Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №585/2395/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м.Суми

Справа №585/2395/25

Номер провадження 22-ц/816/725/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Сидоренко А. П. , Нестеренка М. В.

розглянув у порядку письмово провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 липня 2025 року у складі судді Шульги В.О., постановлену у м. Ромни Сумської області,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сумського окружного адміністративного суду про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок бездіяльності суду,

в с т а н о в и в :

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок бездіяльності суду, в якому просив: на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» звільнити від сплати судового збору, оскільки подана до суду позовна заява стосується відшкодування шкоди, заподіяної йому внаслідок бездіяльності суду, яка виразилася в тому що його справа не була розглянута; визнати надмірно тривалим розгляд адміністративної справи №480/1464/25 у справі за його позовом про визнання протиправним рішення комісії військової частини про визнання учасником бойових дій від 24 лютого 2024 року, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії із порушенням визначеного ст. 193 КАС України строку; задовольнити позовну заяву та стягнути на його користь за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання з казначейського рахунку Державного бюджету в сумі 1 000 000 грн 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю Сумського окружного адміністративного суду щодо не розгляду адміністративної справи №480/1464/25 за його позовною заявою про визнання протиправним рішення Комісії військової частини з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій.

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Сумського окружного адміністративного суду про відшкодування, заподіяної внаслідок бездіяльності судді у вигляді зволікання із розглядом адміністративної справи визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що предметом його позову є бездіяльність судді Сумського окружного адміністративного суду, а тому відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за заявленими ним вимогами не сплачується.

Сумським окружним адміністративним судом була подана заява, в якій заявник повідомляє, що справу 585/2395/25, розгляд якої позивач вважає невиправдано тривалим, судом розглянуто та 24 липня 2025 року ухвалено рішення, а тому обставини, на які посилався позивач припинилися.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 353, ч. 2 ст. 369 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою суду від 30 червня 2025 року вже відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, в тому числі і з підстав, що до даного позову не може бути застосовано положення Закону України «Про судовий збір», яким особа звільняється від сплати судового збору у випадку звернення для відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду, оскільки в даному випадку сам позивач просить встановити надмірну тривалість строку розгляду справи, тобто незаконність бездіяльності суду ще не встановлена, не є очевидною, підлягає доказуванню в судовому засіданні та встановленню судом – про що просить у позові сам позивач.

Проте з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 175, ч. 4 ст. 177 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 – 3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Пунктом 11 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

З матеріалів справи вбачається, звертаючись до суду з вказаним позовом, ОСОБА_1 заявлено вимогу про визнати надмірно тривалим розгляд адміністративної справи №480/1464/25 у справі за його позовом про визнання протиправним рішення комісії військової частини про визнання учасником бойових дій від 24 лютого 2024 року, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії із порушенням визначеного ст. 193 КАС України строку; задовольнити позовну заяву та стягнути на його користь за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання з казначейського рахунку Державного бюджету в сумі 1 000 000 грн 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю Сумського окружного адміністративного суду щодо не розгляду адміністративної справи №480/1464/25 за його позовною заявою про визнання протиправним рішення Комісії військової частини з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій.

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30 червня 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Сумського окружного адміністративного суду про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок бездіяльності суду у вигляді зволікання із розглядом адміністративної справи залишено без руху. Повідомлено позивача про необхідність виправити недоліки позовної заяви: надати підтвердження сплати судового збору за кожну з заявлених позовних вимог (інформація про розмір судового збору та реквізити для сплати на офіційному сайті Роменського міськрайонного суду - http://rmm.su.court.gov.ua/sud1815/); надати належним чином засвідчені копії документів, які вказані в додатку до позовної заяви для суду та відповідача.

Дана ухвала судом була мотивована тим, що звертаючись до суду, позивач ставить на вирішення суду одну вимогу немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру, тому позивач повинен був оплатити дві позовні вимоги. На переконання суду до даного позову не може бути застосовано положення Закону України «Про судовий збір», яким особа звільняється від сплати судового збору у випадку звернення для відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду, оскільки в даному випадку сам позивач просить встановити надмірну тривалість строку розгляду справи, тобто незаконність бездіяльності суду ще не встановлена і не є очевидною, а підлягає доказуванню в судовому засіданні.

Однак, залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції не з`ясував чи підлягає заявлена позивачем позовна вимога щодо визнання незаконною бездіяльність суду розгляду в судовому порядку.

При цьому судом першої інстанції не було взято до уваги правові позиції Верховного Суду. Так, згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, зробленими у постанові від 03.04.2018 у справі № 820/5586/16, дії суду (судді), вчинені при виконанні своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду й вирішення в судових засіданнях в особливій, установленій законом процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є процесуальними, а не управлінськими. Оскарження в будь-який спосіб процесуальних актів, дій (бездіяльності) судів і суддів при розгляді конкретної справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається. У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності та не пов`язані зі здійсненням судом провадження у справі, результатом якого є прийняття акту органом судової влади.

Відповідно до висновків, сформованих Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 826/56/18, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

За висновками, неодноразово викладеними Великою Палатою Верховного Суду, відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви (скарги) та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності. Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі відповідного порядку оскарження рішень, дій та бездіяльності суду.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 10.04.2025 у справі № 560/19107/24.

Зобов`язуючи позивача сплатити судовий збір за вимогами про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції безпідставно не врахував, що позивачем, як підставу для звернення з цими вимогами, вказував саме незаконність дій та бездіяльності суду, а тому відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» ця вимога не підлягає оплаті судовим збором.

Крім того, в порушення норм ст. 185 ЦПК України, судом першої інстанції не було зазначено, конкретної суми судового збору, які мали бути сплачені позивачем за звернення до суду з цим позовом, обмежившись вказівкою на зазначені в ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за вимогами майнового та немайнового характеру.

Таким чином, зважаючи на викладене, суд першої інстанції, не з`ясувавши питання юрисдикційної підсудності заявлених позивачем вимог, передчасно постановив ухвалу про визнання неподаною позовної заяви та повернення її позивачу.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 6; 379, 381-382 ЦПК України, суд –

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 липня 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: А. П. Сидоренко

М. В. Нестеренко