Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №748/4790/24 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

17 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/4790/24

Головуючий у першій інстанції – Сороколіт Є. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/159/26

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Онищенко О.І., Шарапової О.Л.

секретар: Хілик М.О.

сторони:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ”Фінансова

компанія ”Пінг - Понг” (після зміни найменування юридичної особи -

Товариство з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Солвентіс”)

відповідач: Нирковський Євгеній Олександрович

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Пінг - Понг” (після зміни найменування юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Солвентіс”) на заочне рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області у складі судді Сороколіта Є.М. від 03 лютого 2025 року, місце ухвалення рішення - м. Бахмач, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Пінг - Понг” (після зміни найменування юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Солвентіс”) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Пінг - Понг” (після зміни найменування юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Солвентіс”) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому позивач просив стягнути із відповідача на свою користь суму заборгованості за кредитним договором № 103911465 від 23.04.2021 року, у розмірі 59 202,30 грн., яка складається із наступного: 13 691 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 44 011,30 грн. - сума заборгованості за відсотками, 1 500 грн. - сума заборгованості за комісією. Позивач також ставив питання про стягнення із відповідача на свою користь понесених судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн., а також 6 000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування вимог заявленого позову Товариство з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Пінг - Понг” (після зміни найменування юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Солвентіс”) вказувало, що 23.04.2021 року між ТОВ ”Мілоан” та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту № 103911465, у формі електронного документа із використанням електронного підпису, і у цей же день ТОВ ’’Мілоан” перерахувало грошові кошти в сумі 15 000 грн на картковий рахунок відповідача, що підтверджується копією платіжного доручення. Позиавч зазначає, що відповідач мав сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 1 500 грн, а також проценти, які йому було нараховано у зв`язку із невиконанням умов укладеного кредитного договору за правилами, які визначені пунктами 1.5.2 та 1.6 укладеного договору, і розмір яких становить 44 011,30 грн. За доводами позивача, ТОВ ’’Мілоан” та ТОВ ’’ДІДЖІ ФІНАНС” уклали договір факторингу від 29.07.2021 року № 05Т, за змістом якого, ТОВ ’’Мілоан” відступило право вимоги, у тому числі, і до відповідача, на користь ТОВ ’’ДІДЖІ ФІНАНС”. Згідно із договором факторингу від 24.02.2022 року № 1/15, укладеного між ТОВ ’’ДІДЖІ ФІНАНС” та Товариством з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Пінг - Понг”, від ТОВ ’’ДІДЖІ ФІНАНС” до позивача перейшли права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимог, зокрема і до відповідача.

