Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №741/2087/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

16 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 741/2087/25

Головуючий у першій інстанції - Ляшко Р. С.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1520/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючої - судді Шитченко Н.В.,

суддів Висоцької Н.В., Луговця О.А.,

позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» на заочне рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 30 квітня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року АТ «Сенс Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки на його користь заборгованість в сумі 60 457,80 грн, з яких 33 406,93 грн - заборгованість за кредитом, 27 050,87 грн - заборгованість по відсотках, а також 2 422,40 грн сплаченого судового збору та 5 345,94 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29 вересня 2022 року між сторонами через Інтернет сервіс «My Alfa-bank» укладено електронний кредитний договір, що підтверджується: офертою на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 500720959, акцептом вказаної пропозиції на укладення угоди про надання кредиту № 500720959, додатком №1 «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості усіх супутніх послуг», паспортом споживчого кредиту, анкетою-заявою про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», за умовами якого відповідачці надано кредит готівкою у сумі 35 345,17 грн зі сплатою фіксованої процентної ставки 32% річних, строком кредиту 42 місяці, дата повернення 29 березня 2026 року.

Документи підписано позичальницею аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «5558», направленого 29 вересня 2022 року на її номер телефону. ОСОБА_1 підтвердила ознайомлення з усією необхідною інформацією про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту, що надані, виходячи із обраних умов кредитування, а також всіма поясненнями, необхідними для забезпечення можливості оцінити чи адаптовано договір до потреб позичальника та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, з-поміж іншого суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для позичальниці, в тому числі в разі невиконання зобов`язань за таким договором.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до погоджених умов, проте позичальниця не виконувала належним чином зобов`язання, що зумовило виникнення заборгованості у заявленому банком розмірі.

Заочним рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 30 квітня 2026 року у задоволенні позовних вимог АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ «Сенс Банк», не погодившись з висновками суду першої інстанції, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю, судові витрати покласти на відповідачку.

Скаржник зазначає, що договір вчинено сторонами в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми. Хоча електронний підпис відповідачки одноразовим ідентифікатором дійсно відсутній безпосередньо у оферті на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 500720959 від 29 вересня 2022 року, паспорті споживчого кредиту та додатку № 1 до Угоди про надання споживчого кредиту № 500720959 від 29 вересня 2022 року, проте він логічно пов`язаний із зазначеними документами, що підтверджується довідкою про ідентифікацію, наданою АТ «Сенс Банк».

Вважає хибним висновок районного суду про те, що довідка про ідентифікацію не містить форму одноразового ідентифікатора, оскільки у ній чітко викладено текст SMS-повідомлення із зазначенням коду підтвердження «5558», дату його відправки - 29 вересня 2022 року, та номер телефону отримувача - НОМЕР_1 , а також підпис фахівця АТ «Сенс Банк».

Випискою по особовому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , за період з 29 вересня 2022 року по 05 червня 2025 року беззаперечно підтверджується як надання банком кредитних коштів, так і часткове виконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором. ОСОБА_1 здійснювала платежі не лише в рахунок погашення тіла кредиту, а й у рахунок сплати процентів, що прямо підтверджує її обізнаність з умовами кредитного договору та згоду з ними, зокрема з розміром процентної ставки.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову АТ «Сенс Банк», суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір між позивачем та ОСОБА_1 не укладено, оскільки не надано належних доказів на підттвердження засвідчення відповідачкою як оферти, так і доданих до неї документів шляхом накладення електронного підпису або електронного цифрового підпису, чи електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чи аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису).

З висновком районного суду про відсутність підстав для задоволення позову погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

У справі, що переглядається, АТ «Сенс Банк» ініційовано позов про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за угодою про надання споживчого кредиту № 500720959 від 29 вересня 2022 року у загальній сумі 60 457,80 грн.

У матеріалах справи містяться наступні документи.

1. Оферта на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 500720959 від 29 вересня 2022 року від імені ОСОБА_1 , відповідно до змісту якої остання пропонує АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про надання споживчого кредиту. Зазначено, що підставою для угоди є договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між ОСОБА_1 та банком (а.с. 9 зворот-10).

В оферті визначено умови споживчого кредиту: тип кредиту «кредит готівкою», сума кредиту 35 345,17 грн, процентна ставка 32,00% річних, тип ставки - фіксована, процентна ставка може бути змінена шляхом укладення відповідної додаткової угоди, строк кредиту 42 місяці.

