Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №502/1527/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1671/26

Номер справи місцевого суду: 502/1527/26

Головуючий у першій інстанції Березніков О. В.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д.

за участю секретаря Скрипченко Г.В.,

за участі:

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Кілійського районного суду Одеської області від 22 липня 2026 року, якою визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, і накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 13600,00 гривень; стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн,

В С Т А Н О В И В:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №376112 від 26.06.2026 вбачається, що 26 червня 2026 року о 17 год. 20 хв. за межами дванадцяти мильної зони в нейтральних водах Чорного моря в районі «вишок Бойка» було виявлено гумовий плавзасіб у якому знаходилася громадянка України ОСОБА_1 , яка спільно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснили спробу незаконного перетину державного кордону України в Румунію поза пунктом пропуску в складі групи осіб, відповідальність за що передбачена ч.2 ст. 204-1 КУпАП.

Постановою судді Кілійського районного суду Одеської області від 22 липня 2026 року визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, і накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 13600,00 гривень; стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

На дану постанову ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову судді, ухвалити нову постанову, якою справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП направити до Кілійського районного суду Одеської області на новий розгляд в іншому складі суду, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначено, що незважаючи на обізнаність суду першої інстанції про неможливість прибуття ОСОБА_1 до судового засідання, всупереч вимогам ст. 268 КУпАП розгляд справи відбувся за її відсутності, що є суттєвим порушенням її права на захист.

Вивчивши доводи поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Держава Україна, керуючись Конституцією України, Декларацією про державний суверенітет України та Актом проголошення незалежності України, неухильно проводить політику миру, виступає за зміцнення безпеки народів України виходячи із принципів непорушності державних кордонів, які є відображенням територіальної цілісності, політичної та економічної незалежності, суверенітету та єдності України. Державний кордон України є недоторканним. Будь-які порушення його рішуче припиняються.

Відповідно до ст. ст. 8-9, 35 Закону України «Про державний кордон України» режим державного кордону України - порядок перетинання державного кордону України, плавання і перебування українських та іноземних невійськових суден і військових кораблів у територіальному морі та внутрішніх водах України, заходження іноземних невійськових суден і військових кораблів у внутрішні води і порти України та перебування в них, утримання державного кордону України, провадження різних робіт, промислової та іншої діяльності на державному кордоні України - визначається цим Законом, іншими актами законодавства України і міжнародними договорами України.

Перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон із додержанням встановленого порядку.

Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об`єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» 24 лютого 2022 року на території Україні запроваджено воєнний стан (воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень).

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 в Україні запроваджено загальну мобілізацію, що передбачає здійснення визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів, зокрема, обмеження виїзду чоловіків 22-60 років за кордон.

Особи, винні в порушенні або спробі порушення режиму державного кордону України, прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, у незаконному переміщенні або спробі незаконного переміщення через державний кордон України вантажів, матеріалів, документів та інших предметів, а також в інших порушеннях законодавства про державний кордон України, несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно з законодавством України.

Частиною 1 ст. 204-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Відповідно до ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за Ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Визнаючи винним громадянина України ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та накладаючи на нього відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з`ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне та обґрунтоване рішення.

Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення встановлюється шляхом дослідження доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Апеляційним судом встановлено, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

1) відомостями, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення ПдРУ №376112 від 26.06.2026 (а.с.2);

2) письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 26.06.2026 (а.с. 5);

3) рапортом помічника начальника відділу (з адміністративно-юрисдикційної діяльністю) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) (а.с.6);

4) фототаблицею з детальним описом подій, що мали місце 26 червня 2026 року (а.с.7-12);

5) схемою виявлення плавзасобу з 3 громадянами України на борту 26 червня 2026 року, які перетнули 12 мильну зону та вийшли в нейтральні води з метою подальшого руху до Румунії (а.с.10);

6) скріншотами історії пошуку в мережі Інтернет щодо наміру незаконного перетину державного кордону України (а.с.13);

7) диском з опитуванням ОСОБА_1 (а.с.17).

Таким чином, оцінюючи вищезазначені докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 намагалася перетнути державний кордон України у складі групи осіб поза пунктами пропуску через державний кордон України в пішому порядку, оскільки такий висновок ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що незважаючи на обізнаність суду першої інстанції про неможливість прибуття ОСОБА_1 до судового засідання, всупереч вимогам ст. 268 КУпАП розгляд справи відбувся за її відсутності, що є суттєвим порушенням її права на захист, тосуд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Частиною 2 статті 268 КУпАП визначено, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою.

Згідно з ч. 1 ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що розгляд справи вперше було призначено на 16 липня 2026 року о 10:30.