Заочним рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 03.02.2025 року відмовлено у повному обсязі у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Пінг - Понг” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Пінг - Понг” просить скасувати заочне рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 03.02.2025 року та ухвалити нове рішення про задоволення вимог заявленого позову, а також провести розподіл судових витрат між сторонами за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій. Доводи апеляційної скарги позивача вказують, що оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції від 03.02.2025 року є незаконним, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, а також висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що відмовляючи у задоволенні вимог заявленого позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не надав жодного первинного документа, який би підтверджував факт перерахування грошових коштів позикодавцем відповідачу у розмірах, передбачених кредитним договором, а також у справі не доведено, що відповідач ці кошти отримав. Доводи апеляційної скарги стверджують, що наявна у матеріалах справи копія платіжного доручення №27007422 від 23.04.2021 року є належним та допустимим доказом на підтвердження перерахування первісним кредитором кредитних коштів відповідачу на умовах, визначених кредитним договором. Апелянт вказує, що факт зарахування кредитних коштів на картковий рахунок позичальника не входить до компетенції первісного кредитора. За доводами апеляційної скарги, номер платіжної картки є частково зашифрованим, і всіх позначень 16-значного номеру картки не містить. Банківські реквізити позичальника, згідно матеріалів справи, є невизначеними. У той же час, наявної у кредитора інформації щодо карткового рахунку позичальника свого часу було достатньо для виникнення спірних правовідносин та здійснення відповідних платіжних операцій з переказу кредиту, докази про що вже мають існувати у кредитора, згідно вимог Закону України ”Про платіжні послуги”. За доводами апелянта, позивач у справі не мав можливості подати до суду первинні фінансові документи, оскільки відсутні повноваження для отримання доступу до виписок по картковому рахунку відповідача, для підтвердження здійснення погашення ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором 09.05.2021 року, 12.05.2021 року, 15.05.2021 року, та відповідно, зарахування таких коштів на банківські рахунки первісного кредитора. Апелянт стверджує, що у матеріалах справи міститься відомість про щоденні нарахування та погашення за договором про надання споживчого кредиту № 103911465, яка сформована, підписана та надана 29.07.2021 року первісним кредитором ТОВ ”Мілоан”, відповідно до якої, вбачається надання кредиту, нарахування комісії, відсотків із зазначенням пунктів договору, періоду здійснення нарахувань на передбачених договором про споживчий кредит № 103911465 умовах. Апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність у матеріалах справи доказів набуття позивачем права вимоги до відповідача за кредитним договором, та з даного приводу вказує, що на підтвердження відступлення права вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит № 103911465 від 23.04.2021 року на користь ТОВ ”Діджи Фінанс” від ТОВ ”Мілоан”, позивачем долучено: додаток №10 до позову: ”Договір відступлення прав вимоги №05Т від 29.07.2021 р.pdf”; додаток №18 до позову: ”Платіжна інструкція до Договору відступлення прав вимоги №05Т від 29.07.2021 р.pdf”; додаток №5 до позову: ”Витяг з Додатку до Договору відступлення прав вимоги. р.pdf”. На підтвердження відступлення права вимоги, в частині укладеного 24.01.2022 року договору факторингу між ТОВ ”Діджи Фінанс” та ТОВ ”ФК Пінг - Понг”, позивачем надано: додаток №12 до позову: ”Договір факторингу №1_15 від від 24.01.2022 р.pdf”; додаток №19 до позову: ”Платіжна інструкція до Договору відступлення прав вимоги №1_15.pdf”; додаток №6 до позову: ”Витяг з Додатку до Договору факторингу.pdf”. Апелянт стверджує, що позивач наданими суду письмовими доказами підтвердив своє право вимоги до відповідача за укладеним відповідачем договором про споживчий кредит №103911465 від 23.04.2021 року, відповідно до наданого суду позивачем договору про відступлення прав вимоги та договору факторингу, і на час розгляду справи відповідач не оскаржив даний договір факторингу. Апелянт зазначає, що відповідач не сплатив у повному обсязі заборгованість за кредитним договором ні новому, ні попередньому кредиторам.

Як вбачається із матеріалів даної справи (а.с.112), протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Чернігівського апеляційного суду від 05.03.2025 року, цивільну справу №748/4790/24, було розподілено складу колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач): О.К. Євстафієв, судді: А.А. Скрипка, О.Л. Шарапова.

У зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 судді Євстафієва О.К., на підставі Протоколу зборів суддів Чернігівського апеляційного суду від 06.10.2025 року справу №748/4790/24 було зареєстровано в автоматизованій системі документообігу Чернігівського апеляційного суду, як нову, апеляційне провадження №22-ц/4823/1838/25, та здійснено її автоматизований розподіл.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2025 року визначений склад колегії суддів для розгляду справи №748/4790/24, апеляційне провадження №22-ц/4823/1838/25: головуючий суддя (суддя-доповідач) - А. А. Скрипка, судді: О.І.Онищенко, О.Л.Шарапова (а.с.144).

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 07.11.2025 року (а.с.145) було прийнято до свого провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Пінг - Понг” (після зміни найменування юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Солвентіс”) на заочне рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 03.02.2025 року у даній цивільній справі №748/4790/24.

Відповідно до приписів ч.1 статті 369 ЦПК України, апеляційний суд розглядає справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Пінг - Понг” (після зміни найменування юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Солвентіс”) на заочне рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 03.02.2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Пінг - Понг” (після зміни найменування юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Солвентіс”) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно ч.13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони даного спору обізнані про наявність ухвал апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами (а.с.12), 23.04.2021 року ОСОБА_1 на сайті tengo.ua подав анкету-заяву на кредит №103911465.

Відповідно до договору про споживчий кредит №103911465 від 23.04.2021 року (а.с.30-33), ТОВ ”Мілоан” зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3. договору, надати ОСОБА_1 грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Сума (загальний розмір) кредиту становить - 15 000 грн; строк - на 15 днів з 23.04.2021 року (строк кредитування); термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 08.05.2021 року; комісія за надання кредиту - 1 500 грн, яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; тип процентної ставки за договором: фіксована; кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Положеннями п.6.1, п.6.2 вищевказаного договору передбачено, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт товариства, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей кредитний договір надається позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником Товариству.

