начебто свідчать про часткове погашення боргу на суму 115115,00 грн. Із наданих платіжних інструкцій можливо встановити суму грошового переказу, валюту, дату здійснення цих фінансових операцій, одержувача та платника за кожним переказом, частково в квитанціях зазначено призначення платежу – переказ власних коштів, інші квитанції взагалі не мають графи призначення платежу, що загалом не дозволяє суду ідентифікувати грошові кошти, як такі, що спрямовані на погашення боргу саме від 23.01.2021 року, відсутні слова або словосполучення, які б свідчили про це. Крім того, із скріншотів переписки неможливо чітко встановити, в який період, та за якими розписками між сторонами виникли зобов`язальні відносини. Тобто, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо часткового погашення нею боргу в загальному розмірі 7572,74 доларів США, внаслідок чого існує зобов`язання в сумі 9120 доларів США.

В матеріалах справи є численні боргові розписки, які було складено від імені мати відповідачки ОСОБА_3 у період з 2019 року по 2022 рік, а також розписки від імені чоловіка відповідача ОСОБА_4 , складені 01.11.2021року та 28.10.2023 року.

Крім того, при дослідженні матеріалів цивільної справи № 947/24667/23 про стягнення з ОСОБА_3 боргу в розмірі 11900 доларів США на користь ОСОБА_1 , яке набрало законної сили, встановлено, що у справі в якості доказів перерахування коштів ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 додано копії тотожних платіжних інструкцій, які є доказами по даній цивільній справі, що не дає можливість встановити дійсну природу вказаних переказів та за якими зобов`язаннями.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що заборгованість за боргом становить 9120 доларів США, та представником відповідача вказана сума не спростована.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не у всіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Саме до таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №464/3790/16-ц провадження №14-465цс18.

Як вбачається з розписки від 23 січня 2021 року, ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_1 9120 доларів США, тобто, договором визначена сума позичених коштів в іноземній валюті, а відтак стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають кошти в іноземній валюті, а саме 9120 доларів США без зазначення еквіваленту цієї суми в національній валюті.

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 трьох відсотків річних за користування коштами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача основну суму боргу та відповідно до ст.625 ЦК України 3% річних на суму простроченого зобов`язання за період з 24.05.2021 року по 04.03.2026 року в розмірі 1308,78 доларів США, що загалом становить 10428,78 доларів США.(9120дол.+1308,78 дол.)/а.с.215/

Разом з тим, згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові ВП/ВС від 16.01.2019, прийнятої за результатами розгляду справи №373/2054/16, 3% річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Також вказаною постановою роз`яснено порядок нарахування та стягнення санкцій, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України саме у тій валюті, у якій було надано позику.

Оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення нарахувань у відповідності до положень ст. 625 ЦК України, за період, у який на території України введено воєнний стан, приймаючи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості за відсотками (відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України) у період з 24.02.2022 року по 04.03.2026 року відсутні, тому підлягає задоволенню в частині стягнення 3% річних за період з 24.05.2021 року по 23.02.2022 року (276 днів).

Отже, виходячи з вищевикладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних, нарахованих на суму 9120 доларів США, за період з 24.05.2021 року по 23.02.2022 року включно, що становить 206,88 доларів США. (9120 дол. США *3%= 273,6 дол. США:365 днів=0,74 дол. США*276 днів)

Враховуючи наведене, позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача суму боргу за Договором позики грошових коштів від 23.01.2021 року в розмірі 9120 доларів США, три проценти річних у розмірі 206,88 доларів США, а разом 9326,88 доларів США.

Судові витрати по справі складаються із судового збору, який має бути стягнений з відповідача пропорційно задоволених вимог, відповідно до положень ст.141 ЦПК України, та витрат позивача, пов`язаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір в загальному розмірі 3664,20 грн. +1065,00 грн.+532,49 грн.=5261,69 грн., тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам (0,89%), що становить 4682,90 грн.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України – розгляд витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну ухвалу. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представником позивача було зазначено, що документальне підтвердження розміру судових витрат, будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення у відповідності з ч.8 ст.141 ЦПК України. Тому, в даному рішенні питання стягнення витрат на правничу допомогу не розглядалось.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 89, 131, 141, 158, 223, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 530, 625,628, 629, 638, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд -

ВИРИШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , грошові кошти за договором позики від 23.01.2021 року у розмірі 9120,00 /дев`ять тисяч сто двадцять/ доларів США, а також 3% річних за період з 24.05.2021 року по 23.02.2022 року у розмірі 206 (двісті шість) доларів США 88 центів, в загальному розмірі 9326 (дев`ять тисяч триста двадцять шість) доларів США 88 центів.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 4682 (чотири тисячі шістсот вісімдесят дві/ гривень 90 копійок.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.09.2026 року.

Суддя М. В. Гниличенко