Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №591/13386/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/13386/25

Номер провадження 22-ц/816/2646/26

Категорія - 70

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Петен Я.Л. (суддя-доповідач), суддів: Замченко А.О., Черних О.М.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

у присутності:

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 червня 2026 року, ухвалене у складі судді Ніколаєнко О.О. у м. Суми, повний текст якого виготовлено 22 червня 2026 року,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 29 жовтня 2017 року. Сторони мають спільну дитину – сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З вересня 2023 року син сторін навчається у Відокремленому структурному підрозділі «Сумський фаховий коледж» СНАУ на денній формі, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги та не має змоги влаштуватись на роботу.

Відповідач є працездатним, отримує заробітну плату та пенсію, тому має можливість надавати матеріальну допомогу сину.

Посилаючись на вказані обставини, просила суд стягнути з відповідача аліменти на утримання сина на період його навчання у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів, щомісяця, починаючи стягнення з моменту подання позову і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22 червня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем існування всіх юридичних фактів, які у своїй сукупності надають право стягувати з відповідача аліменти на підставі статті 199 СК України.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що висновок суду щодо відсутності підстав для задоволення позову є помилковим, суперечить матеріалам справи та правовим позиціям Верховного Суду по аналогічній категорії справ.

На думку скаржника, суд першої інстанції, при ухваленні рішення по справі, не врахував принцип рівності прав та обов`язків батьків брати участь у матеріальних витратах, незалежно від того з ким дитина проживає.

Також судом не враховано дохід та можливість відповідача надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину ОСОБА_4 , який продовжує навчання, та фактично переклав обов`язок піклуватися та матеріально забезпечувати його лише на матір, що є порушенням закону.

У судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність врахування реальних можливостей відповідача щодо утримання повнолітнього сина, оскільки його тяжкий стан здоров`я, значні витрати на лікування, наявність інших утриманців та обмежений матеріальний ресурс істотно впливають на його платоспроможність. Зауважує, що після ухвалення судового рішення його стан здоров`я суттєвого погіршився та йому встановлено ІІ групу інвалідності.

ОСОБА_3 у судове засідання не прибув, направив заяву, в якій просить здійснювати розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги матері підтримує в повному обсязі.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

З 15 листопада 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 25 жовтня 2017 року.

Сторони мають спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідки Відокремленого структурного підрозділу «Сумський фаховий коледж Сумського національного аграрного університету» від 04 листопада 2025 року № 653 ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання за спеціальністю 075 Маркетинг, за рахунок коштів державного бюджету. Термін закінчення навчання – 30 серпня 2026 року.

ОСОБА_3 проживає з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з інформацією з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів ОСОБА_1 у 2025 році отримувала щомісячний дохід у вигляді заробітної плати у сумі 8000 грн, аліменти у сумі 11605,76 грн, в листопаді 2025 року - дохід від продаж рухомого майна у сумі 25 000 грн.

ОСОБА_3 отримує стипендію, розмір якої з січня 2025 року по червень 2025 року складав 890 грн, з липня 2025 року по грудень 2025 року – 929,16 грн, з січня 2026 року по квітень 2026 року - 890 грн. З січня 2026 року по лютий 2026 року отримав дохід від ТОВ ЦСК «Біофарма Плазма» у сумі 3373,46 грн.

Згідно з випискою АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 у 2025 році отримував заробітну плату як військовослужбовець, а середньомісячний дохід у цьому періоді склав 42393,29 грн, соціальні виплати – 2888,68 грн.

14 червня 2019 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 .. Має дітей в іншому шлюбі: сина – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_2 має онкозахворювання IV ст та з січня 2026 року неодноразово проходив лікування у закладах охорони здоров`я, що підтверджується наявною в матеріалах справи медичною документацією.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.

Батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (стаття 198 СК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №346/103/17-ц.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі №635/1139/17 зауважив, що не надання будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у повнолітньої дитини потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо) може стати підставою для відмови у задоволенні позовної заяви про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання після досягнення повноліття.

Матеріалами справи підтверджується, що повнолітній син сторін, станом на день розгляду справи судом першої інстанції, є студентом Відокремленого структурного підрозділу «Сумський фаховий коледж Сумського національного аграрного університету» денної форми навчання та навчається за рахунок коштів державного бюджету.

Проте матеріали справи не містять доказів на підтвердження витрат позивача, пов`язаних саме з навчанням сина.

Разом з тим, як уже зазначалося вище, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Тобто, наявність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої дитини є обов`язковою умовою для покладення на нього обов`язку зі сплати аліментів.

Як обґрунтовано вказав суд першої інстанції, ОСОБА_2 хоча й отримує дохід у вигляді грошового забезпечення військовослужбовця та пенсії, проте з січня 2026 року у нього виявлено тяжке онкологічне захворювання. Наявна в матеріалах справи медична документація підтверджує, що відповідач неодноразово проходив і продовжує проходити курси хіміотерапії, перебуває у тяжкому фізичному стані. Тяжка хронічна хвороба потребує постійних витрат на лікування, що суттєво зменшує реальний рівень матеріального достатку відповідача.

Окрім того, на утриманні ОСОБА_2 перебувають двоє малолітніх дітей від другого шлюбу: син ОСОБА_8 , 2019 року народження, та син ОСОБА_9 , 2021 року народження, які потребують утримання з боку батька.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно враховано і матеріальне становище самого повнолітнього сина - ОСОБА_4 , який, станом на день розгляду справи судом першої інстанції, навчається на денній формі навчання за рахунок коштів державного бюджету (тобто не несе витрат на оплату навчання), отримує регулярний дохід у вигляді соціальної стипендії.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки відповідач не має можливості надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , який продовжує навчання.

Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, ухвалив законне та обґрунтоване рішення суду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повне судове рішення складене 17 вересня 2026 року.

Головуючий - Я.Л. Петен

Судді: А.О. Замченко

О.М. Черних