Додатком №1 до договору про споживчий кредит №103911465 від 23.04.2021 року, є Графік платежів (а.с.34).

Додатком №2 до договору про споживчий кредит №103911465 від 23.04.2021 року, є Паспорт споживчого кредиту №103911465 (а.с.34, зворот - 35).

Відповідно до копії платіжного доручення 27007422 від 23.04.2021 року, ТОВ ”Мілоан” перерахувало ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_1 кошти згідно договору №103911465 у розмірі 15 000 грн (а.с.42).

29.07.2021 року між ТОВ ”Діджи Фінанс” та ТОВ ”Мілоан” було укладено договір відступлення прав вимоги № 05Т, відповідно до умов якого, право грошової вимоги за кредитним договором №103911465 від 23 квітня 2021 року, укладеного між ТОВ ”Мілоан” та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ ”Діджи Фінанс” (а.с.22-26).

Копія витягу з додатку до договору відступлення прав вимоги № 05Т від 29.07.2021 року містить в собі інформацію про боржника ОСОБА_1 , номер кредитного договору 103911465 від 23.04.2021 року, загальна сума заборгованості - 59202,3 грн, яка складається із: суми заборгованості за тілом - 13 691 грн., заборгованості за відсотками - 0 грн., суми заборгованості за комісією - 1 500 грн (а.с.14).

24.01.2022 року між ТОВ ”Діджи Фінанс” та позивачем було укладено договір факторингу № 1/15, відповідно до якого, позивач зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ ”Діджи Фінанс” клієнта за плату, а ТОВ ”Діджи Фінанс” - відступити позивачу свої права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги (а.с.36-38).

Копія витягу з додатку до договору факторингу № 1/15 від 24.01.2022 року містить інформацію про боржника ОСОБА_1 , номер кредитного договору 103911465 від 23.04.2021 року, загальна сума заборгованості становить - 59 202,3 грн., яка складається із: суми заборгованості за тілом - 13 691 грн., заборгованості за відсотками - 0 грн., суми заборгованості за комісією - 1 500 грн (а.с.15).

Згідно із копією відомості про щоденні нарахування та погашення, загальний розмір заборгованості відповідача по кредиту за період з 23.04.2021 року по 16.07.2021 року, становить - 59 202,30 грн., з яких: 13 691 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту, 44 011,30 грн. - сума заборгованості по процентам, 1 500 грн. - сума заборгованості за комісією (а.с.16-17).

Як вбачається із копії досудової вимоги від 02.09.2024 року, яка була направлена позивачем на адресу відповідача, ОСОБА_1 було повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором № 103911465 від 23.04.2021 року, та запропоновано сплатити заборгованість за кредитом у розмірі 59 202,3 грн. на банківські реквізити ТОВ ”ФК ’’Пінг- Понг” (а.с.43).

Рішенням №1778 єдиного учасника ТОВ ”ФК ’’Пінг - Понг” від 01.07.2025 року, було вирішено: ’’ 1. Змінити найменування Товариства та затвердити наступне: - повне найменування Товариства: українською мовою - Товариство з обмеженою відповідальністю ’’Солвентіс’’ (а.с.133, зворот). На виконання даного рішення, було видано наказ від 01.07.2025 року №70-к (а.с.133), щодо перейменування з 01.07.2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Пінг-Понг” у Товариство з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Солвентіс”.