ОСОБА_1 належним чином була сповіщена про дату, час та місце розгляду справи, шляхом доставлення повістки в електронному кабінеті.

Однак на адресу суду першої інстанції 15 липня 2026 року надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв`язку з проходженням служби в ЗСУ, у зв`язку з чим не може прибути в судове засідання. До клопотання долучено довідку щодо військовослужбовця.

Розгляд справи було відкладено на 22.07.2026 відповідно до ч.1 ст. 286 КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції надсилав SMS-повістку ОСОБА_1 про призначення розгляду справи на 22 липня 2026 року о 11:30, яка доставлена користувачу 16 липня 2026 року о 15:08 до її кабінету в системі «Електронний суд», що підтверджується карткою руху документу.

Проте 22 липня 2026 року знову надійшло клопотання від ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв`язку з проходженням служби в ЗСУ, у зв`язку з чим не може прибути в судове засідання. До клопотання також долучено ту саму довідку щодо військовослужбовця.

Відповідно до ч.1 ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Враховуючи ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, не є обов`язковою.

Адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтями 204-1 і 204-2 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня їх виявлення, але не пізніше року з дня їх вчинення, а у разі вчинення таких правопорушень іноземцями або особами без громадянства, стосовно яких у встановленому законом порядку прийнято рішення про примусове повернення чи примусове видворення з України, - протягом часу, необхідного для їх виїзду з України, але не пізніше строку, визначеного законом для виїзду цих осіб з України чи забезпечення їх примусового видворення з України.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у зв`язку з належним повідомленням ОСОБА_1 про розгляд відносно неї вказаної справи, була можливість розгляду справи без участі останньої, що відповідає вимогам ч.1 ст. 268 КУпАП.

Зазначені у клопотаннях причини неявки та тлумачення ч.1 ст. 268 КУпАП суд першої інстанції правильно вважав навмисним затягуванням розгляду справи.

Крім того суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП є необов`язковою, а тому розгляд справи за відсутності особи не є порушенням її права на захист.

Також суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Крім того суд апеляційної інстанції не може взяти до уваги докази, долучені до клопотання про долучення доказів від 24 серпня 2026 року, а саме довідку ІНФОРМАЦІЯ_2 №1310/2000 від 24 серпня 2026 року, з огляду на таке.

Так, з вказаної довідки вбачається, що ОСОБА_1 з 06 липня 2026 року проходить службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 на посаді стрілець-санітар 3 відділення взводу ІНФОРМАЦІЯ_2 , військове звання: солдат, відповідно до Наказу №187 від 06.07.2026 року. Відповідно до встановленого графіка несення служби, ОСОБА_1 несе службу за встановленим графіком чергувань. 22 липня 2026 року в період з 09:30 до 16:30 солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 була направлена до м. Одеси, Одеська область для отримання речового забезпечення згідно із Наказом МО України про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту №232 від 29.04.2016 р.

Однак відомості про відрядження ОСОБА_1 до м. Одеси 22 липня 2026 року у період з 09:30 до 16:30 не були надані суду першої інстанції на підтвердження причин неявки до суду першої інстанції та необхідність відкладення розгляду справи.

Також не зазначено обґрунтованих підстав не надання вказаних доказів до суду першої інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості врахувати вказані докази під час розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції не знайшов підтвердження вказаним доводам скаржника.

Крім того під час розгляду справи були дослідженні доводи клопотань ОСОБА_1 , а саме:

- клопотання про встановлення походження електронного носія – диска;

- клопотання про дослідження та встановлення джерела, способу, часу та місця і фактичних обставин отримання довідки інтерв`ювання та відомостей, викладених у ній;

- клопотання про дослідження та перевірку законності отримання, походження, оформлення та долучення до матеріалів справи протоколу про адміністративне затримання ОСОБА_1 , записи про доставлення та перебування ОСОБА_1 у ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 », інші документи, які дають можливість встановити фактичний час, місце, підстави та обставини обмеження її свободи пересування;

- клопотання про дослідження схеми виявлення плавзасобу та вся наявні у справі матеріали, на підставі яких вона була складена;

- клопотання про дослідження наявних у матеріалах справи документи та на їх підстави встановити первинне джерело інформації, відображеної у схемі виявлення плавзасобу та фототаблиці, час і спосіб її отримання, особу, яка здійснила первинну фіксацію.

Так, відповідно до ст. 252 КУпАП Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції дослідив докази вказаних клопотань та за результатами їх розгляду дійшов висновку, що вказані докази у справі є належними та допустимим, які відповідають загальним нормам КУпАП, а тому відсутні підстави для неврахування їх під час розгляду справи по суті.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно із ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін .

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Кілійського районного суду Одеської області від 22 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік