Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №486/682/26 — Миколаївський апеляційний суд

17.09.26

33/812/355/26

Справа №486/682/26

Провадження № 33/812/355/26

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 вересня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого судді – Базовкіної Т.М.,

із секретарем судового засідання Соловйовим М.А..,

за участі захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Коробкової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Коробкової Олени Олександрівни про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, яку ухвалив суддя Південноукраїнського міського суду Миколаївської області Волощук О.О. у приміщенні цього суду 29 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік,

у с т а н о в и в :

Постановою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 29 червня 2026 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

31 липня 2026 р. захисник ОСОБА_1 - адвокат Коробкова О.О. подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду першої інстанції з пропуском строку на її апеляційне оскарження та клопотанням про його поновлення.

Мотивуючи клопотання про поновлення строку, скаржник зазначає, що ОСОБА_1 був присутній у судовому засіданні 29 червня 2026 року, але копію постанови він отримав лише 21 липня 2026 року. Після судового засідання йому не було оголошено постанову, а було повідомлено про те, що вона н буде надіслана йому поштою. У зв`язку із цим ОСОБА_1 був позбавлений можливості своєчасно оскаржити постанову.

Заслухавши захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Коробкову О.О., яка підтримала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, перевіривши доводи, викладені в клопотанні, апеляційний суд, дослідивши матеріали справи в межах, що стосуються строку звернення з апеляційною скаргою, виходить з таких міркувань.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Чинні норми КУпАП в частині права на оскарження постанови судді місцевого суду є гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників судового розгляду і за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, визначають порядок реалізації цього права, його законну мету.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.

Так, ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Також у рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства про адміністративні правопорушення та своєчасного виконання ними передбачених КУпАП певних процесуальних дій. Інститут строків в процесі розгляду справ про адміністративні правопорушення сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого учасник справи може оскаржити рішення про накладення на нього адміністративного стягнення; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду в порядку апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції, постанова набирає чинності та пред`являється державою в особі її компетентних органів до виконання. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Сам строк звернення до апеляційного суду - це проміжок часу з дня винесення судом першої інстанції постанови у справі про адміністративні правопорушення, протягом якого особа має право звернутися до суду з апеляційною скаргою. Початок перебігу строку звернення до суду починається з дня винесення судом першої інстанції відповідної постанови.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до апеляційного суду зі скаргою починається від дня винесення постанови суду першої інстанції, а підстави його поновлення у разі пропуску пов`язані з доведенням цією особою обставин поважності його пропуску, тобто обставин незнання особи про складення відносно нею протоколу про адміністративне правопорушення, розгляду справи в суді та як наслідок цих обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів або наявність інших об`єктивних причин, що стали перешкодою для вчасного подання апеляційної скарги.

В цьому разі порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Інститут строків в справах про адміністративні правопорушення сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Розумні строки в судочинстві з розгляду справ про адміністративні правопорушення - це найкоротші за конкретних обставин строки, протягом яких правопорушник чи його захисник повинні вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Поважними причинами пропуску процесуального строку є причини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з апеляційною скаргою, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне оскарження постанови суду першої інстанції, та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Зокрема підставою для поновлення такого строку може бути неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., рішення у справах «Александр Шевченко проти України» п. 27, та «Трух проти України»).

Тому, в розумінні положень статті 294 КУпАП строк, передбачений на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Оцінюючи обставини звернення захисника Лещотного А.В. з клопотанням про поновлення строку на оскарження постанови судді від 29 червня 2026 р. з урахуванням наведених вище висновків ЄСПЛ, а також положень статті 294 КУпАП слід врахувати, що вказаною нормою встановлено строки звернення до апеляційного суду в порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого перегляду судового рішення у справах про адміністративні правопорушення за скаргою особи, яка повинна діяти добросовісно.

Апеляційний суд не приймає як поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, зазначені заявником, з наступних міркувань.

У справі «Індепендент ньюс енд медіа» та «Індепендент ньюспейперс» проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що юридична визначеність передбачає повагу до принципу остаточності рішень. Відхилення від цього принципу виправдане лише в тому випадку, коли воно здійснене як зумовлене обставинами значного та непереборного характеру.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова була прийнята судом в судовому засіданні за участі ОСОБА_2 29 червня 2026 року, тому останнім днем її оскарження було 08 липня 2026 року.

Апеляційна скарга, була подана 31 липня 2026 р. захисником ОСОБА_1 – адвокатом Коробковою О.О. до канцелярії суду першої інстанції.

Копія постанови була отримана ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку 21 липня 2026 року.

Таким чином, навіть, з урахуванням отримання постанови ОСОБА_1 21 липня 2026 р. з апеляційною скаргою захисник Коробкова О.О. звернулася на 11 день після цього. При цьому захисник будь-яких обставин, які б свідчили про об`єктивні перешкоди, які завадили поданню апеляційної скарги у більш стислий період, негайно після отримання її копії за умови, що ОСОБА_1 був присутнім при розгляді справи та обізнаним про зміст прийнятої судом постанови у день її прийняття, у клопотанні про поновлення строку не навела, доказів на їх підтвердження не надала.

Отже, захисником особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – Коробковою О.О. не надано апеляційному суду доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. За таких обставин суд вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції апелянтом був пропущений без поважних причин та не підлягає поновленню, оскільки за обставинами цієї справи поновлення цього строку призведе до безпідставного втручання у принцип правової визначеності щодо постанови, яка вже набрала законної сили.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Відмовити захиснику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвокату Коробковій Олені Олександрівні в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 29 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.

Апеляційну скаргу разом з додатками повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.М. Базовкіна