Як вбачається із оскаржуваного заочного рішення суду першої інстанції від 03.02.2025 року, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ ”ФК ’’Пінг - Понг” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції, із врахуванням норм права, які регулюють спірні правовідносини та документально підтверджених фактичних обставин справи, вказав, що згідно із ч.3 статті 13 Закону України ’’Про електронну комерцію’’, продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку. Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин. В силу положень ч.2 статті 41, статті 49 вказаного вище Закону, передбачено, що ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом: 1) надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок; 2) надання надавачем платіжних послуг з ініціювання платіжної операції платіжної інструкції платника надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника на підставі наданої платником цьому надавачу платіжних послуг з ініціювання платіжної операції згоди на ініціювання такої платіжної операції; 3) надання платником платіжної інструкції та готівкових коштів для виконання платіжної операції, у тому числі за допомогою платіжного пристрою; 4) використання користувачем платіжного інструменту для виконання платіжної операції; 5) надання платником, що є власником електронних грошей, платіжної інструкції, у тому числі шляхом використання платіжного інструменту, емітенту електронних грошей щодо виконання платіжної операції з використанням електронних грошей; 6) надання користувачем платіжної інструкції відповідному учаснику платіжної системи, у тому числі шляхом використання певного платіжного інструменту, в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи. Платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі. Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача. У вказаному контексті, суд першої інстанції наголосив, що у відповідності до пункту 3.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/8976 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Обов`язковим реквізитом такого платіжного доручення є відмітка банку про його виконання. При цьому, як зазначено судом першої інстанції у оскаржуваному заочному рішенні від 03.02.2025 року, надане позивачем платіжне доручення від 23.04.2021 року №27007422, яким ТОВ ”Мілоан” на виконання умов кредитного договору здійснило перерахування грошових коштів відповідачу у сумі 15 000 грн., не містить відповідної відмітки банку. Суд першої інстанції також констатував, що не зважаючи на вказівку у розрахунку заборгованості ТОВ ”Мілоан”, що відповідач частково здійснював погашення заборгованості 09.05.2021 року, 12.05.2021 року та 15.05.2021 року, позивачем не надано первинних фінансових документів, які б підтверджували здійснення таких розрахунків. Надаючи відповідну оцінку подальшому переходу права вимоги за кредитним договором, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано відповідних реєстрів боржників ні до договору факторингу від 29.07.2021 року №05Т у формі, що передбачена його додатком №1, ні до договору факторингу від 24.02.2022 року №1/15 і, як наслідок, суд не може констатувати, що за вказаними договорами такий перехід відбувся, зокрема і у частині права вимоги до відповідача.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що відмовляючи у задоволенні вимог заявленого позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не надав жодного первинного документа, який би підтверджував факт перерахування грошових коштів позикодавцем відповідачу у розмірах, передбачених кредитним договором, а також у справі не доведено, що відповідач ці кошти отримав. Доводи апеляційної скарги стверджують, що наявна у матеріалах справи копія платіжного доручення №27007422 від 23.04.2021 року є належним та допустимим доказом на підтвердження перерахування первісним кредитором кредитних коштів відповідачу на умовах, визначених кредитним договором. Апелянт вказує, що факт зарахування кредитних коштів на картковий рахунок позичальника не входить до компетенції первісного кредитора. За доводами апеляційної скарги, номер платіжної картки є частково зашифрованим, і всіх позначень 16-значного номеру картки не містить. Банківські реквізити позичальника, згідно матеріалів справи, є невизначеними. У той же час, наявної у кредитора інформації щодо карткового рахунку позичальника свого часу було достатньо для виникнення спірних правовідносин та здійснення відповідних платіжних операцій з переказу кредиту, докази про що вже мають існувати у кредитора, згідно вимог Закону України ”Про платіжні послуги”. За доводами апелянта, позивач у справі не мав можливості подати до суду первинні фінансові документи, оскільки відсутні повноваження для отримання доступу до виписок по картковому рахунку відповідача, для підтвердження здійснення погашення ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором 09.05.2021 року, 12.05.2021 року, 15.05.2021 року, та відповідно, зарахування таких коштів на банківські рахунки первісного кредитора. Апелянт стверджує, що у матеріалах справи міститься відомість про щоденні нарахування та погашення за договором про надання споживчого кредиту № 103911465, яка сформована, підписана та надана 29.07.2021 року первісним кредитором ТОВ ”Мілоан”, відповідно до якої, вбачається надання кредиту, нарахування комісії, відсотків із зазначенням пунктів договору, періоду здійснення нарахувань на передбачених договором про споживчий кредит № 103911465 умовах. Апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність у матеріалах справи доказів набуття позивачем права вимоги до відповідача за кредитним договором, та з даного приводу вказує, що на підтвердження відступлення права вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит № 103911465 від 23.04.2021 року на користь ТОВ ”Діджи Фінанс” від ТОВ ”Мілоан”, позивачем долучено: додаток №10 до позову: ”Договір відступлення прав вимоги №05Т від 29.07.2021 р.pdf”; додаток №18 до позову: ”Платіжна інструкція до Договору відступлення прав вимоги №05Т від 29.07.2021 р.pdf”; додаток №5 до позову: ”Витяг з Додатку до Договору відступлення прав вимоги. р.pdf”. На підтвердження відступлення права вимоги, в частині укладеного 24.01.2022 року договору факторингу між ТОВ ”Діджи Фінанс” та ТОВ ”ФК Пінг - Понг”, позивачем надано: додаток №12 до позову: ”Договір факторингу №1_15 від від 24.01.2022 р.pdf”; додаток №19 до позову: ”Платіжна інструкція до Договору відступлення прав вимоги №1_15.pdf”; додаток №6 до позову: ”Витяг з Додатку до Договору факторингу.pdf”. Апелянт стверджує, що позивач наданими суду письмовими доказами підтвердив своє право вимоги до відповідача за укладеним відповідачем договором про споживчий кредит №103911465 від 23.04.2021 року, відповідно до наданого суду позивачем договору про відступлення прав вимоги та договору факторингу, і на час розгляду справи відповідач не оскаржив даний договір факторингу. Апелянт зазначає, що відповідач не сплатив у повному обсязі заборгованість за кредитним договором ні новому, ні попередньому кредиторам.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до приписів ч.1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Із прийняттям Закону України ”Про електронну комерцію”, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 статті 11 даного Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, згідно ч.12 статті 11 Закону №675-VIII.

