Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №574/48/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №574/48/26

Номер провадження 22-ц/816/2797/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Сидоренко А.П. (суддя-доповідач), суддів: Собини О.І., Щербаченко М.В.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» Усенка Михайла Ігоровича на заочне рішення Буринського районного суду Сумської області від 13 липня 2026 року, ухваленого в м. Буринь в складі судді Гука Т.Р., у цивільній справі № 574/48/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

12 січня 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , який обґрунтовує тим, що 24 червня 2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачкою в електронній формі укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2563151, відповідно до якого відповідачці було надано кредит у сумі 15000 грн, на умовах визначених кредитним договором, який вона зобов`язалася повернути, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки передбачені договором.

Кошти кредиту надані товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , реквізити якої відповідачка надала товариству.

26 лютого 2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021, за яким позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до осіб, які були боржниками ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», зокрема і за кредитним договором №2563151 від 24 червня 2020 року.

Станом на 12 січня 2026 року заборгованість відповідачки становила 49200 грн, з яких: 15000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 34200 грн - заборгованість за процентами, при цьому відповідачці було надіслано досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості, однак заборгованість у добровільному порядку не погашена.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором №2563151 від 24 червня 2020 року у загальному розмірі 49200 грн 00 коп., а також судові витрати.

Заочним рішенням Буринського районного суду Сумської області від 13 липня 2026 року позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за договором № 2563151 про надання споживчого кредиту від 24 червня 2020 року в розмірі 23835,00 грн, а також 1289,93 грн судового збору та 3876,00 грн витрат на правничу допомогу. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову, стягнувши з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 49200,00 грн та сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги 3993,60 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 24 червня 2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачкою укладено договір про надання споживчого кредиту № 2563151, за умовами якого їй надано кредит у розмірі 15 000 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів.

Відповідно до п. 1.5 договору передбачено знижену процентну ставку 1,33 % на день та стандартну - 1,90 % на день. Кінцевою датою повернення кредиту визначено 24 липня 2020 року. Водночас відповідачка скористалася правом на пролонгацію кредиту, здійснивши 23 липня 2020 року платіж у розмірі 5985 грн, у зв`язку з чим строк кредитування було продовжено ще на 30 днів.

За фактичними обставинами справи, у початковий 30-денний період кредитування до відповідачки застосовувалася знижена процентна ставка 1,33% в день. Оскільки станом на 23 липня 2020 року відповідачка шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів здійснила продовження строку дії кредитного договору, почали застосовуватися положення п. 1.5.2. Договору, згідно з яким стандартна процентна ставка (1,90% в день) застосовується не лише в межах початкового або продовженого строку, а й у межах періоду прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту його виникнення.

Згідно з розрахунком заборгованості, за період з 24 червня по 23 липня 2020 року застосовувалась знижена ставка 1,33 %, а сума нарахованих процентів становила 5 985 грн. Після пролонгації відповідачка подальших платежів не здійснювала, тому стандартна ставка 1,90 % застосовувалась протягом 90 днів прострочення - з 23 серпня по 21 листопада 2020 року.

Таким чином, наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідає умовам кредитного договору, а висновки суду першої інстанції про безпідставність нарахування процентів є помилковими.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів, суд також не врахував практику Верховного Суду у цій категорії спорів.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 зазначено, що після прострочення виконання зобов`язання нараховуються не проценти за користування кредитом відповідно до ст. 1048 ЦК України, а проценти за порушення грошового зобов`язання згідно зі ст. 625 ЦК України - у розмірі, встановленому законом або договором.

Водночас, якщо кредитним договором передбачено можливість нарахування процентів після закінчення строку кредитування, суд має дослідити та належно витлумачити відповідні умови договору, з`ясувавши, чи передбачали сторони такі проценти як міру відповідальності за прострочення, чи лише як плату за правомірне користування кредитом.

Відповідачка правом подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 24 червня 2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 2563151 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.3 якого сторони визначили суму кредиту -15000,00 грн (а.с. 18-20).

За умовами п. 1.4 Договору строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком № 1до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.

Згідно з пунктом 1.5.1 Договору знижена процентна ставка у розмірі 1,33% на день від суми кредиту застосовується у межах строку надання кредиту, визначеного пунктом 1.4 Договору (без пролонгації), якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.

Відповідно п.1.5.2 Договору стандартна процентна ставка - 1,90% в день від суми кредиту застосовується:

у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4 цього договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в пп.1.5.1 договору для застосування зниженої процентної ставки; та

у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1-4.6 цього договору; та

у межах періоду прострочення але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України.

Розділом 3 Договору визначено порядок обчислення (нарахування) процентів, порядок зміни процентів та сторони погодили такі умови:

Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (п. 3.1).

До періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається дата повернення кредиту, вказана в Графіку платежів, крім випадку, якщо в межах строку надання кредиту, визначеного у пункті 1.4 Договору, відбулася пролонгація строку кредиту відповідно до Розділу 4 Договору, де проценти нараховуються і за дату повернення кредиту, вказану в Графіку платежів. У випадку якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день (п. 3.2.).

Розмір процентної ставки, встановлений пунктом 1.5 Договору, залежить від умов її застосування та є незмінним протягом усього строку дії Договору та не може бути збільшений Товариством в односторонньому порядку, при цьому споживач погодився, що використання стандартної процентної ставки відповідно до підпункту 1.5.2 Договору є наперед обумовленим сторонами, не є односторонньою зміною умов договору, оскільки умови про встановлення різних процентних ставок за цим Договором застосовуються автоматично за домовленістю Сторін, та не вимагають підписання сторонами будь-яких інших додаткових документів, крім цього договору (п. 3.3.).

Також у розділі 4 Договору сторони погодили умови пролонгації строку кредиту, а саме:

Строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 1.4 Договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп. 4.2.-4.5 Договору (п. 4.1.).

Споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн. (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до пп. 4.3 Договору (п. 4.2.).

Пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 години з моменту вчинення вказаної дії споживачем (п. 4.3.).

Товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення Споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в особистому кабінеті/ зазначені в Договорі (п. 4.4.).

У випадку акцептування Товариством пропозиції (оферти) Споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення Споживачем дій, зазначених в п. 4.3 Договору, та нова дата повернення кредиту відображається в Особистому кабінеті. Протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою (п. 4.5.).

Вказаний порядок внесення змін до Договору щодо продовження строку кредиту Сторони вважають таким, що вчинений в письмовій формі, оскільки воля Сторін в даному випадку виражена за допомогою технічного засобу зв`язку, що відповідає вимогам, встановленим статтею 207 Цивільного кодексу України до письмової форми правочину (п. 4.6.).

Згідно п. 2.1. Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

Довідкою про ідентифікацію, підтверджено, що Договір про споживчий кредит №2563151 від 24 червня 2020 року, зі сторони ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» підписано аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворена засобами копіювання за зразком, попередньо узгодженим сторонами в укладеному між сторонами Договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів та накладено на Договір кваліфіковану електронну печатку Товариства з кваліфікованою електронною позначкою часу.

Договір зі сторони Клієнта підписано електронним підписом, створеним шляхом використання Клієнтом одноразового ідентифікатора С129338, який сформовано автоматично на Веб-сайті Товариства та направлено Клієнту 24 червня 2020 року на її номер мобільного телефону НОМЕР_2 , який повідомлений Клієнтом в ІКС Товариства та вказаний в Договорі (а.с. 20, 21 зворот).

Додатком до Договору є графік платежів до договору про споживчий кредит №2563151 від 24 червня 2020 року, в якому зазначено: дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів - 24 липня 2020 року, сума кредиту - 15000 грн., нараховані проценти - 5985 грн., разом до оплати - 20985 грн (а.с.21), а також паспорт споживчого користування (а.с. 16-17).

Листом ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 16 грудня 2025 року підтверджується переказ коштів 24 червня 2020 року в сумі 15000 грн, виданих в рамках кредитного договору шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_3 , номер якої вказано у Кредитному договорі (а.с. 22).

