Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №495/6896/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1647/26

Номер справи місцевого суду: 495/6896/25

Головуючий у першій інстанції Гелла С. В.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Коновалової В.А.,

з участю секретаря судового засідання – Рудуман А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Одеса в залі суду

апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Кобака Романа Івановича

на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 листопада 2025 року, у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст постанови суду першої інстанції

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області постановою від 27 листопада 2025 року визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвокат Кобак Р.І. просить визнати поважними причини пропуску строку та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 листопада 2025 року у справі № 495/6896/25. Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 листопада 2025 року у справі № 495/6896/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що ОСОБА_1 їхав з м. Одеса до м. Ізмаїл через транзитну ділянку автодороги М-15 "Одеса-Рені" (48 км 600 м) на автомобілі. Вказана дорога є єдиним маршрутом автомобільного сполучення між містом Одеса та Ізмаїльським районом Одеської області. ОСОБА_1 прямував до свого місця реєстрації та проживання ( АДРЕСА_1 ), що підтверджується копією паспорту громадянина України, яка наявний в матеріалах справи. За вказаною адресою проживає його мати, ОСОБА_2 , якій діагностовано тяжке захворювання. ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України та проходить службу у військовій частині. Маючи законні підстави для звільнення з військової служби за сімейними обставинами (через наявність інвалідності у матері) та можливість у зв`язку з цим законно перетнути державний кордон, ОСОБА_1 не звільнився, своїм правом не скористався і дотепер продовжує проходити військову службу. Жодних дій щодо з`їзду з асфальтового покриття транзитної траси або руху в напрямку кордону ОСОБА_1 не вчиняв, і матеріали справи не містять доказів протилежного.

Захисник вважає, що факт виявлення громадянина України на національній транзитній автодорозі в межах території України не утворює об`єктивної сторони правопорушення за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Наявна в матеріалах справи письмова заява, написана від імені ОСОБА_1 на типовому друкованому бланку з формулюванням "провину в повному обсязі визнаю", не утворює доказової бази, не містить опису фактичних обставин, а за відсутності інших об`єктивних доказів (показань свідків, відеозаписів спроби перетину кордону) не є належним і достатнім доказом наявності складу адміністративного правопорушення. Крім того, рапорт помічника старшого зміни прикордонних нарядів лейтенанта ОСОБА_3 від 31.08.2025 року не може виступати єдиним беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 .

В обґрунтування апеляційної скарги також зазначено, що суд першої інстанції не провів всебічного та повного дослідження обставин справи. Мотивувальна частина постанови від 27.11.2025 зводиться до формального цитування змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 380566.

Апеляційним судом, у відповідності до положень ч. 5 ст. 294 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисник адвокат Кобак Р.І., повідомлялися про дату, час та місце судового засідання. Захисник адвокат Кобак Р.І. судову повістку отримав 12.08.2026 року, в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у відповідності до положень ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи та згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП не є обов`язковою, будь-яких доказів на підтвердження поважності причин неприбуття в судове засідання, особи, які беруть участь у розгляді справи, не надали, адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, не входить до переліку справ, в яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов`язковою, зважаючи на строки апеляційного розгляду, встановлені ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисника Кобака Р.І.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає необхідним зазначити таке.

Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

В обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду захисником зазначено, що в смс-сповіщення на мобільний номер та на електронну пошту ОСОБА_1 надійшли повідомлення про те, що його рахунки були арештовані, зокрема на підставі постанови про арешт коштів боржника від 28.07.2026, прийняту державним виконавцем Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Давидовою В.І. (ВП № 81609658). У зв`язку з цим, 29.07.2026 він звернувся до Ізмаїльського відділу Державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та того ж дня, йому стало відомо про прийняття відносного нього Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області постанови по справі № 495/6896/25 від 27.11.2025. Враховуючи, що Клієнт не отримував судові повістки по справі чи будь-які інші документи, в тому числі вищевказану постанову суду по справі № 495/6896/25, про розгляд судом справи йому не було відомо.