Статтею 12 вказаного вище Закону регламентовано підпис у сфері електронної комерції.

Приписами ч.1, ч.2 статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їх волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частин 1-3 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом статей: 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч.1 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України ’’Про електронну комерцію’’, цей Закон регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.

Згідно п.1, п.5 ч.1 статті 3 Закону України ”Про електронну комерцію”, електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 1-6 статті 11 Закону України ”Про електронну комерцію”, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Приписами статті 12 Закону України ’’Про електронну комерцію’’ регламентовано підпис у сфері електронної комерції.

Аналізуючи викладене вище, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті: 205, 207 ЦК України).

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Як вбачається із матеріалів справи, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами (а.с.12), 23.04.2021 року ОСОБА_1 на сайті tengo.ua подав анкету-заяву на кредит №103911465.

Відповідно до договору про споживчий кредит №103911465 від 23.04.2021 року (а.с.30-33), ТОВ ”Мілоан” зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3. договору, надати ОСОБА_1 грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Сума (загальний розмір) кредиту становить - 15 000 грн; строк - на 15 днів з 23.04.2021 року (строк кредитування); термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 08.05.2021 року; комісія за надання кредиту - 1 500 грн, яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; тип процентної ставки за договором: фіксована; кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Положеннями п.6.1, п.6.2 вищевказаного договору передбачено, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт товариства, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей кредитний договір надається позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником Товариству.

Додатком №1 до договору про споживчий кредит №103911465 від 23.04.2021 року, є Графік платежів (а.с.34).

Додатком №2 до договору про споживчий кредит №103911465 від 23.04. 2021 року, є Паспорт споживчого кредиту №103911465 (а.с.34, зворот - 35).

Відповідно до копії платіжного доручення 27007422 від 23.04.2021 року, ТОВ ”Мілоан” перерахувало ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_1 кошти згідно договору №103911465 у розмірі 15 000 грн (а.с.42).

Як вбачається із позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Пінг - Понг” (після зміни найменування юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Солвентіс”) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обгрунтовуючи вимоги заявленого до ОСОБА_1 позову, позивач вказував, що 23.04.2021 року між ТОВ ”Мілоан” та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту № 103911465, у формі електронного документа із використанням електронного підпису. Разом з тим, як вбачається із наявної у матеріалах справи копії договору про споживчий кредит №103911465 від 23.04.2021 року (а.с.30-33), у якому позичальником зазначено ОСОБА_1 , і відповідно, кредитодавцем - ТОВ ’’Мілоан’’, даний договір не містить в собі жодних відомостей про одноразовий ідентифікатор, який має бути згенерований при підписанні ОСОБА_1 даного договору. При цьому, інші матеріали справи також не містять в собі даних відомостей.