За умовами п. 2, 3 оферти дата повернення кредиту 29 березня 2026 року. Для повернення заборгованості за угодою запропоновано використовувати рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у банку , ЄДРПОУ 23494714. Кредит надається позичальниці для повернення заборгованості за кредитним договором 501328762 від 10 червня 2021 року. Розмір 35 345,17 грн, спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в АТ «Альфа-Банк», ЄДРПОУ 23494714.

Указано, що підписанням електронним підписом цієї оферти ОСОБА_1 свідчить про отримання всієї інформації про умови кредитування.

Будь-яких підписів вказана оферта на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 500720959 не містить.

2. Акцепт банком пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 500720959 від 29 вересня 2022 року, підписаний АТ «Альфа-Банк» (а.с. 10 зворот-11).

3. Додаток № 1 до угоди про надання кредиту № 500720959 від 29 вересня 2022 року, в якому міститься графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням всіх супровідних послуг (а.с. 11 зворот-12).

Указний додаток № 1 підписано лише банком, графа для підпису позичальниці ОСОБА_1 не заповнена.

4. Довідка про систему гарантування вкладів фізичних осіб. Наведена довідка не містить дат та підписів представника/фахівця банку, графа «підтвердження одержання вкладником» не заповнена та не містить ПІБ і підпису (а.с. 13).

5. Паспорт споживчого кредиту від 29 вересня 2022 року, який містить контактну інформацію АТ «Альфа-Банк», основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту. Паспорт споживчого кредиту містить лише підпис представника кредитодавця АТ «Альфа-Банк», графа для підпису споживача не заповнена (а.с. 9).

6. Довідка АТ «Сенс Банк» про ідентифікацію, відповідно до змісту якої клієнт ОСОБА_1 ідентифікована АТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є «Сенс Банк») відповідно до приписів Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Згідно з умовами публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору на комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» клієнт ініціював процес укладення кредитного договору із використанням системи «Інтернет-сервісу «My Alfa-bank» та отримав від банку 29 вересня 2022 року на телефон НОМЕР_1 повідомлення з ОТП-паролем - аналог ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора (комбінація цифр у вигляді смс-коду). У довідці зазначено, що підписання угоди № 500720959 про надання споживчого кредиту, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», позичальницею здійснено ОТП-паролем - аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора (комбінація цифр у вигляді смс-коду) (а.с. 14).

Відтак жоден з наведених вище документів не містить підпису чи електронного підпису ОСОБА_1

Меморіальний ордер № 1347901596 від 29 вересня 2022 року та виписка по особовим рахункам (ф. 281) АТ «Сенс Банк» з 29 вересня 2022 року по 05 червня 2025 року свідчать про те, що з дебетового рахунку № НОМЕР_4 платника ОСОБА_1 , банк платника АТ «СенсБанк», перераховано на кредитний рахунок № НОМЕР_2 отримувача ОСОБА_1 , банк отримувача АТ «Сенс Банк», 35 345,17 грн, призначення платежу: перерахування коштів за кредитним договором № 500720959 від 29 вересня 2022 року (а.с. 15).

12 серпня 2022 року позачерговими загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено статут АТ «Сенс Банк», згідно з положеннями якого АТ «Альфа-Банк» змінило найменування на АТ «Сенс Банк» (а.с. 29-31). Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

11 квітня 2025 року АТ «Сенс Банк» направило ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень, де зазначено, що станом на 24 березня 2025 року загальна сума заборгованості за кредитним договором № 500720959 від 29 вересня 2022 року становить 57 670,83 грн. Банк вимагав у ОСОБА_1 протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання цієї вимоги, усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість у розмірі простроченого боргу, у випадку невиконання, - достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані та несплачені проценти за користування кредитом, комісії, а саме: 57 670,83 грн (а.с. 24, 25, 26-27).

Відповідно до складеного АТ «Сенс Банк» розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 500720959 від 29 вересня 2022 року станом на 05 червня 2025 року складає 60 457,80 грн, з яких: борг за кредитом 33 406,93 грн, за відсотками 27 050,87 грн (а.с. 8).

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно з приписами ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (ст. 526, 527, 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразовим ідентифікатором та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Отже із аналізу вищезазначених норм матеріального права суд робить висновок, що договір, який укладається його сторонами в електронній формі, безумовно повинен містити електронний цифровий підпис, зокрема, у конкретному випадку позичальника або електронний підпис одноразовим ідентифікатором сторони, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надісланий іншій стороні цього договору (позикодавцю).