Для забезпечення права на ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді та для можливості реалізації прав та обов`язків на подання апеляційної скарги, захисник адвокат Кобак Р.І. звернувся із заявою про ознайомлення з матеріалами справи. 31.07.2026 йому надано доступ до матеріалів справи.

Зазначає, що ОСОБА_1 не було відомо про дату та час судового засідання, і копію оскаржуваної постанови він не отримував. Це зумовлено тим, що він проходить військову службу у лавах Збройних Сил України та фактично відсутній за місцем своєї реєстрації.

За приписами КУпАП, процесуальні дії під час провадження у справі про адміністративне правопорушення мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Чинні норми КУпАП в частині права на оскарження постанови судді місцевого суду є гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників судового розгляду і за аналогією з правом особи на доступ до суду, закріпленим у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, визначають порядок реалізації цього права, його законну мету.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що право на судовий захист не повинно бути ілюзорним, а особа має мати реальну можливість оскаржити судове рішення.

Так, у пункті 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 4 грудня 1995 року ЄСПЛ зазначив, що для того, що б доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Частиною 1 статті 285 КУпАП передбачено, що копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Оскаржувана постанова винесена Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області 27 листопада 2025 року.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 участі у судовому засіданні, призначеному на 27.11.2025 року не приймав, доказів повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце судового засідання матеріали справи не містять. Судом ОСОБА_1 копія оскаржуваної постанови надсилалася 24.02.2026 року, однак докази отримання відсутні.

30.07.2026 року захисник ОСОБА_1 – Кобак Р.І. звернувся до суду першої інстанції із заявою про внесення його даних до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи.

Апеляційна скарга, яка містить клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги подана захисником 03.08.2026 року через підсистему «Електронний суд».

Враховуючи зазначені обставини апеляційний суд вважає клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтованим, причини пропуску строку поважними, тому вважає за необхідне поновити захиснику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокату Кобаку Р.І., строк на апеляційне оскарження постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 листопада 2025 року.

Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні право порушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Так, визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції виходив із того, що вина правопорушника підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №380566 від 31.08.2025; рапортами; схемою місця виявлення порушника. Вивчивши матеріали адміністративної справи, суд вважав, що вина ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення доведена, в його діях суд вбачав склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.

Диспозиція ч.1 ст. 204-1 КУпАП передбачає відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Аналіз змісту диспозиції ч.1 статті 204-1 КУпАП дає підстави дійти висновку про те, ця норма за своєю властивістю є бланкетною, тобто з метою її застосування та врегулювання суспільних відносин, виникає необхідність звернення до нормативно-правових актів, які детально регламентують зазначені правила.

Положеннями ст. 9 Закону України "Про державний кордон України" передбачено, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об`єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про державний кордон України" пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про державний кордон України" особи, винні в порушенні або спробі порушення режиму державного кордону України, прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, у незаконному переміщенні або спробі незаконного переміщення через державний кордон України вантажів, матеріалів, документів та інших предметів, а також в інших порушеннях законодавства про державний кордон України, несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже тягар доказування на предмет доведеності достатності доказів винуватості ОСОБА_1 у скоєні інкримінованого адміністративного правопорушення покладено на особу, що складала протокол про адміністративне правопорушення, тобто прикордонників.

Обов`язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №380566 від 31.08.2025 року з якого вбачається, що 31.08.2025 о 21:10 год. прикордонним нарядом «Контрольний пост» на автодорозі Одеса-Рені М-15 (48 км 600 м) на відстані 3900 м від лінії державного кордону, було виявлено громадянина України ОСОБА_1 , який не маючи документів, які дають підстави для виїзду за кордон в пунктах пропуску через державний кордон, здійснив спробу незаконного поза пунктом пропуску, перетину державного кордону з України в Республіку Молдова який демаркований у відповідності до Положення про демаркацію державного кордону між Україною і Республікою Молдова на ділянці автодороги Одеса-Рені в районі прикордонного знаку №0608, що проходить через ділянку автодороги Одеса-Рені на території Одеського району, Одеської області, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України», ст. 5 Закону України «Про прикордонний контроль», відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 204-1 КУпАП;