Перевіряючи питання достовірності, цілісності і незмінюваності змісту вказаного вище електронного кредитного договору, оскільки від цього залежить те, чи може даний договір вважатися укладеним у письмовій формі, суд вважає за необхідне зазначити, що використання підпису одноразовим ідентифікатором передбачено Законом України ’’Про електронну комерцію’’, де міститься також і його визначення.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України ’’Про електронну комерцію’’, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Водночас, згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України ’’Про електронну комерцію’’, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За своїм змістом такий підпис є пін-кодом - алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Підпис одноразовим ідентифікатором - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі ’’логін-пароль’’, або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Після отримання ця комбінація має бути введена особою в спеціальне поле на веб-сторінці, і фактично її введення прирівнюється до підписання договору з боку авторизованої особи.

Загалом підпис одноразовим ідентифікатором є одним із видів електронних підписів. Отже, електронний підпис не обов`язково має бути нанесений чи інакше вбудований у документ, який ним підписується, достатньо того, щоб він будь-яким способом додавався до підписуваного електронного документа або принаймні логічно з ним пов`язувався. Про те саме зазначається і у визначенні підпису одноразовим ідентифікатором, що міститься в Законі Україні ’’Про електронну комерцію’’: це дані, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Положеннями п.6.4 договору про споживчий кредит №103911465 від 23.04.2021 року передбачено, що укладення Товариством кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

В ході судового розгляду даної справи встановлено, що позивач, посилаючись в обґрунтування вимог заявленого ним позову на ті обставини, що 23.04.2021 року між ТОВ ”Мілоан” та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту № 103911465, у формі електронного документа із використанням електронного підпису, не надав суду належних та достатніх, у розумінні статей: 77, 80 ЦПК України, доказів, на підтвердження підписання 23.04.2021 року вказаного вище договору про надання споживчого кредиту № 103911465 відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до приписів ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов`язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідно зазначити, що сама по собі анкета-заява відповідача на кредит №103911465 від 23.04.2021 року, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит, в тому числі, і відсотків за користування кредитними коштами, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись, як стандартна (типова) форма кредитного договору.

За твердженнями позивача, ТОВ ’’Мілоан’’ свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, а саме, надало відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених договором. У свою чергу, як вказує позивач, відповідач ОСОБА_1 , всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на нього обов`язки перед кредитором не виконав, істотно порушивши умови кредитного договору. За доводами позивача, у відповідача наявна сума заборгованості за кредитним договором № 103911465 від 23.04.2021 року, у розмірі 59 202,30 грн., яка складається із наступного: 13 691 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 44 011,30 грн. - сума заборгованості за відсотками, 1 500 грн. - сума заборгованості за комісією.

Відповідно до положень ч.1, ч.2, ч.3 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно приписів ч.1, ч.2, ч.3, ч.4 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Необхідно зазначити, що доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Згідно із вказаними положеннями Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватись судом у сукупності із іншими доказами.

До даного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 року у справі №200/5647/18, провадження №61-9618св19.

На підтвердження розміру заборгованості відповідача за договором про споживчий кредит № 103911465 від 23.04.2021 року, позивачем надано суду копію відомості, сформованої 29.07.2021 року, про щоденні нарахування та погашення (а.с.16-17), згідно якої, загальний розмір заборгованості відповідача по кредиту за період з 23.04.2021 року по 16.07.2021 року, становить - 59 202,30 грн., з яких: 13 691 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту, 44 011,30 грн. - сума заборгованості по процентам, 1 500 грн. - сума заборгованості за комісією.

При цьому, виписки про рух коштів за картковим рахунком, відкритим на ім`я відповідача, матеріали даної цивільної справи в собі не містять.

Крім того, як зазначено судом першої інстанції у оскаржуваному заочному рішенні від 03.02.2025 року, не зважаючи на вказівку у розрахунку заборгованості ТОВ ’’Мілоан’’, що відповідач частково здійснював погашення заборгованості - 09.05.2021 року, 12.05.2021 року, 15.05.2021 року, позивачем не надано первинних фінансових документів, які б підтверджували здійснення таких розрахунків.

