Вирок від 15 вересня 2026 р. у справі №521/10265/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 11-кп/813/1471/26

Справа № 521/10265/25

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу прокурора Хаджибейської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_8 на вирок Хаджибейського районного суду м. Одеси від 23.06.2025 у к/п № 12025167470000197 від 13.05.2025 стосовно:

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Липецьке Подільського р-ну Одеської обл., з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє:

- 11.03.2025 Малиновським районним судом м. Одеси за ст. 395 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки,

- обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 395 КК України,

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Оскаржуваним вироком суду 1-ої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 395 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_7 покарання приєднано частково невідбуте покарання, призначене йому за вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 11.03.2025 року за ст. 395 КК України у виді 1 року обмеження волі з іспитовим строком на 2 роки та остаточно призначено йому покарання за сукупністю вироків у виді 1 року обмеження волі з іспитовим строком на 2 роки та штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Штраф вирішено виконувати самостійно.

Запобіжний захід ОСОБА_7 не обирався.

Відповідно до вироку суду 1-ої інстанції, ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що він, будучи особою, відносно якої ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 15.04.2025 було встановлено адміністративний нагляд з строком на 6 місяців та, в тому числі, покладено обов`язок у вигляді заборони змінювати постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , був ознайомлений з ухвалою про встановлення адміністративного нагляду, діючи з прямим умислом, з мотивів ухилення від адміністративного нагляду, після 02.05.2025 за адресою проживання, а саме: АДРЕСА_1 , був відсутній та без поважних на те причин, почав мешкати за адресою: АДРЕСА_2 .

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі прокурор Хаджибейської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_8 , не оспорюючи викладені у вироку фактичні обставини справи, правильність кваліфікації дій обвинуваченого, вказує на те, що вказаний вирок суду підлягає скасуванню в частині призначення покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, з огляду на наступне:

- суд 1-ої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_7 за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України, не врахував, що він 02.05.2025, тобто в період іспитового строку за попереднім вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 11.03.2025, вчинив нове кримінальне правопорушення, передбачене ст. 395 КК України, за яке його засуджено оскаржуваним вироком від 23.06.2025, що виключає застосування ст. 75 КК України і звільнення особи від відбування покарання з випробуванням;

- недотримання судом 1-ої інстанції правил призначення покарання за сукупністю вироків призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.

За таких обставин прокурор ОСОБА_8 просить скасувати вирок суду в частині призначення покарання та ухвалити в цій частині новий вирок, яким вважати ОСОБА_7 засудженим за ст. 395 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

На підставі ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за даним вироком, повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 11.03.2025 і остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік та штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, яке відповідно до ст. 72 КК України визначити до самостійного виконання.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з дня прибуття засудженого до виправного центру та постановки на облік. В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_8 та просила її задовольнити, думку обвинуваченого, який не заперечував проти її задоволення, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Системний аналіз вказаного вироку свідчить про те, що він вказаним вимогам відповідає не в повному обсязі з огляду на такі обставини.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, учасники кримінального провадження надали згоду на розгляд обвинувального акту за їх відсутності, обвинувачений ОСОБА_7 беззаперечно визнав свою вину, у зв`язку з чим судовий розгляд був проведений у спрощеному порядку, який перебачений ст. 382 КПК України.

Враховуючи те, що висновки суду 1-ої інстанції про винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку та правильність кваліфікації його дій за ст. 395 КК України ніким із учасників провадження в апеляційному порядку не оскаржується, колегія суддів, не встановивши при цьому жодних істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду дійти правильного висновку в цій частині, не вбачає підстав для їх перегляду.

Водночас, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи прокурора ОСОБА_8 відносно того, що судом 1-ої інстанції при розгляді к/п за обвинуваченням ОСОБА_7 було допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 11.03.2025 ОСОБА_7 засуджено за ст. 395 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, судимість за вчинення якого не знята та не погашена у встановленому законом порядку.

Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 395 КК України, за яке ОСОБА_9 засуджено, вчинено ним 02.05.2025 тобто після ухвалення попереднього вироку Малиновського районного суду м. Одеси від 11.03.2025.

За приписами ч. 3 ст. 75 КК України у передбачених цією статтею випадках суд ухвалює рішення звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно із ч. 3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими у ст.ст. 71, 72 цього Кодексу.

При цьому, ст. 71 КК України визначено, що суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком з тим, щоб остаточне покарання за сукупністю вироків мало бути більшим як від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Відповідно до правового висновку, який міститься в постанові Об`єднаної палати ККС ВС від 06.12.2021 по справі №243/7758/20 для застосування закріплених у ч. 1 ст. 71 КК України правил призначення покарання за сукупністю вироків законодавець визначає сукупність двох обов`язкових умов, що мають бути встановлені в їх нерозривній єдності: перша умова стосується моменту вчинення нового кримінального правопорушення засудженим «після ухвалення вироку, але до повного відбуття покарання» за попереднім вироком; друга умова полягає в наявності невідбутої частини покарання (основного та/або додаткового) за попереднім вироком на момент призначення судом покарання за новим вироком.

Відсутність хоча б однієї з указаних вище умов виключає можливість застосування положень ч. 1 ст. 71 КК України під час вирішення питання про призначення покарання за новим вироком.

Водночас, суд 1-ої інстанції призначаючи покарання за сукупністю вироків за правилами ст. 71 КК України та визначаючи остаточне покарання у виді 1 року обмеження волі з іспитовим строком 2 роки та штрафу у розмірі 850 грн, не врахував, що обвинувачений в період іспитового строку за попереднім вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 11.03.2025, вчинив нове кримінальне правопорушення, передбачене ст. 395 КК України, за яке його засуджено оскаржуваним вироком від 23.06.2025, що виключає застосування ст. 75 КК України і звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.

Апеляційний суд зауважує, що у випадку вчинення кримінального правопорушення під час іспитового строку, покарання, від якого особа була звільнена з випробуванням, вважається невідбутою частиною покарання та стає реальним, яке має приєднуватися до покарання за новим вироком.

Таким чином, звільнення від покарання з випробуванням колегія суддів не вважає невід`ємною частиною покарання, призначеного попереднім вироком, а лише способом виконання такого покарання, який змінюється на реальне відбування покарання у випадку вчинення нового злочину під час іспитового строку.

Вказана позиція апеляційного суду узгоджується з висновком суду касаційної інстанції, який викладено у постанові Першої судової палати ККС ВС від 14.09.2021 по справі № 127/25037/17.

Згідно із ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Отже, положення ч. 3 ст. 72 КК України не тільки не виключають можливості застосування ст.ст. 70, 71 КК України щодо призначення покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків, але й прямо вказують на необхідність такого застосування.

У той же час ч. 3 ст. 72 КК України передбачає не самостійне виконання вироків, якщо одним чи кількома з них призначено покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а лише неможливість складення цих покарань з іншими видами покарань при призначенні їх за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків і необхідність самостійного (окремого) виконання цих покарань.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При цьому, звільнення від відбування призначеного судом покарання у виді штрафу з випробуванням за цією нормою кримінального закону не допускається.

Вказана правова позиція колегії суддів узгоджується з висновком суду касаційної інстанції, який викладено у постанові Першої судової палати ККС ВС від 20.01.2022 по справі № 686/3226/20.

Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_7 вчинив кримінальний проступок після постановлення вироку Малиновського районного суду м. Одеси від 11.03.2025 та до повного відбуття покарання за цим вироком, то при призначенні остаточного покарання суд мав застосувати вимоги ст. 71 КК України і визначити за сукупністю вироків таке остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком, ухваливши рішення про їх самостійне виконання, при цьому у даному випадку повторне звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України є неприпустимим.

Відтак, на переконання апеляційного суду місцевим судом було неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, що є підставою для скасування оскаржуваного вироку суду в частині призначеного покарання, у зв`язку з чим апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

При призначені обвинуваченому покарання, колегія суддів, керуючись ст.ст. 50, 65 КК України враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України є кримінальним проступком, обставини, які пом`якшують покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальному правопорушенню, обставину, яка обтяжує покарання обвинуваченого - рецидив злочинів, а також відомості про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальний проступок у період іспитового строку, маючи незняту та непогашену судимість та вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання за ст. 395 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід не обирався, отже, відповідно до ч. 1 ст. 58 КВК України початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_7 необхідно обчислювати з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Згідно із п. 1) ч. 4 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 413 КПК України визначено, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, серед іншого є незастосування закону, який підлягав застосуванню, застосуванню закону, який не підлягав застосуванню.

За приписами п.п. 2), 4) ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання, а також у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

За таких обставин, оскільки доводи прокурора ОСОБА_8 знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, його апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_7 скасуванню, в частині призначеного покарання, з ухваленням нового вироку в цій частині.

Керуючись ст.ст. 24, 370, 404, 405, 407, 409, 413, 420, 424, 532, 615 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу прокурора Хаджибейської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_8 - задовольнити.

Вирок Хаджибейського районного суду м. Одеси від 23.06.2025, яким ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 395 КК України - скасувати, в частині призначеного покарання.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 395 КК України, у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за цим вироком, повністю приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 11.03.2025 у виді обмеження волі строком на 1 рік, та остаточно призначити ОСОБА_7 покарання з урахуванням ч. 4 ст. 71 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік та штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. - виконувати самостійно.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з дня прибуття засудженого до виправного центру та постановки на облік.

В іншій частині вирок суду 1-ої інстанції - залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання ним законної сили.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити засудженому, прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати його копію в суді.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4