Районним судом правильно установлено, що ні оферта на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 500720959 від 29 вересня 2022 року, ні акцепт пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 500720959 від 29 вересня 2022 року, що містяться в матеріалах справи, не містять підпису ОСОБА_1 за формою, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Підпис відповідачки відсутній також на графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг, що є додатком №1 до угоди про надання кредиту № 500720959 від 29 вересня 2022 року, а також у паспорті споживчого кредиту від 29 вересня 2022 року.

Ураховуючи зміст наданої позивачем довідки про ідентифікацію, спірний кредитний договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «5558», однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, цей електронний підпис одноразовим ідентифікатором відсутній у тексті оферти, акцепту, на графіку платежів та паспорті споживчого кредиту, які датовані 29 вересня 2022 року. Позивач не зазначає, як саме надана ним довідка про ідентифікацію логічно поєднується із підписанням відповідачкою паспорту споживчого кредитку, що має передувати його укладенню, оферти, акцепту тощо.

Апеляційна скрга не містить детального опису подій, які передували укладенню сторонами кредитного договору та могли б дозволити суду дійти висновку про поєднання направленого позичальниці одноразового ідентифікатора «5558» з укладенням кредитного договору. Зі змісту наданих позивачем документів неможливо дійти висновку, яким чином ОСОБА_1 зробила позивачу пропозицію укласти електронний договір (на сайті позивача чи у власному електронному кабінеті); коли і в який спосіб їй надійшла відповідь банку (шляхом надсилання електронного повідомлення або шляхом формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону); який алгоритм вчинення дій для відповідачки, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір; чи чітко наведено та роз`яснено зміст таких дій в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Крім цього, надана позивачем довідка про ідентифікацію підписана виключно представником АТ «Сенс Банк», не містить дати її складання, лише дату відправки зазначеного ідентифікатора.

Зміст викладеного у цій довідці повідомлення, яке, як стверджує банк, направлено на номер телефону ОСОБА_1 , не дає підстав для висновку про те, який саме з наданих позивачем документів (оферта, акцепт, графік платежів чи паспорт споживчого кредиту) мала б підписати ОСОБА_1 за допомогою цього одноразового ідентифікатора.

Приписами статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що створення електронного документа завершується накладенням електронного підпису. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 будь-яким способом застосувала одноразовий ідентифікатор електронного підпису «5558» щодо підтвердження погодження умов угоди про надання кредиту № 500720959 від 29 вересня 2022 року.

Відтак апеляційний суд відхиляє доводи заявника про безпідставне неврахування судом першої інстанції обставин підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором в електронній формі кредитного договоур - угоди про надання споживчого кредиту № 500720959 з погодженням всіх істотних умов.

Аналізуючи твердження банку про те, що надання кредитних коштів позичальниці 29 вересня 2022 року здійснено шляхом їх перерахування на відповідний рахунок і підтверджено наданим меморіальним ордером, суд виходить з такого. За змістом меморіального ордеру № 1347901596 від 29 вересня 2022 року, доданого банком до позову, здійснено перерахування коштів з рахунку № НОМЕР_4 платника ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_2 отримувача ОСОБА_1 35 345,17 грн, призначення платежу: перерахування коштів за кредитним договором № 500720959 від 29 вересня 2022 року. Тобто за змістом меморіального ордеру кошти перераховано із одного рахунку ОСОБА_1 на її інший рахунок. Натомість доказів перерахування відповідачці кредитних коштів, як це передбачено п. 3 оферти на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 500720959 від 29 вересня 2022 року - на рахунок № НОМЕР_5 , відкритий в АТ «Альфа-Банк», позивачем не надано.

Апеляційним судом відхиляються твердження АТ «Сенс Банк» про неврахування судом першої інстанції при вирішенні спору висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23. Мотиви судового рішення, на яке посилається скаржник, зводяться до аналізу судом касаційної інстанції поняття електронного документа та алгоритму дій для суду при перевірці достовірності, цілісності і незмінюваності електронного документу. У зазначеній постанові Верховний Суд виходив із необхідності оцінки електронного доказу в сукупності з іншими доказами залежно від виду електронного підпису і способу формування документа.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Аналізуючи наявні матеріали справи, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 виявила волю на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 500720959 від 29 вересня 2022 року з АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», заборгованість за якою є предметом розгляду судом цієї справи.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних відносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

Отже, з огляду на те, що ОСОБА_1 є споживачем послуг, саме на банк покладається обов`язок дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» при укладенні правочину з певним обмеженням дії принципу свободи цивільного договору зі сторони кредитора.

Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, відтак рішення районного суду слід залишенню без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» залишити без задоволення, а заочне рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 30 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуюча Н.В. Шитченко

Судді Н.В. Висоцька

О.А. Луговець