В доводах апеляційної скарги апелянт вказує, що відповідно до копії платіжного доручення 27007422 від 23.04.2021 року, ТОВ ”Мілоан” перерахувало ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_1 кошти згідно договору №103911465 у розмірі 15 000 грн., і даний документ є належним та допустимим доказом на підтвердження перерахування первісним кредитором кредитних коштів відповідачу на умовах, визначених кредитним договором.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного заочного рішення суду першої інстанції від 03.02.2025 року, оскільки у матеріалах справи відсутні достатні докази про належність ОСОБА_1 кредитної картки № НОМЕР_1 , а також відсутня виписка банку, яка б підтверджувала перерахування кредитних коштів ТОВ ”Мілоан” ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене вище, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують фактичних, документально підтверджених обставин у даній справі відносно того, що позивач не надав суду належних та достатніх доказів у розумінні приписів статей: 77, 80 ЦПК України, на підтвердження: - укладення між ТОВ ’’Мілоан’’ та відповідачем у електронному вигляді договору про споживчий кредит № 1039114654 від 23.04.2021 року на умовах, які наведені у позовній заяві; - отримання відповідачем кредитних коштів від ТОВ ’’Мілоан’’ на кредитну картку № НОМЕР_1 ; - користування відповідачем вказаними кредитними коштами. Вказані вище обставини є підставами для відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Пінг - Понг” (після зміни найменування юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Солвентіс”) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Разом з тим, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції відносно того, що позивачем не надано відповідних реєстрів боржників ні до договору факторингу від 29.07.2021 року №05Т у формі, що передбачена його додатком №1, ні до договору факторингу від 24.02.2022 року №1/15, і за даних обставин, суд першої інстанції не може констатувати, що за вказаним договорами відбувся перехід права вимоги, зокрема, і у частині права вимоги до відповідача.

З даного приводу необхідно зазначити наступне.

Згідно із приписами статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі статею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно із ч.1 статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 статті 519 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 статті 1077 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, 29.07.2021 року між ТОВ ”Діджи Фінанс” та ТОВ ”Мілоан” було укладено договір відступлення прав вимоги № 05Т, відповідно до умов якого, право грошової вимоги за кредитним договором №103911465 від 23 квітня 2021 року, укладеного між ТОВ ”Мілоан” та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ ”Діджи Фінанс” (а.с.22-26).

Копія витягу з додатку до договору відступлення прав вимоги № 05Т від 29.07.2021 року містить в собі інформацію про боржника ОСОБА_1 , номер кредитного договору 103911465 від 23.04.2021 року, загальна сума заборгованості - 59 202,3 грн, яка складається із: суми заборгованості за тілом - 13 691 грн., заборгованості за відсотками - 0 грн., суми заборгованості за комісією - 1 500 грн (а.с.14).

24.01.2022 року між ТОВ ”Діджи Фінанс” та позивачем було укладено договір факторингу № 1/15, відповідно до якого, позивач зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ ”Діджи Фінанс” клієнта за плату, а ТОВ ”Діджи Фінанс” - відступити позивачу свої права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги (а.с.36-38).

Копія витягу з додатку до договору факторингу № 1/15 від 24.01.2022 року містить інформацію про боржника ОСОБА_1 , номер кредитного договору 103911465 від 23.04.2021 року, загальна сума заборгованості становить - 59 202,3 грн., яка складається із: суми заборгованості за тілом - 13 691 грн., заборгованості за відсотками - 0 грн., суми заборгованості за комісією - 1 500 грн (а.с.15).

З огляду на викладене вище, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції відносно того, що позивачем не надано доказів переходу до нього права вимоги до відповідача, у контексті вищезазначених договорів факторингу, і що дана обставина є однією із підстав для відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Пінг - Понг” (після зміни найменування юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Солвентіс”) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Приймаючи до уваги вищезазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Пінг - Понг” (після зміни найменування юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Солвентіс”) - необхідно залишити без задоволення. При цьому, заочне рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 03.02.2025 року - необхідно змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції даної постанови апеляційного суду.

Керуючись статтями: 367, 368, 369, 374; п.1, п.4 ч.1, ч.2 статті 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Пінг - Понг” (після зміни найменування юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Солвентіс”) - залишити без задоволення.

Заочне рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 03 лютого 2025 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції даної постанови апеляційного суду.

В іншій частині заочне рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 03 лютого 2025 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ч.3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Дата складення повної постанови - 17.09.2026 року.

Головуючий: Судді: