Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №490/2980/26 — Миколаївський апеляційний суд

14.09.26

22-ц/812/1993/26

Провадження № 22-ц/812/1993/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 вересня 2026 року м. Миколаїв

справа № 490/2980/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лівінського І.В.,

суддів: Царюк Л.М., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Колосовою О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_1 , подану його представником – адвокатом Сидоренко Тетяною Володимирівною,

на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва, постановлену 21 липня 2026 року під головуванням судді Саламатіна О.В. в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту судового рішення не зазначена,

за заявою

ОСОБА_1

про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами у справі № 490/2980/26 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами у справі № 490/2980/26 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини.

Заявник зазначав, що 10 квітня 2026 року Центральним районним судом м.Миколаєва у справі № 490/2980/26 було видано судовий наказ за заявою ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 07 квітня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Заявник не погоджується із вказаним судовим наказом, посилаючись на те, що його донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживала та проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 . З моменту розірвання шлюбу дитина перебуває на повному утриманні заявника, який самостійно виконує всі батьківські обов`язки: забезпечує дитину харчуванням, одягом, медичним доглядом та всім необхідним для навчання. Стягувачка жодної фінансової чи виховної участі в житті дитини не приймає. Стягувачка приховала від суду факт того, що дитина проживає разом з батьком та на думку заявника, це така помста стягувачки. Заявник вважає, що наведені ним обставини, є підставою для перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами.

Посилаючись на викладене ОСОБА_1 просив суд задовольнити заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами; скасувати судовий наказ Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 квітня 2026 року у справі № 490/2980/26 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 липня 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу виданого 10 квітня 2026 року Центральним районним судом у справі №490/2980/26 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини залишено без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що наведені заявником обставини для скасування судового наказу за нововиявленими обставинами не відповідають тим критеріям, які наведені в пункті 1 частини 2 статті 423 ЦПК України, тобто не є істотними для справи обставинами, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Сидоренко Т.В., посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами у справі № 490/2980/26 задовольнити.

Представник ОСОБА_1 зазначала, що обґрунтовуючи підстави для скасування судового наказу за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 посилався на існування обставин, які не були повідомленні заявником ОСОБА_2 при зверненні до суду та які впливають на право заявника на одержання аліментів на утримання малолітньої доньки, а саме те, що дитина проживає разом з апелянтом та перебуває на його утриманні.

Вказане підтверджується наданими разом з заявою про перегляд судового наказу за нововиявленними обставинами долученими доказами до справи. До матеріалів справи долучені письмові докази: Службою у справах дітей Адміністрації Центрального району ММР складений акт обстеження умов проживання від 03 червня 2026 року. Органом опіки та піклування встановлено, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживає за адресою проживання батька ОСОБА_1 . Для малолітньої дитини виділена окрема кімната, яка облаштована місцем для занять та відпочинку, дитина має одяг та всі необхідні речи.

Відповідно до довідки виданої «Сімейною клінікою Осипенко», малолітня ОСОБА_3 перебуває на обліку медичного закладу з 16 жовтня 2024 року по теперішній час. За період з 16 жовтня 2024 року дитина неодноразово зверталася до медичного закладу для проходження медичних оглядів, лікування та профілактичних заходів. Під час зазначених звернень дитину супроводжував батько ОСОБА_1 . Вказана інформація підтверджується записами в амбулаторній картці дитини.

Актом про фактичне проживання від 31 травня 2026 року встановлено, що малолітня ОСОБА_3 постійно проживає разом з батьком ОСОБА_1 . На думку апелянта, вказаним доказам суд першої інстанції надав помилкову оцінку. В акті про проживання, який наданий ОСОБА_2 , ім`я заявника вказано як ОСОБА_4 замість ОСОБА_5 . По-друге, у наказному провадженні можуть існувати лише безспірні вимоги заявника та, з яких не вбачається спір про право, тобто, вимоги, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.

Посилаючись на зазначене, апелянт зазначала, що з даних правовідносин вбачається спір про право, при цьому право на отримання аліментів має той з батьків з ким проживає дитина. За таких обставин, на думку апелянта, у суду першої інстанції існували правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 , оскільки із поданої заяви та доданих до неї документів не вбачається виникнення у заявника безспірного права грошової вимоги, а саме: права на стягнення аліментів з ОСОБА_1 , з огляду на відсутність беззаперечних доказів постійного проживання доньки саме з ОСОБА_2 , перебування дитини на її самостійному утриманні, а тому спір між батьками щодо права на отримання аліментів та їх розмір підлягає вирішенню судом у порядку позовного провадження.

Відзиву на вказану апеляційну скаргу не надійшло.

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник не з`явилися. Від представника ОСОБА_1 – адвоката Сидоренко Т.В. надійшла заява, в якій вона просила розглянути справу без їх участі. Вимоги апеляційної скарги підтримала.

2. Мотивувальна частина

Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого.

Обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що 07 квітня 2026 року ОСОБА_2 звернулася з заявою про видачу судового наказу про стягнення на свою користь з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 07 квітня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

При цьому заявницею в заяві зазначено, що батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Також заявницею вказано, що неповнолітня ОСОБА_6 проживає разом з заявницею та в якості додатків до заяви, крім іншого, долучено Свідоцтво про народження (повторне) серія НОМЕР_1 від 16 квітня 2025 року, згідно якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , а також Акт про фактичне проживання від 27 лютого 2026 року, згідно з яким ОСОБА_2 проживає разом із дитиною ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 з березня 2025 року по сьогоднішній день.

10 квітня 2026 року Центральним районним судом м. Миколаєва було видано судовий наказ по справі №490/2980/26, яким стягнуто з боржника - ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 07.04.2026 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з боржника ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в дохід держави судовий збір в розмірі 332 грн. 80 коп. Допущено негайне виконання судового наказу про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами у справі № 490/2980/26 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини.

Обґрунтовуючи підстави для скасування судового наказу за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 посилався на існування обставин, які не були повідомленні заявником ОСОБА_2 при зверненні до суду та які впливають на право заявника на одержання аліментів на утримання малолітньої доньки, а саме те, що дитина проживає разом з апелянтом та перебуває на його утриманні.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Згідно з частиною 8 статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини 1 статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 552/1290/20 зроблений висновок про те, що «аналіз приписів розділу II ЦПК України дає підстави для висновку, що визначеними законом способами захисту порушеного права боржника у випадку видачі судового наказу про стягнення аліментів (пункт 4 частини 1 статті 161 ЦПК України) є подання позову про зменшення розміру аліментів або звернення до суду із заявою про перегляд такого судового наказу за нововиявленими обставинами».

Частиною 1 статті 423 ЦПК України передбачено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 919/11027/18).

Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини 2 статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

У постанові Верховного Суду від 01 березня 2024 року у справі № 334/6285/23 викладено висновок про те, що "тлумачення пункту 1 частини другої статті 423 глави 3 розділу V ЦПК України з метою перегляду за нововиявленими обставинами судового наказу про стягнення аліментів дає підстави для висновку, що такими нововиявленими обставинами є юридичні факти, які існували на час видачі судового наказу, є істотними для розгляду заяви про його видачу, тобто могли вплинути на висновки суду про права та обов`язки заявника і боржника. Нововиявлені обставини є також обставини, які виникли після набрання судовим наказом законної сили, але віднесені законом до нововиявлених обставин".

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

У заяві про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 посилався на те, що з моменту розірвання шлюбу дитина перебуває на повному утриманні заявника, який самостійно виконує всі батьківські обов`язки: забезпечує дитину харчуванням, одягом, медичним доглядом та всім необхідним для навчання. Стягувачка жодної фінансової чи виховної участі в житті дитини не приймає. Стягувачка приховала від суду факт того, що дитина проживає разом з батьком та, на думку заявника, це така помста стягувачки.

Зазначені обставини, на думку ОСОБА_1 , є підставою для перегляду судового наказу Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 квітня 2026 року.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України", заява № 3236/03).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (рішення від 18 листопада 2004 року у справі "Праведная проти росії", заява № 69529/01).

Згідно з частиною 2 статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

ЦПК України містить і перелік підстав, які виключають можливість перегляду судового рішення.

За частиною 4 статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц зазначено, що "нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній чи касаційній скарзі або які могли бути встановлені при всебічному і повному з`ясуванні судом обставин справи, не є нововиявленими обставинами. Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться у статтях 424, 426 ЦПК України. Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що підстави повинні виникнути після ухвалення рішення у справі (істотні обставини стали відомі стороні після ухвалення рішення, скасовано рішення, яке стало підставою для ухвалення іншого рішення, встановлені факти завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів після ухвалення незаконного рішення, тощо)".

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.

Для перегляду за нововиявленими обставинами судового наказу про стягнення аліментів такими обставинами є юридичні факти, які існували на час видачі цього наказу та є істотними для розгляду заяви про його видачу, тобто могли вплинути на висновки суду про права й обов`язки заявника та боржника; нововиявленими є також обставини, які виникли після набрання судовим наказом законної сили, але віднесені законом до нововиявлених. Необхідно розрізняти нові докази та докази, які підтверджують нововиявлені обставини. Перші не можуть бути підставою для перегляду судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами, тоді як другі є даними, що підтверджують саме такі обставини.

Отже, з урахуванням особливостей наказного провадження щодо видачі судового наказу без проведення судового засідання та повідомлення заінтересованих осіб боржник при поданні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами має надати докази, які свідчать про відсутність передбачених законом підстав для видачі судового наказу про стягнення з нього аліментів.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 суд першої інстанції зазначав, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України, тобто не є істотними для справи обставинами, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що наведені боржником обставини не є нововиявленими в розумінні пункту 1 частини 2 статті 423 ЦПК України та відповідно не дають підстав для скасування судового наказу.

Зокрема, ОСОБА_1 не надав відповідних доказів того, що їх донька ОСОБА_6 , на момент видачі судового наказу, проживала разом із батьком на постійній основі та перебувала повністю на його утриманні.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що боржник не довів наявність нововиявлених обставин на час видачі судового наказу.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції надана помилкова оцінка доказам, а саме:

- акт обстеження умов проживання від 03 червня 2026 року, складеного службою у справах дітей Адміністрації Центрального району ММР, яким встановлено, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживає за адресою проживання батька ОСОБА_1 , для малолітньої дитини виділена окрема кімната, яка облаштована місцем для занять та відпочинку, дитина має одяг та всі необхідні речі;

- довідки виданої «Сімейною клінікою Осипенко», про те, що малолітня ОСОБА_3 перебуває на обліку медичного закладу з 16 жовтня 2024 року по теперішній час. За період з 16 жовтня 2024 року дитина неодноразово зверталася до медичного закладу для проходження медичних оглядів, лікування та профілактичних заходів. Під час зазначених звернень дитину супроводжував батько ОСОБА_1 . Вказана інформація підтверджується записами в амбулаторній картці дитини;

- акту про фактичне проживання від 31 травня 2026 року, в якому зазначено, що малолітня ОСОБА_3 постійно проживає разом з батьком ОСОБА_1 .

Вказані доводи не підтверджують того, що неповнолітня ОСОБА_6 проживає лише з батьком і не спростовують фактів її проживання з матір`ю. Вказані акти та довідки датовані травнем-червнем 2026 року та не підтверджують того, що дитина проживала разом із батьком на момент видачі судового наказу. Крім того, в акті обстеження умов проживання від 03 червня 2026 року зазначено, що встановити факт постійного проживання малолітньої ОСОБА_7 за вказаною адресою не вдалося, у зв`язку із перебуванням дитини у таборі відпочинку.

Доводи апеляційної скарги про те, що з даних правовідносин вбачається спір про право, не може бути підставою для скасування судового наказу.

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України (Pronina v. Ukraine, заява № 63566/00, § 23)). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості.

Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому судове рішення підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником – адвокатом Сидоренко Тетяною Володимирівною, залишити без задоволення, а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 липня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Лівінський

Судді: Л.М. Царюк Н.О. Шаманська

Повне судове рішення складене 17 вересня 2026 року.