Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №738/1925/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

16 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 738/1925/25

Головуючий у першій інстанції – Волошина Н. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1275/26

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.

секретар: Шкарупа Ю.В.

Позивач: Фермерське господарство «САМ»

Відповідачі: Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області, ОСОБА_1 , Сільськогосподарський кооператив «Миколаївський»

Особа, яка подала апеляційну скаргу: Фермерське господарство «САМ»

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 20 березня 2026 року у справі за позовом Фермерського господарства «САМ» до Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, ОСОБА_1 , Сільськогосподарського кооперативу «Миколаївський» про скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки (суддя Волошина Н.В.), ухвалене в м.Мена,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року Фермерське господарство «САМ» (далі ФГ «САМ») звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати державну реєстрацію в державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 7423086300:11:000:0349 площею 2,0000 га, цільовим призначенням 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, що розміщується: Чернігівська область, Менський район, Локнистенська сільська рада, проведену Відділом у Менському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області 30 листопада 2016 року, із закриттям запису у Поземельній книзі з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Позов мотивовано тим, що рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25 липня 2022 року по справі №927/135/22, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 30 травня 2023 року, підтверджено, що ФГ «САМ» є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 38,2 га, що розташована на території Локнистенської сільської ради Менського району, про що 15 травня 1997 року видано Державний акт на право постійного користування землею серії ЧН №00111. У провадженні Господарського суду Чернігівської області перебувала справа №927/959/22 за позовом ФГ «САМ» щодо оскарження затвердження проекту землеустрою земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 31,6808 га, у тому числі пасовищ 31,6808 га (кадастровий номер 7423086300:11:000:0423) для громадських пасовищ, розташовану на території Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області. За доводами позивача, дана земельна ділянка була сформована за рахунок земель, які належать ФГ «САМ» на праві постійного користування. Згідно з висновком комісійної судової земельно-технічної експертизи від 19 листопада 2024 року наявне порушення меж та накладення земельної ділянки площею 31,6808 га з кадастровим номером 7423086300:11:000:0423, переданої в комунальну власність Локнистенській сільській раді Менського району Чернігівської області на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №25-8511/14-19-сг від 05 листопада 2019 року, на земельну ділянку площею 38,2 га, яка на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ЧН №00111 від 15 травня 1997 року передана у постійне користування ОСОБА_2 , який є засновником ФГ «САМ». Площа накладання становить 7,5611 га. Однак суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування Наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №25-8511/14-19-сг від 05 листопада 2019 року є неналежним способом захисту. Належному способу захисту права позивача відповідає вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки 7423086300:11:000:0423 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04 червня 2025 року позовні вимоги позивача були задоволені і відповідно на день подання позову з Державного земельного кадастру прибрано запис про земельну ділянку площею 31,6808 га з кадастровим номером 7423086300:11:000:0423, переданої в комунальну власність Локнистенській сільській раді Менського району Чернігівської області, що була сформована та внесена у Державний земельний кадастро за рахунок земельної ділянки площею 38,2 га, яка була надана ФГ «САМ» для ведення особистого селянського господарства. Крім вказаної земельної ділянки було сформовано ще 18 земельних ділянок, серед яких земельна ділянка з кадастровим номером 7423086300:11:000:0349 площею 2,0000 га, цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розміщується: Чернігівська область, Менський район, Локнистенська сільська рада, яка внесена до Державного земельного кадастру Відділом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області у Менському районі 30 листопада 2016 року, право власності на яку було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 16 січня 2017 року та Сільськогосподарським кооперативом «Миколаївський» як орендарем 07 листопада 2018 року. ФГ «САМ» вказує, що станом на час проведення державної реєстрації земельної ділянки 7423086300:11:000:0349 в Державному земельному кадастрі було чинне право постійного користування позивача на земельну ділянку, в межах якої формувалася дана земельна ділянка. Відповідно проект землеустрою не відповідав вимогам законодавства.

Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 20 березня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що заявлений ФГ «САМ» позов про скасування державної реєстрації земельної ділянки не спрямований на ефективне відновлення права позивача, а належним (правомірним) способом захисту права позивача як постійного користувача земельної ділянки, який позбавлений можливості оформити своє право постійного користування на неї, тобто володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов про витребування земельної ділянки.Суд вважав безпідставним посилання позивача ФГ «САМ» на рішення Господарського суду Чернігівської області у справах № 927/959/22 та № 927/243/25 як такі, що мають приюдиційний характер.

