Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №484/2073/26 — Миколаївський апеляційний суд

17.09.26

22-ц/812/1562/26

Справа № 484/2073/26 Головуюча у 1-й інстанції Максютенко О. А.

Провадження № 22ц/812/1562/26 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 вересня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої-судді: Ямкової О. О.,

суддів: Коломієць В. В., Крамаренко Т. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , яка подана від його імені

адвокатом Шокуровим Юрієм Леонідовичем,

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 5 червня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Максютенко О. А. у місті Первомайську Миколаївської області зі складенням повного судового рішення у справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Фінпром Маркет»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2026 року ТОВ «Фінпром Маркет» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 16 065 грн 15 коп. заборгованості за електронним кредитним договором.

В обґрунтування вимог зазначило, що 13 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі ТОВ «1Банк») та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір надання коштів в кредит №71183548, за умовами якого позичальнику надано кредитні кошти на суму 8 500 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 0,325% в день та 15% процентів комісії за надання кредиту, який в подальшому продовжено на підставі додаткової угоди від 12 жовтня 2025 року до договору ще на 30 днів, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 1% в день та з нарахуванням 4% на день за понадстрокове користування кредитом Договір підписано позичальником за допомогою електронного підпису, вчиненого одноразовим ідентифікатором.

Умови договору належним чином ОСОБА_1 не виконано, суму позики з процентами за користування нею та комісією у повному обсязі кредитору не повернуто.

25 лютого 2026 року між первісним кредитором та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 25/02/2026, за яким позивач набув право вимоги до боржника ОСОБА_1 , за раніше укладеним ним договором з ТОВ «1Банк».

Посилаючись на ці обставини та наявність боргу позичальника перед первісним кредитором, право вимоги за яким перейшло до позивача, ТОВ «Фінпром Маркет» просило стягнути з ОСОБА_1 борг на загальну суму 16 065 грн 15 коп., який складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 671 грн 10 коп., 3 130 грн 08 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом, 1 275 грн комісії та 3 988 грн 97 коп. заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування кредитом.

У відзиві на позовну заяву відповідач, діючи через свого представника ОСОБА_2 , вважав пред`явлений позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки в матеріалах справи відсутнє підтвердження надання позичальнику усієї необхідної інформації для укладення договору та проведення його належної ідентифікації, що ставить під сумнів законність та юридичну силу укладеного договору. Посилався на відсутність інформації про механізми підтвердження наміру клієнта діяти від свого імені у власних інтересах, а не на користь третьої особи, що може спричинити неправомірне оформлення кредиту та даних щодо перевірки особистих даних позичальника та його платіжної картки.

Зазначав, що не отримував на адресу електронної пошти листа або смс-повідомлення, без яких кредитний договір не міг бути укладений та посилався на те, що укладення договорів із застосуванням електронного підпису можливо лише за дотримання чітких вимог закону, зокрема належної процедури ідентифікації та автентифікації сторін, в той час як надсилання смс із кодом не забезпечує належної ідентифікації сторони, оскільки не підтверджує, що саме позичальник, а не третя особа уклала договір, використавши код.

За наведеного вважав не доведеним позивачем укладення кредитного договору.

Також позивачем не надано доказів зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника у вигляді банківської виписки, яка є єдиним належним доказом такого зарахування.

Заперечував проти стягнення з нього на користь позивача витрат на правничу допомогу, вважаючи їх завищеними та не співмірними зі складністю справи та обсягом виконаних робіт, також з огляду на те, що позовна зава підписана директором товариства, а не адвокатом.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 5 червня 2026 року позов ТОВ «Фінпром Маркет» задоволено, ухвалено про стягнення на користь товариства з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 71183548 від 13 вересня 2025 року в загальній сумі 16 065 грн 15 коп. Розподілено судові витрати.

При ухваленні рішення, суд першої інстанції з урахуванням встановлених у справі обставин, виходив з обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для стягнення заборгованості.

В апеляційній скарзі відповідач, діючи через свого представника ОСОБА_2 , посилаючись на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, просить його скасувати з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач вказав на відсутність підтвердження видачі первісним кредитором йому кредитних коштів, що судом належним чином не перепровірено. Тому не заперечуючи проти укладення ним кредитного договору та додаткової угоди до нього, вказав на те, що у нього не виникло обов`язку з погашення боргу за відсутності доведення видачі йому первісним кредитором суми кредиту, за відсутністю, зокрема, відповідних первинних бухгалтерських документів.

Посилався на відповідну судову практику та заяву позивача про зменшення вимог, що надійшла до суду, після постановлення ним судового рішення.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалами колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 14 та 16 липня 2026 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень статей 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронним договором, який в цьому розумінні, може бути електронним договором про споживче кредитування, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

При вирішенні справи судом встановлено, що 13 вересня 2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Банк» укладено договір надання коштів у кредит (з комісією на надання кредиту) №71183548 на суму 8 500 грн строком на 30 днів, який продовжено ще на 30 днів відповідно до додаткової угоди №15966086 від 12 жовтня 2025 року, та остаточно визначено строк кредитування - 60 днів, тобто до 11 листопада 2025 року зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 0, 325% на день та сплату комісії у розмірі 15% від суми кредиту, а саме в розмірі 1 275 грн, після чого 12 жовтня 2025 року за умовами додаткової угоди сторони домовилися про підвищення процентної ставки до 1% на день, у зв`язку з продовженням терміну дії договору. Цими ж умовами сторони передбачили збільшення процентної ставки до 4% на день за понаднормове користування (а.с.14зв-25).

За змістом укладених договору та додаткової угоди до нього, а також довідки ТОВ «1Банк» договір та додаткова угода до нього підписані позичальником за допомогою одноразових ідентифікаторів 23864 та 54347, а ідентифікацію клієнта здійснено за посередництвом системи Bank ID НБУ у банку privatbank (а.с.26).

Таким чином обставини та факти стосовно укладення договору підтверджено за допомогою письмових доказів, що містяться у матеріалах справи, та у змісті поданої апеляційної скарги відповідачем не заперечуються.

Між тим, у змісті апеляційної скарги відповідачем наведено твердження про відсутність доказів про перерахування на належну йому платіжну картку суми кредиту, з якими колегія суддів не може погодитись.

Так, в день підписання договору, кредитором ТОВ «1Банк» через ТОВ «Европейська платіжна система» здійснено платіж № 83de3919-c2fc-4b5c-aa83-264e706eb7c5 на суму 8 500 грн на платіжну картку ОСОБА_1 НОМЕР_1 , на підтвердження чого позивачем надано копію довідки ТОВ «Европейська платіжна система» та копію платіжної інструкції (а.с.27,28).

При цьому здійснення ідентифікації клієнта відбулося через систему НБУ Bank ID НБУ у банку privatbank, тобто через банківську установу, яка за даними БІН-коду платіжної картки зазначеної ОСОБА_1 у змісті договору є АТ КБ «Приватбанк» та тип картки є mastercard.

За наведеного, за відсутністю заперечень ОСОБА_1 обставин і фактів щодо укладення ним кредитного договору у змісті поданої скарги, які підтверджені проведеною первісним кредитором ідентифікацією та верифікацією особи позичальника, та з огляду на надання позивачем належних та достатніх доказів у вигляді повідомлення надавача платіжних послуг та копії платіжної інструкції, яка є первісним бухгалтерським документом, колегія суддів висновує про безпідставність заявлених відповідачем доводів стосовно безгрошовості кредитного договору, оскільки ним не спростовано правильно встановлені місцевим судом обставини справи в частині перерахування кредитних коштів за допомогою інших належних доказів, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції під час подачі апеляційної скарги.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника разом з позикою і процентів від її суми, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За такого та відповідно до умов укладеного договору з додатковою угодою строк кредитування сторонами визначено у 60 днів. Відомості про додаткову пролонгацію строку дії договору у справі відсутні.

Тому заборгованість позичальника за процентами за користування кредитом розраховано первісним кредитором правильно на суму 3 130 грн 08 коп., з урахуванням дії процентної ставки в розмірі 0,325% на день в період з 13 вересня по 11 жовтня 2025 року, та збільшеної процентної ставки за додатковою угодою в розмірі 1% у наступний період, з 12 жовтня по 11 листопада 2025 року, а також з огляду на здійснення 12 жовтня 2025 року позичальником платежу на суму 828 грн 90 коп. (а.с.5, 13).

В той же час кредитором нараховано позичальнику 3 988 грн 97 коп. процентів, виходячи із ставки 4% на день як проценти за понадстрокове користування кредитом за невиконання позичальником умов договору та відповідно до пунктів 1.26 та 2.2.4, але поза межами строку кредитування і не в порядку статті 625 ЦК України.

Тобто понаднормові проценти нараховані після настання строку виконання зобов`язання, за спливом 60ти днів користування кредитом, внаслідок чого їх стягнення за умовами договору за закінченням строку кредитування є безпідставним, з огляду на правовий висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року під час розгляду справи № 444/9519/12 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, де висновувано, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, а його права та інтереси в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення грошового зобов`язання.

Отже, враховуючи ці обставини та не виконання позичальником обов`язку з повернення кредиту, процентів, нарахованих у межах строку кредитування, та одноразової комісії, і за відсутністю підстав для стягнення понадстрокових процентів в межах строку кредитування, та з огляду на доводи, викладені у скарзі, рішення суду першої інстанції підлягає зміні відповідно до пунктів 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, за яким позовні вимоги слід задовольнити частково, за рахунок відсутності підстав для стягнення 3 988 грн 97 коп., внаслідок чого стягнути з відповідача на користь товариства загальну суму боргу в розмірі 12 076 грн 18 коп., яка складається з 7 671 грн 10 коп. заборгованості за тілом кредиту, 3 130 грн 08 коп. процентів за користування кредитом та 1275 грн комісії, і за такого зменшити розмір розподілених судових витрат шляхом стягнення 2 001 грн 33 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Одночасно слід врахувати, що позивачем у суді першої інстанції заявлена вимога про стягнення на його користь 4 500 грн гонорару адвоката, яка підлягає задоволенню частково, з огляду на обсяг задоволених позовних вимог, заперечень відповідача, викладених у відзиву на позов та підтвердження обсягу наданих послуг з подачі позову та заяв про рух справи. Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 4 000 грн витрат на надану правову допомогу в суді першої інстанції.

При тому доводи відповідача щодо не врахування місцевим судом заяви позивача про зменшення позовних вимог не є слушними, оскільки суд розглядає справу виключно в межах поданих заяв, а заява про зменшення вимог надійшла до суду з порушенням строку, після постановлення рішення суду, тому не була врахована місцевим судом та не може бути врахована і судом апеляційної інстанції, який переглядає справу в межах розглянутих судом вимог.

Також за наслідками перегляду справи відповідно до статті 141 ЦПК України слід розподілити витрати, що поніс відповідач у суді апеляційної інстанції, та стягнути з позивача на користь відповідача 991 грн 61 коп. судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 5 червня 2026 року змінити, зазначивши про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» за кредитним договором №71183548 від 13 вересня 2025 року заборгованість в загальній сумі 12 076 грн 18 коп., яка складається з 7 671 грн 10 коп. заборгованості за тілом кредиту, 3 130 грн 08 коп. процентів за користування кредитом та 1275 грн комісії, а також 2 001 грн 33 коп. сплаченого судового збору та 4 000 грн витрат на правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 991 грн 61 коп. судового збору, сплаченого за апеляційний перегляд справи.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді В. В. Коломієць

Т. В. Крамаренко