В свою чергу ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» надає послуги з переказу коштів на підставі угоди між Товариством та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» про переказ коштів № ВП-200417-1 від 20 квітня 2017 року (а.с.22).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором, станом на 25 лютого 2021 року, нараховано заборгованості у сумі 49200 грн, з яких: 15000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 34200 грн - заборгованість за процентами (а.с.23-28).

26 лютого 2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату право грошової вимоги до боржників ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», а позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (а.с.28-32).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021 від 26 лютого 2021 року, позивач набув право грошової вимоги до відповідачки в розмірі 49200 грн (а.с.32-зворот).

Відповідно до копії акту приймання-передачі Реєстру боржників від 26 лютого 2021 року до договору відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021 від 26 лютого 2021 року, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передало, а позивач прийняв Реєстр Боржників та набув право грошової вимоги. Кількість боржників - 4230. Загальна сума заборгованості 62831548,12 грн (а.с. 33).

Згідно платіжної інструкції № 25759 від 26 лютого 2021 року, позивачем сплачено на рахунок ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» плату за відступлення прав вимоги за Договором про відступлення прав вимоги від 26 лютого 2021 року у розмірі 1633761,43 грн (а.с. 33- зворот).

12 січня 2026 року на адресу відповідачки надіслано досудову вимогу щодо сплати боргу в сумі 49200 грн (а.с. 34).

Згідно з повідомленням АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 19 лютого 2026 року, на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 (IBAN: НОМЕР_5 ), за якою 24 червня 2020 року було здійснено зарахування грошових коштів у сумі 15000,00 грн (а.с.69).

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до умов договору (п. 4.1-4.5, 6.1) строк виконання зобов`язань настав 24 серпня 2020 року, у зв`язку з чим нарахування процентів після цієї дати є безпідставним.

За таких обставин суд стягнув із відповідачки на користь позивача 23835,00 грн заборгованості, з яких 15000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 8835,00 грн -заборгованість за процентами, відмовивши у стягненні процентів за період з 24 серпня по 20 листопада 2020 року.

У зв`язку з частковим задоволенням позову (48,45 %) суд відповідно до ст. 141 ЦПК України стягнув із відповідачки пропорційно задоволеним вимогам судові витрати: 1289,93 грн судового збору та 3876 грн витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів в повній мірі не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Зважаючи на викладене, колегія суддів доходить висновку, що подані позивачем докази в їх сукупності є достатніми та переконливими для встановлення наявності між сторонами зобов`язальних правовідносин за кредитним договором від №2563151 від 24 червня 2020 року.

Щодо доводів апеляційної скарги представника позивача стосовно нарахування відсотків колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) в п. 95-108, щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

Зі змісту Договору та додатків до нього встановлено, що сторонами погоджено строк кредитування терміном 30 днів, тобто до 24 липня 2020 року, зі спливом якого відповідачка зобов`язалася повернути кредит у розмірі 15000,00 грн (тіло кредиту) та проценти.

За умовами Договору передбачено пролонгацію строку кредиту у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн та вчинення споживачем пропозиції (оферти) продовження строку користування кредитом шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. У випадку акцептування товариством пропозиції (оферти) споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій зазначених в п. 4.3 Договору, та протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою.

З матеріалів справи встановлено, що 23 липня 2020 року відповідачкою здійснено погашення в розмірі 5985,00 грн, що дає підстави вважати про вчинення нею дій спрямованих на продовження строку користування кредиту, оскільки розмір сплачених коштів відповідає погодженому Договором у графіку платежів розміру суми нарахованих процентів.

За таких обставин висновок суду у оскаржуваному рішенні щодо обставин продовження строку кредитування на 30 днів є правильним. Є обґрунтованим і висновок суду про те, що строк виконання зобов`язань настав 24 серпня 2020 року.

В апеляційній скарзі представник позивача посилається на те, що пунктами 1.5.1-1.5.2. Договору сторони погодили нарахування процентів в розмірі 1,33% від суми кредиту за користування кредитом, в тому числі поза межами терміну дії кредитного договору, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення.

Між тим, у зазначених пунктах Договору не зазначається, що до вказаного періоду прострочення протягом 90 календарних днів належить період поза межами строку кредитування.