- бланк письмових пояснень в яких зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від пояснень;

- копія паспорту громадянина України ОСОБА_1 ;

- копія військового квитка ОСОБА_1 ;

- рапорт помічника старшого зміни прикордонних нарядів-старшого прикордонного наряду «Контрольний пост» лейтенанта ОСОБА_4 від 31.08.2025 року, який містить аналогічні відомості про обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення ПдРУ №380566 від 31.08.2025 року;

- рапорт старшого зміни прикордонних нарядів відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » старшого сержанта ОСОБА_5 від 01.09.2025 року;

- схема місця виявлення порушника державного кордону України ОСОБА_1 від 31.08.2025 року, згідно якої місце виявлення ОСОБА_1 є місцем несення служби прикордонного наряду "Контрольний пост" (48 км. 600 м. автодороги "Одеса-Рені") (а. с. 9).

Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до схеми, яка міститься в матеріалах справи, місце виявлення порушника і місце несення служби державного наряду співпадає, що свідчить про законний проїзд на вказаній ділянці дороги.

Матеріали справи не містять відомостей на підтвердження того, що дії ОСОБА_1 були спрямовані на безпосереднє перетинання державного кордону України поза межами пунктами пропуску, тобто у спосіб, заборонений законом.

Сама по собі та обставина, що ОСОБА_1 проїжджав або перебував на території на якій установлено контрольований прикордонний район, за умови відсутності об`єктивних доказів, які б свідчили про його намір перетнути державний кордон поза межами пункту пропуску, не є підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Апеляційний суд ураховує доводи апелянта, що останній не мав наміру та не перетинав державний кордон, оскільки ОСОБА_1 їхав з м. Одеса до м. Ізмаїл за місцем реєстрації та проживання, та місцем мешкання матері ( АДРЕСА_1 ) через транзитну ділянку автодороги М-15 "Одеса-Рені" (48 км 600 м), яка є єдиним маршрутом автомобільного сполучення між містом Одеса та Ізмаїльським районом Одеської області.

Вказане підтверджується копією паспорту громадянина України ОСОБА_1 який наявний в матеріалах справи та копією паспорту його матері ОСОБА_2 , в яких зазначена адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , що свідчить про відсутність наміру незаконного перетину кордону під час потрапляння в зону прикордонного контролю.

Відповідно до пункту 8 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою КМУ № 1147 від 27 липня 1998 року громадяни України, іноземці та особи без громадянства в`їжджають у контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).

Як убачається з матеріалів справи до протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №380566 від 31.08.2025 року долучено копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 та копія військового квитка.

Отже, усупереч ст. 251 КУпАП, особою, уповноваженою на складення протоколу про адміністративне правопорушення до матеріалів справи не долучено доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 умислу на перетин кордону у спосіб, що ставиться йому у провину.

Водночас, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення та рапорт помічника старшого зміни прикордонних нарядів старшого прикордонного наряду «Контрольний пост» лейтенанта ОСОБА_4 від 31.08.2025, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовними та беззаперечними доказами доведення вини особи у вчиненні вказаного вище адміністративного правопорушення.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення помилковими, необґрунтованими і такими, що не відповідають фактичним обставинам цієї справи.

Жоден з доказів, покладених судом в основу оскаржуваної постанови, не підтверджує факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення та наявності у нього умислу на перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

За вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Згідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Відповідно до п. 2 ч. 8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП суд,

п о с т а н о в и в :

Клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Кобака Романа Івановича про поновлення строку на подання апеляційної скарги задовольнити.

Поновити захиснику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвокату Кобаку Роману Івановичу, строк на подання апеляційної скарги на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 листопада 2025 року.

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Кобака Романа Івановича задовольнити.

Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя В.А. Коновалова