Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №479/332/26 — Миколаївський апеляційний суд

17.09.26

22-ц/812/1970/26

Провадження №22-ц/812/1970/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Миколаїв

справа № 479/332/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Шаманської Н.О.,

суддів: Лівінського І.В., Яворської Ж.М.,

переглянувши в апеляційному порядку без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) цивільну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»

до

ОСОБА_1

про стягнення кредитної заборгованості

за апеляційною скаргою

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»

на заочне рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області, ухвалене суддею Репушевською О.В., 14 липня 2026 року в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту рішення не зазначена,

у с т а н о в и в:

У березні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 30 січня 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №498119 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах споживчого кредиту, згідно з яким відповідач отримала кредит в розмірі 7000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності.

Відповідно до умов договору ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пеню (у разі наявності) та інші платежі передбачені договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.

16 листопада 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит -Капітал» укладено договір факторингу, згідно якого право вимоги від ТОВ «Лінеура Україна» перейшло ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», у тому числі і до ОСОБА_1 .

Відповідачка не виконала умов договору, у зв`язку з чим у неї утворилась заборгованість, яка станом на 17 листопада 2020 року становить 25047 грн та складається з: заборгованості за тілом кредиту – 7000 грн, заборгованості за процентами – 15940 грн та штрафом – 2107 грн.

Посилаючись на зазначене, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 зазначену кредитну заборгованість. Крім того, просило стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Заочним рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 14 липня 2026 року відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову з підстав недоведеності надання кредитних коштів. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. На підтвердження виконання Товариством зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором було надано лист про перерахування коштів за кредитним договором № 498119.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 498119 від 30 січня 2020 року, вбачається, що відповідачкою здійснювались дії на погашення заборгованості за кредитним договором, проте внесені суми коштів були недостатніми для повного погашення заборгованості.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже справа розглядалась судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності надання кредитних коштів ОСОБА_1 .

Проте, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

В силу частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно вимог частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що 30 січня 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 498119 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах споживчого кредиту, згідно з яким відповідачка отримала кредит в розмірі 7000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності.

Договір №498119 від 30 січня 2020 року укладено в електронній формі та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом, тому на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 цього ж суду передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

З урахуванням наведеного, а саме, що кредитний договір від 30 січня 2020 року укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», колегія суддів приходить до висновку про доведеність факту його укладання.

Відповідно до умов договору ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пеню (у разі наявності) та інші платежі передбачені договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.

До позовної заяви позивачем додано лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР», з якого вбачається, що 30 січня 2000 року о 18год 13 хв успішно перераховано кошти у сумі 7000 грн на платіжну картку клієнта НОМЕР_1 .

Крім того, згідно інформації, наданої АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 емітовано картку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) та 30 січня 2020 року зараховано кошти у сумі 7000 гривень (а.с. 136).

Перерахування коштів 30 січня 2020 року у сумі 7000 гривень на картку ОСОБА_2 підтверджується і випискою з її особового рахунку (а.с. 137).

Зазначені обставини свідчать про доведеність факту надання ТОВ «Лінеура Україна» ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 7000 гривень за договором №498119 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах споживчого кредиту від 30 січня 2020 року.

Проте вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені обставини та дійшов помилкового висновку про недоведеність надання кредитних коштів ОСОБА_1 .

За такого колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з наступного.

16 листопада 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит -Капітал» укладено договір факторингу, згідно якого право вимоги від ТОВ «Лінеура Україна» перейшло ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», у тому числі і до ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з Реєстру Боржників до договору факторингу від 16 листопада 2020 року від ТОВ «Лінеура Україна» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 25047 гривень. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу та платіжною інструкцією №20164 від 18 листопада 2020 року, яка свідчить про виконання Фактором своїх обов`язків за вищевказаним Договором факторингу.

Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012 тощо.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» належним чином набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №498119 від 30 січня 2020 року.

Визначаючи розмір заборгованості за вказаним договором, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 , колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п.1.2 договору позика видається строком на 30 днів. Пролонгація договору умовами договору не передбачена.

Відповідно до п.1.3.1 акційна процентна ставка становить 1,90 процентів від суми позики за кожен день користування позикою у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2. цього договору. Стандартна процентна ставка складає 1,90 процентів від суми позики за кожен день користування позикою (п. 1.3.2).

Відповідно до п.4.4 договору у випадку прострочення повернення суми позики за користування позикою клієнт зобов`язаний сплатити Товариству неустойку у вигляді штрафу у розмірі 1,1 % від суми позики, що становить 77 грн. в день за кожен день існування порушення.

Пунктом 4.5. договору передбачено, що штрафні санкції за договором нараховуються у момент сплати. Сума нарахованих штрафних санкцій за договором не може перевищувати 50% від суми загальної вартості позики (Кредиту), що складається з загального розміру виданої виданого кредиту та загальних витрат за цим Договором та становить 5495 грн.

З розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, вбачається, що станом на 17 листопада 2020 року у ОСОБА_1 наявна кредитна заборгованість у розмірі 25047 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту – 7000 грн, заборгованості за процентами – 15940 грн та штрафом – 2107 грн.

Однак, колегія суддів не погоджується з розміром заборгованості по процентам.

З огляду на узгоджені умови договору щодо строку надання позики (30 днів), колегія суддів вважає, що проценти слід стягнути в межах строку дії договору, тобто за 30 днів, виходячи зі стандартної процентної ставки, що становить 3990 гривень.

За такого, загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 13097 грн. , яка складається з 7000 гривень тіла кредиту, 3990 гривень процентів за користування кредитом та 2107 гривень штрафу, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»

Щодо судових витрат слід зазначити наступне.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції скасовано, то наявні підстави для розподілу судових витрат.

За правилами статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (частина 2 статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 137 ЦПК України).

Разом із позовною заявою позивач також просив стягнути з відповідачки, крім судового збору, 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу, надавши відповідні докази таких витрат – копію договору про надання правничої допомоги від 01 липня 2025 року (а.с. 77), копію акту прийому-передачі наданих послуг, з якого вбачається, що вартість наданих адвокатом послуг складає 8000 грн (а.с. 78), детальний опис наданих послуг за договором від 01 липня 2025 року (а.с. 79).

Враховуючи відсутність заперечень відповідачки щодо неспівмірності розміру витрат на правничу допомогу позивача, часткове задоволення позову (52,29%), колегія суддів вважає, що з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, понесену в суді першої інстанції у розмірі – 4183 грн. 20 коп

З ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» слід стягнути витрати по сплаті судового збору, понесені в суді першої інстанції у розмірі 1392 грн. 17 коп.

Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору, понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 2088 грн. 25 коп.

Згідно частиною 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повна постанова складена 17 вересня 2026 року.

Керуючись ст.ст.367, 376, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.

Заочне рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 14 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення..

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 13097 грн. кредитної заборгованості

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 7663 грн. 62 коп судових витрат, які складаються з: 4183 грн. 20 коп витрат на професійну правничу допомогу, понесену в суді першої інстанції , 1392 грн 17 коп. витрат по сплаті судового збору, понесених в суді першої інстанції та 2088 гривень 25 копійок витрат по сплаті судового збору, понесених в суді апеляційної інстанції

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: І.В.Лівінський

Ж.М.Яворська

Повний текст постанови складено 17 вересня 2026 року.