Пункт 3.1 Договору знаходиться у загальному розділі, яким регламентовано порядок обчислення (нарахування) процентів та порядок зміни процентів та яким узгоджено здійснення нарахування відсотків, зокрема, протягом 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, також не передбачає правомочностей кредитодавця щодо стягнення процентів після припинення строку кредитування.

На те, що зазначеним договором не врегульовані відносини щодо стягнення процентів після припинення строку кредитування вказує пункт 3.2, відповідно до якого до періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається дата повернення кредиту, вказана в Графіку платежів, крім випадку, якщо в межах строку надання кредиту, визначеного у пункті 1.4 Договору, відбулася пролонгація строку кредиту відповідно до Розділу 4 договору, де проценти нараховуються і за дату повернення кредиту, вказану в Графіку платежів.

Тому пункт 3.1 договору не унормовує порядку нарахування процентів поза межами дії строку кредитування, а лише надає право кредитодавцю нараховувати проценти протягом 90 календарних днів з дня виникнення простроченої заборгованості, яка може виникнути у разі пролонгації договору на новий строк, чого між сторонами у цій справі не відбулось.

За таких обставин є правильним висновок суду про нарахування процентів за користування кредитними коштами лише до 23 серпня 2020 року.

Як вже зазначалось, 23 липня 2020 року відповідачка сплатила 5985,00 грн процентів, чим ініціювала процедуру пролонгації кредиту, у зв`язку з чим відповідно до п. 1.4 договору строк кредитування було продовжено на 30 днів.

За умовами п. 1.5.1 Договору знижена процентна ставка (1,33% в день) застосовується в межах строку надання кредиту (який визначений п. 1.4. Договору 30 днів) за умови здійснення повного погашення заборгованості або здійснення погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.

Натомість за умовами п. 1.5.2 Договору стандартна процентна ставка (1,90% в день) застосовується у межах строку надання кредиту, якщо споживач не виконав умови п. 1.5.1, а також у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування відповідно до пунктів 4.1. - 4.6. Договору.

Також згідно п. 4.5. Договору протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою.

Водночас доказів повного погашення суми кредиту у строки, визначені п. 1.5.1 договору, матеріали справи не містять, а тому підстав для застосування зниженої процентної ставки в межах строку надання кредиту, тобто в період з 24 червня 2020 року по 23 липня 2020 року, немає.

Проте судом першої інстанції не враховані наведені обставини справи та умови договору та помилково визначено розмір заборгованості за процентами в сумі 8835,00 грн.

За наведених обставин, належними до стягнення є 15000,00 грн основного боргу та 11115,00 грн відсотків за користування кредитними коштами, що нараховані за 60 днів користування кредитом (15000 (сума кредиту) х 1,90% відсоток від суми кредиту х 60 днів = 17100 грн - 5985,00 грн (сума сплачених відповідачкою відсотків).

Таким чином загальна сума заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідачки, становить 26115,00 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову в частині розміру заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідачки.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл витрат.

Таким чином, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам (53 % від 2662,40 грн) необхідно стягнути 1 411 грн 07 коп. судового збору та 4240 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу (53 % від 8000 грн).

Оскільки апеляційна скарга представника позивача задоволена частково, з відповідачки на користь позивача піддягає стягненню судовий збір у сумі 2116 грн 60 коп. (53% від 3993,60) за апеляційний перегляд рішення суду.

Враховуючи те, що ця справа є справою незначної складності, а ціна позову не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому на підставі п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» Усенка Михайла Ігоровича задовольнити частково.

Заочне рішення Буринського районного суду Сумської області від 13 липня 2026 року змінити в частині розміру присудженої до стягнення заборгованості за кредитним договором та в частині розподілу між сторонами судових витрат, виклавши резолютивну частину в такій редакції:

«Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором №2563151 про надання споживчого кредиту від 24 червня 2020 року у розмірі 26115 грн 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1411 грн 07 коп. та на правову допомогу в розмірі 4240 грн 00 коп.».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду в сумі 2116 грн 60 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - А.П. Сидоренко

Судді: О.І. Собина

М.В. Щербаченко