В апеляційній скарзі ФГ «САМ» просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд помилково ототожнив вимогу про скасування державної реєстрації земельної ділянки як об`єкта в ДЗК з похідними вимогами про скасування записів у реєстрі речових прав, які згадуються у постановах ВП ВС від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц та від 09 листопада 2021 року у справі №466/8649/16-ц. Вважає, що висновок суду суперечить природі порушеного права позивача та сталій практиці вищих судових інстанцій у подібних справах. ФГ «САМ» звертає увагу, що він є постійним користувачем земельної ділянки плошею 38,2 га на підставі Державного акту від 15 травня 1997 року. Оскільки позивач не припиняв використання землі, а реєстрація ділянки за ОСОБА_1 відбулася без урахування того, що існує ділянка позивача та перебуває у просторових межах у місці раніше сформованої ділянки позивача. Вказує, що позовні вимоги за своєю суттю спрямовані на усунення перешкод у користуванні власною ділянкою, які полягають у виключенні неправомірного запису в Державному земельному кадастрі. ФГ «САМ» вважає, що реєстрація земельної ділянки відповідача в ДЗК була проведена помилково та незаконно, є технічною перешкодою, яка блокує право позивача внести свої межі до кадастру, і без скасування самої реєстрації об`єкта в ДЗК (видалення його координат) жодна інша вимога не призведе до відновлення стану, який існував до порушення.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції відповідає.

По справі встановлено, що державна реєстрація юридичної особи – Фермерського господарства «САМ» відбулася 26 квітня 1996 року, що підтверджується копією свідоцтва НОМЕР_1 (а.с.11 т.1).

На підставі розпорядження райдержадміністрації Ради народних депутатів Менського району Чернігівської області від 21 квітня 1997 року №149 ОСОБА_2 для розширення селянського/фермерського/ господарства 15 травня 1997 року було видано Державний акт серії ЧН № 00111 на право постійного користування земельною ділянкою площею 38,2 га в межах згідно з планом; земельна ділянка розташована на території Локнистенської сільської ради Менського району (а.с.12 т.1). Державний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №111.

На замовлення Чернігівського обласного відділення Українського державного фонду підтримки селянських /фермерських/ господарств згідно з договором №26 від 15 травня 1997 року Чернігівським філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрних наук виготовлений технічний звіт по перенесенню в натуру меж земельної ділянки громадянина ОСОБА_2 для розширення селянського (фермерського) господарства із земель запасу Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області (а.с.13-23 т.1).

Постановою Верховного Суду від 30 травня 2023 року задоволено касаційну скаргу Фермерського господарства «САМ», скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 грудня 2022 року та залишено у силі рішення Господарського суду Чернігівської області від 25 липня 2022 року у справі за позовом ФГ САМ до Березнянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, яким визнано недійсним та скасовано рішення Березнянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (десята сесія восьмого скликання) від 30 липня 2021 року №386/10-VIII «Про припинення права постійного користування земельної ділянки для фермерського господарства за межами с. Локнисте на території Березнянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області». Отже, матеріалами справи підтверджено, що належним користувачем земельної ділянки, загальною площею 38,2 га, що надана громадянину ОСОБА_2 в постійне користування для розширення селянського (фермерського) господарства, за Державним актом серії ЧН №00111, виданим 15 травня 1997 року, є ФГ «САМ» (позивач). (а.с.24-32 т.1).

У провадженні Господарського суду Чернігівської області перебувала справа №927/959/22 за позовом ФГ «САМ» щодо оскарження затвердження проекту землеустрою земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 31,6808 га, у тому числі пасовищ 31,6808 га (кадастровий номер 7423086300:11:000:0423) для громадських пасовищ, розташовану на території Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області. Рішенням господарського суду Чернігівської області від 10 лютого 2025 року залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2026 року у задоволенні позову відмовлено у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту. ( а.с.93-104)

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 04.06.2026 року задоволено часткого позовні вимоги Фермерського господарства « САМ» до Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, Березнянської селищної ради про скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням усіх речових прав і обмежень: скасовано державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 31.6808га за кадастровим номером 7423086300:11:000:0423 проведену 10.10.2019 відділом у Менському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області; скасовано рішення державного реєстратора Менської районної державної адміністрації про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний номер:49960322 від 02.12.2019 року, номер відомостей про речове право:34409125 від 27.11.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно на земельну ділянку площею 31,6808 з кадастровим номером 7423086300:11:000:0423. ( а.с.105-111 т.1) На даний час рішення виконано. ( а.с.170 зворот,171 т.2)

25 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки у власність безоплатно орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області (а.с.157 зворот).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 11 серпня 2016 року №25-12335/14-16-сг надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області, орієнтовний розмір земельної діляни 2,00 га, за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а.с.157 т.1).

На підставі вказаного дозволу ТОВ «Техгеоінформ» у 2016 році було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства – 2,0000 га за адресою: Чернігівська область, Менський район, Локнистенська сільська рада (а.с.176-191 т.1).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №25-21445/14-16-сг від 27 грудня 2016 року затверджено проект землеустрою і надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 7423086300:11:000:0349) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області (а.с.204 т.1).

Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 16 січня 2017 року (а.с.204 зворот).

07 листопада 2018 року ОСОБА_1 уклав зі СТОВ «Миколаївський» договір оренди землі, за яким надав орендареві в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області, кадастровий номер 7423086300:11:000:0349, загальною площею 2,00 га, строком на 10 років (а.с.206-207 т.1).

Згідно з Висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 23 червня 2020 року № 2614-2633/20-24 земельні ділянки площею 2,0 га кожна за межами населеного пункту на території Локнистенської сільської ради, які надані громадянам у приватну власність з кадастровими номерам, зокрема 7423086300:11:000:0349 накладаються на земельну ділянку ділянку площею 38,2 га, за межами населеного пункту на території Локнистенської сільської ради, що перебуває у користуванні ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ЧН № 00111, виданого 15 травня 1997 року Менською райдержадміністрацією на підставі розпорядження № 149 від 21 квітня 1997 року; межі земельної ділянки площею 38,2 га за межами населеного пункту на території Локнистенської сільської ради, що перебуває у користуванні ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства, порушено; встановлено, зокрема часткове накладання земельної ділянки 7423086300:11:000:0349 площею 1,6394 га на ділянку площею 38,2 га, що перебуває у постійному користуванні ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства; виходячи з вищезазначеного, земельні ділянки, зокрема 7423086300:11:000:0349 сформовані за рахунок земельної ділянки площею 38,2 га (а.с.68-76 т.1).

Відповідно до Висновку комісійної судової земельно – технічної експертизи від 19 листопада 2024 року № СЕ-19/125-24/6462-ЗТ надати відповідь на запитання: «Чи є порушення меж (або накладення) земельної ділянки площею 31,6808 га з кадастровим номером 7423086300:11:000:0423, переданої в комунальну власність Локнистенській сільській раді Менського району Чернігівської області згідно наказу Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області № 25-8511/14-19-сг від 05 листопада 2019 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у комунальну власність», на земельну ділянку площею 38,2 га, яка згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ЧН №00111 від 15 травня 1997 року, виданого Менською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження №149 від 21 квітня 1997 року, передана у постійне користування ОСОБА_2 , який є засновником Фермерського господарства «САМ», відповідно до документації із землеустрою на ці земельні ділянки? Якщо так, то яка площа та координати площини накладання?» - не представляється за можливе, у зв`язку з тим, що у складі документації із землеустрою на земельну ділянку площею 38,2 га відсутній каталог координат всіх поворотних точок меж земельної ділянки. Водночас, користуючись правом, визначеним статтями 69 та 98 Господарського процесуального кодексу України, експертами надано відповідь про те, що наявне порушення меж та накладання земельної ділянки площею 31,6808 га з кадастровим номером 7423086300:11:000:0423, переданої в комунальну власність Локнистенській сільській раді Менського району Чернігівської області згідно наказу Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області № 25-8511/14-19-сг від 05 листопада 2019 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у комунальну власність», на земельну ділянку площею 38,2 га, яка згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ЧН № 00111 від 15 травня 1997 року, виданого Менською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження №149 від 21 квітня 1997 року, передана у постійне користування ОСОБА_2 , який є засновником Фермерського господарства «САМ». Площа накладання становить - 7,5611 га. координати площини накладання наведені у додатку 1 до висновку експерта (а.с.77-92 т.1).

Згідно з Висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 16 грудня 2025 року №981/25-24 межі земельної ділянки 7423086300:11:000:0349 площею 2,0000 га, власник ОСОБА_1 , накладається на земельну ділянку площею 38,2 га, яка згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ЧН №00111 від 15 травня 1997 року передана в постійне користування ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства, межі якої були встановлені в ході проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи, за результатами якої складено висновок від 19 листопада 2024 року № СЕ-19/125-24/6462-ЗТ у справі № 927/959/22, про що наведено в додатку 1 до висновку, де межі земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні у ОСОБА_2 позначені чорним кольором, межі земельних ділянок, що накладаються червоним, площі накладання заштриховані блакитним кольором (а.с.57-69 т.2).

Фермерське господарство « САМ» сплачувало земельний податок за користування земельною ділянкою розміром 38,2 га розташовану на території Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області в період з 2023 по 2025 роки.( а.с.164-167)

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14 (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55)).

Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.

У справі, яка переглядається, позивач звернувся до суду з позовом про скасування державної реєстрації в державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 7423086300:11:000:0349 площею 2,0000 га, цільовим призначенням 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, що розміщується: Чернігівська область, Менський район, Локнистенська сільська рада, проведену Відділом у Менському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області 30 листопада 2016 року, із закриттям запису у Поземельній книзі з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з посиланням на те, що належна на праві власності відповіду ОСОБА_3 земельна ділянка з кадастровим номером 7423086300:11:000:0349 частково накладається на земельну ділянку, належну йому. Площа накладення становить - 1,6394 га.

У своїх висновках Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.

Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.

Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, з тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними або що позивач їх не оскаржив (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99, 100), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38,39), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 148-151, 153, 154, 167, 168)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23) також вказала, що у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 148).

У цій справі належна позивачу на праві користування земельна ділянка частково накладається на земельну ділянку відповідача ОСОБА_3 ..

У пункті 145 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23) зазначено, що "[…] у спорах з подібними обставинами належним способом захисту є віндикаційний позов про витребування частини земельної ділянки, що накладається".

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що "витребування як належний спосіб захисту у цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки площею 0,1259 га, така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на смугу відведення залізниці. Для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні - тобто така земельна ділянка накладається на смугу відведення залізниці) має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр"). Тому в контексті обставин цієї справи та заявлених позовних вимог належним (правомірним) способом захисту може бути позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що належить на праві постійного користування АТ "Укрзалізниця" та накладається на земельну ділянку, що знаходиться у власності Особи".Отже, належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов.

При таких обставинах, в контексті обставин справи, що є предметом апеляційного перегляду, та заявлених позовних вимог належним (правомірним) способом захисту є позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що належить на праві користування та накладається на земельну ділянку, що знаходяться у власності відповідача ОСОБА_3 ..

Такий позов у цій справі не заявлено.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (пункт 155)).

Зазначене узгоджується з висновком Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.02.2026 року зробленим у справі 525/1057/19.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду при розгляді справи враховує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність державного кадастрового реєстратора забороняється, крім випадків, встановлених цим Законом (частина сьома статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Згідно із частиною першою статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття поземельної книги на таку ділянку.

Відповідно до частини десятої статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Згідно з підпунктом 3 абзацу 1 пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2017 № 509 застосовується з 01.10.2017, державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

Абзацом 6 пункту 114 Порядку передбачено, що відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора; відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи; зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.

Зі змісту наведеного убачається, що у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки її державна реєстрація скасовується, а відомості про таку земельну ділянку набувають статусу архівних та відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи.

Набуття у такому разі спірною земельною ділянкою статусу архівної не призведе до поновлення порушених прав позивача без його звернення до суду з іншим позовом.

Отже, судом першої інстанції вірно зроблено висновок про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту.

Суд першої інстанції також, вважав безпідставним посилання позивача ФГ «САМ» на рішення Господарського суду Чернігівської області у справах № 927/959/22 та № 927/243/25 як такі, що мають приюдиційний характер. Колегія суддів апеляційного суду також погоджується з таким висновком, оскільки обставини справи розглянутої господарськи судом та обставини справи , що є предметом перегляду апеляційного суду, а також склад учасників різний. Тобто рішення господарського суду ухвалене в іншій справі не є преюдиційним у даній справі.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції висновків Великої палати Верховного суду від 16.07.2025 року зроблених у справі № 910/2389/23 щодо обов`язку суду надати належну інтерпритацію вимогам позивача та застосувати відповідні норми права самостійно не залишаючи порушене право без захисту не може бути підставою для скасування вірного рішення суду першої інстанції.

Спірні правовідносини у цій справі виникли внаслідок неможливості позивачем оформлення права постійного користування земельною ділянкою через накладення його земельної ділянки на частину земельної ділянки відповідача.

Отже, позивачеві належить право на захист від порушень, пов`язаних із володінням земельною ділянкою яка лише частково накладається на земельну ділянку, що перебуває у власності відповідача. Скасування державної реєстрації в цілому призведе до порушення прав відповідача ОСОБА_1 на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною.

Аналізуючи зібрані у справі докази, суть спору, позицію сторін, норми права які регулюють спірні правовідносини,підстави з яких судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні позовних вимог, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанці, оскільки власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Враховуючи те, що висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, апеляційний суд приходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Суд забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «САМ» залишити без задоволення, а рішення Менського районного суду Чернігівської області від 20 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 17 вересня 2026 року.

Головуючий О.І. Судді: